Рішення № 90985232, 12.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/65/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 Справа № 908/1073/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56; код ЄДРПОУ 31167067)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72; код ЄДРПОУ 00191230)

про стягнення 1 267 739,94 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1073/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 1 267 739,94 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1073/20 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2020 р. о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 01.06.2020 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 30.06.2020 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 02.08.2020 р., розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 13.07.2020 р. о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 13.07.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.07.2020 р. о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. У судовому засіданні 28.07.2020 р. судом оголошено перерву до 12.08.2020 р.

В судовому засіданні 12.08.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 21.01.2019 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 20/2019/141/20190034, відповідно до якого позивач зобов`язується передати, а відповідач - прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором. На виконання умов вказаного договору позивач поставив обладнання відповідачу на загальну суму 1 161 600,00 грн. Відповідно до умов договору та Специфікації №1 строк оплати поставленого обладнання протягом 60 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад ПАТ "Запоріжсталь" за наявності повного пакету документів відповідно п. 6.3. договору. При здійснені поставки позивачем було надано відповідачу повний пакет документів. В порушення умов договору, відповідач оплату не здійснив. З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату за отриманий товар, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання з оплати за отриманий товар, позивачем заявлено до стягненню пеню в сумі 84 564,48 грн., інфляційні втрати в сумі 2 891,78 грн. та 3% річних в сумі 18 683,68 грн. Керуючись ст. ст. 530, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

12.08.2020 р. до суду від відповідача надійшло клопотання від 11.08.2020 р. про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача. Також, до цього клопотання додано платіжні доручення про сплату суми основного боргу та зазначено, що відповідачем здійснено повне погашення основного боргу в сумі 1 161 600,00 грн.

В матеріалах справи міститься клопотання ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" від 28.07.2020 р. до якого додано платіжні доручення на підтвердження часткової сплати суми основного боргу.

У відзиві на позовну заяву від 20.05.2020 р. відповідач зазначив, що позивачем порушено умови п. 6.3 договору щодо передачі відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. В даному випадку перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі договору, повинен починатися з моменту отримання відповідачем документів, передбачених п. 6.3 договору. Оскільки у позивача не було можливості на здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлений договором, через несвоєчасність надання позивачем документів передбачених п. 6.3 договору, відповідач вважає нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних безпідставними. Також, зазначив, що позивачем було нараховано пеню без урахування положень зазначених у договорі, а саме: у пункті 7.2. договору, зазначено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню. Проте, у позовній заяві позивач починає нараховувати пеню з наступного дня після закінчення строку оплати. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

В матеріалах справи міститься письмова відповідь на відзив від 15.06.2020 р. за вих. №432, в якій зазначено, що в п. 6.4. договору сторони домовились, що до початку приймання покупцем обладнання зазначеного у договорі, постачальник спочатку надає покупцю оригінали документів зазначених у п. 6.3. договору, після чого, у разі їх наявності та відсутності зауважень, приймається обладнання. Якщо документи, зазначені у п. 6.3. договору будуть відсутні, покупець відповідно до п. 6.4. договору має право відмовитись від приймання поставленого обладнання до моменту надання таких документів. Згідно п. 7 Специфікації №1 від 21.01.2019 р. датою поставки є дата поставки обладнання на склад ПАТ «Запоріжсталь» з відміткою представника Покупця в видатковій накладній Постачальника. Проте, відповідач прийнявши товар на видаткових накладних поставив відмітку, а отже вказаний товари прийнято та підтверджено факт отримання оригіналів документів до початку його приймання як це передбачено п. 6.3. договору та п. 7 Специфікації №1 від 21.01.2019 р. На підставі викладеного просить суд позов задовольнити.

28.07.2020 р. відповідачем подано до суду заяву про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої посилаючись на скрутне матеріально-фінансове становище ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", на підставі ст.ст. 238, 331 ГПК України просить суд при прийнятті рішення у справі № 908/1073/20, відстрочити його виконання на один рік.

Також, відповідачем подано до суду 28.07.2020 р. клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 27.07.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2019 р. між Приватним акціонерним товариством "Нікопольський ремонтний завод" (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжсталь" (далі - Покупець) укладено договір № 20/2019/141/20190034, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання (далі - Обладнання) на умовах, передбачених дійсним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (далі - Специфікації).

Кількість, комплектність, упаковка та маркування обладнання повинні відповідати нормам, узгодженим сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду обладнання, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені угодою сторін, відображеним у специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості обладнання від вищезазначених норм, можуть бути встановлені за угодою сторін, відображеною у специфікаціях (п. 2.3. договору).

Поставка обладнання здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях (п. 3.1. договору).

Умовами п.п. 3.2, 3.3 договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити обладнання на умовах поставки, визначених у специфікації у відповідності із міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Строк поставки обладнання визначається специфікацією.

Право власності на обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки обладнання. (п. 3.6 Договору)

Згідно п.п. 4.1, 4.3 договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, визначеними у специфікації, та включає в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою обладнання. Загальна сума Договору визначається як сумарна власність обладнання, поставка якого здійснюється згідно специфікацій, доданих до Договору.

В пунктах 5.1-5.3 Договору встановлено, що оплата Покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п. 6.3 Договору. Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до п. 6.3 Договору, Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості Постачальника чи виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках). Постачальник зобов`язаний надати Покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникають у Постачальника згідно діючому законодавству України.

Пунктом 6.4. договору визначено, що Покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених у п. 6.3 Договору.

Дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання, однак не раніше виконання вимог установчих документів сторін щодо необхідності надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог) (п. 10.4. договору).

Цей договір діє до 20.01.2020 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором (п. 10.5. договору).

На виконання умов Договору сторонами складена та підписана Специфікація № 1 від 21.01.2019, якою сторони узгодили, що Постачальник передає, а Покупець приймає та сплачує наступне обладнання: колісна пара мульдова на, 2019 року випуску, 3-42020, 10 тн, 121 000,00 грн. за штуку - загальна вартість 1 210 000,00 грн.; колісна пара із ложниці, 2019 року випуску, В-713889, 24 тн, 121 000,00 грн. за штуку - загальна вартість 2 904 000,00 грн. Вартість обладнання становить 4 114 000,00 грн.

Умовами п. 1 Специфікації № 1 сторони визначили, що обладнання поставляється автомобільним транспортом.

Строк поставки: партіями протягом 60 календарних днів з моменту направлення Покупцем письмової заявки, підписаної уповноваженою особою, згідно Специфікації. (п. 4 Специфікації № 1).

Строк оплати поставленого обладнання: протягом 60 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад ПАТ "Запоріжсталь" при наявності повного пакету документів згідно п. 6.3. договору. (п. 5 Специфікації № 1).

Відповідно до п. 7 Специфікації № 1, датою поставки вважається дата поставки на склад ПАТ "Запоріжсталь" з відміткою представника Покупця у видатковій накладній Постачальника.

У випадку виявлення Покупцем фактів поставки обладнання, виробником якого є необумовлений сторонами у специфікації виробник, а також в інших випадках виявлених Покупцем невідповідностей поставленого обладнання умовам специфікації (по номенклатурі, упаковки, маркування, року випуску та іншим невідповідностям), Постачальник за вимогою Покупця виплачує Покупцю неустойку у розмірі 20 % від вартості обладнання, поставленого з порушенням/невідповідністю умовам специфікації по кожному факту порушення/невідповідності. Належним та обов`язковим для сторін підтвердженням обставин та фактів порушення/невідповідностей, зазначених у даному пункті специфікації, є акт, складений Покупцем в односторонньому порядку. Оплата неустойки здійснюється Постачальником протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги Покупця про оплату неустойки. Крім вимоги про оплату неустойки Покупець залишає за собою право відмовитись від приймання обладнання, яке не відповідає умовам специфікації (п. 11 Специфікації № 1).

Специфікація № 1 від 03.07.2019 підписана та скріплена печатками обох сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов вказаного договору ПрАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД» здійснило поставку Обладнання на користь ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на загальну суму 1 161 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 40010760 від 26.07.2019 р. на суму 580 800,00 грн. та № 40010831 від 23.08.2019 р. на суму 580 800,00 грн.

Отже, розрахунок за поставлене Обладнання за видатковою накладною № 40010760 від 26.07.2019 р. повинен відбутися до 24.09.2019 р. включно та за видатковою накладною № 40010831 від 23.08.2019 р. до 22.10.2019 р. включно.

Судом встановлено, що у видаткових накладних № 40010760 від 26.07.2019 р. та № 40010831 від 23.08.2019 р, наявна відмітка ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про отримання Обладнання, що підтверджує факт отримання ним і оригіналів документів до початку його приймання як це передбачено пунктом 6.3 договору та пунктом 7 Специфікації № 1 від 21.01.2019 р.

Крім того, у випадку порушення позивачем пункту 6.3. договору відповідач мав змогу відмовитись від прийняття Обладнання, яким останній не скористався.

Таким чином, при здійснені обох поставок Обладнанням ПрАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД» було надано ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» повний пакет документів відповідно до пункту 6.3 Договору в т.ч. і рахунки на оплату № 40010760 від 26.07.2019 р. та № 40010831 від 23.08.2019 року на загальну суму 1 161 600, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, відповідач факт отримання від позивача обладнання за вказаними видатковими накладними не заперечив, оплату за отримане обладнання у строк встановлений в п. 5 Специфікації № 1 від 21.01.2019 р. не здійснив.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД» подано позовну заяву від 22.04.2020 р. за вих. №303 до суду - 24.04.2020 р., що підтверджується відбитком штемпеля УДППЗ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшла позовна заява з додатками до неї.

Отже, ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" під час розгляду цієї справи здійснено повне погашення суми основного боргу за отримане обладнання на підставі договору № 20/2019/141/20190034 від 21.01.2019 р. в розмірі 1 161 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №286728 від 26.05.2020 р. на суму 300 000,00 грн., №294760 від 11.06.2020 р. на суму 150 041,12 грн., №313444 від 22.07.2020 р. на суму 150 000,00 грн., №305913 від 07.07.2020 р. на суму 130 758,88 грн., №318422 від 30.07.2020 р. на суму 361 558,88 грн., №305665 від 07.07.2020 р. на суму 69 241,12 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне провадження у справі №908/1073/20 щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 161 600,00 грн., закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18 683,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 891,78 грн.

Контррозрахунку вказаних сум відповідачем не надано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2019 р. по квітень 2020 р., наданий позивачем зазначає, що він є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому інфляційні втрати в сумі 2 891,78 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Щодо розрахунку 3 % річних, суд зазначає, що він здійснений окремо за кожною викаткою накладною, а саме за ВН № 40010760 від 26.07.2019 р. на суму 580 800,00 грн. строк оплати за якою сплив 24.09.2019 р., розраховані за період з 25.09.2019 р. по 20.01.2020 р. на суму 10 010,16 грн. та за ВН № 40010831 від 23.08.2019 р. на суму 580 800,00 грн. строк оплати за якою сплив 22.10.2019 р., розраховані за період з 23.10.2019 р. по 21.04.2020 р. на суму 8 673,52 грн.

Разом з тим, при здійснені розрахунку 3% річних за період з 25.09.2019 р. по 20.01.2020 р. на суму 10 010,16 грн. відповідачем вказано кількість днів - 210, що не відповідає дійсності, оскільки вказаний період складається зі 118 днів, у зв`язку з чим, суд вирішив здійснити власний розрахунок 3% річних за період з 25.09.2019 р. по 20.01.2020 р. відповідно до якого сума 3% річних становить 5 585,23 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлена сума 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 14 258,75 грн. з відмовою у 4 424,93 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отримане обладнання згідно договору, ПрАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД» заявлено до стягнення пеню в сумі 84 564,48 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з п. 7.2. договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, Покупець виплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої у відповідному періоді.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, за допомогою КП "Законодавство" зазначає, що розрахунок здійснено з урахуванням строків оплати по кожній видатковій накладній окремо. Так, за період з 26.09.2019 р. по 24.03.2020 р. розрахунок здійснено на суму 42 282,24 грн. та за період з 23.10.2019 р. по 21.04.2020 р. на суму 42 282,21 грн., який є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та загальна сума пені в розмірі 84 564,48 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Твердження відповідача щодо порушення строків нарахування пені ПрАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД» судом до уваги не приймається, оскільки у п. 7.2. договору сторони погодили період у 30 календарних днів, щодо не нарахування пені у випадку порушення відповідачем строків оплати, тобто якщо відповідач здійснив прострочення по оплаті Обладнання до 30 календарних днів, то пеня не нараховується взагалі, а якщо більше ніж 30 календарних днів то Покупець виплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Враховуючи, що прострочення зобов`язання по оплаті поставленого Обладнання перевищило вказаний період у 30 календарних днів, то суд приходить до висновку, що ПрАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД» правомірно заявлено вказані вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені, починаючи з першого дня прострочення грошового зобов`язання.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У підпункті 3.17.4. пункту 4 постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. №18 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач є юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Суд зазначає, що уклавши договір № 20/2019/141/20190034 від 21.01.2019 р. та додатки до нього, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків передбачений у п. 5 Специфікації № 1 від 21.01.2019 р. та правові наслідки порушення строків розрахунку.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" в обґрунтування зменшення пені послається на те, що підприємство не могло виконати зобов`язання перед позивачем в строк передбачений умовами договору, оскільки дебіторська заборгованість контрагентів перед ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" станом на 01.10.2019 р. становить 30 560 950 452,14 грн., станом на 01.11.2019 р. 30 668 096 740,68 грн. та станом на 01.01.2020 р. становить 29 222 159 882,29 грн., що підтверджується відповідними довідками бухгалтерії підприємства.

Однак, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження проведення роботи зі стягнення у судовому /позасудовому порядку дебіторської заборгованості контрагентів перед ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Також, відповідачем не надано належних документальних доказів щодо наявності та руху коштів на рахунках підприємства.

Отже, суд враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, розглянувши подані документи, враховуючи співрозмірність заявленої суми пені до суми простроченої заборгованості, приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені відсутні.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на один рік, суд зазначає наступне.

Відповідно п.7.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Згідно з п. 7.2. вказаної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження наявності підстав для надання відстрочки виконання рішення суду відповідачем надано лише довідку № 16/2001540 від 13.01.2020 р. про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 29 222 159 882,29 грн.

Проте, відповідач не надав доказів того, що він намагався або намагається стягнути з боржників (контрагентів) вказану суму заборгованості у примусовому порядку. Інших доказів скрутного становища відповідачем суду не надано.

Отже, оцінивши у сукупності надані докази, враховуючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки виконання рішення на один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 17 424,00 грн. може бути повернуто позивачу за відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72; код ЄДРПОУ 00191230) на користь Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56; код ЄДРПОУ 31167067) інфляційні втрати в сумі 2 891 (дві тисячі вісімсот дев`яносто одна) грн. 78 коп., 3% річних в сумі 14 258 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн. 75 коп., пеню в сумі 84 564 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 525 (одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) грн. 73 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72; код ЄДРПОУ 00191230) 1 161 600,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.08.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.