Рішення № 90980004, 14.08.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7339/20

Провадження № 2/643/2906/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2020 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільної справи цивільну справу за позовом Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням зі зняттям з місця реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про виселення, в якому просить: визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме, кімнатами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; зняти з місця реєстрації ОСОБА_1 , як таку, що втратила право користування житловим приміщенням.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у 2002 році почала працювати на ДП «ХЕМЗ», та у зв`язку з потребою отритмання місця проживання у гуртожитку, який належить ДП «ХЕМЗ», написала заяву до профспілкового комітету підприємства для отримання такого місця. 18.04.2002 ДП «ХЕМЗ» видав ордер № 543 на житлову площу у гуртожитку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка робила в цеху НСКО, який надавав права заняття сім`єю, яка складається з однією людини, а саме, ОСОБА_1 , жилої площі у гуртожитку АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , розміром 16,9 кв.м., 12,9 кв.м., 12,9 кв.м. 09.09.2013 відповідач зареєструвалася за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 . Між позивачем та відповідачем розірвано трудові відносини, що підтверджується Наказом № 197к, та після звільнення з підприємства відповідач залишилась проживати у гуртожитку. Останнім часом відповідач не проживає у гуртожитку за місцем її реєстрації, та має заборгованість по квартирній платі станом на 01.04.2020 у розмірі 3185,37 грн. за період з 01.05.2017 по 01.04.2020.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 18.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. У наданий в ухвалі час, з урахуванням положень п. 3 Розділу ХІІ (Прикінцеві положення) ЦПК України, доповненим згідно із Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», та згідно із Законом України № 731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.04.1989 працювала у ДП «ХЕМЗ».

Відповідно до статті 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно ордеру № 543 від 18.04.2002, ОСОБА_1 надана жила площа у гуртожитку № 2, який належить ДП «ХЕМЗ» за адресою: АДРЕСА_6 , кімнати №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 , площею 16,9 кв.м., 12,9 кв.м., 12,9 кв.м. Ордер видано на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП «ХЕМЗ».

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова, відповідач зареєстрована у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 .

На підставі наказу № 197к про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з ДП "ХЕМЗ" на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно зі ст. 132 ЖК України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Таким чином, після свого звільнення ОСОБА_1 фактично втратила правові підстави для проживання у гуртожитку, який був наданий їй як працівнику підприємства.

Главою 4 ЖК України не передбачено можливості визнати особу, яка користується житловим приміщенням у гуртожитку, такою, що втратила право користування зазначеним приміщенням.

У статті 130 ЖК України передбачено, що порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством України.

Разом із тим, окрім відповідної глави ЖК України, зазначене питання врегульоване лише у Примірному положенні про гуртожитки. У розділі VIII Примірного положення про гуртожитки, яким передбачено відповідальність за порушення правил надання жилої площі в гуртожитку, користування гуртожитками та їх утримання, зазначено, що особи, винні у порушенні правил користування гуртожитками, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Оскільки правовий режим відповідної категорії гуртожитків згідно з Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК України.

Згідно зі ст.ст.71,72 ЖК України у разі відсутності без поважних причин в житловому приміщенні більше шести місяців наймача або членів його сім`ї в судовому порядку зазначені особи визнаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Факт відсутності наймача ОСОБА_1 без поважних причин в житловому приміщенні - у гуртожитку АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 більше шести місяців підтверджується актами ДП «ХЕМЗ» від 11.03.2019, від 13.09.2019, від 10.03.2020.

Таким чином, враховуючи наявність достатніх доказів не проживання відповідача у гуртожитку протягом тривалого періоду (більше шести місяців), суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у гуртожитку АДРЕСА_7 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 , зі зняттям її з місця реєстрації.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (а.с.1).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13,76-81,89,141,247 ч.2,264-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням зі зняттям з місця реєстрації, задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у гуртожитку АДРЕСА_7 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 , зі зняттям ОСОБА_1 з реєстраційного обліку з адреси: м. Харків, вул. М. Батицького, 22, кімнати №№ 5-А, 6-А, 7-А, гуртожиток № 2 ДП «ХЕМЗ».

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7 , 6-А, АДРЕСА_4 , на користь Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод», код ЄДРПОУ 37508596, юридична адреса: 61037 м. Харків, пр. Московський, 199, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Поліщук