Рішення № 90979298, 14.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року м. Київ № 640/11459/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства молоді та спорту Українипровизнання протиправними та скасування рішень.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства культури, молоді та спорту України (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства молоді та спорту України, оформлене протоколом №6 від 28.11.2019 року, в частині позбавлення ОСОБА_1 спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту.

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства молоді та спорту України №6026 від 09.12.2019 року, в частині позбавлення ОСОБА_1 спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

7 липня 2020 року від Міністерства молоді та спорту України надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Міністерство культури, молоді та спорту України на належного - Міністерство молоді та спорту України, яке задоволено судом ухвалою суду від 24 липня 2020 року та допущено заміну відповідача по справі на Міністерство молоді та спорту України.

10 серпня 2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог з доказами направлення заяви відповідачу за змістом якої позивач уточнив свої вимоги до Міністерства молоді та спорту України та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України, оформлене протоколом №6 від 28.11.2019 року, в частині позбавлення ОСОБА_1 спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту.

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 та 2 наказу Міністерства молоді та спорту України №6026 від 09.12.2019 року, в частині позбавлення ОСОБА_1 спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту та в частині виключення позиції щодо ОСОБА_1 у додатку до наказу Міністерства молоді та спорту України від 19.11.2019 №5740 «Про присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України».

Ухвалою суду від 13 серпня 2020 року заяву про уточнення позовних вимог від 10 серпня 2020 року повернуто ОСОБА_1 .

12 серпня 2020 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив згідно якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що рішення Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України оформлене протоколом №6 від 28.11.2019 року та наказ №6026 від 09.12.2019року є законними та обґрунтованими. На думку відповідача, право особи на присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту, яке отримано в результаті помилки не може бути таким, що підлягає захисту в судовому порядку. Крім того, відповідач зауважує, що чинним законодавством передбачений чіткий порядок отримання звання «Майстер спорту України», а випадкова помилка не може слугувати підставою для сподівання позивача, що чинний закон буде змінено (законне сподівання). У зв`язку із цим в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва ,-

В С Т А Н О В И В:

За доводами позову, позивач прийняв участь в чемпіонаті України з парашутного спорту (парашутна групова акробатика, вправа «Двійка»), проведеного в Дніпропетровській області ЗПМ «Майське» 09.08.2019р. -11.08.2019р. в складі команди «Рисі» ТОВ АК «Авіа- Союз», яка зайняла 1 місце з результатом 17,60 очок та відповідає званню «Майстер спорту України». Наказом відповідача №5740 «Про присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» позивачу присвоєно звання «Майстер спорту України».

Спортивне звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту спортсменам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наказом №6026 від 09.12.2019 року відповідно до рішення Комісії з питань присвоєння звань (далі по тексту - Комісія) від 28.11.2019 року (протокол №6) було скасоване.

Позивач не погодився з вказаними рішеннями в частині, що стосується позбавлення його звання «Майстер спорту України», звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення комісії відповідача від 28.11.2019 року та наказ відповідача від 09.12.2019 року суд враховує, що принцип обгрунтованості відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинні прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97. п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно грунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обгрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено): 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації: 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване іде рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України 24.12.1993 року № 3808-ХІІ «Про фізичну культуру і спорт» (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон №3808), Положенням про Єдину спортивну класифікацію України, затвердженим наказом Міністерства молоді та спорту України від 11.10.2013 року №582, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за № 1861/24393 (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Положення про ЄСКУ).

Відповідно до частин першої - третьої статті 42 Закону №3808 Єдина спортивна класифікація України визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні. Єдина спортивна класифікація України затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, відповідно до затвердженого ним Положення про Єдину спортивну класифікацію України з урахуванням пропозицій всеукраїнських спортивних федерацій. В Україні присвоюються такі спортивні звання: заслужений тренер України; заслужений майстер спорту України; майстер спорту України міжнародного класу; гросмейстер України; майстер спорту України.

Спортсменам, які виконали кваліфікаційні вимоги, передбачені Єдиною спортивною класифікацією України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, видає посвідчення про присвоєння відповідного спортивного звання.

Відповідно до п.7 розділу III Положення про ЄСКУ, спортивні звання «Майстер спорту України міжнародного класу (Гросмейстер України)», «Майстер спорту України» присвоюються спортсменам - громадянам України, спортсменам- іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за виконання ними кваліфікаційних норм та вимог до відповідного виду спорту, затверджених в установленому законодавством порядку, за умови наявності у складі суддівської колегії на всеукраїнських змаганнях трьох суддів національної або міжнародної категорії.

Згідно з п. 1, 4, 11 розділу IV Положення про ЄСКУ спортивні звання присвоюються наказом Мінмолодьспорту України. Для присвоєння спортивних звань "Заслужений майстер спорту України", "Майстер спорту України міжнародного класу (Гросмейстер України)". "Майстер спорту України" надаються такі матеріали: подання закладу (установи, організації) фізичної культури і спорту за встановленою Мінмолодьспортом України формою; клопотання структурного підрозділу з фізичної культури та спорту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; витяги з протоколів офіційних змагань (для ігрових видів спорту - копії протоколів змагань, що засвідчують участь спортсмена не менше ніж у 50 відсотках ігор за календарем змагань) за підписом уповноваженої посадової особи всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації інвалідів), завірені печаткою цієї організації; копії 1-ї та 2-ї сторінок паспорта громадянина України; копія документа, що дає право перебувати в Україні на законних підставах, завірена за місцем роботи або структурним підрозділом з фізичної культури та спорту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - для спортсменів - іноземців, осіб без громадянства; дві фотокартки (розміром 3x4см). Спортивне звання присвоюється довічно.

В пункті 9,10 розділу IV Положення про ЄСКУ закріплено, що для врегулювання спірних питань, пов`язаних з присвоєнням спортивних звань, наказом Мінмолодьспорту України утворюється постійно діюча комісія з питань присвоєння спортивних звань, яку очолює заступник Міністра молоді та спорту України з відповідного напряму діяльності. Одним з основних завдань комісії є розгляд питання щодо позбавлення спортивного звання. Відповідно до п. 1 розділу V Положення про ЄСКУ спортсмен або тренер (тренер-викладач) позбавляються спортивного звання у разі виявлення недостовірної інформації в документах, які подавалися для присвоєння спортивного звання, або у разі довічної спортивної дискваліфікації спортсмена чи тренера (тренера-викладача).

Зі змісту витягу з протоколу № 6 від 28.11.2019 року комісії відповідача вбачається, що комісією прийнято рішення про позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» 3-х осіб, в тому числі ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу V Положення про ЄСКУ, питання щодо позбавлення спортивного звання розглядається Комісією на підставі клопотання структурного підрозділу Мінмолодьспорту України, до повноважень якого віднесено координацію розвитку виду спорту; Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з фізичної культури та спорту обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації інвалідів). В листі №1974/17.2 від 13.02.2020 відповідачем повідомлено, що комісією відповідача питання позбавлення спортивних звань розглядалось на підставі доповідної записки департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту від 28.11.2019 року№2013/5.2/19.

В доповідній записці директора департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту М. Бідного від 28.11.2019 року №2013/5.2/19, наявній в матеріалах справи, зазначено лише загальне посилання на не виконання вимог підпункту 7 пункту ПІ Положення про ЄСКУ за яким спортивне звання «Майстер спорту України» присвоюється спортсменам - громадянам України, спортсменам-іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за виконання ними кваліфікованих норм та вимог до відповідного виду спорту, затверджених в установленому законодавством порядку, за умови наявності трьох суддів національної або міжнародної категорії. В рішенні комісії відповідача не наведено обгрунтування позбавлення позивача раніше присвоєного спортивного звання.

З даного приводу суд зазначає, що комісією відповідача під час виконання владних повноважень порушено не тільки принцип обгрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і вимог пункту 2 розділу V Положення про ЄСКУ, оскільки комісія не має. права розглядати питання щодо позбавлення спортивного звання на підставі доповідної записки посадової особи, яку за своєю формою та суттю не можна вважати клопотанням структурного підрозділу відповідача.

Такий висновок суду базується і на тому, що комісією не зазначено з яких підстав позивач позбавляється спортивного звання «Майстер спорту України». Не зазначено підстав позбавлення позивача спортивного звання і в наказі відповідача №6026 від 09.12.2019. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п.1 розділу V Положення про ЄСКУ вимагають від контролюючого органу визначення конкретної підстави позбавлення спортивного звання - виявлення недостовірної інформації в документах, які подавались для присвоєння спортивного звання або довічна спортивна дискваліфікація спортсмена.

Згідно пункту 3 розділу V Положення про ЄСКУ рішення про позбавлення спортивного звання оформляється відповідним наказом Мінмолодьспорту України. Наказ Відповідача №6026 від 09.12.2019 містить посилання на рішення комісії відповідача від 28.11.2019 (протокол №6) і також, як і рішення комісії відповідача не наводить обгрунтування підстав позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України».

У той же час, відповідачем не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через які комісія відповідача дійшла висновку про позбавлення позивача спортивного звання «Майстер спорту України» як і не доведено правомірності рішення комісії та наказу №6026 від 09.12.2019р. в оскаржуваних частинах.

З аналізу змісту пункту 1 розділу V Положення про ЄСКУ видно, що підставами для позбавлення спортивного звання є:

1) виявлення недостовірної інформації в документах, які подавалися для присвоєння спортивного звання, або 2) у разі довічної спортивної дискваліфікації спортсмена чи тренера (тренера- викладача).

Отже, положення зазначеного пункту 1 розділу V Положення про ЄСКУ є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування підстав для позбавлення спортивного звання.

У відзиві відповідач, як підставою для скасування рішення про присвоєння звання «Майстра спорту України» визначає власну помилку, яка була встановлена структурним підрозділом Мінмолодьспорту України при розгляді подання Управління молоді і спорту Дніпропетровської обласної держаної адміністрації від 09.10.2019 року №1630/0/246-19 та виправлена під час опрацювання вищезазначених документів спільно з всеукраїнською спортивною федерацією.

Тобто відповідач підтверджує те, що при прийнятті рішення були відсутні підстави визначенні в пункту 1 розділу V Положення про ЄСКУ.

Також відповідачем зазначено, що під час проведення змагань мало місце порушення пункту 7 розділу ІІІ Положення спортивні звання «Майстер спорту України міжнародного класу (Гросмейстер України)», «Майстер спорту України», та «Кваліфікаційні норми та вимоги Єдиної спортивної класифікації України з неолімпійських видів спорту» затвердженні Наказом Мінмолодьспорту України №1305 від 24.04.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 року за №497/25274. Однак, суд зазначає, що відповідачем на підтвердження порушення цих норм не надано жодних доказів та не наведено наявність зазначених обставин.

Суд погоджується з доводами позивача, що прийняття спірних рішень відповідачем обмежило право позивача називатись «Майстер спорту України», яке підлягає захисту згідно вимог статті 3 Закону №3808.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач був обізнаний про розгляд комісією питання про позбавлення його спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту, як і не вбачається розгляд комісією відповідача чи відповідачем пояснень позивача.

Крім того, посилання відповідача на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї є неприпустимими, оскільки метою Конвенції є захист прав і свобод людини та громадянина від порушень з боку держави. Норми конвенції визначають права і свободи людини, а не визначають порядок прийняття рішень суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення від 28.11.2019 року (протокол №6) та наказу №6026 від 09.12.2019 року, комісія відповідача та відповідач діяли поза межами повноважень, не на підставі та не у спосіб, передбачений Положенням про ЄСКУ. В межах заявленого позову, оскаржуване рішення комісії відповідача від 28.11.2019р. (протокол №6) та пункти наказу відповідача №6026 від 09.12.2019р. в частині, що стосуються ОСОБА_1 є необгрунтованими та безпідставними.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів суду правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

З метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасувати рішення комісії з питань присвоєння спортивних звань відповідача від 28.11.2019 оформлене протоколом №6, в частині позбавлення позивача спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту. Визнати протиправними та скасувати пункт 1 наказу відповідача №6026 від 09.12.2019 року, в частині позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту ОСОБА_1 та пункт 2 наказу відповідача №6026 від 09.12.2019 року в частині виключення у додатку до наказу Міністерства молоді та спорту України від 19.11.2019 №5740 року «Про присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України».

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80грн. з бюджетних асигнувань Міністерства молоді та спорту України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань, присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України оформлене протоколом №6 від 28.11.2019 року, в частині позбавлення ОСОБА_1 спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту.

3. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Міністерства молоді та спорту України №6026 від 09.12.2019 року «Про позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України», в частині позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» з парашутного спорту ОСОБА_1 , та пункт 2 наказу Міністерства молоді та спорту України №6026 від 09.12.2019 року «Про позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» в частині виключення у додатку до наказу Міністерства молоді та спорту України від 19.11.2019 року №5740 «Про присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України».

4. Присудити з бюджетних асигнувань Міністерства молоді та спорту України (01601, вул. Еспланадна 42, місто Київ, код ЄДРПОУ 38649881) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін