Рішення № 90978952, 14.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року м. Київ № 640/20547/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Основі О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у м. Києвіпровизнання неправомірним висновку службового розслідування від 03.10.2018, наказу від 04.10.2018 №723,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у м. Києві про визнання неправомірним висновку службового розслідування від 03.10.2018, наказу від 04.10.2018 №723.

21.01.2019 прийнято збільшення позовних вимог в частині вимог щодо визнання недійсним та скасування наказу від 19.10.2018 №1036 о/с та поновлення позивача на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при проведенні службового розслідування та прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 N 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073. Також позивач зазначив про те, що жодна з підстав, яка нібито була встановлена посадовими особами ВІОС УКЗ ГУНП у місті Києві, по якій позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не знайшла своє підтвердження в суді під час розгляду Дніпровським районним судом міста Києва справи №755/14106/18, тобто - жодна з підстав, по якій позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності не відповідає дійсності (є неправдивими).

Водночас позивач зазначив про те, що попри вимоги чинного законодавства та Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», наприкінці жовтня 2018 року позивача під тиском примусили написати рапорт про призначення на нижчестоящу посаду - на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у місті Києві, при цьому, у разі відмови позивачем написати зазначений рапорт позивачу погрожували звільненням зі служби.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові відзиви на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що були наявні об`єктивні підстави для проведення службового розслідування стосовно керування позивачем транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, з непрацюючим заднім лівим габаритним ліхтарем, а також неодноразового використання ненормативної лексики під час спілкування з працівниками поліції, введення в оману працівників поліції щодо керування автомобілем іншою особою з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, що в своє чергу свідчить про допущення позивачем вимог пункту 1 частини 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзаців другого і дванадцятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині неухильного дотримання вимог діючого законодавства України, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. Також відповідач зазначив про те, що при проведенні службового розслідування відносно позивача, враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, ставлення до виконання службових обов`язків внаслідок чого застосовано дисциплінарне стягнення як звільнення з посади, а не як зазначає позивач про те, що до нього нібито було застосовано крайній і найсуворіший захід дисциплінарного впливу, а саме звільнення з органів внутрішніх справ.

Водночас відповідач зазначив про те, що позивача було належним чином ознайомлено з наказом від 04.10.2018 № 723 та про те, що зі змісту наказу від 19.10.2018 № 1036 о/с вбачається, що підставою для його прийняття став наказ ГУНП у м. Києві від 04.10.2018 № 723, а також рапорт ОСОБА_1 від 16.10.2018.

Позивачем надано суду відповідь на відзив, у якій зазначено про те, що оскільки у відповідача буди відсутні правові підстави для проведення перевірки оскаржуване рішення про застосування адміністративного арешту майна позивача не відповідає статті 94 Податкового кодексу України.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04.09.2018 № 1192 "Про призначення та проведення службового розслідування" відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" призначено службове розслідування за наступним фактом: "01.09.2018 о 22.10 поліцейськими Управління патрульної поліції у місті Києві по вул. Празькій, 3, у місті Києві зупинено автомобіль ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого порушив вимоги пункту 31.3 "а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: у нічний час не працювали габаритні вогні автомобіля.

Під час перевірки документів було встановлено, що автомобілем керує старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Дарницького управління поліції капітан поліції ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проведено в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу "Alcotest - 6820", результат тесту 2,3 %.

За порушення вимог пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху відносно капітана поліції ОСОБА_1 складено протокол серії БД № 426113 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії НК № 566735 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 цього ж Кодексу, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн."

03.10.2018 складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни капітаном поліції ОСОБА_1 затверджений заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції ум. Києві генералом третьої рангу А.Є. Крищенко.

04.10.2018 заступником Голови - начальником Головного управління генеральної поліції третього рангу А.Є. Крищенко видано наказ № 723 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_1 », яким наказано за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзаців другого і дванадцятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині неухильного дотримання вимог діючого законодавства України, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у неодноразовому використанні ненормативної лексики під час спілкування з працівниками поліції, а також введенні останніх в оману щодо керування автомобілем іншою особою з метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, тобто скоєнні вчинку, що негативно впливає на репутацію та імідж Національної поліції України, старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 звільнити з посади.

16.10.2018 ОСОБА_1 подано на ім`я заступника голови Національної поліції України - Начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві рапорт, в якому викладено прохання призначити на посаду слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у місті Києві.

19.10.2018 заступником Голови - начальником Головного управління генеральної поліції третього рангу А.Є. Крищенко видано наказ № 1036 о/с «Щодо особового складу», яким згідно з пунктом 3 (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади) частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі рапорту ОСОБА_1 від 16.10.2018 та наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04.10.2018 №723 призначено капітана поліції ОСОБА_1 (0034542) слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Дарницького управління поліції, з посадовим окладом 2500 гривень, звільнивши його з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, цього ж відділу.

Позивач не погоджуючись з висновком службового розслідування ВІОС УКЗ ГУНП у м. Києві відносно нього від 03.10.2018 та з наказами від 04.10.2018 № 723 та від 19.10.2018 № 1030 о/с звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем надано суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду в якій викладено прохання залишити позовну заяву без розгляду з огляду на те, що позивач звернувся до суду з порушенням законодавчо встановлених строків, оскільки позивач знав або міг знати про нібито порушення його прав ще 16.10.2018, але як вбачається з матеріалів справи звернувся до суду з адміністративним позовом лише 04.12.2018, тобто майже через два місяці після нібито порушення його прав, а предметом спору в даному випадку є проходження публічної служби позивачем, що в свою чергу має спеціальний строк для звернення до суду з позовом.

Позивачем в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду зазначено про те, що про факт того, що його було звільнено з посади старшого слідчого та переведено на нижчу посаду на підставі наказу від 19.10.2018 № 1036 о/с він дізнався лише 14.12.2018 та з наказами від 04.10.2018 № 723 та від 19.10.2018 № 1030 о/с його взагалі не було ознайомлено.

Відповідачем надано суду копію наказу від 04.10.2018 № 723, яка містить дані про те, що позивач з ним ознайомлений, водночас не містить дати ознайомлення позивача в відповідним наказом.

Факт того, що позивач не був ознайомлений під розпис з наказом від 19.10.2018 № 1030 о/с відповідачем не заперечується.

Таким чином у суду відсутня можливість встановити дату з якої позивач точно дізнався та був ознайомлений з оскаржуваними наказами та висновком службового розслідування, а отже і відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Спірна правовідносини мали місце в період з 04.09.2018 по 19.10.2018, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх існування.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що Національна поліція України (поліція) - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 64 вказаного Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Частиною першою статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 18 вказаного Закону поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до абзаців 2 та 12 частини першої статті 7 вказаного Закону службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Статтею 2 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 вказаного Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з посади.

Отже, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. При цьому з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності, одним з видів якої є звільнення з посади.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.02.2020 у праві №804/2711/17 (адміністративне провадження №К/9901/34245/18).

Частинами першою та п`ятою статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" визначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частин шостої, восьмої та десятої статті 14 вказаного Закону про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з частинами першою та третьою статті 15 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника. Накладення дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває в стані сп`яніння, а також одержання від неї пояснень мають бути відкладені до її протверезіння.

Частинами першою та п`ятою статті 18 вказаного Закону встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Отже, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку вчиненого працівником поліції, який є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення, зокрема, його тяжкості, обставин, за яких його скоєно, наявності факту заподіяння шкоди, попередної поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівня кваліфікації тощо, начальник призначає службове розслідування за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Висновок службового розслідування затверджений заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції ум. Києві генералом третьої рангу А.Є. Крищенко 03.10.2018 сам по собі не є юридично значимим для особи щодо якої його складно, оскільки безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки останньої має лише рішення про притягнення відповідної особи до дисциплінарної відповідальності, яке приймається виключно у випадку, якщо за результатами розгляду всіх наданих йому матеріалів начальник, який призначив службове розслідування та наділений правом на накладення дисциплінарного стягнення дійде висновку про те, що вину особи рядового чи начальницького складу повністю доведено.

Отже висновок службового розслідування затверджений заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції ум. Києві генералом третьої рангу А.Є. Крищенко 03.10.2018 не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а отже сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки висновок службового розслідування затверджений заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції ум. Києві генералом третьої рангу А.Є. Крищенко сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання їх протиправними та скасування, а отже позовні вимоги в частині оскарження вказаного висновку є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Адміністративний суд, у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку адміністративно-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках розгляду справи щодо притягнення відповідної особи до адміністративно - правової відповідальності.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 у праві №806/2869/18 (адміністративне провадження №К/9901/13871/19).

Відповідно до наказу від 04.01.2018 № 723 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_1 » виданого заступником Голови - начальником Головного управління генеральної поліції третього рангу А.Є. Крищенко позивача звільнено з посади за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзаців другого і дванадцятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині неухильного дотримання вимог діючого законодавства України, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у неодноразовому використанні ненормативної лексики під час спілкування з працівниками поліції, а також введенні останніх в оману щодо керування автомобілем іншою особою з метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, тобто скоєнні вчинку, що негативно впливає на репутацію та імідж Національної поліції України..

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни капітаном поліції ОСОБА_1 затвердженого 03.10.2018 заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом третьої рангу А.Є. Крищенко встановлено наступне: « 01.09.2018 о 22.10 автопатрулем "Рубін - 0406" Управління патрульної поліції у місті Києві у складі: інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берегу) старшого лейтенанта поліції Лисенка О.В. та інспектора роти № 6 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) лейтенанта поліції Пильгуна А.В по вул. Празькій, 3 у м. Києві зупинено автомобіль ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не горіла задня ліва фара габаритного ліхтаря.

Під час перевірки документів у водія було з`ясовано, що зазначеним транспортним засобом керував ОСОБА_1 відносно якого за порушення вимоги п. 31.3 "а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, поліцейськими було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК № 566735 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та обрано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

У ході оформлення адміністративних матеріалів та спілкування з ОСОБА_1 поліцейськими було з`ясовано, що останній має явні ознаки алкогольного сп`яніння. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу "ALKOTEST", на місці зупинки транспортного засобу, результат якого в подальшому становив 2,3 проміле.

За порушення п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 426113 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Для розгляду адміністративний матеріал за ст. 130 КУпАП направлено до Дніпровського районного суду м. Києва. На теперішній час рішення не прийнято.

Під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 поліцейськими, відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" та ст. 251 КУпАП, здійснювався відеозапис.

Вивченням відеозапису з нагрудної камери встановлено, що працівники поліції підійшли до автомобіля ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 , який було припарковано біля будинку № 3 по вулиці Празькій у м. Києві. За кермом автомобіля перебував чоловік, який на вимогу працівників поліції пред`явив останнім посвідчення водія, видане на ім`я ОСОБА_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Під час спілкування поліцейські повідомили ОСОБА_1 про те, що лівий задній габаритний ліхтар автомобіля не працює. У подальшому поліцейськими виявлено у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, нечітка мова, запах алкоголю з порожнини рота) та запропоновано пройти тест на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою спеціального технічного засобу "ALKOTEST", на що правопорушник погодився. Результат тесту становив - 2,3 проміле. Під час бесіди ОСОБА_1 постійно говорив працівникам поліції, що автомобілем не керував та випив пляшку пива об`ємом 0,5 літра. Після цього відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, у графі протоколу "Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи" ОСОБА_1 власноручно написав: "Не згоден", а у графі "Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності" - "Я стояв на місці. Не згоден" та поставив особисті підписи.

Також у ході вивчення відеозапису було з`ясовано, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово використовував ненормативну лексику.

З`ясовані у ході службового розслідування обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України п.п. 2.9 "а", 31.3 "а" Правил дорожнього руху та п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, з непрацюючим заднім лівим габаритним ліхтарем, під час спілкування з працівниками поліції неодноразово використовував ненормативну лексику та з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення вводив в оману працівників поліції щодо керування автомобілем іншою особою.

Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 01.09.2018 приблизно о 22.00 він перебував у автомобілі ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилась гр-ка ОСОБА_3 . У цей час остання зупинила вказаний транспортний засіб біля будинку № 3 по вулиці Празькій у м. Києві та вийшла до магазину, щоб придбати воду, а він залишився у салоні автомобіля. Для того, щоб налаштувати магнітолу він пересів на водійське сидіння, а в цей час до нього підійшли працівники поліції, які відрекомендувавшись, повідомили, що задній лівий ліхтар автомобіля не працює. Після перевірки його документів на право керування транспортним засобом поліцейські повідомили, що відчули від нього запах алкоголю і запропонували пройти тест за допомогою засобу "ALKOTEST". Він відповів поліцейським, що автомобілем не керував, а водій вийшов до магазину. Проте працівники поліції наполягали на проходженні ним тесту за допомогою спеціального технічного засобу і з метою уникнення конфлікту, він погодився, повідомивши працівникам поліції, що нещодавно випив пляшку пива. Тест за допомогою засобу "ALKOTEST" було проведено у присутності двох свідків. Також ОСОБА_1 додав, що пояснював працівникам поліції, що автомобілем керував не він, а інший водій, проте поліцейські все одно склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесли постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП. О 22.30 на місце прибула ОСОБА_3 , яка пояснила поліцейським, що саме вона керувала автомобілем ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 .

Опитаний у ході службового розслідування інспектор роти № 6 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) лейтенант поліції ОСОБА_4 пояснив, що 01.09.2018 патрулював у складі екіпажу "Рубін - 0406" Управління патрульної поліції у місті Києві спільно із старшим лейтенантом поліції Лисенком О.В. Близько 22,20 ними було помічено автомобіль ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по вулю Празькій зі сторони вул. Алма-Атинської та на якому не горів задній лівий габаритний ліхтар. У зв`язку з чим, вказаний автомобіль було зупинено біля будинку № 3. Під час спілкування з водієм - ОСОБА_1 ним було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти тест на стан сп`яніння за допомогою "ALKOTEST-6820" у присутності двох свідків. Тест показав позитивний результат 2,30%о. У подальшому ними було складено адміністративні матеріали.

Для проведення об`єктивної перевірки обставин складання 01.09.2018 протоколу здійснені телефонні дзвінки свідкам, яких зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення БД № 426113, складеного відносно ОСОБА_1

26.09.2018 о 10.17 здійснено телефонний дзвінок на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується свідок події ОСОБА_5 , 1999 року народження, проживаючий по АДРЕСА_1 , однак абонент не відповідав, а телефонний номер поставлено на автовідповідач.

Цього ж дня, о 10.18 здійснено телефонний дзвінок на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_6 , 1997 року народження, проживаючий по АДРЕСА_2 , та запропоновано прибути до Головного управління для з`ясування усіх обставин справи. ОСОБА_6 повідомив, що прибуде до Головного управління 01.10.2018, оскільки в даний час працює три дні підряд. Однак 01.10.2018 о 08.53 у телефонній розмові повідомив, що прибути до Головного управління не має можливості, а про обставини події розповів, що він був зупинений поліцейськими та в їх присутності водій ОСОБА_1 пройшов тест на стан сп`яніння за допомогою приладу "ALKOTEST". Прилад показав результат 2.3 0%о, поліцейські склали адміністративні матеріали, він поставив свій підпис та поїхав по справах.".

Позивачем інших доказів та обґрунтувань, крім тих, що були викладені ним в поясненнях зміст яких відображено в висновку службового розслідування, який затверджено 03.10.2018 заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом третьої рангу А.Є. Крищенко суду надано не було.

Посилання позивача на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №755/14106/18 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частинами шостою та сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №755/14106/18 зазначено наступне: "За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного."

Таким чином відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача встановлено не у зв`язку з встановленням відсутності факту його допущення, а у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні відповідного правопорушення працівниками поліції.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт неприйняття Дніпровським районним судом міста Києва певних доказів жодним чином не може свідчити про неможливість їх використання та їх неналежність при вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на зазначене проаналізувавши обставини викладені в висновку службового розслідування, який затверджено 03.10.2018 заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом третьої рангу А.Є. Крищенко, а також враховуючи те, що позивачем інших доказів та обґрунтувань на підтвердження відсутності в його діях складу дисциплінарного правопорушення крім посилань на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №755/14106/18 суду не надано, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні підстави для висновку щодо допущення позивачем дисциплінарного проступку, по полягає у особистій недисциплінованості, грубому порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзаців другого і дванадцятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині неухильного дотримання вимог діючого законодавства України, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у неодноразовому використанні ненормативної лексики під час спілкування з працівниками поліції, а також введенні останніх в оману щодо керування автомобілем іншою особою з метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, тобто скоєнні вчинку, що негативно впливає на репутацію та імідж Національної поліції України.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 04.10.2018 № 723.

Частинами першою та п`ятою статті 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України

Наказом від 19.10.2018 № 1036 о/с «Щодо особового складу» згідно з пунктом 3 (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади) частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі рапорту ОСОБА_1 від 16.10.2018 та наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04.10.2018 №723 призначено позивача слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Дарницького управління поліції, звільнивши його з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, цього ж відділу.

Необґрунтованість посилань позивача на факт того, що до прийняття Дніпровським районним судом міста Києва рішення у справі №755/14106/18 відповідач не повинен був реалізувати дисциплінарне стягнення накладене наказом від 04.10.2018 № 723 зумовлюється тим, що чинне законодавство відповідних положень та вимог не містить.

Судом не приймаються посилань позивача на те, що рапорт на підставі якого видано наказ від 19.10.2018 № 1036 о/с «Щодо особового складу» було написано під тиском з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відповідної обставини, у той час, як відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) про визнання неправомірним висновку службового розслідування від 03.10.2018, наказів від 04.10.2018 №723 та від 19.10.2018 № 1036 о/с - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов