Рішення № 90978897, 14.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1987/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» до Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Інтерліс» звернулось до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності Чернігівської міської ради, пов`язану з невиконанням покладених на неї законом повноважень стосовно розгляду у встановленому порядку та строки клопотання позивача від 28.10.2019 № 02-05/139 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж переданих в оренду ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянок на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1, площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11 та прийняття відповідних рішень за результатами його розгляду; зобов`язання Чернігівську міську раду розглянути клопотання ліквідатора ЗАТ «Інтерліс» від 28.10.2019 № 02-05/139 і прийняти рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянок на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1 та площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на орендованих ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянках на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1 та площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11 знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності товариству. Вказує, що без технічної документації із землеустрою та кадастрових номерів орендованих земельних ділянок ліквідатор ЗАТ «Інтерліс» не може реалізувати нерухоме майно банкрута з метою задоволення вимог кредиторів.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що питання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянок повинно розглядатися після оформлення позивачем права користування земельними ділянками відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказує, що позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти за результатами розгляду клопотання позивача відповідне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих ЗАТ «Інтеіліс» земельних ділянок є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача про те, що питання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих земельних ділянок повинно розглядатися після оформлення позивачем права користування земельними ділянками відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суперечить вимогам закону, оскільки в державному реєстрі речових прав земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, може бути зареєстрована тільки після визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Зазначає, що саме для внесення інформації про орендовані земельні ділянки до Державного земельного кадастру позивач і звернувся до Чернігівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2018 у справі № 927/1152/15 визнано банкрутом Закрите акціонерне товариство «Інтерліс», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенко Тетяну Вікторівну (а.с. 10-13).

Рішенням Чернігівської міської ради від 12.09.2002 Закритому акціонерному товариству «Інтерліс» було передано в довгострокову оренду, строком на 25 років, для обслуговування виробничого корпусу «Завод залізобетонних конструкцій», земельні ділянки площею 2,108 га по вул. М. Коцюбинське шосе та площею 4,499 га по вул. Ціолковського, 11, в тому числі 0,0308 га - проїзд загального користування (а.с. 21).

11.12.2002 між Чернігівською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Інтерліс» було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ЗАТ «Інтерліс» були передані в оренду, строком на 25 років, земельні ділянки на території міста Чернігова площею 2,0108 га, по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1 та площею 4,499 га, по вул. Ціолковського, 11 (а.с. 22-25).

16.07.2018, 20.09.2018, 05.12.2018, 13.02.2019, 24.04.2019, 25.07.2019 ліквідатор ЗАТ «Інтерліс» звертався звернувся до Чернігівської міської ради з заявами про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих земельних ділянок, однак отримував відповіді Управління земельних ресурсів, що питання надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою земельних ділянок ЗАТ «Інтерліс» включалися до проектів рішень міської ради, але не набирали необхідної кількості голосів і були зняті з розгляду (а.с. 28-42).

28.10.2019 ліквідатор ЗАТ «Інтерліс» вкотре звернувся до Чернігівської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): площею 4,499 га, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Ціолковського, 11 та площею 2,0108 га, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1 (а.с. 43).

Листом від 06.11.2019 № 2466/19/вих Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило ліквідатора ЗАТ «Інтерліс», що до проекту рішення чергової сесії із земельних питань, яка відбудеться наприкінці листопада 2019 року, будуть включені питання надання згод на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок: площею 4,4579 га, по вул. Ціолковського, 11 та площею 2,0108 га, по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1 (а.с. 91).

Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 02.12.2019 № 2561/19/вих ліквідатору ЗАТ «Інтерліс» було повідомлено, що питання встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): площею 4,4579 га, по вул. Ціолковського, 11 та площею 2,0108 га, по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1 було включено до проекту рішення Чернігівської міської ради № 48/VІІ, але не набрало необхідної кількості голосів і було знято з розгляду (а.с. 92).

Листом від 12.12.2019 на адресу Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради ліквідатор ЗАТ «Інтерліс» просив, зокрема, надати відповідь щодо зазначення площі земельної ділянки за адресою: м. Чернігів, вул. Ціолковського, 11, - 4,4579 га, тоді як в договорі оренди земельної ділянки та акті прийому-передачі земельних ділянок вказано площу 4,499 га, в тому числі 0,0308 га - проїзд загального користування (а.с.44).

Листом від 15.01.2020 № 45/20/вих Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило ліквідатора ЗАТ «Інтерліс», що пунктом 22 рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2007 «Про вилучення, надання і передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок» було вилучено з довгострокової оренди земельну ділянку площею 0,0103 га по вул. Ціолковського, 11, а орієнтовна площа земельної ділянки має становити 4,4579 га (а.с. 45).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 22 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Як вбачається зі змісту статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частина десята статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачає, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, серед іншого, згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, для виготовлення технічної документації даних земельних ділянок потрібна згода їх власника, в даному випадку, Чернігівської міської ради.

В силу частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Так, в даному випадку відомості про зазначені позивачем земельні ділянки до Державного реєстру земель не внесені, і звернення позивача до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) обумовлено саме формуванням пакету документів для здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Крім того, згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що згода на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання згоди або відмову у наданні такої згоди орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

При цьому, суд зазначає, що обставин, які б робили неможливим прийняття відповідного рішення по суті щодо надання згоди позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідачем не зазначені, з наявних в матеріалах справи доказів також не вбачаються.

Тому, вирішуючи питання про правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання згоди або про відмову у наданні згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.

Суд зазначає, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач декілька разів звертався до відповідача з клопотаннями щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж переданих в оренду земельних ділянок, але рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на засіданнях сесії не було прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України не розглянув по суті заяву позивача про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та не прийняв з цього приводу жодного рішення, тобто вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від положень Земельного кодексу України та інших правових норм щодо строків розгляду та обов`язку прийняття рішення по суті органам місцевого самоврядування не надано.

При цьому, в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що питання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянок повинно розглядатися після оформлення позивачем права користування земельними ділянками відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зважаючи на те, що наведені у відзиві обставини не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Чернігівської міської ради щодо не розгляду у встановленому порядку та строки клопотання позивача від 28.10.2019 № 02-05/139 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж переданих в оренду ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянок на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1, площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11 та прийняття відповідних рішень за результатами його розгляду; зобов`язання Чернігівську міську раду на пленарному засіданні повторно розглянути клопотання ліквідатора ЗАТ «Інтерліс» від 28.10.2019 № 02-05/139 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж переданих в оренду ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянок на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1, площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11 та винести з даного питання вмотивоване рішення.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих ЗАТ «Інтерліс» земельних ділянок на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1 та площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» підлягає задоволенню частково.

Щодо прохання позивача встановити відповідачу 30-денний строк для виконання рішення суду з дня набрання ним законної сили, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Крім того, в силу положень частини першої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Отже, суд під час ухвалення рішення може визначити у його резолютивній частині, зокрема порядок та строк виконання такого рішення.

Разом з цим, у контексті даного спору суд не вбачає підстав для встановлення відповідачу 30-денного строку для виконання рішення суду з огляду на необґрунтованість такого клопотання позивача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради на користь Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3153,00 грн.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» (вул. Ціолковського, 11, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 32094901) до Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не розгляду у встановленому порядку та строки клопотання Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» від 28.10.2019 № 02-05/139 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж переданих в оренду Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» земельних ділянок на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1, площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11 та прийняття відповідних рішень за результатами його розгляду.

Зобов`язати Чернігівську міську раду на пленарному засіданні повторно розглянути клопотання ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» від 28.10.2019 № 02-05/139 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж переданих в оренду Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» земельних ділянок на території міста Чернігова площею 2,0108 га по вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1, площею 4,4887 га по вул. Ціолковського, 11 та винести з даного питання вмотивоване рішення.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради на користь Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» судовий збір в розмірі 3153,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.08.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна