Рішення № 90978754, 13.08.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року справа № 580/1820/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

25 травня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920, в якій позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003530507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003540507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10000, 00 грн.;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003510507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11132, 00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими без законних підстав та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

14.07.2020 відповідачем подано відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначив, що ГУ ДПС у Черкаській області дотримані вимоги для початку проведення перевірки були виконані, а саме особисто позивачу вручені копія наказу та пред`явлені направлення на проведення фактичної перевірки, про що свідчать матеріали перевірки. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

28.07.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22 січня 1996 року, про що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

На підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.4, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями) з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до наказу від 18.02.2020 № 286 ГУ ДПС у Черкаській області та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області № 140, № 141 від 28.02.2020, проведено перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт перевірки №40/23/23/05/162400083 від 28.02.2020.

В ході проведення перевірки встановлені такі порушення:

1) ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зберігання тютюнових виробів в асортиментів без марок акцизного податку встановленого зразка та без супровідних документів, а саме згідно з актом зняття залишків ТМЦ;

2) ч. 1 ст.9 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв, а саме рідини з характерним запахом спирту в скляній тарі згідно з актом зняття залишків ТМЦ;

3) Постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 із змінами та доповненнями, роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої ( по 5 грн. за 0,1 л (100 мл.), тобто за 30 грн. за одну плашку 0,5 л.) при встановленій мінімальній ціні на алкогольні напої (горілка) за ціною 89,40 грн. за 1 пляшку 0,5 л.;

4) п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі Акта перевірки від №40/23/23/05/162400083 від 28.02.2020ГУ ДПС у Черкаській області прийняло такі податкові повідомлення - рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003530507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003540507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10000, 00 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003510507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11132, 00 грн.

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Пунктами 80.5, 80.7 вказаної статті передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів перевірок передбачений статтею 86 ПК України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.4, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями) з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до наказу від 18.02.2020 № 286 ГУ ДПС у Черкаській області та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області № 140, № 141 від 28.02.2020.

Перед початком проведення перевірки ОСОБА_1 пред`явлено службові посвідчення та направлення від 28.09.2020 №140 та №141 та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки, що підтверджується її підписом на направленнях на перевірку.

Що стосується фактичних порушень, зазначених в акті перевірки, суд зазначає таке.

Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 30.03.2020 № 0003530507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн та податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 № 0003540507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн, суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі об`ємом 5 л. в кількості 18 штук на загальну суму 4500 грн., без марок акцизного податку встановленого зразка та супровідних документів. Прозора рідина з характерним запахом спирту реалізовувалась в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по ціні 5,00 грн. за 0,1 л. відповідно до акту зняття залишків ТМЦ та зі слів ФОП ОСОБА_1 . Зразки даної рідини надано на дослідження на предмет встановлення її відповідності алкогольним напоям згідно вимог ДСТУ.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи суду не надано результати експертизи, що ставить під сумнів сам факт її проведення

Також, в акті перевірки зазначено про зберігання для подальшої реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та без супровідних документів на загальну суму 1066,00 грн.

В позовній заяві позивач пояснила, що 27.02.2020 біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , де вона здійснює свою господарську діяльність зупинився автотранспортний засіб з розпізнавальними знаками швидкої допомоги, з якої вийшов невідомий чоловік та зазначив, що у зв`язку з поломкою машини чи можливо залишити в її магазині дезінфікуючі засоби, які потрібні для дезінфекції приміщень навчальних закладів. Позивач не заперечувала. Він заніс пластикові ємності з невідомою рідиною до підсобного приміщення магазину.

Щодо перебування в її магазині тютюнових виробів пояснила, що її зять прийшов в магазин 28.02.2020 близько 12 години і залишив у приміщенні магазину свої особисті речі. Під час проведення фактичної перевірки працівники контролюючого органу знайшли тютюнові вироби, і вже потім позивач дізналась, що зять купив їх для власного споживання у «дьюті-фрі».

Закон України № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Під "маркою акцизного податку" визначається спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Отже, марка акцизного податку є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного податку встановленого зразка.

Відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного податку несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Проте суд звертає увагу, що відповідачем не доведено та не підтверджено доказами, що позивачем реалізовував чи мав намір реалізовувати виявлені товари. Позивач в свою чергу пояснив яким чином виявлені товари з`явилися в неї в магазині.

Таким чином, суд зазначає, що податкові повідомлення рішення від 30.03.2020 № 0003530507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн та від 30.03.2020 № 0003540507 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо порушення п. 2 Постанови КМ України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», за яке йому визначені штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 000 грн, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд зазначає таке.

Посадові особи контролюючого органу встановили, факт реалізації прозорої рідини з характерним запахом спирту по ціні 5 грн за 0,1 л. відповідно до акту зняття залишків ТМЦ та зі слів ФОП ОСОБА_1 , чим порушення вимог п. 2 відповідної Постанови КМ України.

Суд зазначає, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі- Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень; виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Суд звертає, уваг на те, що в Акті перевірки від 28.02.2020 № 40/23/23/05/ НОМЕР_1 відсутні посилання на документи, якими б підтверджувався факт реалізації прозорої рідини з характерним запахом спирту по ціні 5 грн за 0,1 л. Даних доказів також не додано відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003510507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11132, 00 грн, суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено зберігання позивачем з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 5566 грн, чим порушено п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон №265).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено приписами статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

У ФОП ОСОБА_1 відсутній обов`язок вести облік товарних запасів, а тому висновки у Акті перевірки про порушення нею порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації суперечить чинному законодавству України.

Законодавче обґрунтування відсутності обов`язку вести облік товарних запасів фізичними особами-підприємцями унеможливлює порушення підприємцем вимог п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і теоретично, і з об`єктивної сторони, оскільки в ході проведення перевірки не проводилося порівняння документально зафіксованих залишків з реальними.

Надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу чи надлишок товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період, яка під час здійснення перевірки не проводилася.

У Акті зняття залишків від 28.02.2020 (документ, складений представниками контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки) не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування надлишку чи нестачі залишків) товару.

Крім того, щодо складеного посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області в ході перевірки вказаного вище Акту зняття залишків товарних запасів на торгівельному об`єкті в складських приміщеннях), слід звернути увагу на таке.

Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 814/2158/16.

Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації. При цьому, Акт перевірки не містять посилань на факт реалізації позивачем саме необлікованих товарів.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 № 0003510507 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір - стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 3363,20 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003530507.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003540507.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003510507.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 3363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 20 коп. судових витрат.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 13.08.2020.

Суддя В.П. Тимошенко