Рішення № 90978067, 14.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 р. Справа № 400/4278/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.19 р. № 00043681306,№ 00043691306, податкових повідомлень-рішень в частині № 00043711306,№ 00043701306,№ 00043671306,№ 00043661306, рішень № 0002191306,№ 0002201306, вимоги від 15.01.2020р. ; Ф-138105-51,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ДПС) в якому, з урахуванням ухвали про уточнення (збільшення) позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019 року № 00043681306, № 00043691306;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.06.2019 року № 0002191306;

- визнати протиправними та скасувати в частині накладених штрафних санкцій податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019 року № 00043661306, № 00043671306, № 00043701306, № 00043711306;

- визнати протиправним та скасувати в частині накладення штрафних санкцій рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 07.06.2019 року № 0002201306;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.01.2020 року № Ф-138105-51.

Ухвалою від 06.12.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 07.08.2020 року суд ухвалив розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в Акті перевірки не вірно визначено суму валових витрат за 2016 – 2018 роки. Працівники державного контролюючого органу неправильно застосували статті Податкового кодексу України (далі – ПК України) при визначенні сум грошового зобов`язання та при прийнятті податкових рішень, а саме: застосували штрафні санкції, які згідно ПК України застосовуються до платників податків, тоді коли такого платника податків як ФОП ОСОБА_1 з 22.01.2019 року не існує. Висновки перевіряючих, викладені у Акті перевірки, є упередженими, а винесенні рішення – протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, ГУ ДПС зазначило, що перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено несвоєчасне перерахування податку за лютий, вересень, жовтень, грудень 2016 року, лютий, травень, липень, жовтень 2017 року на загальну суму 2008,25 грн. Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету військового збору встановлено несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходів фізичним особам за лютий, вересень, жовтень, грудень 2016 року та лютий, травень, липень, вересень, жовтень 2017 року в сумі 285,14 грн. В результаті порушень, відображених в п. 2 Акту перевірки, позивач також не включив до оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року суму 11240,00 грн., за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року суму 22050,81 грн.

Крім того, податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2018 року подано ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу несвоєчасно, а саме: за серпень 2018 року-31.10.208 (граничний термін подання – 20.09.2018 року), за вересень 2018 року-31.10.208 (граничний термін подання – 22.10.2018 року).

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У період з 08.04.2019 року по 26.04.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року. Результати перевірки оформлено Актом від 08.05.2019 року № 608/14-29-13- 06/2333208130 (далі та раніше за текстом – Акт перевірки).

Висновками Акту перевірки встановлені порушення:

- п. 177.2, п. 177.3, п. 77.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року всього у сумі 39003,96 грн., а саме: за 2016 рік – 1684,63 грн., за 2017 рік – 24190,39 грн., за 2018 рік – 13128,94 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, а саме: ФОП ОСОБА_1 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2017 року подано до ДПІ несвоєчасно, а саме – 17.05.2017 року (граничний строк подання – 10.05.2017 року);

- пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: встановлено заниження утриманого податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 527,04 грн. – не в повному обсязі оподатковано суми винагород згідно договорів ЦПХ по ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. 177.7 ст. 177 ПК України, а саме: за рахунок заниження місячного (річного) оподаткованого доходу, виплаченого ОСОБА_2 за період з 22.02.2016 року по 01.03.2016 року та з 04.03.2016 року по 12.03.2016 року, та ОСОБА_4 за період з 12.12.2017 року по 29.12.2017 року, встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб на суму 5992,35 грн.;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за лютий, вересень, жовтень, грудень 2016 року, лютий, травень, липень, жовтень 2017 року на загальну суму 2008,25 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (з змінами та доповненими, далі – Закон України № 2464), а саме: ФОП ОСОБА_1 порушив порядок нарахування, обчислення та сроків сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, чим занизив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 47671,51 грн., а саме: за 2016 рік – на суму 2059,00 грн., за 2017 рік – на суму 29566,03 грн., за 2018 рік – на суму 16046,48 грн.;

- абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України №2464, а саме: несвоєчасна сплата єдиного внеску, який мав бути перерахований одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) за період з 07.03.2017 року по 15.03.2017 року на суму 1122,50 грн.;

- п. 203.1 ст. 203 ПК України, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2018 року подано до ДПІ несвоєчасно, а саме: за серпень 2018 року – 31.10.2018 року (граничний термін подання – 20.09.2018 року), за вересень 2018 року – 31.10.2018 року (граничний термін подання – 22.10.2018 року);

- п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: відсутність реєстрації податкової накладної, виписаної 17.10.2016 року на суму 24000,00 грн.;

- п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору нарахованого на оподаткований дохід, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року всього на суму 3250,34 грн.: за 2016 рік – 140,39 грн.; за 2017 рік – 2015,87 грн.; за 2018 рік – 1094,08 грн.;

- п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: за рахунок заниження місячного (річного) оподаткованого доходу, виплаченого ОСОБА_2 за період з 22.02.2016 року по 01.03.2016 року та з 04.03.2016 року по 12.03.2016 року. та ОСОБА_4 за період з 12.12.2017 року по 29.12.2017 року встановлено неутримання та неперерахування військового збору з доходів фізичних осіб на суму 499,36 грн.;

- пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходів фізичним особам за лютий, вересень, жовтень, грудень 2016 року та лютий, травень, липень, вересень, жовтень 2017 року в сумі 285,14 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області 07.06.2019 року винесено та направлено позивачу податкові повідомлення рішення:

- № 00043681306, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 3520,34 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 812,59 грн.;

- № 00043691306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 39003,96 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмір 9750,99 грн.;

- № 00043711306, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.;

- № 00043701306, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.;

- № 00043671306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів. У тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 4248,15 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4614,41 грн. та пеня у сумі 2,44 грн.;

- № 00043661306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів. У тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 330,76 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 374,75 грн. та пеня у сумі 0,52 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 07.06.2019 року № 0002201306 позивачу нараховано штраф у сумі 112,25 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.06.2019 року № 0002191306 позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8135,56 грн.

15.01.2020 року Баштанським управлінням ГУ ДПС виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-138105-51, якою встановлено до сплати 44838,70 грн.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу у відповідній частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 25.01.1999 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Види діяльності згідно з КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду).

Перевіркою охоплено період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

При цьому, позивач стверджує, що такого платника податків як ФОП ОСОБА_1 з 22.01.2019 року не існує.

Так, дійсно, 22.01.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Відповідно до пп. 65.10.8 п. 65.10 с. 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Враховуючи зазначене, суд не приймає доводи позивача щодо того, що такого платника податків як ФОП ОСОБА_1 з 22.01.2019 року не існує.

Щодо порушення норм податкового законодавства, зафіксованих у Акті перевірки, суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 п. 177 ПК України).

Вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТ ЗЕД є технічні умови, призначення, визначені заводом-виробником при виготовленні конкретної моделі транспортного засобу або його модифікації, сертифікати або аналогічні документи, видані уповноваженим органом країни- експортера або країни-виробника із зазначенням, що автомобіль належить до певної категорії.

Вантажні сідлові тягачі та напівпричепи бортові, які використовував ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності у розумінні норм діючого законодавства України не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення, виходячи з наступного:

Згідно ст. 1 з Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ, вантажним вважається автомобіль, який конструктивно призначений для перевезення вантажів.

До вантажних автомобілів не відносяться автомобілі, які використовуються для буксирування транспортних засобів, як сідельні тягачі. Зазначене підтверджується наявною у матеріалах справи технічною документацією, а також сертифікатом відповідності Технічним та Безпеки Вимогам до моторного транспортного засобу, № НОМЕР_2 , виданим 15.08.2016 року DAF Trucks N.V.TRAXIM B.V. Kiev Rep.Office на сідельний тягач DAF НОМЕР_3 ; сертифікатом відповідності напівпричепа технічним вимогам до безпечного транспортного засобу № UA3141496 від 15.08.2016 року, виданим ТОВ «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна» на напівпричеп SCHMITZ НОМЕР_4 ; сертифікатами відповідності напівпричепа технічним вимогам до безпечного транспортного засобу № UA-00141, виданим 31.05.2011 року ТОВ «КОГЕЛЬ Україна» на напівпричеп KOGEL НОМЕР_5 .

Отримані від продавців транспортних засобів ТОВ «авто-Луцьк» на придбаний ФОП ОСОБА_1 напівпричіп SCHMITZ S01 податкова накладна № 213 від 05.08.2016 року, податкова накладна № 209 від 01.08.2016 року, податкова накладна № 218 від 10.08.2016 року, в яких є обов`язкова графа «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» і в якій вказаний код товару згідно УКТ ЗЕД 8716398000; від ТОВ «Телексі Кар» на придбаний ФОП ОСОБА_1 сідельний тягач DAF XF 105.460 податкова накладна № 917 від 01.08.2016 року в якій є обов`язкова графа «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» і в якій вказаний код товару згідно УКТ ЗЕД 8701209000.

Коди УКТ ЗЕД конкретних сідельних тягачів та напівпричепів знаходяться у Групі 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного» Закону України «Про митний тариф України» від 19.09.2013 року №5 84-VII: 8701 - трактори( за винятком тракторів товарної позиції 8709): 8701 20 - трактори колісні для напівпричепів: 8701 20 90 00- що використовувалися; 8716 Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби, їх частини: 8716 39 - інші: 8716 39 80 00 - що використовувалися.

Також, у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_6 від 03.09.2016 року, СХО 503570 від 03.09.2016 року, САЕ 575662 від 28.04.2011 року, САЕ 575663 від 28.04.2011 року зазначено марка, модель, тип (відповідають сертифікатам, виданим країнами виробника або країни експортера, або уповноваженими ними органами і коду УКТ ЗЕД), номер шассі транспортних засобів (V1N код відповідає вищезазначеним сертифікатам).

Зазначене вище дає підстави вважати неправомірним віднесення транспортних засобів позивача до основних засобів подвійного призначення та застосування відповідачем пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України при перевірці правильності визначення валових витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи позивача за період 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, а донарахуванням сум єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору по результатам документальної перевірки – безпідставним.

Щодо завищення валових витрат в сумі 9359,07 грн., яке виникло за рахунок включення суми добових по відрядженням ФОП ОСОБА_1 за січень – лютий 2016 року згідно авансових звітів № 1-3 у розмірі 25100,00 грн., суд зазначає наступне:

В період з січня по лютий 2016 року позивач не мав найманих працівників, тому він сам здійснював вантажні перевезення. За період з 13.01.2016 року по 20.02.2016 року позивач був відряджений як водій для здійснення вантажних перевезень власним автомобілем MAN НОМЕР_7 / НОМЕР_5 .

За вказаний період було здійснено перевезення вантажів (надано послуг) на суму 89766,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи наказами на відрядження, актами виконаних робіт, подорожніми листами вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), посвідченнями про відрядження з відмітками вантажовідправників та вантажоотримувачів, копіями закордонного паспорта з відмітками прикордонної служби про перетин кордону, авансовми звітами з первинними документами. Вказана сума віднесена до загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, з якого по результатам річного декларування сплачено ЄСВ в розмірі 22%, ПДФО в розмірі 18% та військовий збір в розмірі 1,5% .

Отже, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження того, що добові витрати безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності та отриманням доходу позивача та не відносяться до витрат, які не включаються до складу витрат підприємця згідно пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Щодо суми валових витрат за 2018 рік у розмірі 2558,80 грн. (за перші п`ять днів лікарняного позивача у період з 13.12.2018 року по29.12.2018 року) та нарахування єдиного соціального внеску на суму цих лікарняних в сумі 1913,98 грн.:

Відповідно до змін, внесених Законом України № 2148 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105 (чинних з 11.10.2017 року), коло застрахованих осіб, які мають право на отримання лікарняних і декретних, розширено. Наразі таке право мають особи, визначені у ст. 18 Закону України № 1105:

- особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах: на умовах трудового договору (контракту);на умовах цивільно-правового договору;на інших підставах, передбачених законом;

- фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність;

- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Змінами до ч. 1 ст. 30 Закону України № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність набули права на одночасне отримання допомоги за місцем здійснення діяльності та за місцем роботи за наймом. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) та виплачується Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) застрахованим особам починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності МСЕК незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності (ст. 22 Закону України № 1105).

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця.

Зміни внесені до ч. 1 ст. 31 Закону України № 1105 впорядкували порядок отримання матеріального забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме визначено, що підставою призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий листок непрацездатності.

Позивачем надано до матеріалів справи листок непрацездатності, який підтверджує перебування його на лікарняному, а також виписку зі спеціального рахунку позивача у банку для виплати допомоги по ТВП, в якій зазначено отримання коштів по лікарняному листу від фонду соціального страхування України в Миколаївській області.

Щодо зняття з витрат вартості отриманої та оплаченої електроенергії за березень 2018 року в сумі 4908,32 грн. без ПДВ:

Як зазначається на стор. 14 – 15 Акту перевірки, розбіжність в сумі валових витрат виникла за рахунок не вірного визначеннясум валових витрат, зокрема, 19547,97 грн. – сплата за електроенергію (з ПДВ) за квітень – листопад 2018 року (період, за який не велась господарська діяльність).

Суд звертає увагу на те, що позивачем господарська діяльність припинена лише 22.01.2019 року.

При цьому, згідно з податковою накладною № 108/22 від 31.03.2018 року, зареєстрованої у ЄРПН, позивачем у березні 2018 року отримано електроенергію на суму 5889,98 грн.

Згідно Акту перевірки за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 не задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (станом на 01.01.2016 року рахувалося від`ємне значення у сумі 3726,00 грн., станом на 31.12.2018 року – від`ємне значення у сумі 45647,00 грн. відсутнє).

Судом встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за грудень 2018 року з додатком №2 (№ 9307676719 від 18.01.2019 року, Квитанція про отримання № 2), сума від`ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду складає 45647,00 грн.

В Акті перевірки ж зазначено, що станом на 31.12.2018 року від`ємне значення у сумі 45647,00 грн. відсутнє. При цьому, ці суми ПДВ включаються у вартість сплачених позивачем витрат господарської діяльності, на які є зареєстровані в ЄДР податкові накладні. А це суми від`ємного значення ПДВ позивача, які відносяться до податкового кредиту: за 2017 рік - 26795,19 грн., за 2018 рік - 5386,67 грн. Всього: 32181,86 грн.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень в частині, оскаржуваній позивачем.

При цьому суд скасовує податкові повідомлення-рішення від 07.06.2019 року № 00043711306 та № 00043701306 у повному обсязі, оскільки вказаними податковими повідомленнями-рішеннями на позивача накладено штрафних (фінансових) санкцій, а не лише у їх частині. Теж саме стосується й рішення від 07.06.2019 року № 0002201306.

Щодо скасування податкової вимоги, суд зазначає:

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону України № 2464, оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Оскільки позивачем у даній справі оскаржувано про застосування до позивача фінансових, перебіг строку сплати визначеного згідно оскаржуваного рішення боргу зупинився. За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для внесення податкової вимоги до винесення судом рішення у даній справі.

За таких обставин, вимога Баштанського управління ГУ ДПС від 15.01.2020 року № Ф-138105-51 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір у сумі 1146,00 грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.

Щодо вимог про відшкодування витрат на проїзд та переїзд до іншого населеного пункту, суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 139 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

В матеріалах справи наявний розрахунок очікуваної суми судових витрат на загальну суму 3446,00 грн, з яких: 1446,00 грн. – сума сплаченого судового збору, 500,00 грн. – очікувані витрати на проїзд, 1000,00 грн. – витрати на підготовку позовної заяви, 800,00 грн. – витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 135 КАС України).

При цьому, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження понесених витрат.

Враховуючи викладе, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на проїзд та переїзд до іншого населеного пункту.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 135, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) – задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019 року № 00043681306, № 00043691306, № 00043711306 та № 00043701306.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.06.2019 року № 0002191306.

4. Визнати протиправними та скасувати в частині накладених штрафних санкцій податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019 року № 00043661306, № 00043671306.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 07.06.2019 року № 0002201306.

6. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.01.2020 року № Ф-138105-51.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1146,00 грн. (тисяча сто сорок шість гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.08.2020 року.

Суддя О.В. Малих