Рішення № 90977980, 14.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/215/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Костецького Н.В. розглянувши у місті Львові в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (вул. Ходорівська, 4, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652) до Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС (вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79003) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (далі – позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС (далі – відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС від 13.12.2019 № 00022212, № 002245212.

Ухвалою від 10.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.04.2020, обґрунтовані тим, що грошові зобов`язання були визначені відповідачем на підставі необґрунтованих висновків, які базуються на припущеннях, а не на доказах, що можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства. Запити відповідача про надання інформації та її документального підтвердження не відповідали вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, про що позивачем зазначено у листах відповідях № 13/14/17, № 13/14/16 від 03.06.2019. Вказані запити підписано начальником Львівського управління офісу великих платників податків ДФС Н.Багмет, яка не являлась керівником чи заступником Офісу великих платників податків ДФС. Тому позивач звільнений від обов`язку надавати відповідь на такі запити. Твердження відповідача про ненадання документів, що підтверджують факт транспортування товару (ТМЦ) від ТзОВ «ТЕК «Оптіма» до позивача спростовується актом перевірки. Норми чинного законодавства не зобов`язують сторін договору поставки зазначати пункт передачі товару та умови (способи) транспортування. До того ж, відповідачем не зазначено норм чинного законодавства, що передбачають вимоги відображення в паспортах якості товарів печаток підприємств по встановленому ланцюгу постачання товарів та місця де завірено печаткою паспорти якості товарів. В порушення вимог Податкового кодексу України відповідач при проведенні перевірки поклав на позивача обов`язок надати документи бухгалтерського обліку ТзОВ «Брянський завод поглинаючих апаратів» та ТзОВ «Захід Граніт Сервіс». Позивач вказав, що податкова інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Податковим органом не надано доказів наявності судових як кримінальних проваджень так і рішень, що набрали законної сили, якими встановлено порушення податкового чи кримінального законодавства контрагентом позивача ТзОВ «ТЕК «Оптіма». Позивач звертає увагу на те, що в ході проведення перевірки орган ДПС не здійснював проведення зустрічних звірок із ТзОВ «ТЕК «Оптіма» ТЗОВ «Захід Граніт Сервіс», ТзОВ «Терра Груп ЛТД» ТЗОВ «Захід Імпорт», ТзОВ «Гуд Енд Сервіс», ТзОВ «Спец-Трейд». Виходячи з умов договору поставки з ТзОВ «Брент+» відсутня необхідність закріпляти та фізично видавати паливні карти, оскільки талони оформляються в електронному вигляді та направляються на пункти реалізації ПММ постачальником з відображенням реєстраційного номеру транспортного засобу, виду ПММ, кількості літрів, який має право отримати покупець. Безпідставними є посилання відповідача на те, що ТзОВ "БРЕНТ+" не подавало звітність акцизного податку за місцезнаходженням заправок. Податковим органом не надано доказів наявності судових як кримінальних проваджень так і рішень, що набрали законної сили, якими встановлено порушення податкового чи кримінального законодавства контрагентом позивача - ТзОВ «Брент+». На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивач надав первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

03.02.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позову заяву, в якому, з урахуванням заперечень на заяву про зміну підстав позову, зазначив наступне. За результатами аналізу податкових даних не встановлено ланцюг постачання апаратів до імпортера. До перевірки позивач не надав документів, актів прийому-передачі, тощо, що підтверджують факт передачі отриманого товару від ТзОВ «Брянський завод поглинаючих апаратів» покупцю товару ТзОВ «Захід Граніт Сервіс». Про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами свідчить інформація з АІС «Податковий блок», кримінальні провадження згідно з єдиним реєстром досудових рішень по підприємствах за ланцюгом постачання. У видаткових накладних відсутня інформація хто отримав пальне та згідно з якими довіреностями на отримання ТМЦ. Відсутня інформація про наявність основних засобів у ТзОВ "Брент+".

У судовому засіданні 05.08.2020 представник позивача Назарко А.Р. позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 05.08.2020 представник відповідача Палій М.В. проти задоволення позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши та дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд перейшов у письмове провадження. Сторони щодо переходу у письмове провадження не заперечували.

У період з 24.10.2019 по 13.11.2019 на підставі направлень від 24.10.2019 №25 та №26, виданих Львівським управлінням Офісу великих платників податків Державної податкової служби, наказу Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 22.10.2019 №311 ОСОБА_1 , головним державним ревізором- інспектором відділу планових та позапланових перевірок Львівського управління Офісу ВПП ДФС, радником податкової та митної справи ІІІ рангу, Кузиком Миколою Федоровичем, головним державним ревізором-інспектором відділу планових та позапланових перевірок, інспектором податкової та митної справи II рангу, проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод Карпати» з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТзОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Оптіма» за липень-вересень 2018 року та ТзОВ «Брент+» за серпень-листопад 2018 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік та І півріччя 2019 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, пп. 5-7, пп.10-12, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1435866,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1595406,67грн.

На підставі акта перевірки від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 00022212, № 002245212.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Надаючи оцінку аргументам позивача про порушення відповідачем норм законодавства при призначення та проведені перевірки, суд зазначає таке.

Пунктом 75.1 статті 75 IIК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзді) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту

Зазначені у підпункті 78.1.1. пункту 78.1 статті статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Суд встановив, що відповідачем на адресу позивача скеровано запити про надання інформації та її документального підтвердження від 16.05.2019 № 24820/10/28-10-48-08-11 стосовно взаємовідносин з ТзОВ «БРЕНТ+» та від 16.05.2019 № 24818/10/28-10-48-08-11 стосовно взаємовідносин з ТзОВ «Транспортна експедиційна компанія «Оптіма».

Суд зауважує, що вказані запити відповідача містять посилання на податкову інформацію ГУ ДФС у Донецькій області без зазначення ідентифікації даної інформації (відсутня дата, номер та найменування контрагента). Крім цього, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «БРЕНТ+» перебуває на обліку ГУ ДПС у Харківській області та ніколи не перебувало на обліку ГУ ДФС у Донецькій області, а ТзОВ «ТЕК «ОПТІМА» перебуває на обліку ГУ ДПС у Вінницькій області.

До того ж, акт перевірки від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251 не містить посилання на податкову інформацію ГУ ДФС у Донецькій області.

Такі запити не містять фактів, що свідчать про порушення податкового, валютного та іншого законодавства та у запитах відсутні чітко окреслені обставини, які вказують на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 31.05.2019 у справі №813/1041/18

Таким чином, суд погоджується із позивачем, що при прийнятті наказу про проведення перевірки відповідач не дотримався вимог, встановлених нормами ПК України.

Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з приписами зазначених актів законодавства контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту. У разі коли запит складено з порушенням вимог платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 зазначеного Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 09.04.2019 у справі №804/5722/16.

Разом з тим, в порушення вимог вищевказаного законодавства запити про надання інформації та її документального підтвердження від 16.05.2019 № 24820/10/28-10-48-08-11 стосовно взаємовідносин з ТзОВ «БРЕНТ+» та від 16.05.2019 № 24818/10/28-10-48-08-11 стосовно взаємовідносин з ТзОВ «Транспортна експедиційна компанія «Оптіма» підписано начальником Львівського управління офісу великих платників податків ДФС Н.Багмет, яка не являлась керівником чи заступником Офісу великих платників податків ДФС.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується із аргументами позивача про відсутність обов`язку надати відповідь на такі запити.

Надаючи оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2019 №00022212, № 002245212, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу. Базою оподаткування цим податком відповідно до пункту 135.1. статті 135 ПК України є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено “Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290).

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ "ТЕК "Оптіма”, суд встановив наступні обставини.

Позивач (покупець) уклав з ТзОВ "ТЕК "Оптіма” (постачальник) договір поставки №5 від 23.05.2018, згідно з умовами якого покупець купує товар, в кількості, асортименті і за цінами, вказаними у специфікаціях до договору.

Позивач уклав з ТзОВ "ТЕК "Оптіма” наступні додатки до договору №04/06/18 від 04.06.2018: Специфікація №1 - Додаток №1 від 04.06.2018 до договору №04/06/18 від 04.06.2018, Специфікація №2 - Додаток №1 від 05.06.2018 до договору №04/06/18 від 04.06.2018.

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ "ТЕК "Оптіма” позивач надав видаткові накладні №176 від 08.08.2018, №0-000000685 від 10.09.2018.

Також позивач на підтвердження транспортування товару надав наступні транспорті документи: CMR серія А № 531309, автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; CMR серія НОМЕР_3 , автомобіль з номерним знаком НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 . Відправник: ТЗОВ «Брянський завод поглинаючих апаратів» м. Брянск вул.Кислорода, 1, Росія. Одержувач: ТЗОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» Львівська область м.Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, Україна..

Відповідно до податкової інформації Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.03.2019 № 8506/23-00-14-0210/35745451 щодо ТзОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Оптіма» транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом від виробника ТзОВ «Брянський завод поглинаючих апаратів» до позивача, зберігання на складах товару не проводилося, у зв`язку з відсутністю необхідності в зберіганні.

З оглядну на вказане, суд відхиляє аргументи відповідача про ненадання документів, що підтверджують факт транспортування товару ТМЦ від ТзОВ «ТЕК «Оптіма».

Крім цього, суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що у Специфікаціях № 1 (Додаток №1 від 04.06.2018) та №2 (Додаток №1 від 05.06.2018) не зафіксовано пункту передачі товару та умов (способу) транспортування товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору поставки №5 від 23.05.2018 умови і строки поставки узгоджується Сторонами і вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Суд вказує на те, що норми чинного законодавства не зобов`язують сторін договору поставки зазначати пункт передачі товару та умови (способи) транспортування.

Суд зазначає, що такий договір не визнаний недійсним, а тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину (договору), доводи відповідача у цій частині не впливають на реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ТЕК «Оптіма».

Щодо посилання відповідача на необхідність відображення в паспортах якості товарів печаток підприємств по встановленому ланцюгу постачання товарів та місця де завірено печаткою паспорти якості товарів, то суд зазначає, що відповідач не вказав підстави виготовлення конкретних документів, їх походження, обов`язковість наявності при здійсненні господарських операцій, а також докази, які ці документи можуть обґрунтувати (довести).

До того ж, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №805/2030/16-а.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не надано документів, актів прийому-передачі, що підтверджують факт передачі отриманого товару від ТзОВ «Брянський завод поглинаючих апаратів» (Росія) покупцю товару ТзОВ «Захід Граніт», оскільки господарські взаємовідносини між ТзОВ «Брянський завод поглинаючих апаратів» та ТзОВ «Захід Граніт Сервіс» відповідно до акта перевірки від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251 не входили у предмет перевірки.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до наявної інформації в АІС «Податковий блок» стосовно ТзОВ "ТЕК "Оптіма", наданих до перевірки документів та інформації встановлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій позивача із ТзОВ "ТЕК "Оптіма" за липень - вересень 2018 року, суд вказує наступне.

Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.

Суд вважає безпідставними аргументи відповідача про те, що під час перевірки не встановлено факт передачі товарів по ланцюгу постачання на складських приміщеннях позивача по ланцюгу постачання товарів, виходячи з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

Щодо кримінальних проваджень по підприємствах по ланцюгу постачання, то суд вказує, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

ТзОВ «ТЕК «Оптіма» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в органах державної податкової служби, зареєстрована органом державної податкової служби платниками податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства України та складені за наслідками господарських операцій податкові накладні були перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в ЄРПН.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили про не вжиття позивачем належних та достатніх дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» ТзОВ «ТЕК «Оптіма».

Враховуючи досліджені судом первинні документи, суд приходить до висновку про те, що зміст господарських операцій, проведених між позивачем та ТзОВ «ТЕК «Оптіма» розкрито, а такі документи підтверджують реальність господарських відносин та економічну вигоду суб`єктів господарювання.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ "Брент+”, суд встановив наступні обставини.

07.08.2018 між позивачем (покупець) та ТзОВ «Брент+» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №535, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ, а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість та умовах, передбачених договором.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав видаткові накладні №9701 від 13.08.2018, №58046 від 16.11.2018.

Також на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивач надав наступні документи:

- наказ від 07.08.2018 №241 на відрядження водія ОСОБА_2 в м. Дніпропетровськ терміном 10 днів з 07.08.2018 по 16.08.2018 на склади «АТБ» для доставки води. Відповідно до шляхового листа №002939 маршрут руху м. Новий Розділ - м. Моршин - м. Дніпро - м. Дніпроджержинськ - м. Токмач - м. Новий Розділ - м. Стрий;

- наказ від 31.08.2018 №261 на відрядження водія ОСОБА_2 в м. Одесу терміном 13 днів з 31.08.2018 по 12.09.2018 для доставки запчастин. Відповідно до шляхового листа №002501 маршрут руху м. Новий Розділ - м. Моршин - м.Одеса - м. Львів -м. Новий Розділ;

- наказ від 11.09.2018 №276 на відрядження водія ОСОБА_3 в місто Харків з 11.09.2018 по 17.09.2018 в місто Харків на КП «Харківський вагоноремонтний завод» для доставки запчастин терміном 7 днів. Відповідно до шляхового листа №002564 маршрут руху м. Новий Розділ - м. Стрий - м. Новий Розділ - м. Харків - м. Новий Розділ;

- наказ від 24.09.2018 №282 на відрядження водія ОСОБА_2 в місто Мукачево з 25.09.2018 по 26.09.2018 на «ЗакарпатЄвроТранс» терміном 2 дні;

- шляховий лист №012069 від 18.10.2018, маршрут руху м. Новий Розділ - м. Львів - м.Новий Розділ;

- наказ від 12.11.2018 №353 на відрядження водія ОСОБА_2 в місто Харків з 13.11.2018 по 21.11.2018 в місто Харків на КП «Харківський вагоноремонтний завод» для доставки запчастин терміном 9 днів. Відповідно до шляхового листа №012254 маршрут руху м. Новий Розділ - м. Моршин - м. Харків - м. Кокоток - м. Новий Розділ;

- акти використання палива: від 31.08.2018, 30.09.2018. 31.10.2018, 30.11.2018 та розшифровку у вигляді додатку: дата заправки, марка та номер машини, місце заправки автомобілів, кількість пального, дані водія.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не надав інформації щодо закріплених та виданих паливних карток чи електронних талонів згідно списку водіїв, виходячи з наступного.

Згідно з умовами договору від 07.08.2018 №535 талон - документ на отримання ПММ в паперовому чи електронному вигляді, який підтверджує факт оплати ПММ і є гарантом виконання постачальником обов`язку з передачі ПММ. Талон має індивідуальний номер, містить термін дії, реєстраційний номер транспортного засобу, вид ПММ, кількість літрів, який має право отримати покупець. Талон передається в електронному виді на пункти реалізації ПММ, де за бажанням покупця може бути наданий йому в паперовому виді.

Позивач зазначив, що купівля ПММ відбувалась з через особистий кабінет на інтернет- ресурсі https://diesei-manager.com/ із використанням електронних талонів, що в свою чергу не передбачає можливості складського обліку талонів та карток, складення актів прийому-передачі паливних карток чи талонів, актів, накладних чи відомостей передачі паливних карток чи талонів водіям, чеків автозаправок, що підтверджують факт отримання пального в рахунок здійсненої передоплати. Враховуючи умови договору поставки, відсутня необхідність закріпляти та фізично видавати паливні карти, оскільки талони оформляються в електронному вигляді та направляються на пункти реалізації ПММ постачальником з відображенням реєстраційного номеру транспортного засобу, виду ПММ, кількості літрів, який має право отримати покупець.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність паливних карток чи електронних талонів не може свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Брент+», а тому доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.

Щодо переліку автозаправок, на яких може бути здійснено отримання пального, то суд зазначає, що на інтернет-ресурсі https://diesei-nianager.com/ відображено у розділі «карта сети АЗС» усі пункти реалізації ПММ в яких позивач здійснював отримання ПММ.

Суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що ТзОВ "БРЕНТ+" не подавало звітність акцизного податку за місцезнаходженням наведених заправок, виходячи з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

З цих же підстав суд відхиляє аргументи відповідача про відсутність ТзОВ "БРЕНТ+" за місцем знаходження, нереальність продажу ідентифікованого товару в обсягах, що суттєво не відповідає обсягам реального придбання такого товару від інших (не задіяних у ланцюгу нереальних господарських операцій) постачальників.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до наявної інформації в АІС «Податковий блок» стосовно ТзОВ "БРЕНТ+", наданих до перевірки документів та інформації встановлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій позивача із ТзОВ "БРЕНТ+" за серпень - листопад 2018 року, суд вказує наступне.

Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13-а.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про відсутність у ТзОВ "БРЕНТ+" відповідних технічних засобів, оскільки відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Щодо невідповідності зазначеної у видаткових накладних номенклатури товару (дизпаливо) умовам договору: електронних талонів чи паливних карток, то суд погоджується із доводами позивача про те, що у відповідності до умов договору від 07.08.2018 №535 та згідно з видатковими накладними ТзОВ «Брент+» передало, а позивач отримав ПММ.

Суд відхиляє посилання відповідача на інформацію з Єдиного державного реєстру судових ухвал про причетність до функціонування протиправної діяльності підприємств, що є контрагентами-постачальниками ТОВ «БРЕНТ+», оскільки сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

ТзОВ «Брент+» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в органах державної податкової служби, зареєстрована органом державної податкової служби платниками податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства України та складені за наслідками господарських операцій податкові накладні були перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в ЄРПН.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили про не вжиття позивачем належних та достатніх дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» ТзОВ «Брент+».

Враховуючи досліджені судом первинні документи, можна дійти до висновку про те, що зміст господарських операцій, проведених позивачем із ТзОВ «Брент+» розкрито, а такі документи підтверджують реальність господарських відносин та економічну вигоду суб`єктів господарювання.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про невідповідність фактичним обставинам справи зафіксованих в акті перевірки від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251 порушень позивачем від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251, в якому зафіксовано порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, пп. 5-7, пп.10-12, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1435866,00 грн, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1595406,67 грн.

Таким чином, вказане дає змогу дійти до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС від 13.12.2019 №00022212, № 002245212 є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13.12.2019 № 00022212, №0002245212.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДПС (вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (вул. Ходорівська, 4, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складене 14 серпня 2020 року.

Суддя Костецький Н.В.