Рішення № 90977914, 12.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2766/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Гирич О.В.,

від відповідача Паїк М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-4246 від 11.11.2019 про стягнення з позивача 18091,26 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 26.12.2019 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4246-57 від 11.11.2019, відповідно до якої повинна сплатити 18091,26 грн. нарахованих відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивач з вказаною вимогою позивач не погодилася та 30.12.2019 подала скаргу до ГУ ДПС у Львівській області, а 17.02.2020 – до ДПС України. Однак 02.04.2020 ДПС України скаргу без розгляду через сплив граничного терміну на подання скарги.

Позивач з оскаржуваною вимогою не погодилася, вважає її протиправною, винесеною з порушенням норм податкового законодавства, її прав, свобод і інтересів, а тому слід скасувати.

Зі змісту безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 – відсутні. Вказане свідчить про те, що позивач підприємницькою діяльністю не займається, не відноситься до платників єдиного внеску перелічених в ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Крім того відсутність здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджується записами у трудовій книжці. У період з 02.11.2016 по 31.12.2017 у період, за який нараховано позивачу борг (недоїмку), позивач отримувала компенсаційну виплату по догляду за престарілою особою, призначену Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької РДА, яке в свою чергу отримало підтвердження, що позивач не перебуває на обліку як фізична особа-підприємець.

Вказане свідчить про відсутність підстав для нарахування внеску, а тому виникнення боргу (недоїмки) не могло мати місця.

Оскільки оскаржувана вимога порушує права позивача вона звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 14.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.

28.05.2020 за вх. №26714 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.44-46/. Зазначив, що гідно з вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Таким чином, Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. При цьому, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, заборгованість позивача по єдиному внеску становить 18091,26 грн. внаслідок несплати єдиного внеску за 2018 рік в сумі 7371,54 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 918,06 грн.), за 2019 – 10719,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році – 918,06 грн.). В ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільги по сплаті єдиного внеску.

Просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 12.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 згідно з ідентифікаційними даними контролюючого органу взята на облік як фізична особа-підприємець, яка сплачує єдиний внесок від суми доходу, отриманого від підприємницької діяльності 24.12.2001, категорія страхувальника « 211» /арк.спр.50/.

Згідно з реєстраційними даними, які містяться в інформаційних системах контролюючого органу позивач була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності 24.12.2001 Дрогобицькою районною дежавною адміністрацією Львівської області; стан платника податків - « 22» - знято з обліку за основним місцем обліку з причин « 3» - припинення за рішенням засновників (учасників) або уповноваженого органу , дата прийняття рішення про припинення – 14.04.2004; дата зняття з обліку платника податків – 26.04.2006 /арк.спр.51-52/.

Згідно з інтегрованими картками платника податків, код класифікації доходів бюджету 71040000 для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять професійну незалежну діяльність по ОСОБА_1 заборгованість за 2018 рік - 7371,54 грн., станом на кінець 2019 року – 18091,26 грн., станом на 30.01.2020 – 20845,44 грн. /арк.спр.47-49/.

У зв`язку з цим, Головним управління ДПС у Львівській області, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу № Ф-4246-57 від 11.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18091,26 грн. /арк.спр.8/

Згідно з відомостями он-лайн сервісу «трекінг» АТ «Укрпошта» пошук за кодом ШКІ на поштовому конверті: 7900060064144, цю вимогу позивач отримала 26.12.2019 /арк.спр.9, 10/.

30.12.2019 позивач звернулася із скаргою на цю вимогу до начальника Головного управління ДФС у Львівській області, начальника Дрогобицького управління ГУ ДФС у Львівській області /арк.спр.11/ та просила її скасувати.

Листом від 30.01.2020 ГУ ДПС у Львівській області повідомлено позивача про те, що цю скаргу залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження відповідної вимоги. Роз`яснено право звернення із скаргою до ДПС України у разі незгоди із цим рішенням /арк.спр.12-13/.

17.02.2020 позивач звернулася із скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) до голови ДПС України /арк.спр.14/, однак рішенням від 20.03.2020 цю скаргу з аналогічних причин залишено без розгляду /арк.спр.15/. Вказане рішення від 20.03.2020 позивач отримала 02.04.2020 (пошук за кодом ШКІ на поштовому конверті:0405345483530).

04.04.2020 позивач не погоджуючись із оскаржуваною вимогою від 11.11.2019, вважаючи її протиправною та такою, що порушує її права, звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановленого законом на місяць.

Частиною 5 ст. 8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 відсотки бази нарахування.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач до винесення спірної вимоги єдиний внесок, як фізична особа підприємець не сплачувала.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

01.07.2004 набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01.07.2010 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №2390-VI, (надалі також - Закон №2390-VI), який набув чинності 03.03.2011.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення №2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19.05.2011 №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в такій редакції: «Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру».

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абз. 2 п. 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Суд здійснивши пошук за допомогою он-лайн сервісу «Безкоштовний запит» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно позивача, РНОКПП НОМЕР_1 , встановив, що за даними пошуку відсутні відомості, тобто у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не включено відомостей про позивача, такі взагалі відсутні.

Доказів, які б підтверджували статус позивача як фізичної особи-підприємця, крім відомостей реєстраційних даних з інформаційних систем контролюючого органу – відсутні.

Відповідач також не надав суду доказів, що ним здійснювалася звірка даних стосовно позивача у порядку викладеному вище.

Відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця, у тому числі шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, таке виключає можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

За таких обставин, у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу єдиного внеску, як фізичній особі-підприємцю та виставлення відповідної вимоги.

Вказана позиція суду щодо застосування норм права узгоджується із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19 (Провадження №11-118апп20).

Суд зважає на покликання позивача на приписи Порядку призначенні і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги №588 від 29.04.2004, однак зазначає, що згідно з відомостями трудової книжки позивачу з 02.11.2016 по 31.12.2017 року призначено відповідні компенсаційні виплати, в той час як борг (недоїмку) розраховано за період 2018-2019 років.

Своєю чергою, обґрунтованими є покликання на те, що вказана компенсація не призначається фізичним особам-підприємцям (у підп. 4 п. 4 Порядку зазначено компенсація не призначається, зокрема, самозайнятим особам, а відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України такими є і фізичні особи-підприємці).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин судовий збір сплачений позивачем в розмірі 840,80 грн. слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-4246-57 від 11.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18091,26 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) судові витрати у виді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2020.

Суддя Кравців О.Р.