Рішення № 90977763, 07.08.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2758/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" (01042, м. Київ. Новопечерський провулок, 19/3, корп. 2, офіс 9, код ЄДРПОУ 41717584)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62419248 від 25.06.2020 року.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 25.06.2020 року винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62419248 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №8672 від 15.04.2020 року про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" заборгованості в сумі 17887,50 грн. Позивач стверджує про незаконність цієї постанови, посилаючись на те, що вона винесена відповідачем з порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", позаяк приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. прийняла до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого округу міста Києва наявне майно, що належить позивачу, та не врахувала, що місцем реєстрації (проживання) позивача є м. Кропивницький. З цих підстав позивач просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Ухвалою судді від 24.07.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" (надалі - ТОВ "Фінфорс").

Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що 24.06.2020 року стягувач ТОВ "Фінфорс" пред`явив їй до примусового виконання виконавчий напис нотаріуса №8672 від 15.04.2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості в сумі 17887,50 грн. У вказаному виконавчому написі та у заяві стягувача ТОВ "Фінфорс" про примусове його виконання вказано місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Тож відповідач прийняла виконавчий документ до виконання та 25.06.2050 року відкрила виконавче провадження ВП №62419248 за місцем проживання боржника - фізичної особи, що відповідає вимогам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Заперечуючи порушення нею вимог цього Закону, відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити.

Пояснень щодо позову та відзиву від третьої особи не надходило.

У судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 уклав з ТОВ "СС Лоун" договір про споживчий кредит №554050-А від 09.05.2019 року. (а.с. 58 - 65)

У зв`язку з простроченням платежів за цим договором, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 15.04.2020 року вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №554050-А від 09.05.2019 року, укладеним з ТОВ "СС Лоун", правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору №40071779-15 від 29.08.2020 року про відступлення права вимоги за кредитними договорами є ТОВ "Фінфорс". Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ "Фінфорс", складає 17887,50 грн. Нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за №8672. (а.с. 66)

Вказаний виконавчий документ у червні 2020 року пред`явлений представником стягувача ТОВ "Фінфорс" для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни разом із відповідною заявою, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 та вказав дві його адреси, а саме: АДРЕСА_1 (адреса місця реєстрації); АДРЕСА_3 (адреса проживання). (а.с. 57)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 25.06.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №62419248 з виконання виконавчого напису №8672 від 15.04.2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ "Фінфорс" заборгованості у розмірі 17887,50 грн. Зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (а.с. 70 - 71)

Вказана постанова направлена позивачу рекомендованими листами на обидві адреси, проте докази їх отримання позивачем у матеріалах виконавчого провадження відсутні. (а.с. 72 - 74)

Позивач стверджує, що отримав копію цієї постанови 11.07.2020 року. Не погодившись із нею, 20.07.2020 року він звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є законність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на час видання виконавчого напису нотаріуса №8672 від 15.04.2020 року) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтями 88, 89 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За правилами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами 1, 2, 6 цієї статті виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження", і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження щодо його примусового виконання. Якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Як свідчать дані Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює свою діяльність у межах виконавчого округу міста Києва. (https://erpv.minjust.gov.ua/)

Отже відповідач могла прийняти до виконання виконавчий напис нотаріуса №8672 від 15.04.2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у разі, якщо місце проживання/перебування цього боржника або його майно знаходиться у місті Києві

У відзиві на позов відповідач стверджувала, що виконавче провадження відкрито нею за місцем проживання боржника, оскільки у виконавчому написі нотаріуса №8672 від 15.04.2020 року та у заяві стягувача ТОВ "Фінфорс" про примусове його виконання вказано таку адресу проживання боржника: АДРЕСА_2 .

Воднораз, у позові позивач наполягав, що місцем його проживання та реєстрації є місто Кропивницький, а не місто Київ.

Перевіряючи такі доводи сторін, суд виходить з того, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Тож адреса місця проживання/перебування боржника - фізичної особи є обов`язковим реквізитом виконавчого документу, оскільки за нею визначається місце виконання рішення, компетенція та територіальні межі діяльності виконавця, а також за цією адресою з боржником ведеться офіційне листування.

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. (стаття 379 ЦК України).

Згідно зі статтями 310, 313 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.

Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання визначає Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

За визначеннями, наведеними у статті 3 цього Закону:

- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

- документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Згідно з частинами 1, 10, 11, 17 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Суд установив, що згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_1 місце його проживання з 09.07.1997 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 6 - 8)

Постановою Верховної Ради України "Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 14.07.2016 року №1468-VIII місто Кіровоград Кіровоградської області перейменовано на місто Кропивницький.

Також рішенням Кіровоградської міської ради "Про перейменування вулиць, провулків та інших об`єктів топоніміки міста" №471 від 30.07.2016 року перейменовано вулицю 40-річчя Перемоги на вулицю Бобринецький шлях.

Згідно з наданою позивачем довідкою №243 від 17.07.2020 року, виданою квартальним комітетом №3 Подільської районної у місті Кропивницькому раді, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 . (а.с. 13)

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У матеріалах виконавчого провадження, наданих суду відповідачем, відсутні будь-які докази того, що житло за адресою: АДРЕСА_2 , є / було місцем фактичного проживання / перебування ОСОБА_2 чи за цією адресою знаходиться його майно, що давало б приватному виконавцю право приймати до виконання виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса №8672 від 15.04.2020 року.

Також у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що позивач отримував документи виконавчого провадження, які приватний виконавець направляла йому за вказаною адресою.

Посилання відповідача на зміст виконавчого напису нотаріуса №8672 від 15.04.2020 року та заяви стягувача ТОВ "Фінфорс" про його примусове виконання, у яких ця адреса вказана як адреса проживання боржника ОСОБА_1 , суд не приймає, оскільки такі відомості у виконавчому записі не підтверджені жодними доказами та не спростовують встановленого судом факту проживання позивача за іншою адресою у м. Кропивницькому.

Отже, оскільки місце проживання боржника ОСОБА_1 не належить до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність, тому вона, прийнявши до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами її виконавчого округу, порушила норми Законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо територіальних меж діяльності приватного виконавця.

Відтак суд прийшов до висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2019 року є незаконною, а позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідач у справі - приватний виконавець Дорошкевич В.Л. - у спірних правовідносинах є спеціальним суб`єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.

Відтак, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 840,80 грн. (а.с. 3) слід стягнути на його користь з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62419248 від 25.06.2020 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 840, 80 гривень.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш