Рішення № 90977111, 14.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/4847/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконними дії відповідача про відмову у видачі їй, як члену сім`ї померлого військовослужбовця Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування зазначає, що Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не пов`язує надання пільг із безпосереднім статусом військовослужбовця в момент виникнення підстави для отримання пільги; Закон дозволяє зробити аналогію закону щодо подібних правовідносин (оскільки смерть чоловіка позивачки, звільненого з військової служби у запас, настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, їй, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16, ст. 16-1 вказаного Закону, була призначена та виплачена одноразова грошова допомога, а тому вона має право на отримання Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби).

Процесуальні строки, які були, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, продовжені на строк дії карантину, установленого з 12.03.2020, закінчуються 06.08.2020, згідно пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18 червня 2020 року.

Ухвалою від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що необхідною умовою для надання статусу членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, є смерть військовослужбовця під час перебування на військовій службі; чоловік позивачки помер після звільнення з військової служби, в зв`язку з чим правові підстави для видачі посвідчення відсутні.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивачки ОСОБА_2 (а.с.11) проходив службу за контрактом в Національній гвардії України (а.с.12) та з 08.04.2016 виключений зі списків особового складу військової частини 3057 (а.с. 13).

Відповідно до довідки військової частини 3057 від 25.01.2016 № 2131 (а.с. 14) в період з 28.09.2015 по 25.01.2016 ОСОБА_2 приймав участь в АТО.

З 15.06.2016 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, так, пов`язаного з проходженням військової служби (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 20) у зв`язку з інфарктом міокарда (а.с. 19), яке пов`язано із захистом Батьківщини (а.с. 21).

21.11.2016 позивач отримала посвідчення, яке дає право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.32).

Позивач неодноразово зверталась до відповідача з заявами (а.с. 9-10), в яких просила видати посвідчення "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

Листами від 12.02.2020 № СЗ/844 (а.с. 7) та 25.05.2019 № СЗ/2836 (а.с. 8) відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 помер після звільнення з військової служби, то немає законних підстав для отримання пільгового посвідчення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Вказана загальна норма виділяє декілька категорій членів сім`ї військовослужбовців:

- члени сімей військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби;

- члени сімей військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби;

- члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Тобто дія Закону поширюється після звільнення військовослужбовця зі служби на членів його сім`ї, якщо такий військовослужбовець став інвалідом внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби.

Спеціальні норми, якими передбачені пільги (ч. 3 ст. 11, абз. 1 ч. 2 ст. 12, абз 2 ч. 6 ст. 12, ч. 8 ст. 12 Закону), пов`язують надання цих пільг лише членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби.

Згідно ч. 13 ст. 14 Закону, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28 травня 1993 року "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками N 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Вищенаведені норми законодавства свідчать про те, що особа має право на отримання певного посвідчення на право користування пільгами при умові, що вона є членом сімей військовослужбовця, які загинули (померли) чи пропали безвісти саме під час проходження військової служби.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Враховуючи те, що чоловік позивачки був виключений зі списків особового складу військової частини 08.04.2016, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не під час проходження військової служби, суд вважає, що відповідач не мав правових підстав для видачі ОСОБА_1 . Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, а тому, відмовивши у видачі вказаного Посвідчення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку із чим в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо аналогії закону, то відповідно до ч. 6. ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону); аналогія закону не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Суд зазначає про наявність закону, що регулює підстави для видачі Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, а норми п. 2 ч. 2 ст. 16, ст. 16-1 Закону не дають права на отримання вказаного посвідчення, оскільки є спеціальними нормами, що дають право тільки для отримання одноразової грошової допомоги, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону, членами сім`ї померлого військовослужбовця, смерть якого, як в даному випадку, настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАСа України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріату (вул. Баранова, 4, м. Житомир, 10001, код 07873079).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк