Рішення № 90977052, 13.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 р. Справа№200/1493/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Бажан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04.12.2019 року, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 14.12.2019 року вона отримала по пошті постанову начальника Головного Управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04 грудня 2019 року, а також відповідь на скаргу від 09.12.2019 року №04.3-11-8/9288/19.

ОСОБА_1 подала у встановлений законом строк скаргу в вищестоящий орган - Державну службу України з питань праці, але їй було відмовлено без законних підстав. По суті скаргу не розглянуто та рекомендовано звернутися адміністративного суду. Наказ про проведення інспекційного відвідування був виданий без наявності підстав, а рішення про накладення штрафу прийнято з порушенням закону та перевищенням повноважень, тому воно є протиправним і порушує принципи рівності та гарантування прав і законних інтересів суб`єктів господарської діяльності, об`єктивності та неупередженості суб`єкта владних повноважень.

Просить суд визнати протиправною та скасувати повністю постанову Головного Управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04 грудня 2019 року на суму 250380 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 13 березня 2020 року. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

04 березня 2020 року представником Головного управління Держпраці у Донецькій області подано відзив на позовну заяву із доказами в його обґрунтування.

Управління Держпраці категорично не погоджується з вищезазначеним адміністративним позовом та вважає позовну заяву безпідставною з огляду на таке.

Щодо дотримання Управлінням Держпраці вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україна від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». Під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 23.10.2019 року о 14 годигй 20 хвилин знаходилось 8 oci6, а саме: ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виконують в інтересах ФОП ОСОБА_1 функції притаманні трудовим відносинам. Але ФОП ОСОБА_1 проігнорувала ці відносини, натомість приховуючи саме трудові відносини ФОП ОСОБА_1 уклала цивільно-правові відносини, що суперечить цим видам відносинам. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу – просить відмовити у повному обсязі.

11 березня 2020 року від позивача надійшла заява про доповнення до позовної заяви, в якій зазначає, що 02.02.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-ІХ у статті 265: у частині другій: абзац другий замінено двома новими абзацами нового змісту, де зазначено, що «до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.» Новий закон істотно пом`якшив відповідальність ФОП платників єдиного податку, яким вона являюся по цей час. Згідно виписки з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи.

11 березня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву із доказами в його обґрунтування. Вважає, що висновки відповідача викладені у відзові на позовну заяву - це перевищення повноважень та її звинувачення безпідставні. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року суд витребував від відповідача наступні докази:

- оригінали носіїв на яких зберігається відео-фіксація процесу перевірки,

- документи та пояснення відповідача: на який саме технічний засіб, якої моделі, ким сертифікований, та ким саме проводилась відео-фіксація,

- належним чином завірені копії письмових пояснень осіб, на які посилається відповідач в акті перевірки та запереченнях на позов,

- належним чином завірені копії документів, що стали підставою для проведення заходу контролю.

Станом на 13 квітня 2020 року відповідачем витребувані судом докази не надані.

17 квітня 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача про доручення до матеріалів справи матеріалів відеофіксації факту здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_9 , а саме диски для лазерних систем зчитування.

Але, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року було запропоновано відповідачеві надати окрім оригіналів носіїв на яких зберігається відеофіксація процесу перевірки, документи та пояснення відповідача на який саме техничний засіб, якої моделі, ким сертифікований та ким саме проводилася відео фіксація. Також судом були витребувані належним чином завірені копії письмових пояснень осіб, на які посилається відповідач в акті перевірки та запереченнях на позов та належним чином завірені копії документів, що стали підставою для проведення заходу контролю.

Відповідно до ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

13 квітня 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи через введення карантинних заходів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року суд з урахуванням клопотання відповідача, відклав розгляд справи на 14 травня 2020 року.

13 травня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином.

Суд відклав розгляд справи на 15 червня 2020 року

15 червня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року суд з урахуванням клопотання відповідача, відклав розгляд справи на 15 липня 2020 року.

14 липня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином.

14 липня 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача та позивачки про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року суд з урахуванням клопотання відповідача та позивача, відклав розгляд справи на 13 серппня 2020 року.

13 серпня 2020 року позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися. Були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Від позивачки надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання з`явився. Проти позову заперечував з підстав вказаних у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивачем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців має РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , знаходиться на обліку в Добропільській ОДПІ, основний вид діяльності – інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідачем є Головне управління Держпраці у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 39790445 та суб`єктом владних повноважень.

Листом № 1/1-7-06 від 03.10.2019 року головного спеціаліста юридичного відділу Добропільської міської ради, останній повідомив начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області що ним було проведено аналіз стану дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин за результатами територіального обходу та встановлено, що у ФОП ОСОБА_9 при фактичної чисельності працівників 9 осіб, а зареєстровано 3 особи (а.с.151).

24 жовтня 2019 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України”, пунктів 19,31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 823 від 21.08.2019 року у присутності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За результатами інспекційного відвідування був складений акт №ДЦ567/560/АВ від 24.12.219 року під час інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення ч.3 ст.24 КЗпП допущено до роботи 2 працівників ( ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженного ним органу, та повідомлення ДПС про прийняття працівників на роботу за адресою розташування об`єкту: АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Під час інспекційного відвідування позивачем були надані повідомлення про прийняття працівників на роботу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , яке надіслано до ГУ ДПС У Донецькій області 23.10.2019 року об 16 год.37 хвилин, тоді як працівники вже знаходилтісь на робочому місці.

Таким чином, за результатами інспекційного відвідування на об`єкті, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 23.10.2019 року було встановлено, що трудові обов`язки виконували 6 робітників за трудовим договором та два працівника працювали без укладення трудового договору. (а.с.23-32).

Головним управлінням Держпраці у Донецькій області був складений припис про усунення виявлених порушень № ДЦ567/560/АВ/П від 01.11.2019 року, виданого ГУ Держпраці у Донецькій області (а.с.17-20).

Головним управлінням Держпраці у Донецькій області була прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04.12.2019 року у розмірі 250 380 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень (а.с.7-9).

Позивачкою була подана скарга на припис про усунення виявлених порушень № ДЦ567/560/АВ/П від 01.11.2019 року (а.с.12-15).

Позивачкою було подане повідомлення про прийняття працівника на роботу від 28.10.2019 року.

Позивачкою був поданий до контролюючого органу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.70-74).

Також позивачкою був поданий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку (а.с.75-77).

Витягом з реєстру платників єдиного податку, вбачається що ОСОБА_1 використовує найману працю та є платником єдиного податку другої групи. (а.с.97)

Позивач оскаржує вищевказану постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04.12.2019 року у розмірі 250 380 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень, як таку, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до вимог частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Абзацом першим пункту 7 вказаного Положення, передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з абзацами 1 та 3 пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8, Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 15 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 15 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340, передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) зокрема за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, що визначено п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі Порядок № 295).

Згідно з підпунктами третім та четвертим п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Підставою проведення спірного інспекційного відвідування стало рішення органу контролю, оформлене наказом від 21.10.2019 року № 1513, згідно пояснень відповідача, за повідомленням № 1/1-7-06 від 03.10.2019 року головного спеціаліста юридичного відділу Добропільської міської ради, останній повідомив начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області що ним було проведено аналіз стану дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин за результатами територіального обходу та встановлено, що у ФОП ОСОБА_9 при фактичної чисельності працівників 9 осіб, а зареєстровано 3 особи.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання № 962/043/15-08 від 21.10.2019 року, 23.10.2019 року посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування місць, де здійснює господарську діяльність Позивач.

Відповідно до пункту 18 Порядку №295, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, відповідачем складена письмова вимога про надання документів № ДЦ567/560/ПД від 23.10.2019 року.

Тобто, при здійсненні інспекційного відвідування відповідач діяв у межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Щодо суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні відповідачем інспекційного відвідування позивача встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю - ч.3 ст. 24 КЗпП та ПКМУ № 413, а саме: допущено до роботи 2 працівників - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДПС про прийняття працівників на роботу за адресою розташування об`єкту: АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Повідомлення про прийняття працівників на роботу - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надано 23.10.2019 року о 16 год. 37 хв., тоді як працівники вже знаходились на робочому місці 23.10.2019 року з 13 год.00 хв.

Так, відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Стосовно суті викладених у акті порушень, суд зазначає, що аналіз змісту статті 265 КЗпП України та положень Порядку № 509 дозволяє дійти висновку про можливість накладення штрафу на суб`єкта господарювання саме за фактичний допуск працівника до виконання службових обов`язків без укладення трудового договору та лише за умови встановлення факту вчинення порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем з працівником ОСОБА_8 укладено Цивільно-правовий договір б/н від 23.10.2019 року про надання послуг та додаткова угода № 1 до цивільно-правового договору б/н від 23.10.2019 року про надання послуг (арк. 51-52).

З працівником ОСОБА_7 укладено Цивільно-правовий договір б/н від 23.10.2019 року про надання послуг та додаткова угода № 1 до цивільно-правового договору б/н від 23.10.2019 року про надання послуг (арк. 59, 63).

Даний Договір за змістом є цивільно-правовими та такими, що укладений відповідно до положень гл.61 Цивільного кодексу України, предмет та умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними. За цим Договором Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати конкретну роботу з визначеним об`ємом за певний час, з отриманням винагороди у розмірі, встановленої договором, а Замовник зобов`язався своєчасно виплачувати Виконавцю належну йому грошову допомогу. Результати роботи оформляються актами виконаних робіт, що відображено в п.3 Договору. Розмір винагороди для вказаних осіб залежав від факту виконання обумовленої в договорі роботи. Тому така винагорода не може вважатися заробітною платою в розумінні Закону України “Про оплату праці”.

Крім того форми звіту по ЄСВ і 1 -ДФ передбачають відображення доходів як за цивільно- правовими договорами так і трудовими договорами. Позивачкою податки утримані та сплачені (а.с.73-77),

Позивачкою подано звіт по ЄСВ за жовтень 2019 року в якому нею відображені «Суми винагороди за цивільно-правовими договорами» (а.с.74).

Отже правовідносини між позивачем та ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відбувались за цивільно-правовим договором, тобто не можна вважати, що така особа залучалась до виконання службових обов`язків без укладення трудового договору.

На підтвердження виконання робіт та прийняття їх без зауважень, позивачем надані акти приймання-передачі виконаних послуг. (а.с.58, 65).

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 21 КЗпП України, визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При цьому за змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з вищезазначеного, можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства України, особою може виконуватись певна робота на підставі трудового договору (стаття 21 КЗпП України) так і здійснюватися надання послуг на підставі цивільно-правових договорів (ЦК України).

Оскільки чинним цивільним законодавством не визначено обов`язкових випадків укладання трудових договорів при отриманні послуг характеру, що надані позивачу та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 не містить норм щодо недопустимості отримання таких послуг за цивільно-правовими договорами, суд дійшов висновку, що сторони договору (замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення своїх відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, обставин, які вказували на нікчемність договору, укладеного позивачем з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 не встановлено.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що факт допущення позивачем до роботи без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_8 , ОСОБА_7 не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виникнення між позивачем та цими особами саме трудових відносин. Зокрема доказів підпорядкування вказаних осіб певному керівникові, контроль з його боку за їх роботою, дотримання особами правил трудового розпорядку чи будь-яких інших організаційних документів, отримання заробітної плати, надання особам певних гарантій, у вигляді, наприклад, щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу для певних категорій працівників; зниження норм праці для осіб, що належать до певних категорій; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг тощо, що могло б свідчити про наявність між позивачем та вказаними особами трудових відносин. Крім цього, метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату, а оплаті підлягає не процес праці, а її результат. Так, обсяг робіт (надання послуг), що мали бути виконані за договором, визначені у Договорі.

Перебування осіб у кафе у часи роботи останнього, не свідчать про їх підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Ця правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2019 року у справі № 160/8664/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом також були досліджені матеріали відео фіксації здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , надані відповідачем, яки не спростовують доводів позивачки.

Отже враховуючи зазначене, суд не вбачає порушень позивачем вимог статті 21, частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

02.02.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-ІХ у статті 265 зазначається, що фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Тобто, законодавець пом`якшав відповідальність за скоєне правопорушення, пов`язане із допуском працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи вищевикладене та оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24 та ст. 115 КЗпП України, а отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 2503,81 грн.

Керуючись статтями 2,5,6,90,132,139,193,242-246,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04.12.2019 року – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ567/560/АВ/П/ТД-ФС від 04.12.2019 року на суму 250 380 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Прокоф`єва, будинок 82, код ЄДРПОУ 39790445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) грн. 80 копійок.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та його вступна та резолютивна проголошена в судовому засіданні 13 серпня 2020 року

Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков