Рішення № 90974155, 12.08.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2020 Справа №607/27586/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А. учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» про стягнення індексації та компенсації невиплаченої заробітної плати, стягнення заробітної плати за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» про стягнення індексації та компенсації невиплаченої заробітної плати, стягнення заробітної плати за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що рішенням суду його було поновлено на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. 05 .09.2018 він отримав від відповідача невиплачену вчасно заробітну плату. Однак, до сьогоднішнього дня відповідачем не виплачено їй індексацію зазначеної суми невиплаченої заробітної плати, а також компенсацію втрати частини її доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати. 15 березня 2018 року його звільнено із вказаної посади.Однак, в день звільнення з ним не проведено повний розрахунок.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача в його користь індексацію заробітної плати за період з жовтня 2015 року по вересень 2018 року в сумі 14089,44 грн.; компенсацію втрати частини її доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати з жовтня 2015 року по вересень 2018 року в сумі 15 004,02 грн.; а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16 березня 2018 – 30.11.2019 складає 43 392,36 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представником відповідача не було подано відзив на позов, однак подано письмові пояснення у яких відповідач позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з`явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши та дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року, справа №607/1429/17, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним наказ голови комісії з припинення ТОВ «Домобудівник» за № 16/06/7-24 від 14.06.2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 » Поновлено ОСОБА_1 на посаді формувальника ТОВ «Домобудівник» з 14.06.2016 року. Стягнуто з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 7895,95 гривень середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів за період з 16.06.2016 року по 31.10.2017 року з розрахунку 22.45 грн. середньоденної заробітної плати за 351 день. Стягнуто з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 4124,72 гривень заробітної плати за період з 01.10.2015 року по 14.06.2016 року з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів, та зобов`язано виплатити існуючу компенсацію за невикористані відпустки за кожен день з розрахунку 42, 57 гривень середньоденної заробітної плати. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Домобудівник» 1920 гривень судового збору в дохід держави.

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу представника ТзОВ «Домобудівник» - задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року скасувати в частині стягнення заробітної плати, середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані відпустки та в частині відмови у стягненні моральної шкоди. Ухвалити в цій частині позовних вимог нове судове рішення: стягнути із ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 , 43392,36 гривень середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів за період з 16.06.2016 року по 22.02.2018 року; стягнути із ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 , 5133,32 гривень заробітної плати за період простою з 01.10.2015 року по 14.03.2016 року з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів; стягнути із ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 , , 4200 грн заробітної плати за період з 14.03.2016 року по 14.06.2016 року; стягнути із ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 , 2000 грн. моральної шкоди. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористані відпустки. Стягнути із ТОВ «Домобудівник» в користь держави 1920 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

За вимогами ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

15.03.2018 позивача поновлено на посаді формувальника в цеху ВПД ТзОВ «Домобудівник», та звільнено 15.03.2018 з посади за власним бажанням, що стверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що ТзОВ «Домобудівник» виконав рішення суду та виплатив 54725,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.09.2018. Також відповідачем було виплачено позивачу компенсацію за невикористанні відпустки в сумі 7662,60 грн., простій в сумі 4 124,72 грн., середньомісячний заробіток за один місяць в 493, 90 грн.

Щодо стягнення суми індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною п`ятою статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 24 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі статтею 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні, починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків ( величину порога індексації).

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженим затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050 (підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані здійснювати громадянам компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом).

Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, при цьому сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 з метою посилення відповідальності за несвоєчасну виплату зарплати встановлено поріг індексації величиною 100%.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 надав офіційне тлумачення положенню ч. 2 ст. 233 КЗпП України, про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто, компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, про що зазначено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Правові позиції, які викладені в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.03.2016 р. у справах №№ 6-364цс16, 6-365цс16; від 11.05.2016 р. у справі № 6-383цс16; від 25.05.2016 р. у справі № 6-948цс16, до спірних правовідносин щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, не відносяться, оскільки в зазначених справах спір стосувався саме відповідальності роботодавця, яка встановлена ст. 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні, обов`язковою умовою для покладення якої на підприємство є наявність вини підприємства.

Відповідно до частини 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Положенню частини 2 ст. 233 КЗпП України дано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. N 9-рп/2013, згідно якого в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Матеріалами справи доведена затримка виплати позивачу заробітної плати за період жовтень 2015 по березень 2016 тобто більш, ніж на один календарний місяць, що є підставою для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таким чином позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь суми індексації заробітної плати, підтягають до задоволення, оскільки нарахована позивачу заробітна плата у жовтні 2015 року по червень 2016 року не була проіндексована відповідно до зазначених вище норм, тому вона підлягає індексації за вказаний період.

Суд не погоджується з позовними вимогами позивача про стягнення індексації невиплаченої заробітної плати в сумі 14 089,44 грн., однак погоджує з розрахунками індексації суми невиплаченої заробітної плати відповідача в розмірі 2 525,99 грн., і вважає, що підлягає стягнення з відповідача в користь позивача сума індексації невиплаченої заробітної плати в розмірі 2 525,99 грн., з відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів.

Також суд не погоджується з позовними вимогами позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати з урахуванням індексу цін в сумі 15 004,02 грн. та розрахункам компенсації втрати частини заробітної плати відповідача в розмірі 2872,88 грн., і вважає, що підлягає стягнення з відповідача в користь позивача сума втрати частини заробітної плати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати з урахуванням індексу цін в розмірі 3 908,8 грн. (2803,03+1105,77), з відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів.

Яка обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати плюс сума індексації за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін, за період з 01 жовтні 2015 року по 14 червня 2016 року, з врахуванням виплати заборгованості по заробітній платі у вересні 2018 року, а сума індексації невиплаченої заробітної плати не виплачено.

Таким чином компенсації втрати частини заробітної плати, з розрахунку приріст індексу споживчих цін з жовтня 2015 по вересень 2018 року, за жовтень 2015 – 933,33*36,0=336,00 грн., за листопад 2015 – 933,33*33,3=311,80 грн., за грудень 2015 – 933,333*32,4=303,40 грн., за січень 2016 – 933,33*31,2=292,00 грн., за лютий 2016 – 933,33*31,7=295,86 грн., за березень 2016 – 1166,67*30,4=354,67 грн., за квітень 2016 – 1400*26,0=364,00 грн., за травень 2016 – 1400*25,9=362,60 грн., за червень 2016 -700*26,1=182,70 грн., а всього сума компенсації становить 2803,03 грн.

Компенсації втрати частини заробітної плати з врахуванням невиплаченої індексації, з розрахунку приріст індексу споживчих цін з жовтня 2015 по серпень 2020 року, за жовтень 2015 – 306,96*49,9=153,17 грн., за листопад 2015 – 282,7*47,0=132,87 грн., за грудень 2015 – 274,3*45,9=125,90 грн., за січень 2016 – 263,11*44,4=116,82 грн., за лютий 2016 – 267,77 *45,0=121,50 грн., за березень 2016 – 321,25*43,6=140,07 грн., за квітень 2016 – 324,8*38,7=126,70 грн., за травень 2016 – 322*38,6=125,29 грн., за червень 2016 – 163,1*38,9=63,45 грн., а всього сума компенсації становить 1 105,77 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це також винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата).

Враховуюче те, що відповідачем було порушено норми трудового законодавства у частині невиплати позивачу суми компенсації та індексації, які відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» входить до структури заробітної плати, та на момент звернення позивача до суду (пред`явлення вимоги) роботодавець не виплатив позивачу належну суму компенсації та індексації, оспорював право позивача на її отримання, отже наявні підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпПУкраїни). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Час затримки належних позивачу як звільненому працівнику сум, складає період з 15.03.2018 року і по день ухвалення рішення.

Судом з`ясовано, що розмір середньоденного заробітку за останні два місяця позивача складає 101,86 грн.

Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, стягнутий на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43 392,36 грн., погашення відповідачем заборгованості, заперечення відповідача проти права позивача на нарахування їй сум компенсації та індексації, а також сум невикористаної відпустки, яку було виплачено позивачу, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 15.03.2018 по день винесення рішення суду в сумі 5 000,00 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 5 000,00 грн., з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.

Також, задовольняючи частково позов позивача, суд відкидає твердження відповідача про пропуск ним строків позовної давності, оскільки частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 768,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» про стягнення індексації та компенсації невиплаченої заробітної плати, стягнення заробітної плати за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник»на користь ОСОБА_1 суму індексації невиплаченої заробітної плати в розмірі 2 525,99 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 99 копійок), з відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів, суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати в розмірі 3 908,8 грн. (три тисячі дев`ятсот вісім гривень 80 копійки), з відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів, середній заробіток за весь час затримки у сумі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок), з відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів, та сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім сорок гривень 40 копійок).

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник», місцезнаходження: місто Тернопіль вул. Лозовецька, 13, код Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій 01268970.

Повний текст рішення суду складено та підписано 14 серпня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко