Вирок № 90973360, 04.08.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/1889/19

Провадження № 1-кс/490/2911/2020

У Х В А Л А

«01» серпня 2020 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйніков В.О., за участі секретаря Окмінській Т.В., прокурора Мерімеріна О.Г., слідчого Андрійчука Д.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Гриненко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12018150000000224 від «03» серпня 2018 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 310 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП України в Миколаївській області Андрійчук Д.В. звернувся до слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим, має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконував роботу з охорони озера, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , наразі обвинувачується ще у вчиненні 01 - 03 червня 2018 року злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 Кримінального Кодексу

В обґрунтування клопотання послався про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 310 Кримінального Кодексу України, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 жовтня 2019 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави у розмірі 321.120 грн., наразі ризики, що були враховані слідчим суддею, не зникли та не зменшились.

2. Під час судового розгляду прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Він, зокрема, зазначав, що наразі існують ризики того, що підозрюваний може:

-переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

-незаконно впливати та здійснювати тиск на свідків у кримінальному провадженні;

-вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Слідчий у суді клопотання також підтримала, особливо підкресливши, що необхідність в обранні відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, є пов`язаною із тим, що у разі його перебування на свободі неможливо зупинити дії із приводу розповсюдження ним наркотичних засобів із застосування мессенджерів та інших засобів електронного зв`язку.

3. Захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення клопотання заперечувала.

Вона вказувала, що, як на її думку, висунута ОСОБА_1 підозра не є обґрунтованою, а його вина у вчиненні злочину не може бути доведеною в зв`язку із тим, що допустимі докази під час досудового розслідування зібрані не були.

До того ж, як на її думку, належна процесуальна поведінка її підзахисного може бути забезпеченою за допомогою менш суворого запобіжного заходу, а саме - шляхом застосування до нього цілодобового домашнього арешту.

Захисник також зазначала й про те, що визначена попередніми ухвалами слідчих суддів сума застави не була сплачена її підзахисним через те, що вона для підозрюваного є надмірною, до того ж, кошти, що могли б бути використаними для внесення застави, наразі безпідставно перебувають під арештом в межах цього кримінального провадження.

Спираючись про таке, захисник подала клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Підозрюваний у суді проти задоволення клопотання заперечував, клопотання захисника підтримав.

Із приводу висунутої йому підозри по суті зазначив, що не заперечує проти того, що на наполегливе прохання інших осіб створив сайт для створення "Internet-магазину", здогадувався, що створений ним сайт може бути використаним для розповсюдження наркотичних засобів на території міста Миколаєва, проте дій, вказаних в підозрі, тим більше - в обсягах, визначених слідчим (як то - створення організованої злочинної групи, керування її діями тощо) не вчиняв та вчиняти не збирався.

Спираючись про таке, а також - про свій сімейний стан та стан свого здоров`я - підозрюваний просив про заміну обраного відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

1. З 3 серпня 2018 року в провадженні СУ ГУ НП України в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12018150000000224.

Відомості про це кримінальне правопорушення були внесені правоохоронними органами після виявлення ними обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме - того, що

"Невстановлені особи на території м. Миколаєва та Миколаївської області здійснюють незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин"

2. В межах цього кримінального провадження протягом періоду з 15 лютого 2019 року до 02 жовтня 2019 року під контролем правоохоронних органів було проведено три оперативні закупки наркотичних засобів.

При цьому матеріали про вчинення цих дій були зареєстровані у встановленому законом порядку лише у жовтні 2019 року.

Також слід відзначити, що досліджені під час судового розгляду кримінального провадження матеріали, отримані під час проведення згаданих контрольних закупок, вказують про те, що станом на момент їх проведення особи ОСОБА_1 та його спільників були встановлені, та вони повністю контролювались правоохоронними органами.

3. Протягом періоду з 02 по 24 жовтня 2019 року під контролем правоохоронних органів було проведено дві оперативні закупки наркотичних засобів.

4. Зрештою, 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочинів.

5. 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був повідомлений про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 307 Кримінального Кодексу України.

В подальшому висунута йому підозра змінювалась неодноразово, востаннє - 28 липня 2020 року.

Наразі він обвинувачується загалом у такому.

Не пізніше 15 лютого 2019 року він створив організовану злочинну групу, яка за допомогою месенджеру "Telegram" систематично розповсюджувала наркотичні засоби на території міста Миколаєва.

Його дії наразі кваліфіковані за частиною 2 статті 307, частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 310 Кримінального Кодексу України.

6. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Подзігун Г.В. від 26 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22 грудня 2019 року із правом внесення застави у розмірі 321.120 грн..

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційна скарга захисника на цю ухвалу залишена без задоволення, а вказана ухвала слідчого судді - без змін.

7. Подальшими ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Подзігун Г.В. від 04 червня 2020 року - до 02 серпня 2020 року включно.

8. Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії слідчі судді виходили з того, що:

-ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного у повідомленні про підозру злочину, адже ця підозра підтверджується вагомими доказами;

-тяжкість підозри дає підстави вважати наявним ризик того, що підозрюваний переховуватиметься від слідства та суду;

-також він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей або документів, які мають істотне значення для кримінального провадження;

-також він може незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у справі;

-до того ж, він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

9. Наразі досудове розслідування у справі завершене та прокурор та слідчий розпочати відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту.

10. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 09 квітня 2020 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжений до 24 серпня 2020 року включно.

11. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наразі обвинувачується у вчиненні 01 - 03 червня 2018 року злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 Кримінального Кодексу України, на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має родину, постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, офіційного джерела доходів не має, хоча й виконує роботу охоронця.

Його позиція під час розгляду клопотання про продовження строку його тримання під вартою доводить, що про вчинення дій, які ним визнаються, він не шкодує та вважає такі дії звичайними.

Положення закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.

12. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно ж до частини 1 цієї статті метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

13. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

14. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:

1)особисте зобов`язання;

2)особиста порука;

3)застава;

4)домашній арешт;

5)тримання під вартою.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

15. Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув`язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.

16. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних підстав для застосування запобіжного заходу та додаткового доведення того, що завершити розгляд справи до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

17. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

18. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України обираючи запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9)носити електронний засіб контролю.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Наведені вище фактичні обставини, встановлені судом під час розгляду цього питання, та вимоги діючого законодавства дозволяють дійти такого.

І……Щодо обґрунтованості висунутої ОСОБА_1 підозри.

1. Припущення органів досудового розслідування про те, що в цьому випадку підозрюваний тією чи іншою мірою є причетним до незаконного обігу наркотичних речовин наразі відкинути неможливо; його можна перевірити під час судового розгляду та у справах наявні відомості, які об`єктивно спонукають неупереджену та розумну людину вдатись до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Такими відомостями є, зокрема, відомості, отримані внаслідок проведених відносно обвинуваченого негласних слідчих /розшукових/ дій та, до речі, його ж покази під час розгляду питання про доцільність обрання відносно нього запобіжного заходу.

З огляду на це слід прийти до висновку про те, що наразі висунута ОСОБА_1 підозра у вчиненні злочину для вирішення питання про подальше застосування відносно нього запобіжного заходу є обґрунтованою.

2. Захист стверджує, що отримані під час досудового розслідування докази не можуть вважатись вагомими, адже були отриманими всупереч встановленого законом порядку.

Стосовно цих посилань суд, з огляду на стадію кримінального провадження, констатує, що аналіз доказів, якими органи досудового розслідування та публічне обвинувачення планують доводити винуватість ОСОБА_1 , зокрема - саме у вчиненні дій, що йому інкримінуються, вже не може бути наданим до направлення обвинувального акту до суду, адже наразі досудове розслідування є закінченим та розпочате відкриття матеріалів кримінального провадження.

За такого оцінка посиланням захисту про ненадійність доказів обвинувачення судом на цій стадії кримінального провадження не надається.

3. В той же час суд відзначає, що досліджені судом матеріали доводять, що під час досудового розслідування сторона обвинувачення діяла не повною мірою добросовісно.

(а). Зокрема, з дослідженого під час розгляду клопотання витягу з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що предметом досудового розслідування в межах цього кримінального провадження були події, які існували станом на 03 серпня 2018 року. Між цим, в межах цього кримінального провадження ці події не розслідувались взагалі, навпаки, розслідувались події, які мали місце протягом наступного року.

Таке доводить, що для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності були використані підстави, які не мають відношення до справи.

(б). Далі, з досліджених під час судового розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою матеріалів вбачається, що правоохоронні органи вже у лютому 2019 року були достеменно обізнаними як про обставини вчинення стверджуваного злочину, так й про коло осіб, які його вчиняли.

В той же час, всупереч завдань кримінального провадження та, зрештою, здорового глузду, вони таку протиправну діяльність не припинили, жодних дій щодо її припинення не вчинили.

Та пояснення слідчого, ніби правоохоронними органами вживались заходи щодо встановлення повного кола осіб, причетних до вчинення злочину, не є переконливими, адже до жовтня 2019 року, тобто - протягом восьми місяців - отримані правоохоронними органами матеріали належним чином не реєструвались, отже - не могли бути ані - приводом, ані - підставою для подальших дій.

Ця обставина доводить, що мета дій правоохоронних органів відносно ОСОБА_1 в принаймні не вичерпувалась ані - викриттям злочину, ані - метою кримінального провадження.

Та встановлена судом недобросовісність суттєво знижує ступінь обґрунтованості висунутої ОСОБА_1 підозри.

ІІ…….Щодо наявності ризиків, передбачених у статті 177 Кримінального Кодексу України.

1. У своєму клопотання слідчий посилається про наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити інші злочини.

Таке посилання суд вважає до певної міри обґрунтованим з огляду на таке.

Досліджені у суді документи дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про наявність відносно нього справи у суді, вчиняє протиправні дії у сфері, із приводу порушення у якій він обвинувачується. Таке доводить, що він є схильним до вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Додатково до цього наявність ризику вчинення нового злочину підтверджується й ставленням обвинуваченого до скоєного, зокрема - тим, що про свою діяльність, яка є предметом розгляду в межах двох кримінальних проваджень, він не шкодує.

В той же час суд відзначає й те, що наведені вище обставини здійснення кримінального провадження доводять, що протягом 8 місяців правоохоронні органи не вживали заходів щодо припинення або попередження вчиненню нових злочинів ОСОБА_1 .

З огляду на таке ці посилання сторони обвинувачення суд вважає не повною мірою добросовісними, що ступінь наявності цього ризику знижує.

2. Органи досудового розслідування та публічне обвинувачення стверджують про наявність в цьому випадку ризику того, що ОСОБА_1 може переховуватись від слідства та суду.

Але в обґрунтування такого вони посилаються лише на тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим.

З огляду на таке суд відзначає, що ступінь обґрунтованості висунутої ОСОБА_1 підозри, з огляду на відсутність добросовісності органів досудового розслідування, не дозволяє вважати добросовісним й припущення про розмір покарання, яке загрожує підозрюваному.

З огляду на таке підстави побоюватись певного, зокрема - згаданого органами досудового розслідування - покарання в обвинуваченого є відсутньою.

Вирішуючи питання про суттєвість цього ризику, суд враховує також, що матеріальний стан підозрюваного не дозволяє йому виїхати за межі держави або бодай на тимчасово окуповані території. Тим більше, такі дії з його боку є ускладненими з огляду на запроваджені та території України карантинні заходи.

Суд також враховує, що підозрюваний має на території міста Миколаєва постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки. Ці обставини, у сукупності зі ступенем обґрунтованості припущення про покарання, яке може бути йому призначене, дозволяють прийти до висновку про те, що ризик втечі ОСОБА_1 наразі є мінімальним.

2. Органи досудового розслідування та публічне обвинувачення стверджують про наявність в цьому випадку ризику того, що ОСОБА_1 може впливати на свідків.

Але матеріали справи доводять, що в цьому випадку свідком є особа, відносно якої у встановленому законом порядку застосовані заходи безпеки.

За такого посилання про те, ніби підозрюваний може вплинути на такого свідка, матеріалам кримінального провадження суперечать.

Отже, цей ризик наразі є відсутнім взагалі.

Наведене призводить суд до висновку про наявність в цьому випадку ризику того, що обвинувачений вчинить новий злочин.

ІІІ……Вирішуючи питання про запобіжний захід, який слід в подальшому застосовувати відносно підозрюваного, суд, відповідно до наведених вище законодавчих приписів, виходе з необхідності запобігти саме встановленим судом ризикам, при цьому - з втручанням в права підозрюваного такою мірою, щоб це було домірним як ступеню обґрунтованості висунутої відносно нього підозри, так й ступеню впливу виявленого ризику на поведінку підозрюваного.

1. З огляду на таке суд відзначає, що поза розумним сумнівом спонукальним мотивом до вчинення ОСОБА_1 дій, що є предметом дослідження в межах цього кримінального провадження, є отримання матеріальної вигоди.

За такого можливість втрат матеріального характеру, тим більше - у значному розмірі - в цьому випадку є достатнім заходом, який спроможний запобігти вчиненню обвинуваченим нових злочинів.

Отже, найбільш ефективним та необхідним запобіжним заходом в цьому випадку є застава.

Та такий запобіжний захід наразі відносно обвинуваченого є визначеним, як альтернативний.

2. Захист стверджує, що розмір визначеної в межах цього кримінального провадження застави, у разі внесення якої ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти, для підозрюваного є надмірним.

До того ж, визначена сума (на теперішній час вона перевищує 146 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) не є домірною ступеню обґрунтованості висунутої ОСОБА_1 підозри.

Отже, розмір застави, у разі внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під варти, слід зменшити до мінімального передбаченого законом розміру.

3. У разі ж неможливості внесення застави у такій сумі до підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже інший запобіжний захід запобігти визначеному судом ризику не здатен.

4. Посилання захисту про можливість забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного шляхом застосування до нього домашнього арешту не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже запропонований захистом запобіжний захід не здатен запобігти вчиненню підозрюваним нових злочинів.

5. Звільнення ж обвинуваченого за умови внесення ним застави у подальшому призведе до відсутності (принаймні - протягом певного періоду) запобіжника вчиненню ним нових злочинів.

Отже, відносно обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави у мінімальному розмірі, задовольнивши клопотання сторін частково.

Керуючись ст. 369 - 371, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого та захисту - задовольнити частково.

Продовжити строк дії обраного відносно

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим, має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконував роботу з охорони озера, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , наразі обвинувачується ще у вчиненні 01 - 03 червня 2018 року злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 Кримінального Кодексу

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 серпня 2020 року включно.

Визначити розмір застави у сумі 180.000 /сто вісімдесят тисяч/ грн., за умови внесення якої ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

У разі звільнення ОСОБА_1 з-під варти покласти на нього, окрім загального обов`язку з`являтись за усіма викликами до слідчого, прокурора та суду, також такі обов`язки:

-одразу після звільнення повідомити слідчого або суд про місце свого перебування та номер засобів зв`язку;

-повідомляти слідчого або суд про місце свого проживання, його зміну, номери засобів зв`язку та їх зміну;

-не відлучатися з міста Миколаєва без дозволу слідчого або суду /в залежності від стадії процесу/;

-утримуватись від спілкування у будь-який спосіб /особисто, за допомогою телефону, мессенджерів, засобів електронного зв`язку тощо/ з особами, які вживають наркотичні засоби або психотропні речовини або будь-яким іншим способом беруть участь в обігу таких речовин;

-носити електронний засіб контролю.

Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів шляхом подання апеляційної скарги безпосереднього до апеляційного суду.

СУДДЯ =В.О.АЛЄЙНІКОВ=