Вирок № 90969429, 26.05.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1567/18

Провадження №1-кп/359/69/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.

при секретарях Пугач Д.О., Моргушко Л.В., Петрової Я.В., Вітківського Є.О., Іванової К.А.,

за участю прокурорів Каспрука Д.І., Томчая Р.В., Динника І.В., Кузьменка В.П., Баклана В.М., Дячок О.Б., потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисників - адвокатів Саламатової А.Г. та Титаренка Д.М., свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією об`єднаного судового провадження за кримінальним провадженням №12018110100000401, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2018 року, за кримінальним провадженням №12019110100001475, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2019 року, та кримінальним провадженням №12019110100001606, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.09.2019 року, що надійшли до суду з обвинувальними актами, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2017 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волів, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, та відбуваючого покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2019 року за ч.2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, до позбавлення волі строком на три роки один місяць, що утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор», реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

за обвинуваченням щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення - злочин, передбачені ч.3 ст. 185 та ч.2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 будучи раніше судимим за вироком суду від 06.03.2017 року за аналогічний злочин, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), передбачений ч.3 ст. 185 КК України, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно під час дії іспитового строку скоїв новий умисний злочин проти власності за наступних обставин.

14 лютого 2018 року приблизно о 13 годині 43 хвилин, у ОСОБА_3 , який перебував біля будинку АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Реалізовуючи вказаний злочинний умисел, 14 лютого 2018 року приблизно о 13 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що за його діями не спостерігають сторонні особи, переліз через паркан вказаного домоволодіння та шляхом вільного доступу проник до приміщення літньої кухні, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 належної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де викрав мобільний телефон марки «PRESTIGIO» модель PFP 1280, білого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 вартість якого згідно висновку експерта від 27 лютого 2018 року № 14-4/477 становить 294 гривні.

Після цього з викраденим майном ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину, розпорядившись таким майном за власним розсудом, завдавши своїми незаконними діями ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 294 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно та поєднаній з проникненням у інше приміщення, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні даного злочину не визнав, у зв`язку з цим по даному епізоду проведено судовий розгляд в повному обсязі у відповідності до пряденого йому обвинувачення.

Крім того, під час судового розгляду попереднього обвинувачення, 15.09.2019 року, приблизно о 08 год. 15 хв. ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим за вчинення злочину проти власності, прийшов до поштового відділення, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Центральна, 2а. У цей час останній побачив, що поруч біля входу до поштового відділення на спеціальній установі, знаходиться велосипед марки «Мінск», темно синього- кольору, який не був скріплений металевим ланцюгом та замком, після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення велосипеда.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_3 15.09.2019 приблизно о 08 год. 15 хв. перебуваючи біля приміщення поштового відділення, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Іванків, вул. Центральна, 2а, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає підійшов до спеціальної установи для велосипедів діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, викрав велосипед марки «Мінск», темно - синього кольору, належного ОСОБА_10 , вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 2875 від 07.10.2019 становить 950,00 грн. (дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), який в цей же день продав ОСОБА_11 .

Крім цього, 15.09.2019 року приблизно о 09 год. 28 хв. ОСОБА_3 знову прийшов до поштового відділення, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Іванків, вул. Центральна, 2а. У цей час останній побачив, що поруч біля входу до поштового відділення на спеціальній установі, знаходиться велосипед марки «Либідь», зеленого кольору, який не був скріплений металевим ланцюгом та замком, після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення велосипеда.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_3 15.09.2019 приблизно о 09 год. 28 хв. перебуваючи біля поштового відділення, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Іванків, вул. Центральна, 2а, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає підійшов до спеціальної установи для велосипедів діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна шляхом вільного доступу повторно, викрав велосипед марки «Либідь», зеленого кольору, належного ОСОБА_12 , вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 2875 від 07.10.2019 становить 1200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 копійок), який в цей же день продав ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисні дії, які виразились у таємному викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто скоїв злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень себе визнав в повному обсязі та надав в суді відповідні показання, які підтвердили обставини їх вчинення, а тому розгляд указаного обвинувачення проведено у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасниками провадження фактичні обставини вчинених правопорушень не оспорювались.

Крім того, 09.07.2019 року близько 06 години 30 хв. ОСОБА_3 знаходився в автомобілі належному ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , де між водійським та передніми пасажирським сидінням в ніші помітив телефон марки Samsung Galaxy J4+, чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_2 . В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вищевказаного мобільного телефону.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з ніши, яка знаходиться між водійським та переднім пасажирським сидіннями автомобіля, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки Samsung Galaxy J4+, чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_6 , вартістю 3510 гривень 23 копійки.

Після чого, ОСОБА_3 разом з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3510 гривень 23 копійки.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто скоїв злочин, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні даного злочину визнав частково, а тому судовий розгляд здійснено в повному обсязі у відповідності до пред`явленого йому обвинувачення.

Також, в межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов на суму завданих збитків, який обвинувачений визнав.

З цього приводу судом проведено допит обвинуваченого, допит потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , свідків обвинувачення в обох кримінальних провадженнях, та досліджено докази обвинувачення, подані прокурором в ході судового розгляду.

За наслідками проведення судового розгляду в об`єднаному судовому провадженні, суд дійшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_3 є винним у вчиненні всіх зазначених вище кримінальних правопорушеннях, незважаючи на невизнання та часткове визнання своєї вини у вчиненні таких. Зазначене підтверджується відповідно наданими показами потерпілих, свідків, самого обвинуваченого та дослідженими письмовими докази сторони обвинувачення.

Так, по епізоду викрадення чужого майна у ОСОБА_1 , доказами вчинення зазначеного злочину є покази потерпілої ОСОБА_1 надані нею 17.10.2018 року та 29.10.2019 року, свідка ОСОБА_4 надані нею 29.08.2018 року, та досліджені докази обвинувачення (а.с. 70-101 том 1), а також постанова від 25.03.2019 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у місті Києві та Київській області Атаманюка О.С. про закриття кримінального провадження №42018111100000148, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, на підставі заяви ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування (а.с. 220-223 том 1).

З цього приводу суд критично оцінює покази самого обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка захисту ОСОБА_5 , надані нею 21.01.2019 року, як спосіб уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинений злочин з наступних причин.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що в приміщення до ОСОБА_1 заходив не з метою викрадення речей, мобільний телефон останньої йому потрібен не був, а саме працівники поліції цей телефон примусово поклали до його кишені куртки, коли відбулось фактичне його затримання та доставка до місця мешкання потерпілої. Крім того, він зазначав, що і підтвердила свідок ОСОБА_5 , що саме ОСОБА_5 взяла телефон ОСОБА_1 , оскільки сплутала його зі своїм таким же самим по кольору і моделі мобільним телефоном «PRESTIGIO» модель PFP 1280, білого кольору. З цього приводу, ОСОБА_5 також зазначила, що взяла помилково мобільний телефон потерпілої, оскільки він був схожий на її, коли вони перебували разом з ОСОБА_3 в приміщенні потерпілої. Крім того, вона мала вільний доступ до приміщення потерпілої, оскільки знала її давно, як викладача танців. З цього приводу, і ОСОБА_3 мав вільний доступ до указаного приміщення, як знайомий потерпілої, який іноді виконував роботи по господарству останньої та її родини.

Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що до нього застосовувались незаконні методи досудового розслідування, внаслідок чого він на початковому етапі розслідування оговорив себе, а відповідні слідчі дії з його участю проходили за відсутності його захисника та за наполегливої позиції поліції, оскільки його забрали в день події з власного будинку, коли він спав і перебував в стані сп`яніння, не розумів що з ним відбувається і роблять працівники поліції.

В той же час, указані обставини спростовуються показами потерпілої ОСОБА_1 , яка зазначила, що вона не надавала довіз ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_3 у доступі до її приміщення без згоди останньої. Цього дня такої згоди вона не надавала, і якщо хтось із них і перебував на території домоволодіння потерпілої, то лише в присутності членів її родини чи її самої. На територію домоволодіння ОСОБА_3 пройшов не через хвіртку, а перестрибнув через паркан, про що свідчили сліди на подвір`ї, який був вкритий снігом. До самого приміщення кухні він дійсно проник вільно, оскільки двері не були закриті. При цьому, останній на її думку, скористався тимчасовою відсутністю господарів саме в приміщенні кухні, звідки і був викрадений телефон.

Крім того, свідок ОСОБА_5 не змогла надати докази тому, що у неї на момент вчинення крадіжки був аналогічний телефон, що був викрадений у потерпілої ОСОБА_1 . З цього приводу, суд вважає, що свідок ОСОБА_5 надала в суді покази в інтересах обвинуваченого, зважаючи на виниклі між ним стосунки, як чоловіка та жінки.

Також зазначені покази обвинуваченого та свідка ОСОБА_5 спростовуються показами іншого свідка ОСОБА_4 , яка була пойнятою при проведенні огляду місця події 14.02.2018 року в приміщенні потерпілої ОСОБА_1 . Так, остання зазначила, що до ОСОБА_3 ні фізичної сили ні психологічного тиску ніхто з перебуваючи у будинку, в тому числі і працівників поліції, не чинив та не заподіював. На місці події ОСОБА_3 повідомив як він потрапив до домоволодіння, та що він там робив, і як викрав наявний в приміщенні кухні мобільний телефон потерпілої. При цьому він не повідомляв, що він перебував в приміщенні разом з кимось іншим.

З приводу заяви ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування, суд отримав відповідну постанову від 25.03.2019 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у місті Києві та Київській області Атаманюка О.С. про закриття кримінального провадження №42018111100000148, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, на підставі заяви ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування. За змістом даної постанови слідчим не встановлено будь-яких ознак вчинення відносно ОСОБА_3 працівниками поліції кримінального правопорушення, пов`язаного з перевищенням ними своїх повноважень чи застосування до нього незаконних методів досудового розслідування. Зазначена постанова станом на 26.05.2020 року обвинуваченим та його захистом не оскаржена. На думку суду, зазначене є доказом відсутності будь-якого фізичного чи психологічного примусу відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні.

Крім зазначеного, доказами вчинення даного злочину, є досліджені судом матеріали, а саме: протокол огляду місця події від 14.02.2018 року за участю понятих в АДРЕСА_3 , звідки вилучено зразки папілярних візерунків та відповідний мобільний телефон (а.с. 70-76 том 1); заява ОСОБА_3 про добровільну видачу викраденого мобільного телефону (а.с. 77 том 1); висновок експерта від 27.02.2018 року №12-4/477 згідно якого вартість викраденого мобільного телефону становить 294 грн. 00 коп. (а.с. 78-82 том 1); постанова про визнання речовими доказами від 15.02.2018 року, відповідно до якої викрадений та в подальшому вилучений у ОСОБА_3 мобільний телефон визнано речовим доказом та передано після проведення експертизи потерпілій ОСОБА_1 на відповідальне зберігання (а.с. 99-100).

Указані докази в їх сукупності спростовують позицію захисту щодо не вчинення ОСОБА_3 зазначеного кримінального правопорушення, а тому суд вважає їх достовірними та приймає до уваги в якості доказів винуватості обвинуваченого у вивченні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України по відношенню до потерпілої ОСОБА_1 .

По епізодам викрадення велосипедів, то ОСОБА_3 визнав свою вину в повному обсязі, а тому зважаючи на позицію обвинуваченого, його захисника та думку прокурора, в цій частині пред`явленого обвинувачення, суд обмежився в порядку ч.3 ст. 349 КПК України , лише допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу, наявність речових доказів та процесуальних витрат.

З цього приводу, ОСОБА_3 суду повідомив, що він дійсно 15.09.2019 року біля приміщення пошти в с. Іванків Бориспільського району, зранку викрав два велосипеди старих моделей марки «Мінськ» та «Либідь», які не були пристебнуті замками, та вподальшому продав їх знайомому ОСОБА_13 за незначні кошти, оскільки потребував їх для проживання. Вину в цьому визнав, розкаявся та зазначив, що викрадені велосипеди повернуті потерпілим, претензій останні до нього не мають.

Зважаючи на покази обвинуваченого, в цій частині, суд вирішив обмежитись ними, оскільки вина ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину цілком доведена і не спростовується останнім, та підтверджується наданими ним безпосередньо показами в ході судового розгляду.

Судовий же розгляд обвинувачення в дані частині проведено у повній відповідності до пред`явленого обвинувачення, а тому подальший допит потерпілих і свідків, та дослідженні інших доказів, окрім тих, що стосуються процесуальних витрат, речових доказі, є недоцільним.

Щодо епізоду викрадення мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_2 , то обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у скоєнні даного злочину частково, зазначивши, що він дійсно його викрав у потерпілого, однак обставини його викрадення не відповідали дійсності, оскільки він не пам`ятає цих подій.

З урахування позиції обвинуваченого судом здійснено повний судовий розгляд даного епізоду, внаслідок чого, на думку суду, і в даному випадку вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину проти власності відносно потерпілого ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження зібраними стороною обвинувачення доказами, що були досліджені в повному обсязі судом.

Так, допитаний 16.12.2019 року потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що він підвозив чоловіка на своїй власній машині, який дуже схожий на ОСОБА_3 , і саме в період, коли він його підвозив в один з днів липня 2019 року, у нього зник його мобільний телефон марки Samsung Galaxy J4+, чорного кольору, який знаходився між водійським а пасажирським переднім сидінням в автомобілі. В подальшому його син зміг визначити координати місця знаходження його телефону по ІМЕІ, про що він повідомив працівникам поліції, які виявивши можливість знаходження за відпвідною адресою ОСОБА_3 надали йому фото останнього, по якому він його впізнав, як особу, які він перевозив власним транспортним засобом, після чого він і виявив зникнення такого телефону.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив надані його батьком свідчення щодо виявлення за допомогою відповідного програмного забезпечення та використанням ІМЕІ телефону його приблизне місце знаходження, після чого вони повідомили про це працівників поліції.

Крім того, свідок ОСОБА_6 , повідомила, що вона будучи працівником поліції, отримала від потерпілого ОСОБА_7 та його сина відповідну інформацію, провела відповідну розвідку засобів зв`язку, внаслідок чого вона виявила співпадіння місця знаходження мобільного телефону, що був викрадений у потерпілого, з місцем проживання ОСОБА_3 в с. Іванків Бориспільського району, безпосередньо після події що мала місце. В подальшому відповідний сигнал зник, але цього було достатньо для виявлення особи, яка можливо вчинила злочин. Ним виявився ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що саме наглядно знайомий йому ОСОБА_3 в один з днів липня 2019 року пропонував йому мобільний телефон марки Самсунг чорного кольору, однак він відмовився від його придбання, і куди той його подів, йому не відомо.

Крім того, судом досліджено відповідні докази обвинувачення (а.с. 170-215 том 2), а саме: рапорт про вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_2 ; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.08.2019 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.09.2019 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_3 , як особу яка викрала його мобільний телефон; протокол огляду місця події від 09.09.2019 року, а саме належного потерпілому транспортного засобу, де останній зазначив про місце перебування його мобільного телефону перед викраденням та де знаходилась особа, яку він підвозив по дорозі; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.10.2019 року, у відповідності до якого свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_3 , як особу яка пропонувала йому мобільний телефон Самсунг чорного кольору в липні 2019 року; протокол огляду (перегляду) диску із даними триманими внаслідок тимчасового доступу до інформації ПрАТ «БФ «Україна», щодо з`єднань, місця розташування мобільного терміналу із зазначенням ІМЕІ та адрес перебування в с. Іванків Бориспільського району Київської області, тощо.

З цього приводу покази обвинуваченого, що останній не пам`ятає цих подій, суд сприймає, як спосіб уникнення ним відповідальності, а тому не приймає їх до уваги. Крім того, досліджені докази повністю підтверджують причетність останнього до вчинення викрадення мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_2 , що мало місце 09.07.2019 року.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні будь-які сумніви щодо вчинення даного кримінального правопорушення саме ОСОБА_3 , а тому останньому слід призначити покарання також за вчинення ним даного злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Таким чином в ході судового розгляду встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні всіх інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 та ч.2 ст. 185 КК України (три епізоди), тощо.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження, та відсутність з цього приводу відповідних клопотань.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що ОСОБА_3 слід притягнути до кримінальної відповідальності за санкціями указаних кримінальних законів.

Кримінальні правопорушення ОСОБА_3 вчинені за обставин, наведених в обвинувальних актах.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 покарання, визначеного санкціями ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки його перебування на волі без ізоляції від суспільства вже є неможливим. Тому підстав для застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України немає. Крім того, нові злочини проти власності також вчинені ОСОБА_3 під час дії іспитового строку та виконанні покарання за скоєння злочину проти власності.

Також суд враховує, що обвинувачений вже засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та відбуває покарання за вироком суду, що набрав законної сили, а саме вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2019 року (справа 359/8707/17). З цього приводу суд зобов`язаний при визначенні покарання застосувати положення ст. 71 КК України та призначити покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків.

Так, санкцією ч.2 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, а тому вчинене обвинуваченим кримінальні правопорушення (три епізоди) є злочинами середньої тяжкості.

В той же час, за ч.3 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до шести років, що свідчить що вказаний злочин є тяжким.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_3 вів себе негативно, під час судового розгляду скоїв ще три злочини. ОСОБА_3 є не працевлаштованим, неодруженим, має дитину, відносно якої не здійснює відповідного піклування.

З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого не встановлено.

Щодо наявності пом`якшуючих їх відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочинів щодо викрадення велосипедів.

В той же час, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 за місцем проживання та реєстрації у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, схильний до виживання спиртних напоїв, дрібного викрадення майна, веде антигромадський спосіб життя, вчинив злочини під час іспитового строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 схильний до вчинення злочинів проти власності.

Крім того, останнього засуджено за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2019 року за ч.2 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, у зв`язку з чим останнього на виконання вироку взято під варту та останній утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З цього приводу, з урахуванням того, що ОСОБА_3 раніше вчиняв злочини проти власності, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді двох років позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального закону за ч.2 ст. 185 КК України, з урахуванням кількості крадіжок та відношення останнього до скоєного ним, вартості викраденого.

За ч.3 ст. 185 КК України обвинуваченому, на думку суду, слід призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені. Зважаючи на попереднє застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України, суд позбавлений можливості повторно застосувати зазначені положення відносно обвинуваченого.

Крім того, у відповідності до ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Слід також застосувати положення ст. 70 КК України та визначити покарання за сукупністю злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання,призначеного новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

При застосуванні вимог ч.1 ст. 71 КК України, при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового їх складання, на думку суду, достатнім для виправлення обвинуваченого буде позбавлення волі строком на три роки і шість місяців. Строк відбування покарання слід рахувати з моменту проголошення вироку 26.05.2020 року, зарахувавши в строк відбування покарання частину строку відбування покарання за попереднім вироком суду, яку слід рахувати з 01.03.2020 року (згідно наявної у суду інформації затримання обвинуваченого, за відсутності інших даних).

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати в кримінальних провадженнях за проведені експертизи в розмірі 1810 грн. 00 коп. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави України.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 69-70) суд виходить з вимог ст.ст. 28, 128 КПК України та доведеності вимог позивач щодо відшкодування вартості завданих збитків, які становлять з урахуванням зносу станом на 09.07.2019 року в розмірі 3510 грн. 23 коп.

У цьому зв`язку, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню на зазначену суму.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався в даному судовому провадженні, однак відносно нього приймалось рішення про тимчасове залишення в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а тому до набрання вироком суду законної сили, останнього слід продовжити утримувати в слідчому ізоляторі.

Підстав для застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України судом не встановлено, оскільки до ОСОБА_3 попереднє ув`язнення не застосовувалось.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 65, 66, 67, 71, 76, 78, 185 КК України, ст.ст. 100, 122, 124, 126, 128, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2019 року за ч.2 ст. 185 КК України, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту оголошення вироку суду, тобто 26.05.2020 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк відбування покарання за попереднім вироком суду починаючи з 01.03.2020 року по 25.05.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), - на користь Держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: Борисп. УК/м.Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ):38007070; банк отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300; назва платежу: за проведення експертизи), - процесуальні витрати в розмірі 1810 (одна тисяча вісімсот десять) грн. 00 коп.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: мобільний телефон марки «PRESTIGIO» модель PFP 1280, - залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_1 ; велосипеди «Мінськ» та «Либідь», - залишити в користуванні потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_7 ), - 3510 (три тисячі п`ятсот десять) грн. 23 коп. завданих матеріальних збитків.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 відмовити.

До набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 залишити тимчасово утримувати в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілим.

Суддя С.М.Вознюк