Рішення № 90969158, 14.08.2020, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/623/20

номер провадження 2-а/166/13/20

категорія: 140

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 серпня 2020 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозицького С.О.,

за участю секретаря Тарасюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ратне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до командира взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лося Валентина Володимировича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПР18 № 517287 від 08.06.2020 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернулася в Ратнівський районний суд Волинської області з позовом до командира взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лося Валентина Володимировича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПР18 № 517287 від 08.06.2020 року за ч.5 ст.121 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПР18 № 517287 від 08.06.2020 року її було визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки вона 08.06.2020 року о 14 год. 22 хв., керуючи автомобілем марки «Volkswagen LT35», р.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 та який обладнаний засобами пасивної безпеки, на 159 кілометрі +900 метрів автомобільної дороги Київ-Ковель не була пристебнута ременем безпеки під час руху транспортного засобу, чим порушила п. 2.3 «в» ПДР України, та не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії в порушення п.п. 2.1 «а», 2.4 ПДР України, а також поліс обов`язкового страхування власникыв наземних транспортних засобыв всупереч п.2.1 «г», 2.4 ПДР України.

З вказаною постановою про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП Позивач категорично не згідна. Зазначила, що оскаржувана постанова містить інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме про нібито керування нею автомобілем. Дана обставина категорично заперечується Позивачкою, оскільки в дійсності транспортним засобом керував її чоловік - ОСОБА_2 .

Вважає, постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПР18 № 517287 від 08.06.2020 року за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 25 червня 2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання.

17.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови, в якій Відповідач зазначив, що він вважає, що під час винесення постанови про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст. 126 КУпАП, Відповідачем були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, було роз`яснено Позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано її пояснення та надано ним оцінку. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи Відповідачем вчинено не було. Відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови.

21.072020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просив ухвалити рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, скерували заяви про розгляд справи без їх участі та про підтримання позовних вимог.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши письмові докази, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 КУпАП, одним із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, в тому числі і тих, що притягуються до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПР18 № 517287, винесеної 08.06.2020 року командиром взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лосем Валентином Володимировичем Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривні за те, що вона 08.06.2020 року о 14 год. 22 хв., керуючи автомобілем марки «Volkswagen LT35», р.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 та який обладнаний засобами пасивної безпеки, на 159 кілометрі +900 метрів автомобільної дороги Київ-Ковель не була пристебнута ременем безпеки під час руху транспортного засобу, чим порушила п. 2.3 «в» ПДР України, та не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії в порушення п.п. 2.1 «а», 2.4 ПДР України, а також поліс обов`язкового страхування власникыв наземних транспортних засобыв всупереч п.2.1 «г», 2.4 ПДР України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 остання з оскаржуваною постановою не згідна та зазначеного у ній порушення правил дорожнього руху не вчиняла.

Адміністративна відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломам.

Відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, крім постанови інших доказів Відповідач суду не надав.

На відеозаписі з диску доданного до адміністративної справи вбачається, що за кермом автомобіля перебувала особа чоловічої статі, а Позивач сиділа з боку на пасажирському сидінні.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, що передбачено ст. 251 КУпАП.

Відповідач, складаючи постанову відносно Позивача діяв в порушення ст. 280 КУпАП, не з`ясувавши всі обставини, які мають значенння для правильного вирішення справи, зазначив відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративних правопорушень та визначив покарання у межах санкцій визначених ч.1 ст. 126 КУпАП, не надавши Позивачу, як встановлено під час розгляду справи, ніяких доказів вчинення правопорушення. Посилань на будь-які інші докази оскаржувана постанова не містить.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові ВС України від 26.04.2018 року (справа №338/1/17).

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Беручи до уваги наведені вище обставини, а також враховуючи приписи згаданих процесуальних норм, Суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова у справі не може слугувати носієм доказової інформації, оскільки спростовується позовною заявою Позивача, а інформація, відображена в ній, не підтверджена іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення. Поряд з цим, ч.2 ст.77 КАСУ встановлено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач обставин, на які посилається Позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав. З огляду на належне повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи Суд вважає, що останній мав можливість реалізувати зазначене процесуальне право з метою виконання процесуального обов`язку покладеного на нього в силу ч.2 ст.77 КАС України.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, Ратнівський районний суд Волинської області, належним чином, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, з врахуванням вимог стосовно їх належності й допустимості, а також забезпечивши обом сторонам право на звернення до суду, передбачене, зокрема ст. 5 КАС України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про підставність позовних вимог, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 , її представника - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до командира взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лося Валентина Володимировича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПР18 № 517287 від 08.06.2020 року, підлягає скасуванню.

Крім того, в адміністративному позові ОСОБА_1 просить стягнути понесені нею судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції.

Так, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції 1920 грн. 40 коп., виходячи з наступного:

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, в сумі 1920 грн. 40 коп., Суд виходить з приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів (договору № 92 від 24.065.2020 року про надання правової допомоги, акта № 1 про надання правової допомоги від 24.06.2020 року, прибуткового кассового ордеру № 29 від 24.06.2020 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 29 від 24.06.2020 року), позивач сплатила адвокату Колєсніку Б.В. кошти в загальному розмірі 1500 грн., з яких: укладення договору № 92 від 24.06.2020 року про надання правової допомоги та усна консультація за ставкою 300 грн. за одну годину на суму 300 грн.; складення, погодження з позивачем і направлення до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ставкою 400 грн. за одну годину на суму 1200 грн. Крім того, квитанцією від 23.06.2020 року підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, Суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що представником позивача належним чином доведено вартість послуг з надання професійної правничої допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням наведеного, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати в розмірі 1920 грн. 40 коп., які складаються з судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

На підставі ст. ст. 2, 3, 5, 77, 139, 241-246, 295 КАС України, ст.ст. 251, 258, 280 КУпАП, Суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до командира взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лося Валентина Володимировича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПР18 № 517287 від 08.06.2020 року, задовольнити повністю.

Скасувати постанову командира взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лося Валентина Володимировича серії ДПР18 № 517287 від 08.06.2020 року і провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса: 03048, Україна, м.Київ, Солом`янський район, вул.Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) судові витрати у розмірі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ратнівський районний суд Волинської області.

Суддя Лозицький С.О.