Рішення № 90968402, 13.08.2020, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.08.2020

Справа № 497/518/2020

Провадження № 2/497/400/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кодінцевої С.В.,

а участю секретаря судового засідання – Бекметової Х.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Ярцевої Д.В.,

третьої особи – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Болградського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (надалі Болградське МУВГ), третя особа начальник Болградського МУВГ Балєв М.Д. про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.04.2020 року звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.1-3, 7-12), який згодом уточнив (а.с.106-108) та просить постановити рішення, яким:

- визнати наказ №29-ОС «Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників» від 31.03.2020 року відносно ОСОБА_1 , сторожа НС ОКП Скунда Ренійської експлуатаційної дільниці – незаконним та скасувати;

- поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Болградського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів Причорномор`я та нижнього Дунаю (код ЄДРПОУ – 04544079).

В обґрунтування позовних вимог стверджує, що він, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 05.02.2015 року на посаді сторожа.

24 січня 2020 року начальником Управління було видано наказ №8-ОС «Про введення в дію структури та штатного розпису Болградського МУВГ» згідно якого було заплановано вивільнення працівників, в тому числі і посаду, яку займав він, позивач.

31 березня 2020 року Болградським МУВГ було видано наказ №29-ОС «Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників», згідно якого було звільнено з займаної посади сторожа і його, позивача. З даним наказом він був ознайомлений особисто під підпис 06.04.2020 року.

Одночасно з даним наказом, за підписом начальника управління було видано лист за №01-171 про необхідність отримання трудової книжки, надісланий позивачу рекомендованим листом, та ним отриманий 04.04.2020 року.

По твердженню позивача наказ про його звільнення є незаконним з тих підстав, що:

- була порушена процедура звільнення, яка чітко регламентована положеннями КЗпП України;

- на засідання профспілкового комітету він, позивач не був запрошений та не був присутнім, хоча дана вимога є обов`язковою з огляду на положення КЗпП України;

- профспілка надала попередню згоду на звільнення, тоді як остаточне рішення профспілкового комітету відсутнє;

-він, позивач не був ознайомлений з переліком усіх вакантних посад в Болградському МУВГ, в тому числі на Ренійській дільниці;

-відповідач не запропонував йому, позивачу іншу вільну вакансію, та можливість переведення на наявну вільну вакансію;

-відповідач не врахував наявні у нього позивача переваги в залишенні на роботі у порівнянні з іншими працівниками;

-наказ про звільнення в зв`язку зі скороченням штату працівників є незаконним з огляду на те, що фактичне скорочення працівників не відбулося, як то має бути згідно із Законом.

27.04.2020 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, та надано строк для усунення недоліків (а.с.5), про що повідомлено позивача та його представника (а.с.6).

30.04.2020 року на виконання названої ухвали, позивачем надіслано позовну заяву з доданими документами (а.с.7-12).

Ухвалою від 30.04.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.27).

21.05.2020 року відповідачем, за підписом начальника управління Балєва М.Д. подано відзив (а.с.30-35), та додані до нього документи (а.с.36-59).

Згідно відзиву, відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні позову відмовити.

Стверджував, що момент звернення до профспілки було розпочато процедуру списання НС ОКП Скунда, а тому до переліку посад, що підлягали скороченню були включені сторожа які працювали на НС ОКП Скунда.

Після розгляду інформації наведеної в повідомленні та особових справ працівників які могли бути вивільненні, Первинна профспілкова організація Болградського МУВГ надала згоду на звільнення відповідних працівників.

20 січня 2020 року начальником Болградського МУВГ річок Причорномор`я та нижнього Дунаю було затверджено штатний розпис Болградського міжрайонного управління водного господарства.

Наведений штатний розпис був складений з урахуванням Програми діяльності Уряду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 року № 849, та листа Державного агентства водних ресурсів України №7520/4/7/11-19 від 19.12.2019 року.

Окрім іншого штатний розпис передбачав скорочення штату охоронців на Ренійський експлуатаційній дільниці з 25 до 21 особи.

Позивач працював охоронцем безпосередньо на насосній станції «Скунда», яка підлягає списанню, в результаті чого охорона НС «Скунда» була припинена.

27 січня 2020 року позивачу було повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади яку він обіймає, при цьому в повідомленні було зазначено, що на момент вручення повідомлення в Болградському МУВГ відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу. Також було зазначено, що у разі появи відповідної вакантної посади, вона буде йому запропонована.

У зв`язку із відсутністю вакантних посад які могли бути запропоновані позивачу наказом від 31.03.2020 року його було звільнено із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за невикористану відпустку. Із наказом позивача було ознайомлено.

Крім того, відповідач вважає, що у позивача немає жодних переваг для залишення на роботі порівняно з іншими працівниками.

Попередня згода первинної профспілкової організації Болградського МУВГ на звільнення позивача була отримана.

Відповідачу належним чином було повідомлено про його вивільнення 27.01.2020 року.

Таким чином позивача було звільнено саме в результаті скорочення штату з дотриманням усіх вимог КЗпП України.

01 червня 2020 року судом отримано відповідь відповідача ОСОБА_4 на відзив відповідача за підписом представника ОСОБА_2 (а.с.72-75).

На думку позивача, між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються КЗпП України, та який передбачає певну процедуру звільнення, в даному випадку у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Однак, відповідачем дані вимоги не дотримані, у зв`язку з чим наказ про звільнення є незаконним, та підлягає скасуванню.

Так, юридичною особою є Болградське міжрайонне управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю, а насосна станція «Скунда» є лише об`єктом, який належить відповідачу та робочим місце позивача, входить до складу Ренійської експлуатаційної дільниці. Ліквідація (списання) об`єкту – НС «Скунда» не є єдиним об`єктом юридичної особи, тому відповідач повинен був запропонувати робоче місце за всіма об`єктами юридичної особи.

Тому списання об`єкту структурного підрозділу юридичної особи НС «Скунда» не є підставою для відмови позивачу у переведенні на іншу роботу.

Також було допущено порушення процедури отримання згоди профспілкового комітету оскільки рішення прийнято у відсутність позивача.

Всі обставини, на думку представника, свідчать про необхідність поновлення прав позивача.

12 червня 2020 року на адресу суду подано відповідачем заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача (а.с.76-84), згідно яких на думку відповідача:

- позивача було звільнено саме в результаті скорочення штату працівників;

- згода профспілкового комітету на звільнення позивача була надана;

- на момент вивільнення не було жодної вільної посади, яка могла бути позивачу запропонована, що підтверджується копією штатного розпису, який був наданий до суду, а охорона НС «Скунда» на момент звільнення була припинена;

- у зв`язку із відсутністю вакантних посад які могли бути запропоновані позивачу наказом від 31.03.2020 року його було звільнено із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за невикористану відпустку;

- позивач вимагає поновлення його на роботі НС ОКП «СКУНДА», де як доведено документами охорона не здійснюється.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Надав пояснення з підстав зазначених позові. Стверджував, що він 5 років пропрацював сторожем на насосних станціях на різних дільницях Болградського МУВГ, однак виконував роботу і функцію машиніста. Останні два місяці працював на 3-тій насосній станції, що розташована біля дороги в напрямку м.Рені біля с.Новосельське. На засідання профспілкового комітету він не був запрошений, а тому і не був присутній. Він не мав змоги надати свої пояснення.

В телефонному режимі йому повідомили, про необхідність прибуття 27.01.2020 року на Нагірнянську дільницю для ознайомлення з рішенням профспілкового комітету, на якому його під підпис повідомили про майбутнє вивільнення у зв`язку зі скорочення штату.

Після підписання цього повідомлення він, позивач був переконаний, що протягом двох місяців йому запропонують посаду в іншому місці, і що він не буде звільнений, тому і не висловлював ніяких заперечень і не обурювався.

Його позивача було звільнено 31.03.2020 року, а 04.04.2020 року на роботу на посаду машиністів та сторожа було прийнято трьох нових осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .. А відтак, на час його звільнення були вакантні три посади, однак йому вони не були запропоновані. ОСОБА_7 працює саме на тому робочому місці, на якому він позивач працював останніх два місяці перед звільненням.

Він, позивач має диплом машиніста насосних установок, електромонтер, з відзнакою, тоді як ті особи, яких було прийнято на роботу відразу ж після його звільнення, такого диплому не мають.

Вважав, що оскільки було грубо порушено трудове законодавство під час його звільнення, порушено його конституційне право на працю, він має бути поновлений на посаді сторожа чи машиніста в Болградському МУВГ.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, наполягала на їх задоволенні з огляду на таке.

Позивач звернувся до суду так як вважає не законним наказ про звільнення його в зв`язку зі скороченням штату працівників, та порушенням його законних прав на працю. Чинним законодавством про працю чітко врегульовано порядок звільнення працівників під час скорочення штату.

Позовна заява складається з двох вимог: - про визнання наказу не законним; - про поновлення на роботі. Для того щоб встановити обставини справи, необхідно з`ясувати підстави: чи дійсно було скорочення? Чи можливо було як передбачено КЗпП надати іншу вакансію? Чи була згода профспілки?

Позивач переконаний, що скорочення було фіктивним, оскільки на його посаду було прийнято іншу особу, яка раніше в управлінні не працювала. А тому питання скорочення штату працівників, коли на посаду звільненого відразу ж приймається інша особа, є досить сумнівним. Після звільнення позивача з займаної посади, на роботу в Болградське МУВГ було прийнято відразу три особи, тобто було три вільні вакансії, і ні одна з них не була запропонована позивачу. Також за період з 27.01.2020 року по 31.03.2020 року в Болградському МУВГ відбувалися переміщення працівників на посадах: одних звільняли, інших переводи на інші посади, нових працівників приймали на роботу, і все це відбувалося в період скорочення штату. Суду відповідачем надано документи, які підтверджують, що фактичне скорочення не відбулося, а позивача було звільнено всупереч вимогам КЗпП.

Крім того, позивач не був запрошений на засідання профспілкового комітету, участі не приймав і не мав змоги надати пояснення. Згідно протоколу №1 від 09.01.2020 року профспілка надала попередню згоду на звільнення працівників. Тоді як в повідомленні №1 від 10.01.2013 року (в протоколі вказана дата саме 10.01.2013 року) значиться, що на своєму засіданні 09.01.2020 року профспілковий комітет ухвалив рішення про надання саме «згоди». Погодження до протоколу засідання профспілкового комітету Болградського МУВГ №1 від 09.01.2020 року було вручено працівникам, які підпадали під скорочення, не у присутності всього складу профспілкового комітету, і лише 27.01.2020 року, а деяким працівникам і в інші дати, на Нагірнянській дільниці.

Також відповідачем надано витяг із протоколу засідання профспілкового комітету №1 проте з датою 10.01.2020 року за змістом ідентичним протоколу №1 від 09.01.2020 року.

Усі ці обставини на думку представника свідчать про незаконність звільнення позивача з роботи в зв`язку зі скороченням штату. Наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, діюча на підставі довіреності від 01.04.2020 року за №3 (а.с.60, 61) підтримала письмовий відзив (а.с.40), заперечував усі доводи позивача та його представника. В задоволенні позовних вимог просила відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Пояснила, що у середині грудня 2019 року на адресу Болградського МУВГ надійшов лист Держводагентства України «Про затвердження штатних розписів», за приписами якого відповідачем було заплановано скорочення чисельності працівників.

З метою дотримання норм трудового права Болградське міжрайонне управління водного господарства 28 грудня 2019 року звернулося до профспілкового комітету із повідомленням про заплановане скорочення чисельності штату працівників.

09 січня 2020 року відбулося засідання профспілкового комітету. Після вивчення особових справ працівників, які могли бути вивільнені, враховуючи приписи ст.42 КЗпП, яка визначає випадки коли у працівника є переважне право на залишення на роботі, профспілка надала згоду на вивільнення в порядку ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату працівників управління згідно списку.

Також відповідачем були надані суду копії документів, які свідчать про те що на момент звернення до профспілкового комітету було розпочато процедуру списання НС ОКП Скунда, та до переліку посад які підлягали скороченню були включені прізвища осіб, які працювали сторожами на НС ОКП ОСОБА_8 , в тому числі ОСОБА_1

7 січня 2020 року відповідно до норм ст. 492 КЗпП позивачу було повідомлено про можливе наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади яку він обіймає, при цьому в повідомленні було зазначено, що на момент вручення повідомлення у Болградському міжрайонному управлінні водного господарства відсутні посади, які могли би бути запропоновані позивачу. Також було зазначено, що у разі появи відповідної посади, вона буде запропонована йому.

Окрім того відповідно до ст.48 Закону України «Про зайнятість населення» Болградське міжрайонне управління водного господарства довело до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Оскільки в Болградському МУВГ були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу наказом від 31 березня 2020 року позивача було звільнено із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за не використану відпустку. Із наказом позивач ознайомлений.

А тому, Болградським міжрайонним управлінням водного господарства дотримано усі норми діючого законодавства України які визначають порядок вивільнення працівників, в зв`язку з чим просила відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову повністю.

Третя особа на стороні відповідача, керівник підприємства Балєв М.Д. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог та просив в задоволені таких відмовити. Також подав письмові пояснення, які підтримав під час судового розгляду (а.с.110-111).

Пояснив, що управління дотрималось усіх вимог КЗпП України під час процедури скорочення штату. Він, ОСОБА_3 як керівник управління звернувся з обґрунтованим поданням до профспілкового комітету, яке було розглянуто, та 09.01.2020 року надано згоду на вивільнення працівників. Надалі, 27.01.2020 року усіх працівників під підпис було повідомлено про майбутнє вивільнення, отримано їх погодження.

Дійсно до 31.03.2020 року деякі працівники, які підпадали під скорочення подали заяви про переведення їх на інші посади, які були задоволені. Тоді як позивач такої заяви не подавав, і не наполягав на переведенні.

ОСОБА_3 підтвердив, що ніякого оголошення про наявність вакантних посад в управлінні не здійснювалося, і він особисто позивача не повідомляв про вакантні посади і не пропонував подати заяву про переведення.

Також, ОСОБА_3 не заперечував, що на час звільнення позивача 31.03.2020 року в управління з 27.03.2020 року було вакантними три посади: дві машиніста насосних станцій та одна сторожа. Жодна з них не була запропонована позивачу. На ці посади 04.04.2020 року були прийняті нові люди.

Третя особа ОСОБА_3 повідомив, що йому не відомо, чи запрошувався позивач на засідання профспілкового комітету, та чи був він присутній.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, пояснення сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом достовірно встановлено, що відповідно до наказу №19-ОС від 05.02.2015 року Болградського МУВР Одеського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України позивач ОСОБА_1 (а.с.13-14) був прийнятий на роботу на посаду сторожа НС ОКП «Скунда» Ренійської дільниці з 05.02.2015 року з оплатою згідно штатного розпису (а.с.36).

В трудову книжку позивача НОМЕР_1 було внесено відповідний запис (а.с.15).

При оформленні на роботу позивачем було заповнено і подано Особову картку працівника, в якому вказано склад сім`ї: дружина ОСОБА_9 , 1968 року народження, донька ОСОБА_10 , 1980 року народження, донька ОСОБА_11 , 1991 року народження (а.с.37).

17 січня 2019 року на адресу Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю було спрямовано Державним агентством водних ресурсів України лист за №022/17

02, що у зв`язку із заболоченням та підтопленням території, виходом з ладу дренажних та колекторних мереж, не проведенням поливу та відкачування дренажних вод на Придунайській зрошувальній системі близько 22 років, Агентство вбачає за доцільне провести процедуру списання насосних станцій СНС-1 «Прорва-Скунда», ОНС ОКП «Прорва-Скунда», СНС-2 «Прорва-Скунда», балансоутримувачем яких є Болградське МУВГ (а.с.54).

28.12.2019 року начальник Болградського МУВР Басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю Балєв М.Д. звернувся письмово листом за №01-854 на ім`я Голови профспілкового комітету Болградського МУВГ ОСОБА_12 з приводу запланованого скорочення чисельності та штату працівників управління, додавши економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності та штату працівників та інформацію щодо кількості і категорії працівників що підлягають звільненню (а.с.43, 44).

09 січня 2020 року відбулося засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Болградського МУВГ з питання надання попередньої згоди на звільнення робітників у зв`язку зі скороченням штату працівників управління на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Була заслухана інформація провідного інженера з підготовки кадрів Кара Г.В. про подання начальника Болградського МУВГ ОСОБА_3 №01-854 від 28.12.2019 року на отримання попередньої згоди виборного комітету первинної профспілкової організації на звільнення робітників у зв`язку зі скороченням штату. На засіданні профспілкового комітету були надані та розглянуті особисті справи кожного з працівників, які знаходяться на посадах, що підлягають скороченню, згідно нового штатного розпису з 01.04.2020 року за списком 33 особи.

За наслідками засідання профспілкового комітету прийнято рішення про надання попередньої згоди на звільнення працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників управління з наданням кожному з них гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством, про що складено Протоколом №1 (а.с.55).

З тексту протоколу вбачається, що позивач не був присутній на засіданні профспілкового комітету, також відсутні відомості про те, що позивач запрошувався на вказане засідання на 09.01.2020 року.

Таким чином, згідно названого протоколу профспілка надала попередню згоду на звільнення працівників. Тоді як в повідомленні №1 від 10.01.2013 року (суд звертає увагу, що вказана дата саме 10.01.2013 року) значиться, що на своєму засіданні 09.01.2020 року профспілковий комітет ухвалив рішення про надання саме «згоди» (а.с.57).

Відповідачем суду надано витяг із протоколу засідання профспілкового комітету №1 проте з датою 10.01.2020 року за змістом ідентичним протоколу №1 від 09.01.2020 року.

24 січня 2020 року начальником Болградського МУВР ОСОБА_3 підготовлено та підписано Звітність - Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці Болградського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 04544079), згідно якого звільненню підлягала посада сторожа у кількості 9 одиниць (а.с.46).

Тоді ж, 24.01.2020 року начальником Болградського МУВР ОСОБА_3 видано наказ №8-ОС згідно листа Держводагенства від 20.12.2019 року №7520/4/7/11-19 «Про затвердження штатних розписів» (а.с.48), враховуючи Програму діяльності Уряду, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 року №849, листа Басейнового управління водних ресурсів Причорномор`я та нижнього Дунаю від 22.01.2020 року № 088/22/07 «Щодо необхідності здійснення оптимізації структури управління водними ресурсами та експлуатації меліоративного комплексу» про введення в дію з 01.04.2020 року нового штатного розпису, затвердженого 20.01.2020 року начальником Басейнового МУВГ у кількості 186 штатних одиниць та надано в зв`язку з цим відповідні розпорядження (а.с.47).

Надано для порівняння Штатні розписи затверджені 04.07.2019 року (а.с.49-51) та 20.10.2020 року (а.с.53).

24 січня 2020 року начальником Болградського МУВР Балєвим М.Д. було видано наказ №9-ОС «Про попередження про вивільнення відносно 33 працівників, в тому числі і сторожа ОСОБА_13 (а.с.42).

27 січня 2020 року позивач під підпис був ознайомлений з повідомленням про вивільнення в зв`язку з тим, що займана ним посада підлягає скороченню відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, а також про те що на вказаний момент в управлінні відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані позивачу для подальшого працевлаштування (а.с.56).

Текст погодження до протоколу засідання профспілкового комітету Болградського МУВГ №1 від 09.01.2020 року було вручено працівникам, які підпадали під скорочення не у присутності всього складу профспілкового комітету, лише 27.01.2020 року, а деяким з них в інші дні: 28.01.2020 року, 01.02.2020 року.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що вказане погодження було вручено працівникам Управління, які підпадали під скорочення на Нагірнянській дільниці у його присутності, та присутності голови профкому Порученко Л.П., секретаря ОСОБА_14 , провідного інженера з підготовки кадрів ОСОБА_15 , та начальника Одеського обласного управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю ОСОБА_16 . Усі інші члени профкому були відсутні, хоча їх підписи містяться на вказаному документі під назвою «Погодження до протоколу засідання профспілкового комітету Болградського МУВГ №1 від 09.01.2020 року» (а.с.56).

Наказом начальника Болградського МУВР ОСОБА_3 від 31.03.2020 року за №29-ОС позивача ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа НС ОКП «Скунда» Ренійської експлуатаційної дільниці у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України 31.03.2020 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацією за невикористану відпустку за період з 05.02.2019 року по 31.03.2020 року із розрахунку 24 календарних дня за відпрацьований рік (а.с.38-40).

Відповідно до довідки начальника Болградського МУВР від 20.05.2020 року за №01-281 з 01 квітня 2020 року у зв`язку з оптимізацією, проведенням скорочення чисельності та штату Болградського МУВГ на насосній станції НС ОКП «Скунда» обслуговуючий персонал відсутній, штат по обслуговуванню і охороні скорочений. У зв`язку з тим, що насосна станція НС ОКП «Скунда» Ренійської експлуатаційної дільниці не затребувана водокористувачами Ренійського району кілька років і не використовується для поливу сільгоспугідь та для відкачки дренажних вод, управління готує документи на її списання (а.с.45).

Разом з цим під час судового розгляду було встановлено, і підтверджено представником відповідача та особисто третьою особою – керівником Болградського МУВГ Балєвим М.Д., що в управлінні в період проведення процедури скорочення штату працівників з 28.01.2020 року по 31.03.2020 року були вакантні посади, та відбувалося переміщення працівників на цих посадах.

Зі списку вакантних посад та працівників Болградського МУВГ (а.с.112-117) вбачається наявність цілого ряду вакантних посад станом на 21.01.2020 року, навпроти кожної посади зазначено підпадає ця посада під скорочення чи ні, та зайнятість кожної посади станом на 01.04.2020 року.

Так:

- сторож ОСОБА_17 30.01.2020 року прийнятий на посаду сторожа НС Перемога Ренійської ЕД тимчасово, на період тимчасової непрацездатності сторожа НС Перемога ОСОБА_18 , з 01.02.2020 року. А з 04.04.2020 року переведений машиністом насосних станцій НС-1 Перемога, постійно (а.с.94-95);

- ОСОБА_19 , сторож НС ОКП Скунда Ренійської експлуатаційної дільниці переведений постійно сторожем ОНС р-пу Ренійський з 01.02.2020 року (а.с.96-97);

- ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , сторожа НС ОКП Скунда Ренійської експлуатаційної дільниці переведені постійно відповідно сторожем НС-1 Рені Ренійської експлуатаційної дільниці та машиністом ДНС р-пу Ренійський Ренійської експлуатаційної дільниці з 01.02.2020 року (а.с.99-99, 104);

- ОСОБА_22 , машиніст ГНС ЯЗС Криничненської експлуатаційної дільниці переведений постійно машиністом НСП-1 Криничнської експлуатаційної дільниці з 01.03.2020 року (а.с.100-101);

- ОСОБА_23 машиніст НСП-4 Ренійської експлуатаційної дільниці переведений постійно сторожем Ренійської експлуатаційної дільниці з 30.03.2020 року (а.с.102-103);

- сторожа ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 посади яких підпадали під скорочення, 01.04.2020 року були переведені на посади машиністів насосних станцій ГНС ЯЗС (а.с.113);

Окрім зазначених, були і інші переведення працівників протягом цього часу.

Зазначене також підтверджується наказами Болградського МУВГ та особовими картками кожного працівника, в яких є застереження в розділі ІV «Призначення і переведення» (а.с.94-104).

03 квітня 2020 року згідно наказу Болградського МУВГ за №31-ОС «Про прийом» (а.с.118) були прийняті на роботу:

- ОСОБА_26 на посаду машиніста ОНС Кагул Ренійської експлуатаційної дільниці з 04.04.2020 року (а.с.121);

- ОСОБА_6 на посаду машиніста ОНС Кагул Ренійської експлуатаційної дільниці з 04.04.2020 року (а.с.120;

- ОСОБА_7 на посаду сторожа ОНС р-пу Ренійської експлуатаційної дільниці з 04.04.2020 року (а.с.119).

Усі зазначені накази Болградського МУВГ зареєстровані в Журналі реєстрації наказів начальника з кадрових питань (особового складу), оригінал якого було досліджено судом (а.с.133-135).

З огляду на викладене, суд дійшов переконаного висновку, що на час звільнення позивача з займаної посади сторожа НС ОКП Скунда Ренійської експлуатаційної дільниці 31.03.2020 року в Болградському МВГ були три вакантні посади (дві - машиніста насосних станції, одна – сторожа), і жодна з яких не була запропонована позивачу.

Встановлений судом факт не був спростований представником відповідача та третьою особою – керівником Болградського МУВГ Балєвим М.Д..

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі N 800/538/17, провадження N 11-431асі18,

Судовим розглядом встановлено, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, включаючи усі 33 структурні підрозділи Болградського МУВГ, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач є членом первинної профспілкової організації працівників Болградського МУВГ, до якої відповідач звертався з письмовим поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Частиною третьою статті 22 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Судом встановлено, що згідно Протоколу №1 від 09.01.2020 року Первинною профспілковою організацією Болградське МУВГ при розгляді подання начальника Болградського МУВГ ОСОБА_3 на отримання попередньої згоди виборного комітету первинної профспілкової організації на звільнення робітників у зв`язку зі скороченням штату працівників підприємства на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, було встановлено відсутність вакансій на період вивільнення (а.с.55).

Разом з цим, не зрозуміло чи на всіх об`єктах юридичної особи Болградське міжрайонне управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю були відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані позивачу.

Щодо рішення профспілкової організації від 09.01.2020 року, то воно не містить посилання на те, які саме документи досліджувалися окрім подання начальника Болградського МУВГ Балєва №01-854 від 28.01.2019 року та особистих справ на кожного працівника. Не вбачається з цього рішення також чи запрошувалися особи, питання про звільнення яких розглядалося, в тому числі позивач ОСОБА_1 , чи був він повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.43 КЗпП України, чи була в наявності його відмова від участі в засіданні профспілкової організації (а.с.55).

Тобто, рішення профспілковим комітетом прийнято без врахування думки позивача у його відсутність, що є грубим порушенням вимог КЗпП України, та є недопустимим.

До аналогічного правового висновку дійшов ВС в постанові від 6 травня 2020 року №487/2191/1, провадження № 61-38337св18.

Суд виходить з того, що позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до наказу від 31.03.2020 року №29-ОС з порушенням статей 43, 49-2 КЗпП України, що згідно зі статтею 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на роботі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем та його представником відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

-у разі задоволення позову - на відповідача;

-у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач ОСОБА_1 згідно ст.5 ч.1 п.1 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, його позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати щодо сплати судового збору слід стягнути на користь держави з відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги з уточненнями ОСОБА_1 до Болградського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (надалі Болградське МУВГ), третя особа начальник Болградського МУВГ Балєв М.Д. про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати наказ Болградського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю Державного агентства водних ресурсів України №29-ОС «Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників» від 31.03.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа НС ОКП Скунда Ренійської експлуатаційної дільниці у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України 31.03.2020 року – незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області від 18.06.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на посаді сторожа Болградського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю Державного агентства водних ресурсів України (код ЄДРПОУ – 04544079).

Стягнути судові витрати з відповідача Болградського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю Державного агентства водних ресурсів України: 68700, Одеська область, м. Болград, вул. Пушкіна, 103, код ЄДРПОУ – 04544079) на користь держави судові витрати в розмірі 840.80 гривень (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 14.08.2020 року.

Суддя С.В.Кодінцева