Рішення № 90967347, 11.08.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21759/19

Провадження № 2/344/1500/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Ковалюк І.П.,

секретаря Караїм Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави. Позов мотивовано тим, що 16 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого згідно Статуту АТ «ТАСКОМБАНК» є Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 06-2/40Ф зі змінами та доповненнями, згідно якого Позивач надав Відповідачу грошові кошти в сумі 173 698,68 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 12.03.2017 року (пункт 1.1, 1.2, 1.3, 1.4. Кредитного договору) під 12,0% річних. Відповідач своїх договірних зобов`язань не виконав, а саме заборгував Банку кошти у загальній сумі 144 120,09 доларів США, що станом на 09.10.2019р. становить 3 560 775,07 гривень (по курсу НБУ станом на 09.10.2019р. -1$ = 24,70700 гривень), окремий розрахунок додається, з яких: 96760,35 доларів США = 2 390657,97 гривень - заборгованість по кредиту; 47359,74 доларів США = 1170 117,10 гривень - заборгованість по відсотках. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем укладено Іпотечний договір від 16 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Кочан М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 183-Д (далі - «Договір іпотеки»), згідно якого Відповідач (Іпотекодавець) надав в заставу Позивачу (Іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 132,3 кв.м. Разом з тим, в забезпечення виконання зобов`язань між Позивачем та Відповідачем 30 листопада 2007 укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу КОЧАН М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 929-Д (далі - Договір застави), за яким Відповідачем (Заставодавцем) передано Позивачу (Застоводержателю) рухоме майно, а саме піч ротаційна Gelileo 72E, візок Gelileо під лоток, вітрина холодильна кондиторська С-14G, вітрина холодильна кондиторська W15 SGSP, машина тісторозкатувальна LAM-507B. Враховуючи вказане просить: звернути стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 132,3 кв.м. яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Кочан М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 179-Д, шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про іпотеку», п.п. 16, 19 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, 30, вул. Симона Петлюри, ЄДРПОУ 09806443) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за ціною визначеною суб`єктом оціночної діяльності, для чого забезпечити право Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, 30, вул. Симона Петлюри, ЄДРПОУ 09806443) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь- яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог АТ «ТАСКОМБАНК» за Кредитним договором № 06-2/40Ф від 16.03.2007 року в розмірі 144 120,09 доларів США, що станом на 09.10.2019р. становить 3 560 775,07 гривень (по курсу НБУ станом на 09.10.2019р. -1$ = 24,70700 гривень); в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 06-2/40Ф від 16.03.2007 року в розмірі 144 120,09 доларів США, що станом на 09.10.2019р. становить 3 560 775,07 гривень (по курсу НБУ станом на 09.10.2019р. -1$ = 24,70700 гривень) звернути стягнення на рухоме майно, а саме: піч ротаційна Gelileo 72E, візок Gelileo під лоток 40*60, 18 рівні з н/ж сталі, машина тісторозкатувальна кондитерська LAM-507B, в кількості 1 шт., вітрина холодильна кондиторська С-14G 1 шт., вітрина холодильна кондитерська W15 SGSP, 1 шт.; передати в управління Позивача предмет іпотеки та предмети заставного майна, а саме, нежитлове приміщення, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 132,3 кв.м. та рухоме майно: піч ротаційна Gelileo 72E, візок Gelileo під лоток 40*60, 18 рівні з н/ж сталі, машина тісторозкатувальна кондитерська LAM-507B, в кількості 1 шт., вітрина холодильна кондиторська С-14G 1 шт., вітрина холодильна кондитерська W15 SGSP, 1 шт.; стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921,00 гривень та судові витрати.

Відповідачем 05.02.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не може погодитись із правомірністю заявлених вимог, вважає їх такими, які не підлягають до задоволення, враховуючи наступне. Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2013 року у справі № 344/13062/13-ц стягнуто з відповідача суму заборгованості за кредитним договором від 16.03.2007р. № 06-2/40Ф в сумі 845 699,37 гривень, що на момент прийняття рішення суду є загальною сумою заборгованості за кредитним договором з урахуванням п. 1.5. договору щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 13% річних. Рішенням Городенківського районного суду від 14.11.2014р. у справі № 344/11342/14-ц додатково стягнуто з відповідача суму заборгованості за кредитним договором від 16.03.2007р. № 06-2/40Ф в сумі 174 374,43 гривень, що є неправомірним після набрання рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2013 року у справі № 344/13062/13-ц законної сили. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.11.2019р. у справі № 344/20429/18 позивачу відмовлено у задоволені позову до відповідача, а саме стягнення 1 993 846,75 гривень, яка складається з: 33 273,06 доларів США (938 411,06 грн.) заборгованість по нарахованим відсотках за період з 13.08.2013р. по 05.01.2018р., 37 422,38 доларів США (1 055 435,69 грн.) заборгованість по пені за останні 12 місяців з 05.01.2017р. по 05.01.2018р., 6586,50 грн. заборгованість по комісії. При цьому, Івано-Франківський міський суд у рішенні від 07.11.2019 року у справі № 344/20429/18 у мотивувальній частині визначає та вважає встановленою обставину, що позивач AT «Таскомбанк» використав право дострокового повернення усієї суми кредиту, а також сплати процентів, належних йому до ст. 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку (справа № 344/13062/13-ц). а кредитний договір такти, який припинив свою дію.

16.03.2020 року відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить відмовити Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач скористався правом дострокового стягнення всієї суми поточної та простроченої заборгованості по кредитному договору в 2013році (згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 12.12.2013рокуу справі №344/13062/13-ц, яке набрало законної сили 31.12.2013року. отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання права на повернення кредиту достроково, а саме із дня набрання законної сили рішенням суду від 12.12.2013року - 31.12.2013року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності вимоги позову підтримав

Відповідач у судове засідання не з`явились, суду подала заяву в якій просила відмовити в задоволенні позову, врахувати обставини викладені у відзиві та заяві про застосування строків позовної давності.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого згідно Статуту АТ «ТАСКОМБАНК» є Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 06-2/40Ф зі змінами та доповненнями, згідно якого Позивач надав Відповідачу грошові кошти в сумі 173 698,68 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 12.03.2017 року (пункт 1.1, 1.2, 1.3, 1.4. Кредитного договору) під 12,0% річних. Відповідач своїх договірних зобов`язань не виконав, а саме заборгував Банку кошти у загальній сумі 144 120,09 доларів США, що станом на 09.10.2019р. становить 3 560 775,07 гривень (по курсу НБУ станом на 09.10.2019р. -1$ = 24,70700 гривень), окремий розрахунок додається, з яких: 96760,35 доларів США = 2 390657,97 гривень - заборгованість по кредиту; 47359,74 доларів США = 1170 117,10 гривень - заборгованість по відсотках.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір від 16 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Кочан М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 183-Д, згідно якого Відповідач (Іпотекодавець) надав в заставу Позивачу (Іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,3 кв.м. .

Згідно п. 14 іпотечного договору, право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя з наступних підстав: а) у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем - боржником основного зобов`язання; б) у разі порушення іпотекодавцями обов`язків (умов) встановлених іпотечним договором.

П. 26 договору Іпотеки від 16.03.2007року визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії цього договору.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 594 ЦК України в разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору (п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку)

Також, в забезпечення виконання зобов`язань між позивачем та відповідачем 30 листопада 2007 укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу КОЧАН М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 929-Д (далі - Договір застави), за яким Відповідачем (Заставодавцем) передано Позивачу (Заставодержателю) рухоме майно, а саме піч ротаційна Gelileo 72E, візок Gelileо під лоток, вітрина холодильна кондитерська С-14G, вітрина холодильна кондитерська W15 SGSP, машина тісторозкатувальна LAM-507B.

Згідно п. 3.2. договору Застави, право застави припиняється виконанням Заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за кредитним договором, а бо в інших випадках, передбачених приписами Закону України «Про заставу».

Статтею 28 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 року визначено, що застава припиняється: з припиненням з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Рішенням суду від 07.11.2019 року, (яке набрало законної сили) №344/20429/18 за позовом ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у мотивувальній частині визначено та вказано встановленою обставину, що позивач АТ «Таскомбанк» використав право дострокового повернення усієї суми кредиту, а також сплати процентів, належних йому до ст. 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, а кредитний договір таким, який припинив свою дію. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дій договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із ним погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є АТ «Таскомбанк».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N3 10/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Також, Велика палата Верховний Суд України у своїх постановах зазначає та робить висновок про те, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту або задоволення судом вимог кредитора він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України та ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи викладене, наявність рішень судів у справах №344/13062/13-ц та №344/11342/14-ц, якими судами вирішено питання про розмір основного зобов`язання, наявних оплат відповідачем в рахунок погашення заборгованості по основному зобов`язанню за період 2013-2018рр., визначення позивачем ціни позову та розміру виконання, на яке претендує позивач у розмірі 144 120, 09 доларів США (3560775, 07грн), що визначена позивачем станом на 09.10.2019р. у даній справі є неправомірним та таким, яке не відповідає розміру наявних основних зобов`язань.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», підставою припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

А тому, враховуючи той факт, що кредитний договір від 16.03.2007р. №06-2/40Ф припинив свою дію, а договір іпотеки та договір застави є похідними від основного зобов`язання, а отже, припинили свою дію разом із основним договором, то у позивача відсутня правова підставі для звернення стягнення на заставне та іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Під поняттям позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України, розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, вказане поняття - це певний період у часі зі спливом якого у кредитора зникає можливість захистити своє право у судовому порядку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки: штрафу чи пені).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 ч. 2 ст.258 ЦК України передбачено також спеціальна позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові за наявності про це заяви відповідача, яка, в даному випадку, міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір від 16.03.2007р. №06-2/40Ф припинив свою дію, а іпотека, яка має похідний характер від основного зобов`язання, у силу його припинення, не є дійсною та вважається припиненою, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст. ст. 256,257,258, 267, 593, 594, 599, 611 ЦК України, ст. ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.28 Закону України «Про заставу», ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», та керуючись ст. 5, 12, 13, 18, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2020 року.

Суддя Ковалюк І.П.