Ухвала суду № 90967008, 14.08.2020, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/379/20

Провадження № 2-о/938/26/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року селище Верховина

Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Чекан Н.М., розглянувши матеріали цивільної справи в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: державна Верховинська нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду із заявою в порядку окремого провадження, заінтересована особа: державна Верховинська нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що дійсно у свідоцтві про смерть дружини - ОСОБА_2 допущено помилку « ОСОБА_2 », а фактично правильно ОСОБА_2 .

Ознайомившись з даною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що у відкритті провадження за вищевказаною заявою слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.294 Цивільного процесуального кодексу ( далі - ЦПК) України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у ч. 1 ст. 256 ЦПК України у редакції, що діяла на момент звернення до суду із заявою. Встановлення факту допущення помилки у свідоцтві про смерть особи в частині її анкетних даних до цього переліку не віднесено.

Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Тобто обов`язковою умовою розгляду справи в порядку окремого провадження є відсутність у чинному законодавстві іншого врегульованого порядку встановлення юридичного факту.

У ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» закріплено, що внесення змін до актового запису цивільного стану, в тому числі й про смерть, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав ; за наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому ; у разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку ; внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою спадкоємців померлого. Крім того, у п.13 ст. 4 декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» зазначено, що від сплати державного мита звільняються громадяни - за реєстрацію народження фізичної особи та її походження, смерті, за видачу їм свідоцтв у разі внесення змін до актових записів про народження у разі визнання батьківства (материнства), усиновлення, а також у зв`язку з помилками, допущеними під час реєстрації актів цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник, шляхом внесення змін до актового запису про смерть його дружини у зв`язку з допущенням помилки. Тому ОСОБА_1 має можливість одержати документ, що засвідчує цей факт, звернувшись до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі отримання заявником ОСОБА_1 відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актового запису цивільного стану про смерть його дружини, то він має право відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до адміністративного суду, оскільки його юрисдикція поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, яким у даному випадку є орган державної реєстрації актів цивільного стану, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а у разі виникнення спору між ним та органом державної реєстрації актів цивільного стану з приводу відмови про внесення змін до актового запису цивільного стану про смерть його дружини, то такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у справі №162/760/17, провадження №14-550цс18, у своїй постанові від 10.04.2019 року висловила правову позицію, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Таким чином, заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим відповідно до п.1 ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч.5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: державна Верховинська нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що розгляд цієї справи після її позасудового врегулювання у разі отримання відмови від органу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актового запису цивільного стану про смерть його дружини, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Чекан Н.М.