Вирок № 90965490, 14.08.2020, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/102/18

Номер провадження 1-кп/194/37/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Солодовник І.С.,

за участю секретаря - Клімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області кримінальне провадження (№ 12017040400000707) за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 18.01.2012 р. постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області до неповнолітнього ОСОБА_1 застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі під нагляд матері строком на 1 рік,

- 31.03.2015 р. Апеляційним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

- 06.07.2015 р. Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ст. 69, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, 03.05.2017 р. на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 25.04.2017 р. звільненого умовно-достроково на невідбутий строк на 1 рік 10 місяців 2 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тернівка, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, учня ДНЗ «ПТУ № 81» смт. Юр`ївка, Юр`ївського району, Дніпропетровської області, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

обвинувачення - начальника Тернівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мухи Я.І.,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

захисників - адвокатів - Сліпець С.М., Палька О.М.,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

представника служби у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області - Салій І.В.,

інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Тернівського відділу поліції Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - Борисової І.І.,

представника Павлоградського міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України - Захарова А.В., -

В С Т А Н О В И В:

Неповнолітній ОСОБА_2 30.11.2017 р. у вечірній час доби, знаходячись в якості гостя в кв. АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_3 , спільно з останнім вживали алкогольні напої.

Під час розпивання спиртних напоїв, неповнолітній ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, незаконно наніс не менше 5 ударів кулаками рук в область обличчя та голови ОСОБА_3 , від чого останній втратив свідомість.

В подальшому, ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що ОСОБА_3 є особою похилого віку і втратив свідомість, в квартирі перебуває сам, у нього раптово виник злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , підшукуючи співвиконавця злочину для полегшення доведення своїх дій до кінця, в той же день та час вийшов на прибудинкову територію буд. АДРЕСА_5 , де зустрів ОСОБА_1 та запропонував останньому приєднатися до його злочинних дій, та отримавши згоду ОСОБА_1 досяг з останнім попередньої змови.

Так, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, приблизно в період з 20-00 години по 22-30 годину 30.11.2017 р., діючи незаконно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зайшли до кв. АДРЕСА_4 , де напали на ОСОБА_3 та нанесли кожен удари руками та ногами в область голови останнього, від чого той впав на підлогу та знову втратив свідомість.

Продовжуючи свої насильницькі дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що потерпілий не в змозі чинити опір внаслідок стану від отриманих тілесних ушкоджень, заволоділи його майном, а саме:

- набором шестигранних ключів (10 шт.), вартістю 40 грн.,

- пластиковим налобним ліхтарем, УІ-1836-7 із зарядним шнуром, вартістю 50 грн.,

- пластиковою карткою для виплат «Приватбанку» № НОМЕР_1 , цінності не має,

- пластиковою карткою банку «Пумб» № НОМЕР_2 , цінності не має,

- пластиковою карткою для сім картки оператора мобільного зв`язку «Київстар», цінності не має,

- пластиковою карткою аптеки «Мед сервіс» № (01) 10000000000002949201 , цінності не має,

- пластиковою карткою «Рrostor club» № 2500032598721 , цінності не має,

- пластиковою карткою аптеки «Аптека низьких цін» № NU7492793, цінності не має,

- пластиковою карткою аптеки «Аптека низьких цін» № NU7494912, цінності не має,

- пластиковою карткою «Megoо КІНО+ТV» № 9118632982197 , цінності не має,

- сувенірною купюрою «100 гривень», цінності не має,

- сувенірною купюрою «500 гривень», цінності не має,

- пневматичним пістолетом калібру 4,5 мм, виповнений за схожістю з пістолетом Макарова, в неробочому стані, цінності не має,

- мобільним телефон марки Sigma, моделі Comfort 50 разом із зарядним пристроєм, вартість яких складає 420 грн.,

- стартовими пакетами «Водафон» в кількості 2 шт, вартість яких складає 50 грн.,

- картою пам`яті на 4 Гб, вартістю 100 грн.,

- водійськими правами на ім`я ОСОБА_3 , цінності не має,

- піною для гоління «Джеллет», 700 мл, цінності не має,

- набором станків для гоління (5 шт.) одноразових, вартість яких складає 35 грн.,

- електробритвою марки «Харків 43», вартістю 30 грн..

Залишивши потерпілого на місці нападу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникли та викраденим розпорядилася на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 825 грн..

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе не визнав у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, повністю та пояснив у судовому засіданні, що наприкінці грудня місяця 2017 року в м. Тернівка, Дніпропетровської області, він прямував від бабусі та по дорозі зустрів ОСОБА_2 , який біля під`їзду, де мешкає ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_5 , був з чоловіком та випивав горілку. ОСОБА_2 був в стані алкогольного сп`яніння та попрохав його забрати з ним його речі у ОСОБА_3 , на що він погодився та вони піднялися до квартири потерпілого. Перший до квартири зайшов ОСОБА_2 і пройшов наліво, до кімнати, він же пішов до зальної кімнати, ОСОБА_5 говорив йому, що ОСОБА_3 дома спить. На кріслі в зальній кімнаті квартири ОСОБА_3 лежала напівпрозора сумка з книгами і пістолет, який придбали ОСОБА_2 та ОСОБА_6 молодший. Через пару хвилин ОСОБА_2 вийшов з кімнати та вони вийшли з квартири. Обвинувачений зазначив, що він був тверезий і в квартирі він ОСОБА_3 не бачив, звуків не чув, окрім сумки з пістолетом він нічого не брав. Прямуючи з квартири, вони з ОСОБА_2 пішли до його знайомої ОСОБА_7 , у якої залишили пістолет, а книги принесли до нього додому за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 попросив його закласти телефон, оскільки у нього був паспорт, він не питав у нього, де ОСОБА_2 взяв телефон та заклав мобільний телефон до ломбарду. Інших речей до ломбарду вони з ОСОБА_2 не закладали. Зазначив, що пістолет у ОСОБА_3 не крав. ОСОБА_1 також пояснив, що у нього з квартири вилучали книжки і карточки. В квартирі ОСОБА_3 він не бачив набору ключів, ліхтар, сувенірні купюри, телефон та інше майно. Вказав, що раніше бував в квартирі потерпілого, а тому там можуть бути його сліди пальців рук. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що не пам`ятає, що бачив сліди крові та тілесні ушкодження у ОСОБА_2 .. Також зазначив, що у них з ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні різнилися покази, однак був один адвокат у обох, він висловлював недовіру адвокату. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що його покази різняться з наданими раніше показами на досудовому розслідуванні, оскільки під час досудового розслідування працівники поліції застосовували до нього фізичну силу та моральний тиск, до лікарів в ІВС не звертався, злочин не скоїв. Просив врахувати письмову заяву ОСОБА_3 про те, що останній вибачає йому вчинений злочин і не має до нього претензій, та просив суд суворо не карати, в останньому слові зазначив, що міг щось вкрасти.

Обвинувачений неповнолітній ОСОБА_2 винним себе визнав у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та в присутності законного представника пояснив у судовому засіданні, що дійсно приблизно 30.11.2017 р. він з ОСОБА_3 домовилися, що він допоможе полагодити йому пральну машинку за місцем його мешкання, полагодили, після чого ОСОБА_3 запропонував йому випити. У квартирі ОСОБА_3 вони вживали самогон, було 3 пляшки по 0,5 л, потім на кухні зав`язалася сварка, після чого він вдарив ОСОБА_3 кулаком по обличчю п`ять разів, ОСОБА_3 присів та був у свідомості, а він пішов до туалету, коли повернувся, то ОСОБА_3 був в спальній кімнаті та шукав телефон, якої марки не пам`ятає, згодом він вдарив його ще разів п`ять кулаком по обличчю, після чого потерпілий сів на ліжко, а він взяв пляшку та вийшов на вулицю, там біля під`їзду випивав із іншим чоловіком близько тридцяти хвилин. Після чого до них підійшов ОСОБА_1 , якого він попросив йому допомогти забрати його речі з квартири ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 . Обвинувачений також зазначив, що вони піднялись до квартири потерпілого, двері були зачинені, однак не на ключ, він відчинив двері, ОСОБА_1 зайшов до квартири разом з ним, вони пройшли до зальної кімнати, потім він пішов до спальні, ОСОБА_3 в цей час спав на ліжку в спальній кімнаті, повернувшись він побачив, що ОСОБА_1 тримав в руках сумку з його книгами. ОСОБА_2 також пояснив, що він викрав у ОСОБА_3 телефон, який він з ОСОБА_1 заклали до ломбарду, чий це телефон він ОСОБА_1 не говорив, інші речі він бачив у ОСОБА_3 , однак їх вони не забирали. Потім вони пішли до двоюрідної сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_7, останній піднявся до неї, з якої причини йому не відомо, сумку у ОСОБА_1 він не перевіряв, що було у сумці він не знає, вона була зеленого кольору, що в ній, не можливо було побачити, оскільки було темно в зальній кімнаті в квартирі ОСОБА_3 .. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що не пам`ятає навіщо бив ОСОБА_3 , оскільки перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння, ОСОБА_3 також перебував у стані алкогольного сп`яніння. Чи бив ОСОБА_1 ОСОБА_3 він не бачив, як ОСОБА_1 брав пістолет з квартири ОСОБА_3 також не бачив, однак зазначив, що пістолет лежав у зальній кімнаті на кріслі разом із книжками. Даний пістолет він разом із ОСОБА_8 придбали разом, а тому він вважає, що забрав своє майно. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що він говорить правду, його покази різняться з наданими раніше показами на досудовому розслідуванні, оскільки під час досудового розслідування працівники поліції застосовували до нього фізичну силу та моральний тиск. Просив суд його суворо не карати, застосувати ст. 69 КК України.

Потерпілий ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що він з ОСОБА_1 не знайомий, однак знайомий з ОСОБА_2 , якому він повинен був віддати книги. В 20-х числах листопада 2017 року ОСОБА_2 допомагав йому полагодити пральну машину, потім він разом з ОСОБА_2 здали на металолом койку і вирішили випити, купили горілку та випили, після чого, ОСОБА_2 його побив та поклав на ліжко, оскільки він втратив свідомість. Потерпілий також зазначає, що потім, коли він прийшов до тями, почув голос ОСОБА_1 та вийшов до прихожої, однак там знову його почали бити, хто перший наніс удар ОСОБА_3 не пам`ятає, однак пам`ятає, що його били сильно, схоже і руками, і ногами, він впав та закривав голову від ударів, ОСОБА_2 вдарив його по голові і він вдруге втратив свідомість, потім його знову поклали на ліжко. Чи наносив удари ОСОБА_1 він сказати не може, однак ОСОБА_1 руку до цього приклав, добивав його, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 всю квартиру перетворили в хаос, вони шукали пневматичний пістолет схожий на «Макарова», який належить його синові ОСОБА_9 , однак зберігався у нього в квартирі, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 питали у нього, де він лежить, через що і били його. Також ОСОБА_3 показав, що після того, як він вночі прийшов до тями, він лежав на ліжку, в квартирі було все розкидано, зник мобільний телефон чи «Нокіа», чи «Сіменс», чи «Сігма» з сім картою МТС та картою пам`яті на 4 Гб, який саме він не пам`ятає, у нього було два телефони, яких марок він не згадає, пневматичний пістолет, гроші, картки «Приватбанку», інструменти (ключі), налобний ліхтар, водійські права та інше майно, яке саме, він не пам`ятає. ОСОБА_3 також зазначив, що після події, до нього прийшов ОСОБА_10 , його син попросив дізнатися, що з ним сталося, ОСОБА_10 сфотографував його, квартиру. Також, потерпілий пояснив, що потім він зателефонував до поліції, після чого приїхали поліцейські та відвезли його до відділу поліції, потім до лікарні. Після чого, йому подзвонив ОСОБА_10 та попросив скласти список зниклого майна, він склав список та відніс до відділу поліції, за допомогою він ні до кого не звертався. Раніше, до нанесення йому ударів свідомість не втрачав, вважає у нього було середнього ступеню сп`яніння. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що частина речей йому повернута слідчим, чужого майна йому не поверталося, лише його, також він писав заяву, що вибачає ОСОБА_1 скоєне кримінальне правопорушення, моральних та матеріальних претензій не має та просить суворо не карати, додав, що слідчі дії проведені за його участю вважає законними, викладене у протоколах слідчих дій відповідає дійсності, просив призначити покарання обвинуваченим на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що він ніяких стосунків з ОСОБА_1 не має, знайомий з ОСОБА_2 .. Йому зателефонував син ОСОБА_3 , щоб він провідав потерпілого, після чого він прийшов до місця мешкання ОСОБА_3 , а саме: за адресою: АДРЕСА_6 , де побачив ОСОБА_3 , у якого було побито обличчя до невпізнання. ОСОБА_3 йому пояснив, що його побили та обікрали, спочатку удари в його бік наносив ОСОБА_2 , після чого він втратив свідомість. Коли отямився, в його квартирі було двоє осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , це було за два дні до подачі заяви до поліції. Свідок ОСОБА_10 зазначив, що зі слів ОСОБА_3 , під час події він був вдома з ОСОБА_2 , пили спиртні напої, після чого, в сторону ОСОБА_3 поступив удар та він втратив свідомість, а коли отямився, то побачив ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 , від яких в бік ОСОБА_3 знову були удари. Потерпілого обікрали, однак ОСОБА_3 не пам`ятає що саме, він казав, що у нього вкрали телефон, картки, пістолет. Він дзвонив ОСОБА_2 та питав, де речі ОСОБА_3 , однак ОСОБА_2 йому повідомив, що не знає, була лише розмова за борг 400 грн.. Свідок ОСОБА_10 вказує, що він на досудовому слідстві не говорив, що ОСОБА_3 бив ОСОБА_1 .. Свідок ОСОБА_10 також показав, що один номер телефону йому дав син ОСОБА_3 , другий телефон був непрацюючим, він бачив пістолет, який йому показував ОСОБА_3 та який належить його сину. Коли він прийшов у поліцію, дзвонив ОСОБА_3 , він був в стані похмілля, у нього боліла голова та його стан був страшний, наче в нього дві голови, його сильно побили.

Свідок ОСОБА_11 , допитаний у судовому засіданні, показав, що ніяких стосунків з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має, ОСОБА_3 є його сусідом. Ввечері, близько 22-00 години, коли саме не пам`ятає, з квартири ОСОБА_3 АДРЕСА_4 чув нецензурну лайку, та гул як щось падало, він зробив зауваження, щоб були тихіше, вони погодились. Потім, працівники поліції запросили його як понятого на слідчий експеримент до квартири ОСОБА_3 , де ОСОБА_1 показав, як вони дралися, все це знімали на відео. ОСОБА_1 також зазначив, що між ними спалахнула сварка та вони билися, казав як ударив ОСОБА_3 .. Свідок зазначив, що бачив у ОСОБА_3 синяк на обличчі. ОСОБА_11 зазначив, що він розписався як понятий, коли це відбувалося він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_12 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що ОСОБА_1 є її племінником та в них добрі стосунки, з ОСОБА_2 вона не знайома, з ОСОБА_3 ніяких стосунків не має. До неї приїздила слідчий поліції і розповіла, що ОСОБА_1 когось побив та обікрав, взяли на нього характеристику. ОСОБА_12 також зазначила, що ОСОБА_1 любив погуляти, він ріс на вулиці, займався викраденням авто, крадіжками, тому і потрапив за грати. Вона його забрала до себе після умовно-дострокового звільнення, перші три-чотири місяці він був дома, після того як йому виповнилось 18 років, почав себе почувати вільним, працював деякий час на териконі. Вона його одягала, взувала, годувала, допомагала зробити документи після смерті його матері. ОСОБА_1 ходив гуляти, приходив в стані алкогольного сп`яніння, іноді ночував у свого батька. Від свого сина вона дізналася, що її племінник ОСОБА_1 когось побив, на підставі того, що хтось їм заборгував кошти, він та ОСОБА_2 хотіли здати телефон до ломбарду.

Свідок ОСОБА_13 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що він є двоюрідним братом ОСОБА_1 , вони дружили, спілкувались, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніяких стосунків не має, однак бачив ОСОБА_3 .. Ввечері, близько 21-00 години, було холодно, він приїхав з роботи з м. Дніпро, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здавали телефон до ломбарду, через дорогу біля магазину «Маяк», телефон був світлого кольору, кнопковий, до нього був ще зарядний пристрій. ОСОБА_12 також зазначив, що у ОСОБА_2 руки були в крові, вони обидва були у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 сказав, що хтось заборгував йому гроші та вони дали по обличчю. Свідок зазначив, що він не питав, хто йому заборгував та кого вони побили. Сума за закладений телефон була 150 грн., вони зайшли в магазин «АТБ-Маркет», щоб розміняти купюри, ОСОБА_1 дав ОСОБА_2 50 грн., куди потім ОСОБА_1 пішов йому не відомо. Він знає сина ОСОБА_3 , від працівників поліції він дізнався, що сталося з ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 є його братом, як брат він нормальний, але мізків немає, працював на териконі, чи схильний ОСОБА_1 до негативних вчинків йому невідомо, відомо, що він судимий.

Свідок ОСОБА_14 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що вона близько 4 років працює касиром - оцінювачем в Економ-ломбарді м. Тернівка, Дніпропетровської області, обвинуваченого ОСОБА_1 знає як клієнта, обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 не знає. Свідок пояснила, що вона надавала покази працівникам поліції відносно закладу ОСОБА_1 телефону «Нокіа». Пояснила, що того дня приблизно о 21-00 годині вечора, ОСОБА_1 заклав до ломбарду телефон «Нокіа», ще було декілька чоловік, 2 чоловіки на вулиці, 2 чоловіки зайшли до ломбарду, з ними був ОСОБА_13 , він залишився в коридорі ломбарду та щось закладав, однак, що саме, вона не пам`ятає. Потім до ломбарду прийшли працівники поліції і повідомили, що цей телефон був викрадений, що було з телефоном в подальшому вона не знає, їй відомо, що в ломбарді складався договір про заклад майна, однак чи вилучався вказаний договір, їй невідомо, однак як правило складені договори можуть вилучатися працівниками поліції. Свідок зазначила, що телефон, який заклав ОСОБА_1 , був кнопковий, чорний, однак точно модель не пам`ятає, також вона не пам`ятає на яку суму цей телефон був оцінений. Свідок зазначила, що підтримує покази, які надавала на досудовому розслідуванні. Крім того, вказала, що ОСОБА_1 бував у ломбарді два рази на добу, він не грубіянив, закладав майно, телефони, у зв`язку з чим, складались відповідні договори в двох екземплярах, в договорах було зазначено щодо нерозголошення персональних даних, а також даних про майно.

Свідок ОСОБА_15 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_1 у неї були спочатку дружні стосунки, а потім погіршилися, з обвинуваченим ОСОБА_2 були знайомі, однак не спілкувались, потерпілого ОСОБА_3 вона не знає. Також, свідок зазначила, що того дня, це було десь взимку близько 19-00 чи 20-00 години, ОСОБА_1 їй зателефонував та попросив залишити у неї металевий, чорний, пістолет без патронів, який віддав їй біля під`їзду за місцем її мешкання, пістолет був зламаний. Поведінка ОСОБА_1 була звичайна, він їй сказав, що потім пояснить все. Пару днів пістолет був у неї, в цей період ОСОБА_1 до неї заходив. Також, свідок зазначила, що її хлопець ОСОБА_16 повідомив їй, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 когось побили, руки обох були в крові, після чого працівник поліції Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області прийшов до неї та повідомив, що ОСОБА_1 пограбував когось, сказав йому, що у неї знаходиться пістолет, вона віддала пістолет поліцейському, він забрав його та поїхав, будь-яких документів не складав. Через пів години після цього її забрали до відділу поліції та допитували в присутності двох понятих, пістолет лежав на столі у відділі поліції, це був саме той пістолет та саме в тому стані, а саме без затвора.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, а обвинувачений неповнолітній ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, суд вважає, що їх вина в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме:

- витягом з ЄРДР № 12017040400000707 від 03.12.2017 р., з якого встановлено, що в період часу з 21-00 години по 22-годину 30.11.2017 р. ОСОБА_1 , знаходячись в якості гостя у приміщенні кв. АДРЕСА_4 , з застосуванням фізичного насильства небезпечного для життя та здоров`я до ОСОБА_3 , а саме нанесення ударів останньому по голові кулаками та ногами, від чого ОСОБА_3 втратив свідомість, після чого ОСОБА_1 заволодів його мобільним телефоном та іншим майном (т. 4 а.с. 1);

- рапортом помічника чергового Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03.12.2017 р., з якого встановлено, що заявник ( ОСОБА_3 ) повідомив, що невідомі 3 чоловіка побили власника квартири вночі 30.11.2017 р., в результаті чого, заявник втратив свідомість та заволоділи майном: телефон «Сігма», водійське посвідчення, ліхтар, акумулятор та пенсійна картка «Приватбанк» (т. 4 а.с. 9);

- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 03.12.2017 р., з якого встановлено, що ОСОБА_3 заявив про те, що у період часу близько з 21-00 години по 22-годину 30.11.2017 р. ОСОБА_1 , знаходячись у кв. АДРЕСА_4 , спричинивши тілесні ушкодження ОСОБА_3 заволодів майном останнього, чим спричинив матеріальні збитки ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 10-11);

- протоколом огляду предмету від 03.12.2017 р. з фототаблицями, з яких встановлено, що під час огляду предмету, проведеного за участю понятих та ОСОБА_15 , було виявлено та вилучено металевий пневматичний пістолет калібру 4,5 мм, виповнений за схожістю з пістолетом Макарова. Як пояснила ОСОБА_15 , даний пістолет їй залишив на зберігання 30.11.2017 р. приблизно о 20-годині її знайомий ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 25-27);

- протоколом огляду місця події від 03.12.2017 р. з фототаблицями та відеозаписом, з яких встановлено, що в присутності понятих та за участю потерпілого ОСОБА_3 , проведено огляд приміщення кв. АДРЕСА_4 . Під час огляду місця події ОСОБА_3 повідомив, що на столі у спальній кімнаті знаходилися викрадені мобільні телефони «Siеmens», «Sigma», два зарядних пристрої до вказаних телефонів, ліхтарик, який одягається на голову, на ліжку під матрацом знаходився пістолет, з підвіконня з іншої спальної кімнати зникли сувенірні купюри номіналом 100 та 500, пенсійна картка «Приватбанк», піна для гоління «Gillet», 700 мл, одноразові станки для гоління, з підлоги 6 накидних металевих ключів. При вході до кухонної кімнати на столі виявлено фрагмент металевої дверної ручки та мобільний телефон «Siеmens A 50», який з його слів був викрадений. Крім того, під час огляду вилучено шість слідів пальців рук, два змиви з плямами бурого кольору, контрольний змив, мобільний телефон «Siеmens A 50» (т. 4 а.с. 29-33);

- протоколом огляду предмету від 03.12.2017 р. з фототаблицями за участю ОСОБА_1 , з яких встановлено, що проведено огляд 28 предметів, які надав ОСОБА_1 і вилучено, а саме: набір шестигранних ключів сірого кольору (10 ключів в наборі); пластиковий налобний ліхтар чорного кольору на семи світло діодах, на корпусі мається маркування YJ.1-1836-7; пластикова картка для виплат «Приватбанку» № НОМЕР_1 , дійсна до 03/21; пластикова картка банку «ПУМБ» № НОМЕР_2 , дійсна до 01/20; пластикова картка бокс для сім картки оператора мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_6 ; пластикова картка аптеки «Мед сервіс» № (01) 10000000000002949201 ; пластикова картка «Prostor club» № 2500032598721 ; пластикова картка аптеки «Аптека низьких цін» № NU7492793; пластикова картка аптеки «Аптека низьких цін» № NU7494912; пластикова картка «megoo КІНО+TV» № 9118632982197 ; тряпчана сумка зеленого кольору з затяжкою у вигляді мотузки, в якій знаходяться книги в кількості 15 шт.; сувенірна купюра «100 гривень»; сувенірна купюра «500 гривень». З протоколу встановлено, що з пояснень ОСОБА_1 , останній дані речі викрав з кв. АДРЕСА_4 (т. 4 а.с. 37-41);

- протоколом огляду предмету від 03.12.2017 р. з фототаблицями за участю приймача-оцінювача ПТ «Економ ломбард» Добродькін О.М. і компанія» ОСОБА_14 , з яких встановлено, що під час огляду в приміщенні ломбарду, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , виявлено та вилучено мобільний телефон «Sigma», договір № 1.17.9910 від 30.11.2017 р. (т. 4 а.с. 47-49);

- договором закладу майна № 1.17.9910 від 30.11.2017 р. між ПТ «Економ ломбард» Добродькін О.М. і компанія» та ОСОБА_1 , з якого встановлено, що ОСОБА_1 заклав телефон «Sigma» оціночною вартістю 150 грн. (т. 4 а.с. 50);

- зберігальною розпискою ОСОБА_3 з якої встановлено, що ОСОБА_3 отримав від слідчого зарядний пристрій від мобільного телефону та сім-картку «Водафон» (т. 4 а.с. 116);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.12.2017 р. з відеозаписом до нього, з яких встановлено, що в присутності двох понятих за участю потерпілого ОСОБА_3 , потерпілий надав добровільну згоду та не заперечував проти знаходження працівників поліції в його квартирі та розповів, що 30.11.2017 р. за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_6 , під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2 , між ними виник конфлікт з приводу того, що він начебто обіцяв віддати ОСОБА_2 телевізор. На його заперечення ОСОБА_2 наніс йому 5-6 ударів кулаками рук по голові, далі ОСОБА_3 пояснив, що він пішов до себе у спальну кімнату, щоб зателефонувати синові з приводу поведінки ОСОБА_2 , в результаті чого ОСОБА_2 заскочив в спальню до нього та почав знову бити руками в область голови. Ударів було більше 10, від чого він втратив свідомість. Далі ОСОБА_3 почав приходити до тями та почув сторонній голос, йому здалося, що це голос ОСОБА_1 , оскільки раніше його голос чув не раз. Він почав виходити із спальної кімнати та пройшов в прихожу кімнату, де побачив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 пояснив, що хотів ОСОБА_1 вигнати, а ОСОБА_2 в цей час ударив його. ОСОБА_3 уточнив, що ударив його все ж таки ОСОБА_1 , від чого він упав. ОСОБА_2 підскочив до нього та почав згадувати про пістолет, він пояснив, що нічого не знає про пістолет. Після чого до нього нахилився ОСОБА_1 , далі він відчув ще удар, але не пам`ятає чим саме, скоріше за все ногою, від чого втратив свідомість, далі що відбулося не пам`ятає, інших осіб крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в квартирі не було. Далі ОСОБА_3 пояснив, що він прокинувся вночі на ліжку в спальній кімнаті, уточнив, що свідомість втратив в прихожій, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоріше за все перенесли його в спальну кімнату на ліжко. Прокинувшись на ліжку вночі, ОСОБА_3 виявив, що постіль була на підлозі, він не міг відкрити очі, оскільки вони у нього залипли від нанесених ударів. Також, ОСОБА_3 пояснив, що вранці виявив відсутність мобільних телефонів на столі, деяких речей на підвіконні, коробки з під мобільного, коробки з електробритвою та іншого. Почав прибиратися в квартирі, виявив, що в іншій спальні також все розкидане. Хто забирав його майно ОСОБА_3 не бачив, оскільки був без свідомості (т. 4 а.с. 117-121);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.12.2017 р. та відеозаписом до нього, з яких встановлено, що за участю підозрюваного, захисника та двох понятих, ОСОБА_1 розказав та показав на місці, що 30.11.2017 р. близько 22-00 години він проходив біля другого під`їзду буд. АДРЕСА_5 , де на вулиці побачив ОСОБА_2 , який йому сказав, що побив ОСОБА_3 , вони разом піднялися на четвертий поверх до квартири ОСОБА_3 .. Зайшовши слідом за ОСОБА_2 до прихожої квартири ОСОБА_3 , він побачив в зальній кімнаті на підлозі речі, це були зарядний пристрій, карточки, що ще було не пам`ятає. Пройшовши до зальної кімнати він побачив, що на нього рухався потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп`яніння та з побитим обличчям. Далі ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_3 виганяв його та штовхнув, на що він розсердився та наніс ОСОБА_3 два удари кулаками рук (один удар у груди, інший у щелепу), від чого ОСОБА_3 упав, як саме не пам`ятає, в цей час ОСОБА_2 знаходився в іншій кімнаті. Також, ОСОБА_1 пояснив, що питав у ОСОБА_3 , де знаходиться пістолет і не чекаючи відповіді пішов в кімнату ОСОБА_3 шукати пістолет, а потерпілий лишився в зальній кімнаті на підлозі. В спальній кімнаті між кріслом та ліжком він знайшов пістолет, взяв його та вийшов з кімнати в залу, де побачив, що ОСОБА_2 ударив потерпілого, після чого вийшов з квартири, сходив до своєї знайомої та віддав пістолет і повернувся до квартири ОСОБА_3 . Далі ОСОБА_1 пояснив, що коли він повернувся, то ОСОБА_3 лежав все ще в спальній кімнаті на підлозі, а вони з ОСОБА_2 взяли речі - рюкзак ОСОБА_2 та книги, після чого пішли з квартири ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 123-127);

- висновком судово-медичного експерта № 294 від 04.12.2017 р., з якого встановлено, що на основі обставин травми, викладених у постанові, наданої медичної документації, у потерпілого ОСОБА_3 виявлені наступні механічні тілесні ушкодження: садно в області лоба справа, в області лоба зліва з розповсюдженням на орбіту лівого ока та на перенісся синець, на слизовій цього ока біля зовнішнього кута крововилив, синець в області орбіти правого ока з розповсюдженням на щічно-виличну область та частково на край нижньої щелепи обширний крововилив. За своїм характером дані тілесні ушкодження відносяться до ступеня легких. Час спричинення ушкоджень може відповідати терміну вказаному в постанові, тобто 30.11.2017 р.. Ушкодження утворилися по ударному механізму. Ушкодження могли утворитися як при ударах кулаками рук, ніг та не виключена можливість утворення при падінні з висоти власного зросту. Об`єктивних судово-медичних даних про втрату свідомості чи ні не має. Ознак небезпеки для життя ОСОБА_3 , при відмічених вище тілесних ушкодженнях, не має (т. 4 а.с. 130-131);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 282 від 08.12.2017 р., з якого встановлено, що ринкова вартість викраденого майна станом на 30.11.2017 р., з урахуванням зносу складає 825,00 грн. (т. 4 а.с. 144-145);

- постановою слідчого СВ Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області про визнання речовим доказом і долучення до провадження речового доказу від 12.12.2017 р., з якої встановлено, що по кримінальному провадженню визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження: пластиковий налобний ліхтар YJ-1836-7, пластикову картку для виплат «Приватбанк» № НОМЕР_1 , пластикову картку банку «ПУМБ» № НОМЕР_2 , пластикову картку для сім картки оператора мобільного зв`язку «Київстар», пластикову картку аптеки «Мед сервіс» № (01) 10000000000002949201 , пластикову картку «Prostor club» № 2500032598721 , пластикову картку аптеки «Аптека низьких цін» № NU7492793, пластикову картку аптеки «Аптека низьких цін» № NU7494912, пластикову картку «megoo КІНО+TV» № 9118632982197 , сувенірну купюру «100 гривень», сувенірну купюру «500 гривень», пневманічний пістолет калібру 4,5 мм, виповнений за схожістю з пістолетом Макарова, в неробочому стані, мобільний телефон марки Sigma, модель Comfort 50, набір ключів шестигранників (10 шт.) (т. 4 а.с. 146-147);

- зберігальною розпискою ОСОБА_3 від 12.12.2017 р., з якої встановлено, що він отримав від слідчого СВ Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області мобільний телефон марки Sigma, модель Comfort 50, ліхтар YJ-1836-7, дві сувенірні купюри 100 і 500 гривень, набір ключів шестигранників (10 шт.), пневманічний пістолет в неробочому стані, пластикову картку для виплат «Приватбанк», пластикову картку банку «ПУМБ», пластикову картку для сім картки оператора мобільного зв`язку «Київстар», пластикову картку аптеки «Мед сервіс», пластикову картку «Prostor club», пластикову картку аптеки «Аптека низьких цін», пластикову картку аптеки «Аптека низьких цін», пластикову картку «megoo КІНО+TV» (т. 4 а.с. 148);

- висновками судово-психіатричного експерта Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради» № 15 від 19.01.2018 р. та № 331 від 26.12.2017 р., з яких встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в період інкримінованого діяння, могли віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) та керувати ними. По своєму психічному стану в теперішній час випробувані також можуть віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) та керувати ними (т. 4 а.с. 211-214, 217-220);

- висновком судової трасологічної експертизи № 20/4.6/1 від 12.01.2018 р. з таблицями та конвертами зі слідами пальців рук, вилученими 03.12.2017 р. та дактилокартами до висновку експерта, з яких встановлено, що п`ять слідів пальців рук розмірами 12х24 мм, 10х20 мм, 12х22 мм, 12х23 мм, 12х22 мм, вилучені 03.12.2017 р. в ході проведення огляду за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Сліди пальців рук розмірами 12х24 мм, 12х22 мм, 12х23 мм залишені відповідно, безіменним та середнім пальцями та мізинцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_2 , сліди пальців рук розміром 10х20 мм, 12х22 мм залишені, відповідно, безіменним та великим пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 222-235);

- постановою слідчого СВ Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області про визнання речовим доказом і долучення до провадження речового доказу від 12.01.2018 р., з якої встановлено, що речовим доказом визнано сліди пальців рук, вилучені 03.12.2017 р. (т. 4 а.с. 236).

Судом з`ясовано фактичні дані, що містяться у показаннях обвинувачених, потерпілого, допитаних у справі свідків, а також дані, які відображені у протоколах слідчих дій, висновках експертів і письмових доказах, оцінено такі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (§ 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 р., § 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 р.).

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Крім того, у § 150 рішення у справі «Матанович проти Хорватії» від 04 квітня 2017 р. ЄСПЛ зазначив, що в контексті використання доказів, отриманих за допомогою спеціальних слідчих заходів, необхідно брати до уваги той факт чи було дотримано право на захист. Зокрема, необхідно перевірити, чи отримав заявник можливість оскаржити достовірність доказів та протидіяти їх використанню.

Так, в судовому засіданні захисником ОСОБА_1 - адвокатом Сліпець С.М. заявлено про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні, оскільки здійснення захисту одним захисником неповнолітнього та дорослого співучасників злочину не допускається.

З огляду на викладене, з метою дотримання гарантій прав та законних інтересів неповнолітнього, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником не допускається.

Однак, з матеріалів кримінального провадження та доказів, досліджених у судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування адвокат Палько О.М. здійснював захист обох обвинувачених: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та брав участь у проведенні процесуальних слідчих дій за участю останніх, при цьому ОСОБА_2 на день скоєння злочину був неповнолітнім, а ОСОБА_1 - повнолітньою особою.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження за дорученням регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області від 04.12.2017 р. адвокат Палько О.М. був призначений для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 20).

За дорученням регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області від 14.12.2017 р. адвокат Палько О.М. був призначений для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 110).

Згідно з вказаною вище постановою Пленуму ВСУ від 16.04.2004 р., у разі, коли право на захист було порушено при вчиненні окремих процесуальних дій, тобто за відсутності підстав для повернення справи на додаткове розслідування, суд не вправі використовувати відповідні протоколи як джерела доказів на обґрунтування висновків про винність неповнолітнього у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. За ч. 2 ст. 87 КПК України встановлена обов`язковість визнання істотними порушеннями прав і свобод людини, зокрема, порушення права на захист.

З огляду на зміст зазначених статей, в даному випадку наведені захисником ОСОБА_1 - адвокатом Сліпець С.М. підстави, не є порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_1 , однак є підставами для встановлення недопустимості протоколу проведення слідчого експерименту від 15.12.2017 р. та відеозаписом до нього, за участю підозрюваного ОСОБА_2 , захисника Палько О.М. та двох понятих (т. 4 а.с. 188-192), оскільки вказана процесуальна слідча дія була проведена за участю обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 з порушенням його права на захист, а саме в присутності адвоката Палько О.М., який одночасно вже здійснював захист обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Аналізуючи по справі докази у їх сукупності, позицію обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 щодо визнання ним вини у вчиненні злочину, позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , яка зводиться до категоричного не визнання своєї провини у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу та оспорювання очевидних і не спростовних доказів, співставляючи її з обвинуваченням, що висунуто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також з дослідженими судом протоколами слідчих дій, експертними висновками та іншими доказами, які у своїй сукупності повністю викривають обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд приходить до висновку про те, що наведені судом докази винуватості обвинувачених, у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, мають характер логічних, змістовних, послідовних, беззаперечних та об`єктивних.

Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 на невідповідність кваліфікації діяння ОСОБА_1 . Кримінальному Закону України, а саме, що у діях останнього не має складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд відхиляє з наступних підстав.

З правової позиції, викладеної у постанові ККС Верховного Суду від 05.04.2018 р. у справі № 658/1658/16-к встановлено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним Кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння. За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 р., розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. За п. 9 постанови, небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

В розумінні ст. 187 КК України суб`єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187).

Відповідно до п. 24 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 р., злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Частиною другою статті 28 КК України передбачено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 разом з обвинуваченим неповнолітнім ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливого мотиву, реалізуючи свій умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, приблизно в період з 20-00 години по 22-30 годину 30.11.2017 р., усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зайшли до кв. АДРЕСА_4 , де напали на ОСОБА_3 та нанесли кожен удари руками та ногами в область голови останнього, від чого той впав на підлогу та втратив свідомість.

Продовжуючи свої насильницькі дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що потерпілий не в змозі чинити опір внаслідок стану від отриманих тілесних ушкоджень, заволоділи його майном, що підтверджується як рапортом Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03.12.2017 р. про повідомлення ОСОБА_3 щодо його побиття та заволодіння його майном: телефоном «Сігма», водійськими правами, ліхтарем, акумулятором, пенсійною карткою Приватбанка, так і показами потерпілого ОСОБА_3 ; показами свідка ОСОБА_13 , який показав, що ОСОБА_1 здавав до ломбарду телефон; показами свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 у день події заклав до ломбарду телефон «Нокіа», однак в подальшому зазначила, що точної моделі не пам`ятає; договором закладу майна № 1.17.9910 від 30.11.2017 р., з якого встановлено, що ОСОБА_1 заклав телефон «Sigma»; показами свідка ОСОБА_15 , яка у судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 залишив у неї чорний металевий пістолет без патронів, який згодом був у неї вилучений працівником поліції; постановою про визнання речовими доказами від 12.12.2017 р.; розпискою ОСОБА_3 від 12.12.2017 р. про отримання вказаних речей на зберігання.

Твердження захисника ОСОБА_1 про те, що невідомо який саме був викрадений у потерпілого телефон чи «Сігма», чи «Сіменс», чи «Нокіа», оскільки сам потерпілий плутався у показах щодо моделі телефону, який був у нього викрадений та свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_1 здавав до ломбарду телефон «Нокіа», спростовуються викладеними вище обставинами, оскільки матеріалами кримінального провадження встановлено, що у потерпілого було викрадено саме телефон «Sigma».

Щодо обставин викрадення обвинуваченими саме телефону «Сіменс» у потерпілого, судом не встановлено, а тому у формулюванні обвинувачення судом не зазначається, оскільки з протоколу огляду місця події від 03.12.2017 р. за участю потерпілого ОСОБА_3 в його квартирі на столі в кухонній кімнаті виявлено вказаний телефон, що спростовує факт його викрадення, що є не логічним як він опинився в його квартирі після вчинення злочину і будь-якими іншими доказами та поясненнями учасників судового процесу не доведено.

Окрім цього, суд вважає не суттєвими розбіжності в часі вчинення злочину обвинуваченими 30.11.2017 р. приблизно з 20-00 години до 22-00 години та показами свідка ОСОБА_15 щодо передачі їй пістолету ОСОБА_1 приблизно о 19-00-20-00 годині, оскільки точний час вчинення злочину встановити неможливо, він зазначається приблизно. Встановлена в ході судового розгляду погрішність орієнтовно в одну годину, порівняно з формулюванням обвинувачення є допустимою. Окрім того, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 заклав до ломбарду телефон близько 21-00 години.

До показань свідка ОСОБА_12 , в частині побиття ОСОБА_1 потерпілого, суд відносить критично та не враховує їх, оскільки вказані покази надані нею з чужих слів.

Отже, вказане вище дає достатні підстави дійти висновку, що напад на потерпілого був саме з метою заволодіння чужим майном, тобто характер, спрямованість та послідовність дій обвинувачених до та під час вчинення злочину, скоординованість дій обвинувачених, обстановка злочину в конкретних умовах з урахуванням характеру завданого насильства, завдання ударів потерпілому внаслідок чого останній втратив свідомість, заволодіти майном потерпілого є тими об`єктивними критеріями, що вказують саме на наявність ознак розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, насильницькі дії обвинуваченого ОСОБА_1 відносно потерпілого ОСОБА_3 з метою заволодіння майном останнього, підтверджуються слідчим експериментом від 05.12.2017 р. за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, з якого встановлено, що ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 два удари кулаками рук (один удар у груди, інший у щелепу), від чого ОСОБА_3 упав. ОСОБА_1 питав у ОСОБА_3 , де знаходиться пістолет і не чекаючи відповіді пішов в кімнату ОСОБА_3 шукати пістолет, а потерпілий лишився в зальній кімнаті на підлозі. В спальній кімнаті між кріслом та ліжком обвинувачений ОСОБА_1 знайшов пістолет, взяв його та вийшов з кімнати в залу квартири потерпілого.

Натомість, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про непричетність ОСОБА_1 до розбійного нападу на потерпілого, судом не беруться до уваги, оскільки, будь-якими іншими доказами, крім показань обвинуваченого, ці доводи не підтверджені.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо своєї невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд розцінює як обраний спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, які повністю спростовуються наведеною сукупністю доказів його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Так, до показів обвинуваченого ОСОБА_1 про непричетність до вчинення злочину суд ставиться критично та розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, так як він плутався у своїх показах, які є не логічними та не послідовними, оскільки під час прохання ОСОБА_2 допомогти забрати його речі у квартирі потерпілого, він одразу пішов до зали брати пістолет та сумку з книжками, речі ОСОБА_2 перенесли до нього, телефон потерпілого заклав до ломбарду.

Покази ОСОБА_1 повністю спростовуються показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , потерпілого ОСОБА_3 , слідчим експериментом за участю обвинуваченого ОСОБА_1 і його захисника від 05.12.2017 р., слідчим експериментом за участю потерпілого від 05.12.2017 р., які свідчать про обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_2 розбою, а саме: їх спільні дії та їх наслідки у виді заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому, що дає суду достатніх підстав вважати, що дії обвинувачених мали узгоджений характер направлений на заволодіння майна потерпілого і кожен з них виконував дії, які утворили об`єктивну сторону складу злочину.

Посилання захисника ОСОБА_1. на те, що обвинувачення грунтується на тому, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 скоїли напад на ОСОБА_3 з метою заволодіння майна потерпілого, частина якого не має цінності та не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, суд не бере до уваги, оскільки відсутність достовірних доказів вартості предметів розбою, на його кваліфікацію не пливає, та не виключає наявність складу злочину.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Однак, при наявності предметів злочину та об`єктивної можливості, додаткова товарознавча експертиза з безпосереднім дослідженням майна проведена не була. Вартість майна визначена лише за матеріалами справи, без врахування їх реального технічного стану, товарного вигляду тощо, тому суд визнає допущену стороною обвинувачення неповноту у встановленні цієї обставини. Внаслідок цього вартість пластикових карток банків, аптек, магазину, сувенірних купюр, пневматичного пістолету, водійських прав, піни для гоління у формулюванні обвинувачення судом не зазначається.

Щодо пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 наданих у судовому засіданні про те, що пістолет він разом із ОСОБА_8 придбали разом, а тому вважає, що у день події він забрав своє майно та посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Сліпець С.М. щодо відсутності доказів належності викраденого телефону у потерпілого, суд приходить до висновку, що надані обвинуваченим ОСОБА_2 пояснення і відсутність документів на викрадений телефон, не спростовують наявність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, який інкримінується ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , оскільки розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Крім того, пістолет та телефон «Сігма» знаходилися у володінні потерпілого ОСОБА_3 за місцем проживання останнього, доказів, які б спростували вказані обставини до суду не надані та в ході судового розгляду не встановлено належності пістолету саме обвинуваченому ОСОБА_2 , оскільки з показань потерпілого та свідка ОСОБА_10 пістолет та телефон належав синові потерпілого ОСОБА_3 та знаходився у квартирі останнього.

Крім того, хоча потерпілий ОСОБА_3 у показах, наданих суду у судовому засіданні щодо побиття його обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначав про те, що чи наносив удари ОСОБА_1 він не може сказати, однак при дослідженні матеріалів кримінального провадження пояснював, що ОСОБА_1 бив його у коридорі, а ОСОБА_2 був присутнім під час удару, суд не може не взяти до уваги те, що в даному випадку в нічний час доби двоє фізично здорових чоловіків, значно молодших за віком потерпілого, з метою незаконного заволодіння майном, здійснили напад на потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в силу свого похилого віку (58 років) і алкогольного сп`яніння фізично не здатний був чинити опір нападникам та протистояти насильству та у наданих показах зазначав про неодноразове знепритомнення під час вчиненого на нього нападу обвинуваченими.

А тому, об`єктивних підстав недовіряти позиції потерпілого, яка була висловлена останнім, як на досудовому розслідуванні так і в судових засіданнях у справі щодо нападу на останнього обвинуваченими з метою заволодіння чужим майном у суду не має, суд пояснює суперечливі показання потерпілого в цій частині сукупністю факторів викладених вище.

Крім того, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_1 фактично не визнав та не розкаявся, перед потерпілим не вибачився, однак разом із захисником надали до суду письмову заяву ОСОБА_3 про те, що останній вибачає ОСОБА_1 вчинений злочин і не має до нього моральних та матеріальних претензій та просить суворо не карати, що не є логічним та не узгоджується із показами обвинуваченого ОСОБА_1 щодо не визнання своєї вини у вчиненні злочину та навпаки викриває дії обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При визначені мотиву вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 та обвинуваченим неповнолітнім ОСОБА_2 , суд враховує положення ч. 1 ст. 91 КПК України, та вважає, що зазначений в обвинувальному акті органів досудового розслідування мотив, з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчиняли кримінальне правопорушення, а саме напад з метою заволодіння чужим майном з корисливого мотиву, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки, як встановлено з протоколу слідчого експерименту від 05.12.2017 р. за участю захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 , останній наніс потерпілому ОСОБА_3 два удари кулаками рук (один удар у груди, інший у щелепу), від чого ОСОБА_3 упав, що саме підтверджує умисні дії ОСОБА_1 відносно нападу на потерпілого з метою заволодіння майном (пістолетом, мобільним телефоном «Сігма» та іншим) останнього, про що також свідчать покази потерпілого та дії обвинуваченого ОСОБА_2 , про які останній зазначив у судовому засіданні, докази, дослідженні судом, щодо корисливого мотиву викрадення обвинуваченими майна потерпілого. Обставини надання обвинуваченим ОСОБА_1 пояснень в ході проведення слідчого експерименту не викликають сумніву щодо їх достовірності, при цьому, при проведені слідчого експерименту ані обвинувачений, ані захисник, не висловлювали скарг на дії інших учасників зазначеної слідчої дії. Також, про вказані вище обставини щодо побиття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 потерпілого ОСОБА_3 під час події 30.11.2017 р. свідчить і висновок судово-медичного експерта від 04.12.2017 р. № 294, з якого встановлено, що час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому може відповідати терміну вказаному в постанові, тобто 30.11.2017 р., ушкодження утворилися по ударному механізму та могли утворитися як при ударах кулаками рук, ніг та не виключена можливість утворення при падінні з висоти власного зросту.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що сліди пальців могли бути залишені ним раніше в квартирі потерпілого ОСОБА_3 , так як обвинувачений бував у нього, суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини спростовуються висновком експерта про проведення судової трасологічної експертизи від 12.01.2018 р. № 20/4.6/1, а інших доказів, які б підтверджували ці обставини ані ОСОБА_1 , ані його захисником до суду не надано та матеріалами кримінального провадження не спростовано. Крім того, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначав, що раніше з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий не був.

Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 на порушення органом досудового розслідування відібрання зразків у обвинувачених для проведення трасологічної експертизи, суд вважає слушним, однак враховує, що відповідно до п. 1.5 розділу 1 Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України № 785 від 11.09.2001 р., працівники ОВС відповідно до чинного законодавства проводять дактилоскопіювання осіб, які, зокрема, затримані за підозрою у вчиненні злочину; взяті під варту; звинувачуються у вчиненні злочину, а тому вважає вказане порушення не є істотним в розумінні ст.ст. 87-89 КПК України.

При цьому, судом не визнано недопустимим та неналежним протокол огляду місця події від 03.12.2017 р., в процесі огляду якого було вилучено шість слідів пальців рук, які були передані на дослідження експерту разом з дактилокартами обвинувачених, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а тому не має підстав вважати вказаний висновок експерта незаконним.

Не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_1. про те, що пістолет вилучений у свідка ОСОБА_19 у незаконний спосіб та з порушенням норм КПК України, а саме, що вона передала вказаний пістолет працівнику поліції, а згодом прибула до поліції, де був складений протокол огляду предмету іншим працівником поліції. Оскільки з показів свідка ОСОБА_19 , остання добровільно, без тиску видала пістолет працівнику поліції, та зазначила в судовому засіданні, що це саме той пістолет, який вона видала працівнику поліції і саме в тому стані - без затвора. Зауважень до протоколу огляду предмету від 03.12.2017 р. від учасників слідчої дії не надходили, а тому вказаний доказ є допустимим та належним.

Посилання захисника ОСОБА_1. на те, що свідок ОСОБА_11 приймав участь як понятий у слідчому експерименті від 05.12.2017 р. за участю ОСОБА_1 , а згодом був свідком у кримінальному провадженні, що порушує норми КПК України, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України судом не встановлено заінтересованості вказаного свідка в результатах проведеної а ні слідчої дії, а ні в результатах кримінального провадження.

Крім того, суд критично сприймає позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 щодо застосування до них фізичного насильства та недозволених методів слідства з боку співробітників поліції під час досудового розслідування, висловлену після допиту свідків та дослідження матеріалів кримінального провадження у справі, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 , будучи з моменту затримання, та обвинувачений неповнолітній ОСОБА_2 забезпечені захисником за рахунок держави, ані в ході досудового розслідування, ані в ході судового розгляду, жодного разу не повідомили про це ні прокурора, ні суд та навіть власних захисників та висловили вказану позицію тільки наприкінці судового слідства.

При цьому, судом перед початком розгляду справи обвинуваченим докладно роз`яснено їх права та обов`язки, а усі процесуальні дії, як в ході судового розгляду, так і в ході досудового слідства, відбувалися у присутності їх захисників.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Сліпець С.М. на те, що висновок судово-товарознавчої експертизи № 282 від 08.12.2017 р. є неналежним доказом у кримінальному провадженні з огляду на те, що суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_20 не мала права проводити судову товарознавчу експертизу у даному кримінальному провадженні, оскільки вказаний експерт відсутній у реєстрі атестованих судових експертів, суд відхиляє, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КПК України (в редакції чинній на час події) експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Згідно з ст. 7 вказаного Закону, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

З огляду на викладене, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_20. була залучена слідчим на підставі ст. 69 КПК України, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про судову експертизу», як особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, та яка має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи, як фахівець у відповідній галузі знань.

Окрім цього, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Сліпець С.М. щодо визнання неналежними доказами протоколу слідчого експерименту від 05.12.2017 р. з відеозаписом та протоколу огляду місця події від 03.12.2017 р. з відеозаписом за участю потерпілого ОСОБА_3 , оскільки при проведенні вказаних слідчих дій потерпілому та понятим не роз`яснені їхні права під час фіксування слідчої дії і не зазначено особи, яка саме фіксувала слідчі дії, суд вважає необґрунтованими, оскільки захисником не зазначено до порушення яких саме норм КПК України, щодо порядку проведення чи порядку фіксування слідчих дій відносяться зазначені захисником посилання.

Крім того, з протоколу огляду місця події від 03.12.2017 р. та з протоколу проведення слідчого експерименту від 05.12.2017 р., проведеного за участю потерпілого ОСОБА_3 судом встановлено, що при проведенні вищевказаних слідчих дій потерпілому та понятим роз`яснені їх права і обов`язки, повідомлено про здійснення відеозапису технічним засобом фіксування процесуальної дії. Відеозаписи згідно з ст. 105 КПК України є додатками до вказаних протоколів. Вказані протоколи складені в порядку, передбаченому КПК України, підписані потерпілим та понятими без зауважень, про що також зазначено потерпілим ОСОБА_3 у судовому засіданні. Крім того, відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 240 КПК України під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту. Вказане свідчить про те, що відеозапис фіксує лише хід проведення слідчої дії.

Так, переглянуті в судовому засіданні відеоматеріали не дають підстав сумніватися у законності дій учасників слідчого експерименту та огляду місця події, зокрема, слідчого. Порушень процесуальних прав обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту та огляду місця події судом не встановлено, про що свідчать протоколи цих слідчих дій. Вказані протоколи наявні у матеріалах кримінальної справи і учасники судового розгляду з ними та з відеозаписами цих слідчих дій знайомились та будь-яких зауважень не висловлювали.

Щодо посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Сліпець С.М. щодо відсутності медичних документів потерпілого у справі та проведення судової медичної експертизи ОСОБА_3 і визначення ступеню тілесних ушкоджень без медичних документів потерпілого, суд зазначає, що відсутність в матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст.ст. 87-89, 412 КПК України та не породжує наслідків, передбачених ч. 12 ст. 290 КПК України.

Будь-яких доказів, які спростовують винуватість обвинувачених, стороною захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, протягом судового розгляду, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Мотиви доводів ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сліпець С.М. фактично ґрунтуються на незгоді сторони захисту з проведеними процесуальними діями та із доказами, які були отримані стороною обвинувачення під час досудового розслідування, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події.

Суд розцінює відповідну позицію сторони захисту як усталену модель захисту та практику перекладання провини з обвинуваченого на іншу особу, як форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений злочин.

Оцінюючи в сукупності досліджені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд приходить до висновку, що винуватість обвинувачених доведена саме «поза розумним сумнівом», оскільки наведені судом у вироку докази винуватості обвинувачених, кожного окремо, є очевидними, беззаперечними та безсумнівними.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 та неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також обставини злочину, тяжкість його наслідків, думку потерпілого.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 та неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 скоїли тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він громадянин України, раніше судимий, не працює, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, з 2009 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: розлади психічного розвитку, за місцем проживання не охарактеризований.

Дослідженням особи обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 встановлено, що він громадянин України, раніше не судимий, виховується у не повній родині, не працює, є учнем ПТУ, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, з 2009 року перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом змішаний розлад особистості, за місцем проживання характеризується посередньо, має задовільний стан здоров`я та задовільні матеріально-побутові умови проживання.

Крім того, з інформації, складеної службою у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 11.12.2017 р. відповідно до вимог ст.ст. 485, 487 КПК України та з досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 , підготовленої 14.05.2018 р. органом пробації на підставі даних Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області, встановлено, що ОСОБА_2 , мешкає разом з сестрою та прабабусею, під опікою якої перебував з 23.08.2006 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки батько помер, а матір була позбавлена батьківських прав, у жовтні 2016 року ОСОБА_2 був повернутий на виховання матері, яка була поновлена в батьківських правах. За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується посередньо, навчається, потребує постійного контролю, має пропуски занять без поважних причин, більшу частину свого вільного часу проводить на вулиці з друзями, друзі приходять до нього додому вживають алкогольні напої, стосунки між членами родини часто бувають напруженими, ОСОБА_2 не завжди має взаєморозуміння з матір`ю, мають місце випадки агресії, імпульсивності, відсутності контролю над емоціями. Обвинувачений матеріально забезпечений, має задовільні умови життя. З інформації служби у справах дітей ОСОБА_2 у скоєному злочині розкаюється, службою було проведено бесіду з ОСОБА_2 щодо скоєного злочину. Орган пробації, приймаючи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. Виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку.

При ухваленні вироку судом враховуються умови життя та виховання обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 , вплив дорослих, рівень інтелектуального і вольового розвитку та інші особливості неповнолітнього щодо ставлення до суспільних цінностей і існуючих у суспільстві вимог відносно правил поведінки, готовність до їх сприйняття і коригування своєї поведінки, здатність до самооцінки свого поступку.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку, рецидив злочинів.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом`якшуючими покарання обвинуваченому неповнолітньому ОСОБА_2 , суд визнає вчинення злочину неповнолітнім, активне сприяння розкриттю злочину.

Суд вважає, що у обвинуваченого ОСОБА_2 щирого каяття не має, оскільки щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням форми вини й мотиву вчинення злочину, тяжкості і суспільної небезпечності вчиненого злочину та особи обвинуваченого неповнолітнього, характер тілесних ушкоджень потерпілого, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння щодо особи похилого віку, активну участь у вчиненні злочину, відсутності у останнього щирого каяття, доповіді органу пробації відносно обвинуваченого, який може становити небезпеку для суспільства, думку потерпілого, та відсутність осуду щодо вчинення злочину, суд не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому неповнолітньому ОСОБА_2 ст. 69 КК України.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченим, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинувачених ст.ст. 69, 69-1 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який є тяжким, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який вину не визнає, не розкаявся, не вибачився перед потерпілим, шкоду не відшкодував, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, внаслідок чого вже має кримінальний досвід, кримінальному провадженню не сприяв, що свідчить про його виняткову зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте не бажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання, виявивши байдужість до своєї подальшої долі, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, наявність двох обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілого, обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції обвинувачення із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна ближче до найвищої межі, як необхідне і достатнє для його виправлення і перевиховання.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення після ухвалення вироку Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області від 06.07.2015 р. в період умовно-дострокового звільнення, тому суд призначає остаточне покарання у відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 р..

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 , який вину визнав, однак не розкаявся, не вибачився перед потерпілим, шкоду не відшкодував, обставин, які пом`якшують та обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_2 в межах санкції обвинувачення із застосуванням ст. 102 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, як необхідне і достатнє для його виправлення і перевиховання. Відповідно до ст. 98 КК України суд не застосовує додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання - з 03.12.2017 р..

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 у виді домашнього арешту закінчився 15.02.2018 р..

До набрання вироку законної сили, запобіжний захід у відношенні обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 обрати у виді тримання під вартою, взявши під варту негайно з зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 14.08.2020 р..

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на ДЕВ`ЯТЬ років ТРИ місяці із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 р., та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на ДЕВ`ЯТЬ років ЧОТИРИ місяці із конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту фактичного затримання - з 03.12.2017 р..

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України, строком на ШІСТЬ років ШІСТЬ місяців без конфіскації майна.

До набрання вироку законної сили, запобіжний захід у відношенні обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 обрати у виді тримання під вартою, взявши під варту негайно з зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 14.08.2020 р..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь СПД ФО ОСОБА_20 (одержувач: ОСОБА_20 , АТ «Укрсіббанк» р/р НОМЕР_7 ) витрати, пов`язані із залученням експерта на проведення судово-товарознавчої експертизи № 282 від 08.12.2017 р. у загальній вартості 290 грн. по 145 грн. з кожного (призначення платежу: за експертизу № 282 від 08.12.2017 р.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави (одержувач платежу:УДКСУ у Шевченкінському районі м. Дніпро Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО 805012; код ЄДРПОУ 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області) витрати, пов`язані із залученням експерта на проведення судової трасологічної експертизи у розмірі 1144 грн. по 572 грн. з кожного (призначення платежу: за експертизу № 20/4.6/1 від 12.01.2018 р.).

Речові докази - мобільний телефон Simens моделі А50, зарядний пристрій, сім картку оператора мобільного зв`язку «Водафон», пластиковий налобний ліхтар YJ-1836-7, пластикову картку для виплат «Приватбанк» № НОМЕР_1 , пластикову картку банку «ПУМБ» № НОМЕР_2 , пластикову картку для сім картки оператора мобільного зв`язку «Київстар», пластикову картку аптеки «Мед сервіс» № (01) 10000000000002949201 , пластикову картку «Prostor club» № 2500032598721 , пластикову картку аптеки «Аптека низьких цін» № NU7492793, пластикову картку аптеки «Аптека низьких цін» № NU7494912, пластикову картку «Megoo Кіно+TV» № 9118632982197 , сувенірну купюру «100 гривень», сувенірну купюру «500 гривень», пневматичний пістолет калібру 4,5 мм, виповнений за схожістю з пістолетом Макарова, в неробочому стані, мобільний телефон марки Sigma, моделі Comfort 50, набір ключів шестигранників (10 шт.), які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 - повернути законному володільцеві ОСОБА_3 .

Речові докази - тряпчана сумка, 15 книг згідно з постановою слідчого про визнання речовим доказом і долучення до провадження речового доказу від 15.12.2017 р., які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_2 - повернути законному володільцеві ОСОБА_2 .

Речові докази - опечатані поліетиленові спец.пакети № 0017412, № 00177604 зі змивами речовини бурого кольору, контрольний зразок опечатаний в спец.пакет № 0017584, вилучені в ході огляду 03.12.2017 р., опечатаний паперовий конверт зі зразками крові ОСОБА_3 , які знаходяться на зберіганні в камері схову Тернівського відділення поліції ПВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція № 154436 від 16.01.2018 р.) - знищити.

Речові докази - сліди пальців рук вилучені 03.12.2017 р., дактилокарти на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які опечатані в паперовий пакет, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що перебувають під вартою, в той же строк, з дня отримання копії вироку суду.

Суддя: І.С. Солодовник