Ухвала суду № 90963535, 14.08.2020, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2301/17

Провадження №2/148/335/20

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за природний газ, 3% річних та інфляційних нарахувань,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться вищевказана справа.

Розгляд справи призначався до слухання неодноразово, зокрема, на 17.12.2019, 26.03.2020, 27.05.2020 та 14.08.2020, однак представники позивача, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.202, 213, 222, 226, 236, 239, 240) в судові засідання не з`явилися, заяви про розгляд справи в їх відсутність не подали, а також не повідомили суд про причини своєї неявки у судове засідання 14.08.2020. Більше того, розгляд справи неодноразово відкладався за заявами представників позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, і не повідомила суд про причини своєї неявки.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява, згідно якої він просить розглянути справу у його та відповідача відсутність, залишити справу без розгляду, так як позивач вже третій раз в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що справу розглянути у відсутність предстаників позивача неможливо, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на наведене та той факт, що представники позивача не повідомили суд про причини своєї неявки, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України суд визнає, що вони повторно не з`явились до суду без поважних причин.

Частиною 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому суд зауважує, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч.2 ст.210 ЦПК України) направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами і правами інших осіб, а учасники справи при цьому в судове засідання не з`являються і не використовують передбачене законом право на процесуальне представництво в суді.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, діюче цивільне процесуальне законодавство не пов`язує обов`язок суду залишити заяву без розгляду з поважністю повторної неявки позивача в судове засідання, яке в даному випадку до уваги не береться.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ВС роз`яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13).

Таким чином, неявка в судові засідання представників позивача, які вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті виниклого спору.

Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги, що представники позивача, будучи належним чином повідомленими про час, день і місце судових засідань повторно не з`явились до суду, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали, враховуючи розумність строків розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представників позивача у судове засідання.

Залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Також судом враховано, що представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача, понесені ним витрати за надання правничої допомоги.

Суд вважає можливим задовольнити дану вимогу представника відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Статтею 59 Конституції України гарантується кожному право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката складаються з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення витрат, з урахуванням детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2010, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась останньому його представником - адвокатом Чудаком В.Д. в розмірі 12235 грн, що підтверджується угодою про надання правової допомоги від 19.01.2018 (а.с.48), ордером серія ВН №006046 від 19.01.2018 (а.с.46), додатком №1 до угоди про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 19.01.2018 (а.с.243), квітанцією №20/02-01 від 20.02.2018 (а.с.244).

З огляду на вищевикладене, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12235 грн підлягають стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 59 Конституції України, ч.1, 3 ст.133, ч.2 ст.137, ч. 5 ст. 142, ч.5 ст. 223, п. 3 ч.1, 3 ст. 257 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за природний газ, 3% річних та інфляційних нарахувань залишити без розгляду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 32736800, місцезнаходження якого: вул.Предславинська, 39, Печерський район, м.Київ, 02150, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 30.11.1996 Тульчинським РВ УМВС України в Вінницькій області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12235 грн (дванадцять тисяч двісті тридцять п`ять гривень).

Копію ухвали до відома надіслати учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Суддя: