Рішення № 90962080, 14.08.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/342/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 927/342/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНАТАН»,

вул. Полярна, буд. 19, оф.2, м. Київ, 04201

адреса представника - адвоката Василенко Наталії Миколаївни: АДРЕСА_1

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України

вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433

про стягнення 134543 грн 38 коп.

без виклику представників учасників справи

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНАТАН» подано позов до Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення 134543,38 грн, а саме: 45053,40 грн боргу, 19844,95 грн пені, 21632,85 грн 36% річних, 45053,40 грн штрафу, 2958,78 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару на суму 45053,40 грн по видатковій накладній № РН-0000006 від 27.04.2018 та товарно-транспортній накладній № РН-0000006 від 27.04.2018, поставленого позивачем на виконання умов договору поставки засобів захисту рослин №23/04 від 23.04.2018. Ухвалою суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала суду від 27.04.2020 направлена на адресу позивача (вул. Полярна, буд. 19, оф.2, м. Київ, 04201), що відповідає адресі вказаній позивачем у позовній заяві та адресі державної реєстрації позивача, повернулася до суду неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвала суду від 27.04.2020, направлена на адресу представника позивача адвоката Василенко Н.М. ( АДРЕСА_1 ), що відповідає адресі вказаній позивачем у позовній заяві, отримана останнім 15.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400048008048.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/342/20 та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач також був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/342/20 та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.04.2020 №1400048008030, але відзиву на позовну заяву суду не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.

07.05.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 06.05.2020, в якій позивач зазначає, що при виготовленні позовної заяви в пункті 1 прохальної частини позовної заяви допущено технічну помилку у зазначені дати договору поставки, помилково зазначена дата 23.05.2018, а тому просить вважати вірною наступну редакцію « 23.04.2018». Судом з`ясовано, що заява містить ЕЦП, про що є відмітка відділу документального забезпечення суду (канцелярії), а отже підлягає розгляду судом.

Вказана заява позивача прийнята судом та долучена до матеріалів справи, оскільки не суперечить діючому законодавству не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, та фактично конкретизує у прохальній частині позову дату договору поставки №23/04, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог до відповідача по тексту позовної заяви від 16.04.2020.

Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненням), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 22.05.2020 до 22.06.2020 із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», якою з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22.05.2020 до 31.07.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Так, у відповідності до п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, в редакції вищевказаного Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-ІХ від 18.06.2020.

Відповідно до вказаного закону пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону від 18 червня 2020 року №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Проте, відповідних заяв від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача 134543,38 грн, а саме: 45053,40 грн боргу, 19844,95 грн пені, 21632,85 грн 36% річних, 45053,40 грн штрафу, 2958,78 грн інфляційних втрат, за невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару на суму 45053,40 грн по видатковій накладній № РН-0000006 від 27.04.2018 та товарно-транспортній накладній № РН-0000006 від 27.04.2018, поставленого позивачем на виконання умов договору поставки засобів захисту рослин №23/04 від 23.04.2018. До обставин, які є предметом доказування в даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, здійснення позивачем поставки товару відповідачу та відповідно невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНАТАН» (постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір поставки № 23/04 засобів захисту рослин (далі - договір поставки).

Відповідно до умов п.1.1. договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 постачальник зобов`язується поставити та передати у власність у зумовлені даним договором строки засоби захисту рослин, що надалі іменується товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно з п. 1.2. договору поставки найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 загальна ціна договору складається з загальної суми вартості товару, що поставляється згідно всіх видаткових накладних до договору, протягом терміну дії договору.

Орієнтовна сума договору становить 500000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми договору, то вважатиметься, що загальна ціна цього договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії договору(п.2.2. договору поставки засобів захисту рослин№ 23/04 від 23.04.2018).

Відповідно до п. 2.4. договору поставки видаткові накладні, що виписані в період дії цього договору, є його невід`ємними частинами, незалежно від того, чи є в них посилання на договір.

Відповідно до п.10.1 договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням договору) виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, який по своїй правовій природі є договором поставки.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п.4.1.-4.2. договору поставки сторони погодили, що постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки або поставки товару партіями, відповідно до видаткових накладних. Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із сторін цього договору. У разі, якщо покупець не надав довіреність на одержання відповідної кількості товару, то підтвердженням факту поставки товару є видаткова(і) накладна(і) та товарно-транспортна(і) накладна(і).

Датою поставки товару вважається дата передання товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін (п.4.4. договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018).

Згідно з п.4.5. договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 поставка товару у повному обсязі здійснюється у строк до 31 жовтня 2018 року.

Відповідно до п.4.6.-4.7. договору поставки товар вважається переданим постачальникам і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту (дати) підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової(-их) накладної(-их). Право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної (визначається її датою) з одночасним прийманням по кількості і якості.

Згідно з ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, позивачем поставлено відповідачу товар - Релайт ЕС, КЕ у кількості 170.000 л на загальну суму 45053,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000006 від 27.04.2018 на суму 45053,40 грн з ПДВ та товарно-транспортною накладною №РН-0000006 від 27.04.2018, підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін (а.с.16,18).

Позивачем з посиланням на договір №23/04 від 23.04.2018 оформлено рахунок-фактуру № СФ-0000008 від 27.04.2018 на суму 45053,40 грн з ПДВ для оплати товару.

Відповідач отримав товар на підставі довіреності № 58 від 27.04.2018, копія якої додано до матеріалів справи (а.с.17), в якій йдеться посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000008 від 27.04.2018.

Заперечень щодо факту поставки позивачем товару від відповідача не надходило. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників товару, відповідачем суду також не надано.

Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу товару - Релайт ЕС, КЕ у кількості 170.000 л на загальну суму 45053,40 грн, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу, на виконання умов договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 товару на загальну суму 45053,40 грн.

Відповідно до п. 3.1-3.5. договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом банківського (безготівкового) переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2018 року («Остаточна дата розрахунку»). Покупець має право провести розрахунок за товар на умовах 100% попередньої оплати вартості поставленого товару. Датою оплату товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару - Релайт ЕС, КЕ у кількості 170.000 л на загальну суму 45053,40 грн, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.

Таким чином, за поставку товару за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, відповідач зобов`язаний був розрахуватись у наступні строки: за видатковою накладною №РН-0000006 від 27.04.2018 на суму 45053,40 грн - до 31.10.2018 включно.

Відповідач свої зобов`язання за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, своєчасно та у повному розмірі за поставлений позивачем товар -Релайт ЕС, КЕ у кількості 170.000 л на загальну суму 45053,40 грн не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 становить 45053,40 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 45053,40 грн основної заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.6.1 договору поставки у разі невиконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки при порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.6.6. договору поставки сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку та відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (три роки) до вимог про стягнення пені, штрафу, процентів/відсотків. Для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором не застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Отже, сторони у договорі поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 досягли згоди щодо: нарахування штрафних санкцій без обмеження строку; застосування загальної позовної давності (три роки) до вимог про стягнення пені, штрафу, процентів/відсотків; незастосування положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором.

Керуючись п. 6.2., 6.6. договору поставки, позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення за порушення термінів оплати за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 пеню в сумі 19844,95 грн за період прострочки оплати з 01.11.2018 по 01.03.2020.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 19844,95 грн за період прострочки оплати з 01.11.2018 по 01.03.2020.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19844,95 грн пені за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 за період прострочки оплати з 01.11.2018 по 01.03.2020 підлягають задоволенню повністю.

Крім того, п. 6.2. договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, сторони визначили, що при порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику при порушенні термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів, додатково штраф у розмірі 100% (сто відсотків) від суми поставленого товару.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Керуючись п. 6.2. договору поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення за порушення термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 штраф у розмірі 100% (сто відсотків) від суми поставленого товару в розмірі 45053,40 грн.

Перевіривши наданий позивачем у позовній заяві розрахунок штрафу, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 на суму 45053,40 грн більше ніж на 10 (десять) календарних днів, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 45053,40 грн за порушення термінів оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 21632,85 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 за період 01.11.2018 по 01.03.2020 та 2958,78 грн інфляційних збитків за період з листопада 2018 року по січень 2020 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5. договору поставки сторони визначили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні зараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, зазначені нарахування носять компенсаційний характер і пов`язані із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, право стягнення яких передбачене безпосередньо в Цивільному кодексі України і не передбачається обов`язковості зазначення такого положення в договорі.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок відсотків річних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 21632,85 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 за період 01.11.2018 по 01.03.2020 та 2958,78 грн інфляційних збитків за період з листопада 2018 року по січень 2020 року.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 21632,85 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 за період 01.11.2018 по 01.03.2020 та 2958,78 грн інфляційних збитків за період з листопада 2018 року по січень 2020 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної оплати поставленого товару є порушенням положень договору, норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546, 549, 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання за договором поставки засобів захисту рослин № 23/04 від 23.04.2018 у повному обсязі не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2102,00 грн, сплаченого судового збору. Платіжним дорученням № 231 від 15.04.2020 позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн. (а.с.5).

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНАТАН» (вул. Полярна, 19, офіс 2, м. Київ, 04201) до Державного підприємства «Дослідне господарство «ІВАНІВКА» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» (вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433) про стягнення 134543 грн 38 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «ІВАНІВКА» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» (вул.Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433, код ЄДРПОУ 00729853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНАТАН» (вул. Полярна, 19, офіс 2, м. Київ, 04201, код ЄДРПОУ 39468456) 45053грн 40 коп. боргу, 19844 грн 95 коп. пені, 45053 грн 40 коп. штрафу, 21632грн 85 коп. 36% річних, 2958грн 78коп. інфляційних втрат та 2102грн 00 коп. судового збору. 3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Повне судове рішення складено 14.08.2020.

Суддя Н. Ю. Книш