Рішення № 90961554, 04.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/17035/19Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., за участю секретаря - Рєпкіна Ю. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/17035/19

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифкаційний код: НОМЕР_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, офіс 9; ідентифікаційний код: 36995596)

Про стягнення 282780,00 грн.

За участі представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Клим. В.І., адвокат, дов. б/н від 28.01.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (надалі - відповідач) про стягнення частки майна товариства у розмірі 282780, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем права позивача на вихід із складу товариства та обов`язку виплатити позивачу вартість частини майна товариства, пропорційну частці у статутному фонді. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 282 780 грн 00 коп. вартості частки в товаристві та виключити позивача зі складу учасників ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ», а також стягнути з відповідача судові витрати.

10.12.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

11.12.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що під час розгляду даного позову, відповідач, має реальну змогу розпоряджатися майном, яке було набуте ним, під час господарської діяльності за рахунок коштів позивача, останній, просить суд вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на майно ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

12.12.2019 Господарський суд м. Києва постановив ухвалу про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

13.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

21.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, якою були усунуто недоліки, встановлені ухвалою від 10.12.2019 про залишення позовної заяви без руху.

23.12.2019 Господарський суд м. Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі №910/17035/19, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.01.2020 о 12:50.

17.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю, у зв`язку з тим, що єдиною отриманою ним від позивача заявою про вихід з товариства була заява від 08.10.2019. Отже, станом на дату звернення позивача з позовною заявою до суду, позивач є учасником ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ», а отже, право позивача на виплату йому як колишньому учаснику товариства вартості його частки не порушено.

21.01.2020 Суд за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 10.03.2020.

06.03.2020 електронною поштою до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про перенесення розгляду судової справи призначеної на 10.03.2020 та надання часу для примирення сторін.

10.03.2020 на адресу Господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача аналогічного змісту.

10.03.2020 Господарський суд м. Києва відклав підготовче засідання на 26.03., про що були повідомлені сторони по справі ухвалою суду.

24.03.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

14.04.2020 суд ухвалою-повідомленням проінформував сторін про те, що розгляд справи №910/17035/19, на 26.03.2020 року не відбувся через обмежувальні карантинні заходи, та призначив розгляд справи на 26.05.2020 року.

26.05.2020 Господарський суд м. Києва ухвалив закрити підготовче провадження по справі №910/17035/19 та призначити розгляд справи по суті на 18.06.2020.

18.06.2020 Господарський суд м. Києва у зв`язку з неявкою позивача ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 04.08.2020.

В судове засідання 04.08.2020 з`явився представник відповідача. Позивач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Суд -

ВСТАНОВИВ:

Статутом ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (надалі - відповідач, товариство), в останній редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ», оформленого протоколом №4 від 12.01.2013 (надалі - Статут), зокрема розділом 4, встановлено, що одним з учасників Товариства є, в тому числі, громадянка України ОСОБА_1 (надалі - позивач).

Згідно п. 7.3. Статуту частка ОСОБА_1 (надалі - позивач) становить 39% статутного капіталу в сумі 282 780, 00 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що 28.02.2017, вона звернулась із заявою до відповідача про вихід зі складу учасників ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та виплату їй вартості частини майна, пропорційно вартості частки у статутному капіталі у сумі 282 780, 00 грн (надалі - заява від 28.02.2017) протягом 3-х місяців з моменту подання заяви. Як встановлено матеріалами справи, зазначена заява подана до відповідача без нотаріального засвідчення підпису позивача на ній, також в матеріалах справи відсутні докази надсилання такої заяви відповідачу та/або отримання такої заяви відповідачем, оскільки з поданої ксерокопії квитанції ПН 215600426655 не можливо встановити зміст направленої кореспонденції, адресу адресата (Зарванці, хоча з тексту позовної заяви вбачається, що відповідач знаходиться в Києві).

За твердженням позивача, вона повторно звернулась із заявою до відповідача 03.07.2017 з вимогою про виплату їй частки у розмірі 2828780,00 грн., проте належних та допустимих доказів направлення вказаної заяви на адресу відповідача позивачем не надано, оскільки копія поштової квитанції № 215600426655 не може свідчити про направлення відповідної заяви відповідачеві, оскільки не доводить яку саме кореспонденцію (якого змісту) направлено Товариству за адресою у м. Вінниця. При цьому, повторна заява позивача від 03.07.2017 року не містить нотаріального засвідчення підпису позивача у справі - ОСОБА_1 .

Натомість, в матеріалах справи міститься лише заява позивача від 08.10.2019 про виплату їй вартості частини майна, пропорційно вартості частки у статутному капіталі товариства та/або здійснити виплату в натуральній формі (надалі - заява від 08.10.2019). Судом встановлено, що справжність підпису позивача на заяві від 08.10.2019 засвідчено приватним нотаріусом Павлюк І. І. Вінницького міського нотаріального округу, докази підтвердження надсилання заяви відповідачу позивачем додаються, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяви та доказами її надсилання (опис вкладення, поштова квитанція та поштова накладна) .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що після подання заяв про вихід із складу учасників товариства минуло 2 роки 6 місяців, втім, відповідачем, всупереч ст. 130 ЦК України та ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», що були чинні на момент оформлення заяв про вихід, не виключено зі складу учасників товариства позивача та не виконано обов`язку зі сплати вартості частини майна, пропорційно вартості частки позивача у статутному капіталі товариства.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути на його користь з відповідача вартість належної позивачу частки майна товариства в сумі 282 780, 00 грн, виключити позивача зі складу учасників ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» в судовому порядку, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору.

В свою чергу, відповідач, у відзиві зазначає, що єдиною отриманою ним від позивача заявою, була заява від 08.10.2019, в якій поставлено питання про виплату вартості частки позивача, а питання виходу позивача зі складу учасників ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» позивачем прямо не поставлено.

Натомість, повідомленням від 27.11.2019, вих. №20, відповідач повідомив позивача про проведення Загальних Зборів Учасників, які відбудуться 27.12.2019 о 11:00 та до порядку денного яких включено питання про вихід зі складу учасників Товариства позивача на підставі направленої заяви. Докази надсилання позивачу повідомлення, наявні в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою позивача на загальні збори учасників товариства, відповідачем, було направлено на адресу позивача лист від 14.01.2020, вих. №01 з пропозицією особисто звернутись до державного реєстратора з метою державної реєстрації зміну складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Докази направлення позивачу листа, наявні в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю, оскільки, позивач мав можливість та не вчинив жодних дій з метою державної реєстрації виходу зі складу учасників товариства, відповідача про проведення такої реєстрації не повідомлено, у зв`язку з чим, станом на дату звернення позивача із позовною заявою про стягнення частки майна товариства до суду, позивач є учасником ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ», а отже, у відповідача, в силу вимог ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не виник обов`язок по сплаті колишньому учаснику товариства вартості його частки в сумі 282 780, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Суд згідно з принципом «jura novit curia» ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин, з огляду на що, посилання позивача на ст. 130 ЦК України, в редакції, що була чинна на момент оформлення позивачем заяви від 28.02.2017, суд не враховує, оскільки, норми вказаної статті регулюють корпоративні правовідносини, пов`язані з розрахунками у разі виходу, виключення та вибуття учасників з повного товариства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 148 ЦК України, в редакції від 02.11.2016 ( 1666-VIII), що була чинна на момент оформлення позивачем заяви про вихід від 28.02.2017, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Разом з тим, пунктом 10.1. Статуту встановлено, що учасник Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за 10 календарних днів до виходу.

Пунктом 10.2. Статуту встановлено, що учасник, який виходить із Товариства має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі (фонді) Товариства.

Реченням третім абзацу третього п. 10.3. Статуту встановлено, що виплата частки проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Аналогічні норми містились в абзацах 1, 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», в редакції від 02.11.2016 (1666-VIII), що була чинна на момент оформлення позивачем заяви від 28.02.2017 та від 03.07.2017 - при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Натомість, як заява позивача від 28.02.2017, так і заява позивача від 03.07.2017 року про вихід зі складу учасників товариства та виплату вартості частки позивача у статутному капіталі товариства оформлені без нотаріального засвідчення справжності підпису на заяві, що не відповідає приписам ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», в редакції від 02.11.2016 (1666-VIII), що були чинні на момент оформлення позивачем такої заяви. Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надсилання або вручення відповідачу заяв від 28.02.2017 та від 03.07.2017 року, а також позивачем не подано до суду затвердженого звіту відповідача за 2017 рік, із затвердженням якого пов`язується можливість сплати вартості такої частки в строк встановлений нормами законодавства, чинними на момент оформлення позивачем заяви від 28.02.2017 та Статутом відповідача (12 місяців з дня виходу).

При цьому, в силу принципу змагальності сторін в господарському процесі, саме на сторони покладається тягар доказування обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У зв`язку з вище встановленим, заява від 28.02.2017 не сприймається судом як належний доказ, який свідчить про вихід позивача зі складу учасників товариства. Посилання позивача на повторне звернення до відповідача із заявою аналогічного змісту від 03.07.2017 судом відхиляються, оскільки зазначена заява також не засвідчена нотаріально та позивачем не подано належних та допустимих доказів направлення її Товариству.

З огляду на наведене вище, твердження позивача про вихід зі складу учасників ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» в 2017 році не знайшли свого підтвердження під час оцінки доказів судом.

Як встановлено матеріалами справи, позивач, 08.10.2019, повторно оформив заяву з проханням виплатити вартість частини майна, пропорційну частці в статутному капіталі товариства та/або здійснити виплату в натуральній формі, натомість питання про вихід позивача зі складу учасників товариства не ставилось.

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06.02.2018, згідно п. 6 Перехідних та прикінцевих положень якого внесено зміни до законодавчих актів України.

Згідно ч. 1 ст. 100 ЦК України, в редакції від 26.09.2019, що була чинна на момент оформлення позивачем заяви від 08.10.2019, учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

Так, відповідно приписів ч. 1 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в редакції від 06.02.2018, що була чинна на момент оформлення заяви від 08.10.2019, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Тобто, вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством, яке не потребує згоди інших учасників у разі, якщо частка такого учасника в статутному капіталі товариства становить менше 50 %.

Як підтверджено Статутом товариства, що міститься в матеріалах справи, частка позивача в статутному капіталі ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» становить 39 %.

Згідно ч. 5 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

Згідно ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно ч. 7 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в редакції від 31.01.2019 чинній на момент оформлення позивачем заяви від 08.10.2019, для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства;

г) заява про вихід з товариства;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "г" цієї частини, засвідчується нотаріально. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Документи подаються, зокрема, учасником, який виходить з товариства, або його спадкоємцем чи правонаступником - якщо подається документ, зазначений у підпункті "г" цієї частини (заява про вихід з товариства).

З огляду на зазначене, вихід позивача зі складу учасників товариства, як учасника, частка в статутному капіталі якого становить менше 50 %, в силу вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не ставиться в залежність від згоди інших учасників товариства на такий вихід. У разі виявлення бажання виходу зі складу учасників товариства та отримання виплати вартості частки в статутному капіталі, позивач, повинен був спочатку вчинити дії, що передбачають державну реєстрацію такого виходу шляхом подання відповідної заяви про вихід з товариства до державного реєстратора у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», при цьому, справжність підпису на заяві повинна бути нотаріально засвідчена. Сам факт подання товариству заяви учасника про виплату вартості частки у статутному капіталі товариства, підпис на якій нотаріально засвідчено, не є безумовною підставою для виплати вартості такої частки.

Таким чином, заява позивача від 08.10.2019, що адресована відповідачу не свідчить про вихід позивача зі складу учасників товариства в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та відповідно про настання обов`язку відповідача по виплаті позивачу вартості частки останнього в строк встановлений Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» або Статутом товариства та не є самостійною підставою для виплати частки майна Товариства позивачеві.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, із системного аналізу вище зазначених норм вбачається, що виключно з днем, коли товариство дізналось чи могло дізнатись про вихід учасника зі складу учасників товариства, що є наслідком вчинених учасником дій в порядку ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» пов`язується початок перебігу строку для виконання обов`язку товариства з виплати колишньому учаснику вартості його частки, встановленого ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» або статутом товариства, та лише після спливу такого строку і у випадку нездійснення виплати, може йтися про існування порушеного права колишнього учасника товариства на виплату йому вартості такої частки.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що звернення позивача із даним позовом до суду є передчасним, право позивача на вихід зі складу товариства та отримання вартості частки в статутному капіталі станом на день подачі позову (03.12.2019 року) відповідачем не було порушено, позивач не доводить поданими доказами те, що в нього є законні підстави звертатись до відповідача з вимогами зазначеними в позовній заяві, а відповідно, позовні вимоги позивача суд відхиляє як безпідставні та не доведені належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, як не доведених та необґрунтованих.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифкаційний код: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, офіс 9; ідентифікаційний код: 36995596) відмовити.

2. Покласти судові витрати на ОСОБА_1 .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.08.2020

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких