Рішення № 90961303, 11.08.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2020 Справа № 909/1031/18Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.

секретар судового засідання Назарчук І. П.

За участю:

представника позивача: Гуцол Р. І.,

представника відповідача: Аннишин С. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: АТ "ОГС "Тисменицягаз", вул. Вісконта, 3, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400

про стягнення заборгованості в сумі 4 727 470,45 грн., з яких 148 217,80 грн. - пеня, 1043232,63 грн. - 3% річних, 3 536019,08 грн. - інфляційні втрати,

встановив, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості в сумі 2 954 812,02 грн., з яких 148 217,80 грн. - пеня, 478 613,26 грн. - 3% річних, 2 327 980,02 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення вимог ЦК України, ГК України, Договору № 13/150-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 та додаткових угод, неналежно виконував взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ. В зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні. В підтвердження позовних вимог подав суду копії договору на постачання природного газу №13-150-ВТВ від 04.03.2013 та додаткових угод до нього - №1 від 04.07.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2013, №4 від 15.05.2014, №5 від 10.06.2104, №6 від 05.09.2014, №7 від 10.11.2014, №8 від 08.12.2014, №9 від 22.12.2014, №10 від 05.02.2015, №11 від 10.03.2015, №12 від 03.04.2015, №13 від 12.05.2015, №14 від 03.06.2015, №15 10.05.2015, №16 від 12.10.2015, №17 від 28.10.2015, №17/1 від 30.11.2015; актів приймання - передачі природного газу за 2013 – 2015 роки, підписаних та скріплених печатками обох сторін; довідку по операціях за договором та детальний розрахунок боргу.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву в якому просив в задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування послався на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2019 у справі № 909/965/16, яке набрало законної сили та є остаточним, та яким встановлено наявність заборгованості ПАТ "Тисмениця" перед НАК "Нафтогаз" України за період 2013-2014 років в розмірі 1 104 244,88 грн., врешті позову відмовлено. В задоволені вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 9 671 588, 93 грн. за поставлений природній газ в період з листопада по грудень 2015 відмовлено у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення у судовому порядку інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу.

13.04.2020, ПАТ "НАК" Нафтогаз України" направило суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якій ціна позову з урахування вказаної заяви становить 4727470,45 грн., зокрема 148217,80 грн. - пені, 1043232,63 грн. - 3% річних, 3536019,08 грн.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зави про збільшення розміру позовних в повному обсязі.

Відповідач щодо позову в судовому засіданні заперечив.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вважає, що в позові слід відмовити.

При цьому суд виходив з наступного:

ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, залишаючи без змін рішення у справі № 909/965/16, предметом якої було стягнення заборгованості за договором № 13-150 ВТВ від 04.01.2013 та пені, 3% річних, інфляційних, в зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань по оплаті поставленого газу, погодився з рішенням першої інстанції, зокрема, в частині відмови в задоволенні стягнення пені, 3% річних і інфляційних. Відмова суду, у зазначеній справі, ґрунтувалась, зокрема, на правовій позиції ВС викладеній в постанові від 03.04.2019 у справі № 906/278/18 та укладених між сторонами у справі протокольних рішеннях, в зв`язку з укладенням яких у відповідача - ПАТ "Тисменицягаз", відсутня була можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків за поставлений природній газ, а відповідно і виключало можливість застосовувати до останнього, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Отже, Верховний Суд, у правовідносинах, що склались між ПАТ "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" з ПАТ "Тисменицягаз", на підставі договору від 04.01.2013 №13-150-ВТВ, підтримавши рішення першої інстанції у вищевказаній справі, висловив позицію стосовно не правомірності нарахування пені, 3% річних і інфляційних, в зв`язку з несвоєчасним виконання договору № 13-150 ВТВ від 04.01.2013.

Враховуючи викладене, наявність у справі також спільних протокольних рішень, укладених між сторонами у справі, а відповідно обставин, які були підставою для відмови в задоволені позову в частині стягнення пені, інфляційних і 3% річних у справі 909/965/16, тобто обставин, що виключали можливість застосувати до відповідача відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, в зв`язку з відсутністю можливості у останнього, впливати на порядок, строк та розмір розрахунків за поставлений природній газ, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ст. ст. 74, 77 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд звертає увагу, що позовна давність до спірних правовідносин не застосовується, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову з інших підстав.

Крім того, судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив назву з ПАТ "Тисменицягаз" на АТ "ОГС "Тисмениця".

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 74, 75, 76, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.08.2020

Суддя Скапровська І.М.