Постанова № 9096016, 02.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.10Справа №2а-2948/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Дудкіної Т.М.;

при секретарі - Нікішенко Г.О., Лісковець О.М.,,

з участю: представника позивача – Шебеда А.В.,

представника відповідача – Зінченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовомкомунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської РадидоДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополяпро визнання податкового повідомлення – рішення протиправним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення відповідача від 10.12.2009 року № 0000362301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем у порушення вимог положень ст. ст. 215, 220,793,794 ЦК України.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, обґрунтовуючи правову позицію наявністю у позивача обов’язку по сплаті земельного податку за фактичне користування земельною ділянкою третьою особою та правомірністю прийняття оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, пояснила, що нікчемність правочину не породжує будь яких наслідків як для сторін такого право чину, так і інших осіб.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивачеві, як господарюючому суб’єкту та платнику податків та обов’язкових зборів, рішеннями Севастопольської міської Ради №3677 від 29.01.2008 р. та №6304 від 17.02.2009 р., пунктом 23 кожного рішення, надані пільги по сплаті загальнодержавних (в частині зарахування до бюджету міста) та місцевих податків та зборів (додаток №7).

П.30 переліку суб’єктів господарювання, яким надані пільги з оподаткування у 2008 – 2009 рр. (додаток 7), позивачеві надана 90% пільга зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та плати за землю. Дана обставина не заперечується, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №120 від 31.05.1990 р. „ Про утворення ландшафтного державного заповідника республіканського значення „Байдарський” в м.Севастополь. Згідно з додатком до зазначеної Постанови Ради Міністів УРСР №120 від 31.05.1990, одним з господарств, на землях якого організований державний заповідник республіканського значення „Байдарський” є виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Севастопольського міськвиконкому.

Хоча сторонами у справі і не надано документів щодо перейменування виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Севастопольського міськвиконкому у КП „Севміськводоканал” Севастопольської міської Ради, однак сумнівів у цьому суд не має.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. За наслідками перевірки складено акт № 110/23-1/03358274/5901/10 від 06.11.2009 р., в одному із висновків якого встановлено заниження земельного податку до ДПІ Балаклавського району м. Севастополя за рахунок здавання в оренду ділянки – водоохоронної зони Держзаповіднику „Байдарський” загальною площею 10,3 га, на яку не поширюється звільнення від сплати податку, згідно ст. 12 ЗУ №2535.

На підставі акту перевірки № 110/23-1/03358274/5901/10 від 06.11.2009 р., відповідачем прийняте оскаржуване рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем – земельний податок у 29483,79 грн.

Як вбачається з пояснень представників сторін, оскаржуваного рішення, донарахування земельного податку здійснене в зв’яжу з тим, що позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, яка відноситься до землі, що має статус республіканського заповідника.

Судом установлено, що між позивачем та ПП „Фірма „Волта” 28.10.2008 р. укладено договір нерухомого майна. Договір укладено у письмовій формі. Предметом договору вказано нерухоме майно, а саме: споруди водосховища-відстійника на річці Байдарка загальною площею 10,3 га., яке перебуває на балансі КП „Севміськводоканалу”.

Як вбачається з умов договору (п.4.4.1) орендар (ПП „Фірма „Волта” зобов’язався здійснити нотарі але посвідчення договору та державну реєстрацію та оплатити послуги по підготовці документів, необхідних для нотаріального посвідчення.

Судом не добуто доказів щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначеного договору, не надані такі відомості і сторонами.

Положеннями ст. ст. 209,210 ЦК України визначено, що правочин, здійснений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках , установлених законом або домовленістю сторін. Право чин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є здійсненим з моменту його державної реєстрації.

Статтями 793, 794 ЦК України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди(їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, договір найму нерухомого майна, укладений між позивачем та ПП „Фірма „Волта”, підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації як в силу закону так і домовленості сторін. Оскільки нотаріальне посвідчення та державна реєстрація не здійснені, такий договір в силу ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним. Доказів, що зазначений договір визнавався дійсним у судовому порядку судом не добуто.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України – недійсний право чин не породжує юридичних наслідків, крім тих, які пов’язані з її недійсністю.

Твердження представника відповідача щодо здійснення ПП „Фірма „Волта” платежу на користь позивача, як орендної плати та підписання сторонами договору акту приймання-передачі предмету договору, суд не може покласти в основу рішення, оскільки ці дії не змінюють наслідків нікчемності укладеного договору.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що ПП „Фірма „Волта” фактично користувалося предметом договору, не заслуговують уваги, оскільки таке користування судом не встановлене та правового значення для вирішення спору не має.

Крім того, на думку суду, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач мав би дати правову оцінку договору, про який зазначено вище, та врахувати наслідки такого договору, перш ніж донараховувати податкове зобов’язання без достатніх на це підстав, враховуючи, що саме цей договір відповідач поклав в основу донарахування податкового зобов’язання.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з вимог ч.2 ст. 71 КАС України, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, слід визнати, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не в межах повноважень та у порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ст..12 Закону України „Про плату за землю”, а тому не може бути визнане правомірним.

Хоча позивач не просить про скасування оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, однак, виходячи з вимог ч.2 ст.11 КАС України та п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає можливим скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 10.12.2009 року № 0000362301/0.

Повний текст постанови виготовлений 12 квітня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8,9,10,11,17,71,72,86,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати податкове повідомлення - рішення від 10.12.2009 року № 0000362301/0. прийняте державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя протиправним та скасувати.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                              підпис                                        Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Суддя                                                                      Т.М. Дудкіна