Ухвала суду № 90959168, 16.07.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 362/1426/17

Провадження № 2-47/20

У Х В А Л А

16 липня 2020 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесі Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Гараздінвестбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Гаразд фінанси», треті особи – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Міністерство юстиції України, про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена цивільна справа.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про продовження строку розгляду справи на період дії карантину, запровадженого постановою КМУ від 11.03.2020 року та відкласти розгляд справи.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, направила до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 362/1426/17 до остаточного розгляду справи 362/6173/19 за позовом ОСОБА_3 до Васильківської міської ради Київської області, державного реєстратора Кручок Н.В. про скасування рішення, яка перебуває в провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Представник відповідача Романюк М.В. в судовому засіданні проти клопотань позивачів та третьої особи заперечив, просив відмовити в їх задоволенні. Крім того, заявив усне клопотання про закриття провадження у справі.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, направили до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на період дії карантину, дату та час справи визначити після закінчення карантину.

Інші особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, про час і місце слухання справи належно повідомлялись, про що в матеріалах справи містяться повідомлення Укрпошти з відмітками про вручення повісток.

Згідно вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що визначаючи наявність передбачених Цивільним процесуальним кодексом України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом із справами які перебувають в провадженні інших суддів, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, мають безпосередній зв`язок з даною справою та не можуть бути встановлені судом самостійно.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Крім того, обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі з мотивів наявності іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства може мати місце, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість їх розгляду та з урахуванням предметів спору у цих справах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі просять визнати недійсним договір іпотеки від 23.11.2010 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; скасувати (виключення) з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири АДРЕСА_1 , іпотекою за №10519594 від 23.11.10 року; скасувати (зняття) заборони відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10519594 від 23.11.2010 року накладеного на квартиру АДРЕСА_1 .

Представником третьої особи ОСОБА_3 надана суду копія ухвали про відкриття провадження від 17 березня 2019 року у справі №362/6173/19 за позовом ОСОБА_3 до Васильківської міської ради Київської області, начальника відділу – державного реєстратора відділу державної реєстрації управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області Кручок Наталії Володимирівни, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення, однак не було подано копію позовної заяви, тому суд позбавлений можливості співвіднести доводи клопотання із вказаною ухвалою, оскільки суть спору і предмет позову у іншій справі залишились нез`ясованими.

За таких обставин, вимоги клопотання залишились неконкретизованими і невмотивованими.

Суд вважає, що немає достатніх підстав вважати, що у іншій цивільній справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

При вирішенні клопотання суд приймає до уваги, що справа не знаходить вирішення з 23.03.2017 року внаслідок переважно процесуальної поведінки позивачів щодо неодноразового подання необґрунтованих відводів та клопотань, зокрема, про зупинення провадження із послідуючим апеляційним оскарженням судових рішень без достатніх підстав.

Враховуючи необхідність вирішення справи у розумні строки, суд вважає, що достатніх правових і фактичних підстав для зупинення провадження у справі на цей час немає, а доводи клопотання є непереконливими.

Будь-яких інших відомостей, які б в силу дії ст.251 ЦПК України породжували правові наслідки у виді виникнення підстав для зупинення провадження у справі, суду не повідомлено. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги зміст і обґрунтування позовних вимог, що підлягають перевірці та з`ясуванні при вирішенні спору, суд не вбачає достатніх підстав для зупинення провадження даної справи.

Щодо клопотання представника відповідача Романюка М.В. про закриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, представником відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлено усне клопотання про закриття провадження у справі, однак жодної з підстав для закриття провадження у справі відповідно до вимог ст. 255 ЦПК України представником відповідача не зазначено та з матеріалів справи не випливає. Суд вважає, що спір між сторонами існує і підлягає вирішенню в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає клопотання представника відповідача Романюка М.В. про закриття провадження у справі необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Також позивачами та третіми особами направлено до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на період дії карантину, в яких вони дату та час справи просять визначити після закінчення карантину.

Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із відповідними змінами, з 12.03.2020 на території всієї України установлено карантин.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внесені зміни до Цивільного процесуального Кодексу України, а саме: розділ XII «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України № 731-IX від 18.06.2020 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений вказаним Законом строк сплинув 06.08.2020 року.

Чинним процесуальним законодавством або судом для позивачів чи третіх осіб у цій справі не встановлювались строки для вчинення певних процесуальних дій в період карантину, тому підстав для продовження таких строків суд не вбачає.

Слід відмітити, що до жодної із заяв про відкладення розгляду справи позивачі та треті особи доказів поважності причин неявки не подавали. Всі заяви містять загалом ідентичні доводи та неточні дані про карантинні обмеження, які на їх думку, унеможливлюють її прибуття до суду. При цьому у судових засіданнях 05.06.2020 року, 16.07.2020 року представник відповідача особисто приймав участь, що вказує на можливість такої явки і відсутність перешкод для прибуття учасника процесу до приміщення суду.

В клопотанні позивачі та треті особи недостатньо конкретизували, які саме карантинні обмеження перешкоджають їм з`явитись в судове засідання, а сам факт наявності на території України карантину підставою для відкладення розгляду справи бути не може.

Наведені у клопотанні відомості щодо умов карантину та нормативно-правових актів щодо карантинних обмежень дійсності частково не відповідають.

Суд погоджується із доводами заяв щодо неможливості прийняти участь в судовому засіданні у зв`язку із впровадженням карантину, припиненням пасажирських перевезень в Київській області, оскільки дійсно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9рс-186/20 з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, з метою запобігання виникненню, поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19 було запроваджено тимчасовий особливий режим роботи, однак ці обставини носили тимчасовий характер та враховувались судом, оскільки 27.03.2020 року, 05.05.2020 року справу було знято з розгляду, судові засідання не відбулись.

Однак, надалі 20 травня 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів». З 26 травня 2020 року в Київській області запроваджено послаблення протиепідемічних заходів відповідно до рішення Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Таким чином, рішеннями Уряду та уповноважених органів місцевої влади були дозволені пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному сполученні, що свідчить про необґрунтованість доводів позивачів та третіх осіб про неможливість прибуття до суду.

На офіційному сайті суду неодноразово оприлюднювалась інформація щодо способів реалізації прав учасників судових розглядів щодо участі в судових засіданнях, зокрема шляхом особистої участі із застосуванням засобів індивідуального захисту або у режимі відеоконференції. Позивачі та треті особи не зверталась до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з`являлись.

Наведені у заявах обставини, на думку суду, не свідчать про неможливість участі у судових засіданнях, оскільки обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином не перешкоджали позивачам та третім особам з`явитись до суду особисто або прийняти участь у розгляді справи іншим процесуальним способом.

Оцінюючи доводи відповідача щодо зловживанням позивачами своїми правами слід прийняти до уваги наступне.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 6.09.2018, справа №552/2378/17).

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Ухилення позивачів від участі в судовому розгляді поданого ними ж позову порушує права іншої сторони – відповідачів, тому позивачів та третіх осіб, які ухиляються від явки до суду, слід попередити про відповідальність за зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов`язків і про можливість вирішення судом питання про залишення позову без розгляду.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, позивачі не подавали заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу. При цьому представник відповідачів неодноразово посилається, що на сумнівність існування позивачки Олійник К.В. через те, що вона жодного разу до суду не з`являлась, а підписані від її імені документи мають суттєві розбіжності у виконанні підпису. Оголошене у одному із судових засідань зобов`язання ОСОБА_3 сприяти особистій явці іншого позивача ОСОБА_2 залишилось нереалізованим.

За таких обставин, явку позивачів слід визнати обов`язковою.

Крім того, суд зауважує, що утримання від участі в судових засідання під час карантину було рекомендовано і не мало обов`язкового характеру. Обухівський районний суд Київської області не зупиняв свою роботу, судові засідання відбувались та відбуваються за визначеними датами та часом призначення, про що свідчить і особиста участь іншої сторони у спорі. Судом було враховано ситуацію з транспортним сполученням, двічі знято справу з розгляду та призначено розгляд справи після закінчення дії встановленого обмеження, послаблення умов карантину і відновлення транспортного пасажирського сполучення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

У зв`язку з наведеним, враховуючи повторність неявки в судове засідання, відсутність клопотання про участь в режимі відеоконференції, беручи до уваги те, що в постанові від 16.07.2020 року Верховний Суд висловив позицію про те, що саме адаптивний карантин не є перешкодою для прибуття у суд, достатніх підстав для задоволення заяв позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи Сидоренко О.В., третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи на значний невизначений строк суд не вбачає.

Для забезпечення можливості відсутнім учасникам процесу прийняти участь у розгляді справи суд вважає доцільним відкласти розгляд справи на 18 серпня 2020 року о 12 год. 00 хв., що є достатнім для реалізації їх процесуальних прав.

Керуючись ст.ст. 43, 183, 223, 251, 255, 256 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження відмовити.

Клопотання позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи Сидоренко О.В., третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задовольнити частково.

Відкласти розгляд справи на 18 серпня 2020 року о 12 год. 00 хв.

Продовжити строки розгляду справи.

В задоволенні інших вимог клопотань позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи Сидоренко О.В., третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовити.

Визнати явку позивачів в судове засідання обов`язковою.

Роз`яснити позивачам, що згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотань про зупинення та закриття провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя М.В.Кравченко