Рішення № 90956333, 12.08.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/2146/20

Провадження № 2/750/1138/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Шилової Ж.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 квітня 2020 року справу передано до Деснянського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Обґрунтовано позов тим, що 03 жовтня 2003 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2019 року вказаний шлюб розірвано. В період шлюбу під час проживання у Республіці Польща подружжям було придбано легковий автомобіль Renault Z Megane, 2015 року випуску, чорного кольору, VIN (№ кузова) НОМЕР_1 . Даний автомобіль зареєстрований за відповідача, але є спільною сумісною власністю подружжя. Останній в свою чергу відчужив автомобіль на користь третьої особи без її згоди, у зв`язку з чим, позивач просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості належної їй частки у праві власності на автомобіль. Також, позивач зазначає, що зважаючи на відсутність відомостей як щодо дійсної ціни продажу спірного автомобіля, так і щодо того, чи визначалася оціночна вартість даного транспортного засобу при його відчуженні, нею було визначено середньоринкову вартість цього автомобіля станом на 31 березня 2020 року, яка скала 189350,07 грн.

Відповідач подав відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідач зазначив, що на час придбання спірного автомобіля фактичні шлюбні відносини з позивачем були припинені. Спірний автомобіль був придбаний ним за власні кошти, які він одержав у дарунок від своєї матері ОСОБА_4 , жодних коштів на придбання автомобіля позивач йому не надавала, оскільки в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року здійснювала догляд за дитиною інвалідом ОСОБА_5 і отримувала лише соціальну допомогу. Також відповідач заперечує щодо вартості спірного автомобіля і у відзиві зазначає, що спірний автомобіль було продано за 114495,00 грн., а тому позивачем завищено вартість спірного автомобіля.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, врахувавши доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Новозаводського районного суду від 19 серпня 2019 року, яке набрало законної сили 19 вересня 2019 року, встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 2003 року. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_6 , 2004 року народження та ОСОБА_7 , 2010 року народження. Вказаним рішенням шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано (а/с 4-5).

Як зазначила позивач, у період шлюбу, а саме 04 березня 2019 року, подружжям було придбано легковий автомобіль Renault Z Megane, 2015 року випуску, чорного кольору, VIN (№ кузова) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Вказаний автомобіль був придбаний згідно рахунка-фактури №19/uz/19 від 04.03.2019. Розрахунки за придбаний автомобіль здійснювались у готівковій формі на суму 19000,00 РLN, що становить 133911,13 грн (а/с 63, 64, 65, 66, 67).

29 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лот» було укладено договір комісії № 2813, згідно з яким комісіонер ТОВ «Лот» зобов`язалося продати вказаний вище автомобіль за винагороду та за встановленою ціною 114495,00 грн. (а/с 97, 110-114).

В цей же день ТОВ «Лот» було укладено з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2813, згідно умов якого легковий автомобіль Renault Z Megane, 2015 року випуску, чорного кольору, VIN (№ кузова) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 було продано за 114495,00 грн. (а/с 98, 107-109).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, 30 січня 2020 року щодо легкового автомобіля Renault Z Megane, 2015 року випуску, чорного кольору, VIN (№ кузова НОМЕР_1 , ТСЦ 7441 було проведено перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу, з видачею номерного знаку НОМЕР_3 (а/с 14).

Згідно документів, наданих на запит суду Регіональним сервісним центром ГЦС МВС в Чернігівській області, на підставі яких 29 січня 2020 року ОСОБА_1 здійснив відчуження спірного автомобіля, вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу за домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала114495,00 грн. На даний час вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію серії та номер НОМЕР_4 від 30 січня 2020 року (а/с 106, 107-108, 109, 110-114).

Позивачем було визначено середньоринкову вартість спірного автомобіля у відповідності до Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, яка склала 189350,07 грн.

Відповідач вказує, що вартість автомобіля на момент його відчуження становила 114495,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 2813 від 29 січня 2020 року (а/с 98, 107-109).

Також, відповідач зазначає, що ним було здійснено митне оформлення та ввезення на митну територію України спірного транспортного засобу згідно декларацій 19PL402010E0366370 від 30 березня 2019 року, IM40ДЕ та попередньої митної декларації №ДКД-ЕЕ №UA 102230/2019/830870. Всі необхідні платежі здійснювалися ним особисто - 25 березня 2019 року згідно квитанції №108319 сплачено 56000,00 грн., та після рішення про коригування митної вартості Чернігівської митниці ДФС від 11 квітня 2019 року додатково сплачено 32340,00 грн. (а/с 71, 72, 73-74, 75).

В подальшому рішення про коригування митної вартості Чернігівської митниці ДФС від 11 квітня 2019 року було скасовано рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 620/1853/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року (а/с 77-82).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 у вказаній справі встановлено, що 10 квітня 2019 експертом-автотоварознавцем здійснено експертне дослідження задекларованого товару, за результатами якого останній прийшов до висновку, що вартість легкового автомобіля Renault, реєстраційний номер кузова шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення, який ввозиться на митну територію України, без урахування ПДВ, станом на 31 березня 2019 року становить 101143,01 грн. (а/с 77-82, 83-95).

Враховуючи, що жодних доказів на підтвердження умисного заниження відповідачем вартості відчуженого ним автомобіля суду не надано, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд покладає в обґрунтування свого рішення в частині визначення вартості проданого автомобіля договір його купівлі-продажу, згідно з яким вартість автомобіля на момент його відчуження становила 11495,00 грн.

Також, у судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказаний автомобіль відповідач придбав за власні кошти, які отримав у подарунок від своєї матері ОСОБА_4 і позивач не надавала йому жодної фінансової допомоги, оскільки здійснювала догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_5 і отримувала лише соціальну допомогу.

Відповідач зазначив, що спірний автомобіль він придбав за власні кошти, частину з яких одержав у дарунок від своєї матері ОСОБА_4 , які вона отримала після відчуження належного їй автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 (а/с 61, 62).

Відповідно до наданої відповідачем до відзиву розписки від 18 жовтня 2018 року, ОСОБА_4 дарує (передає) своєму сину ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 97300,00 грн. Кошти дарує сину на придбання автомобіля (а/с 96).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 підтвердила, що написала вказану вище розписку, згідно якої подарувала сину кошти, які отримала від продажу належного їй автомобіля.

Представник позивача просив суд врахувати, що договір про дарування коштів є нікчемним, так як відповідно до ч.5 ст.719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про валюту і валютні операції» до валютних цінностей належить національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Представник позивача просив не брати до уваги розписку про дарування коштів відповідачу, зазначаючи, що факт дарування коштів не підтверджений належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що легковий автомобіль Renault Z Megane, 2015 року випуску, чорного кольору, VIN (№ кузова) НОМЕР_1 сторонами було придбано за час перебування у шлюбі, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18 (провадження № 61-7911св19).

Суд погоджується з доводами представника позивача, що розписка про дарування відповідачу його матір`ю 97300 грн. не є належним доказом, так як при його укладенні порушено встановлену ч.5 ст. 719 ЦК України форму договору, адже при даруванні зазначеної у розписці суми договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль був придбаний відповідачем за його особисті кошти суду не надано.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2813 від 29 січня 2020 року легковий автомобіль Renault Z Megane, 2015 року випуску, чорного кольору, VIN (№ кузова) НОМЕР_1 було продано за 114495,00 грн.

Таким чином, половина вартості автомобіля становить 57247 грн. 50 коп., яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації вартості належної їй частки у праві спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач позовних вимог не зменшила і не надала суду належних доказів, що вартість автомобіля становить 189350,07 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору мають бути розподілені між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог, як це передбачено ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) в рахунок відшкодування вартості 1/2 частини автомобіля Renault Z Megane, 2015 року випуску, чорного кольору, VIN (№ кузова) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - 57247 грн. 50 коп. (п`ятдесят сім тисяч двісті сорок сім грн. 50 коп.).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 572 грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.08.2020.

Суддя