Рішення № 90955385, 03.08.2020, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1467/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Полонський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Дідек М.Б.

з участю секретаря судових засідань- Богданевич О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Маслова Р.А.

представників третіх осіб: Павленко А. та Бацей Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільний позов ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , до Полонської міської ради Хмельницької області, треті особи, яка не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Полонської міської ради, акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

встановив:

Представник Лошатецький В.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з вищезазначеним позовом.

На обґрунтування позову позивач посилався на те, що у 2019 році йому стало відомо, що рішенням 14 сесії VІ скликання Великоберезнянської сільської ради № 5 від 23.03.2012 року - рішення виконкому Великоберезнянської сільської ради № 46 від 25.11.2005 року «Про визнання права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 (теперішня АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_3 » визнано недійсним, так як при прийнятті даного рішення не було надано підтверджуючих документів на дану будівлю.

Як на підставу цих вимог позивач зіслався на те, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформляється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Воно не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Правовстановлюючим документом в даному випадку було рішення виконкому №46 від 25.11.2005 року про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , яке скасоване рішенням Великоберезнянської сільської ради №5 від 23.03.2012року

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до довідки архівного відділу Полонської РДА №137 від 01.09.2016 року рішення Великоберезнянської сільської ради від 25.11.2005 року №46 про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в архівах відсутнє.

Посилаючись на дані обставини, позивач просив про визнання вищезгаданого свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним та його скасування, а також скасувати державну реєстрацію права вланості на даний житловий будинок.

15.10.2019 року ухвалою суду у справі відкрито провадження, яку поставнолено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач подав до суду відзив в якому позов не визнав, зіславшись на те, що особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В даному випадку позивачем не доведено, що визнання за ним права на даний будинок якось порушують його права.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про залучення ПАТ «Приватбанк» в якості третьої особи, оскільки житловий будинок на який просить скасувати право власності перебуває у іпотеці даного банку. Відповідач вважає, що позивач звертаючись із даним позовом намагається уникнути відповідальності по виконанню своїх зобов`язань.

13.01.2020 року ухвалою суду було залучено третю особу ПАТ КБ «Приватбанк»

02.03.2020 року до суду надійшли пояснення від представника АТ КБ «Приватбанк», в яких він вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_3 з тих підстав, що рішення №46 від 25.11.2005 року яким визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок вичерпало силу виконанням. Крім того, дружина позивача ОСОБА_6 зверталася у 2012 році про скасування згаданого рішення, і ОСОБА_3 було відомо про це, однак у позові їй було відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що перелічене позивачем порушення при оформленні зазначених документів на будинок не зачіпають його права і позов подано не на захист порушеного права, а з метою уникнення матеріальної відповідальності перед банком, що підтверджується також рішення Полонського районного суду за позовом ОСОБА_3 про розірвання договору іпотеки, визнання його припиненим та скасування заборони відчуження.

05.03.2020 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 , адвокат Андрушко А.В. позов підтримала у повному обсязі з підстав заявлених у позовній заяві, крім того, в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 . Однак, спірне свідоцтво видане на не існуючому рішенні, тому вважає, що дане свідоцтво підлягає скасуванню.

Представник відповідача Маслов Р.А., проти позову заперечував зіславшись на пояснення викладені у відзиві.

Представник комунального підприємства БТІ в судовому засіданні поклався на розсуд суду.

Представник АТ КБ «Приватбанк» підтримала надані пояснення викладенні у запереченні на позов та вказала, що недобросовісна поведінка ОСОБА_3 , яка полягає у вчиненні дій, а саме неодноразові звернення до суду (про визнання договору іпотеки недійсним, про скасування свідоцтва про право власності), можуть у майбутньому порушити права інших осіб, в даному випадку АК КБ «Приватбанк», в іпотеці якого перебуває даний житловий будинок є формою зловживання правом, тому просила у позові відмовити.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, перевіривши матеріали та дослідивши обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно з п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ від 07.02.2002 року №7/5 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі- продажу від 22.07.1992 року ОСОБА_3 купив у колгоспі імені Островського жилий будинок, розташованого в с. В. Березна, Полонського району, посвідченого Великоберезнянською сільською радою 22.07.1992 року, та зареєстровано в реєстрі за № 25 (а.с.45 справи №2213/880/2012). Дані обставини, що ОСОБА_3 є власником спірного будинку підтвердила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 .

Рішенням виконкому Великоберезнянської сільської ради №44 від 30.11.2005року за ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_2 . (а.с.57-58). На підставі якого 06.12.2005 року було видано свідоцтво серія НОМЕР_2 про право власності на вищезгаданий будинок, який був зареєстрований 08.12.2005 року Полонським бюро технічної інвентаризації під № 185 книга 25.(а.с.12)

Рішенням 14 сесії Великоберезнянської сільської ради шостого скликання №5 від 23.03.2012 року за заявою ОСОБА_6 (дружини позивача) вищезгадане рішення виконкому №46 про визнання права власності за ОСОБА_3 визнано недійсним та скасовано з підстав відсутності підтверджуючих документів на житловий будинок.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільний інтерес.

Позивач про своє порушене право, як власника посилався на те, що рішення виконкому Великоберезнянської сільської ради №46 від 25.11.2005 року, за яким за ним було визнано право власності на житловий будинок та на підставі якого йому видано свідоцтво не існувало, а тому воно не має юридичної сили.

Проте такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими у справі доказами.

Зокрема встановлено, що таке свідоцтво позивачеві було видано на підставі рішення виконкому Великоберезнянської сільської ради від 30.11.2005року №44, і саме на дане рішення дружина позивач ОСОБА_6 посилалась при зверненні до суду про визнання його незаконним та скасування, що підтверджується рішенням Полонського районного суду від 06.06.2012 року.(а.с.57-58). Дане рішення на даний час ніким не скасоване.

Що стосується розбіжностей, дати та номер рішення у свідоцтві серії НОМЕР_1 , яке являлось підставою для видачі свідоцтва, так позивачем дані обставини не з`ясовувались і заходів для їх можливого усунення не вживалися і таких вимог у позові не заявляв.

Тому посилання позивача, що такого рішення не існувало не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, ст.144 Конституції України, статті 25, ч.14 ст.46,ч.ч.1,10 ст.59 Закону України «про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР з наступними змінами, визначено що органами місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За положеннями ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист цивільних прав це застосування цивільно правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорені або невизнанні права виникає невизначеність у праві викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосування відповідного способу захисту.

Відповідно до абзацу 2 п.11 постанови пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільних справах» від 18.12.2009 року №14 , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа у раз порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити чи були порушені невизнані або оспорені права чи інтереси цих осіб. Якщо особою не доведено порушення, невизнання або оспорювання права(інтересу), то їй має бути відмовлено у захисті.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільного права та інтересу.

Виходячи із змісту даного закону застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права за захистом якого звернувся позивач так і від характеру порушення.

Проте встановлені у справі обставини, характер спірних правовідносин сторін, зокрема предмет та підстава позову, характер порушених на думку позивача його прав викликає сумнів у можливості його захисту в обраний ним спосіб.

Крім того, заявлений позивачем предмет позову (визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно- житлового будинку), на думку суду в тому співвідношенні та допустимості такого способу захисту в даному випадку є неможливим, оскільки не відповідає ст.16 ЦК України.

В той же час представник позивача в судовому засіданні не довів, що ОСОБА_3 не зміг або позбавлений реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження спірним об`єктом нерухомості через розбіжності дати та номера рішення, згідно якого за ним було визнано право власності, зокрема отримав відмову того чи іншого правочину або інших перешкод у реалізації своїх прав.

Більше того, у справі встановлено, що 18.02.2008 року між ОСОБА_7 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № HMPWGA00000823, відповідно до якого, Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 1490000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.02.2028 року. Цього ж дня, для забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору, між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1 . Про недійсність якого ОСОБА_3 звертався з позовом до суду 20.11.2018 року. Крім того, рішенням суду від 07.02.2012 року у справі № 2-729/2011 було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а рішенням Полонського районного суду від 23.01.2014 року ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було виселено з предмета іпотеки. Згадані рішення до цього часу не виконанні.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускається дія особи, що вчиняється з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Аналіз ч.2 ст.13 ЦК дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка позивача, яка полягає у вчинені дій, як можуть у майбутньому порушити права інших осіб є формою зловживання правом. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що даним свідоцтвом порушуються його права, свободи та інтереси, тим самим звертаючись з даним позовом він діє недобросовісно по відношенню до АК КБ «Приватбанк» з метою уникнення відповідальності по взятих на себе зобов`язаннях.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову, а тому ОСОБА_3 в його задоволенні слід відмовити.

керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, ч.1 ст.268, ст.ст.273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

В позові ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасуванні свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

позивач: ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_3 ,

в особі представника: ОСОБА_4 , діє на підставі довіреності №91 від 12.10.2018 року, що знаходиться в АДРЕСА_4 ,

відповідач: Полонська міська рада Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060743, що знаходиться в м. Полонне, вул. Лесі Українки, 113, Хмельницької області, поштовий індекс 30500,

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації Полонської міської ради, що знаходиться в м. Полонне, вул. Л. Українки, 114, корпус А,

-АТ КБ «Приватбанк», поштовий індекс 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д

Повний текст рішення складено 13.08.2020 року.

Суддя Дідек М.Б.