Ухвала суду № 90947764, 13.08.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/507/20

1-кп/310/542/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

суддів Білоусової О.М. та Кошевої О.А.,

при секретарі Уставицькій Н.М.,

за участі прокурора Федорченка К.В.,

захисників Казімірчука Є.В., Єременка Р.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080340000046 від 03 лютого 2020 року стосовно:

- ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України,

- ОСОБА_2 . обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.1 ст. 353 КК України,

- ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080340000046 від 03.02.2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.1 ст. 353 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання:

- про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою спливає 16 серпня 2020 року, а ризики передбачені п. п.1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України є наявними та не відпали, а саме, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки строк домашнього арешту спливає 28 червня 2020 року, а ризики передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України є наявним та не відпали, а саме, обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Потерпілий заперечував проти задоволення клопотань прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Єременко Р.С. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник пояснив, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора, не доведені, ґрунтуються на припущеннях, просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Казімірчук Є.В. також заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що ОСОБА_2 проживає сам, має батька, який після інсульту, та доньку, яка навчається в м. Запоріжжя, він немає можливості працювати та допомагати їм, вважають клопотання прокурора безпідставним.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинувачених, захисників, дослідивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, та в подальшому було продовжено його дію ухвалою слідчого судді та ухвалами колегії суддів. Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 16 серпня 2020р.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини п. 3 ст. 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 Рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 Рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 Рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ч. 5 вказаної статті передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

У відповідності з рішенням ЄСПЛ у справі «Ткачов проти України» від 13.12.2007 р., «Мамедова проти Росії» від 01.07.2006 р., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.), ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються.

В рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» вказано, що національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 15- ч.1 ст. 115 КК України, тобто у скоєнні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, за які передбачено строки покарання від 5 до 15 років позбавлення волі.

Вирішуючи попереднє клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів, встановила, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Враховуючи, що під час судового розгляду вже були допитані потерпілий та свідки, колегія суддів зазначає, що єдиним ризиком, про існування якого може йти мова на даному етапі судового розгляду кримінального провадження, є ризик ухилення від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) з огляду на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років та, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, має можливість ухилитися від суду.

Зазначене свідчить про зменшення ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.

У відповідності з п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є найсуворішим запобіжним заходом після запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і на переконання колегії суддів в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та передбачить запобігання визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, що може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Ч. 3 ст. 194 КПК України передбачено, що суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України колегія суддів вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки прибувати за кожною вимогою суду; утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегія суддів, приходить до наступного висновку.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною йому залишати місце свого фактичного проживання цілодобово, та в подальшому було продовжено його дію ухвалою колегії суддів, строком до 18 серпня 2020 року включно.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків або потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваних.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_2 обвинувачується також у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Окрім ступеня тяжкості злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_2 та особи обвинуваченого, а також приймаючи до уваги, що під час судового розгляду вже були допитані потерпілий та деякі свідки, колегія суддів вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, який також слугував підставою при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підстави для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, відсутні, тому вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною йому залишати місце свого проживання в нічний час доби з 21-00 год. до 07-00 год., та в подальшому було продовжено його дію ухвалою колегії суддів, строком до 18 серпня 2020 року.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів враховує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – можливість переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, тому, усвідомлюючи, що в разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, він може з метою уникнення відбуття покарання переховуватись.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_3 та тяжкості інкримінованого йому діяння, з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду кримінального провадження і запобігання уникнення правосуддя, колегія суддів вважає доцільним продовжити строк домашнього арешту в нічний час доби обвинуваченому ОСОБА_3 на два місяці, що буде виправданим та відповідатиме Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 319, 331, 372 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – відмовити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 – змінити на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто по 13 жовтня 2020 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно після оголошення цієї ухвали.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання в період з 21-00 години до 07-00 години, з раніше визначеними обов`язками, встановивши строком на 2 (два) місяці, до 13 жовтня 2020 року включно.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання в період з 21-00 години до 07-00 години, з раніше визначеними обов`язками, обвинуваченому ОСОБА_3 – продовжити на 2 (два) місяці, до 13 жовтня 2020 року включно.

Копію ухвали надіслати для виконання до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області та вручити обвинуваченим.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді: О.М. Дністрян

О.М. Білоусова

О.А. Кошева