Рішення № 90947276, 12.08.2020, Селидівський міський суд Донецької області

242/1539/20

2/242/860/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді: Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Селидівської територіальної громади Донецької області про визнання права на спадок, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , 09.04.2020 року звернулася до суду з позовом до Селидівської територіальної громади Донецької області про визнання права на спадок, в обґрунтування якого зазначила, що їй, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді частки у вищевказаній квартирі. Спадкоємцями майна ОСОБА_2 є вона та її чоловік ОСОБА_3 , але останній ІНФОРМАЦІЯ_2 також помер. Після смерті чоловіка спадкоємцями його майна є вона, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 . З метою отримання спадщини вона звернулася до державного нотаріусу Першої Селидівської нотаріальної контори з відповідною заявою, натомість постановою від 06.03.2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки в свідоцтві про право власності на житло, що видано 14.06.1993 року Службою приватизації державного житлового фонду в/о «Селидіввугілля», її і сина ім`я та по-батькові зазначеного скорочено. Таким чином, право власності на належну їй частку в квартирі фактично не визнається та вона позбавлена можливості із неповнолітнім ОСОБА_2 оформити свої спадкові права на частку майна, що належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частку квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично належить їй, визнати за нею право власності на 1/6 частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на 1/4 частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, просить суд визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/4 частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09.04.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.04.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21.05.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у державного нотаріусу Першої Селидівської державної нотаріальної контори Доценко О.В., інформаційні довідки зі Спадкового реєстру щодо наявності чи то відсутності спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.06.2020 року закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача ОСОБА_1 надали суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – Селидівської територіальної громади Донецької області – в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та прийняти рішення на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 05.07.1990 року, виданого Палацом урочистих подій, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 05.07.1990 року, про що складено відповідний актовий за № 1143. Після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно « ОСОБА_6 ».

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 14.06.1993 року, виданого Службою приватизації державного житлового фонду виробничого об`єднання «Селидіввугілля», квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 21.12.2018 року, виданого повторно Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 16.07.2014 року, виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 367 від 20.09.2017 року, виданої Комунальним підприємством «Селидівське бюро технічної інвентаризації», квартира за адресою: АДРЕСА_1 , числиться за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 01.02.2011 року, виданого Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 53.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 31.01.2017 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ясинувата Ясинуватського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 50.

Згідно ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за її заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Постановою державного нотаріусу Першої Селидівської нотаріальної контори від 06.03.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки в свідоцтві про право власності на житло, що видано 14.06.1993 року Службою приватизації державного житлового фонду в/о «Селидіввугілля», її і сина ім`я та по-батькові зазначеного скорочено.

Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, на підставі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правом ірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи обставини справи, те що право власності на належну позивачу ОСОБА_1 1/3 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 фактично не визнається, через те, технічні недоліки допущені у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 від 14.06.1993 року, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на 1/4 частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також визнання за ОСОБА_4 , права власності на 1/4 частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , слід зазначити наступне.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, суд вважає, що позивачі позбавлені можливості іншим шляхом захистити своє право власності на спадщину за законом, до складу якої входить частина квартири. У зв`язку з чим, приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, так як, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 328, 392, 1216-1217, 1228, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 223, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Селидівської територіальної громади Донецької області про визнання права на спадок – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі:

1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 ;

2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_8 .

Відповідач: Селидівської територіальної громади, юридична адреса: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. № 8, код за ЄДРПОУ 04052962.

Суддя Н.О. Хацько