Рішення № 90943992, 30.07.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.07.2020 Єдиний унікальний номер 205/164/20

єдиний унікальний номер № 205/164/20

провадження № 2/205/419/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача Ѕ частину грошових коштів, сплачених позивачем ПАТ «Дельта Банк» за період з 11.08.2017 року по 25.03.2019 року на виконання кредитного договору на купівлю нерухомості № 0317/0808/45-027 від 04.08.2008 року в розмірі 148170,15 грн. та судові витрати в розмірі 1481,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 17.10.1997 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2014 року шлюб між сторонами розірвано. За умовами кредитного договору № 0317/0808/45-027-Р-1 від 04.08.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 , позивач отримав 40000,00 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 зі строком повернення до 04.08.2020 року. 04.08.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. за реєстровим № 5491 посвідчено договір купівлі-продажу вказаної квартири. На забезпечення кредитного зобов`язання 04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 0317/0808/45-027-Z-1, предметом якого стала вищевказана квартира. 04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2 також був укладений договір поруки № 0317/0808/45-027-Р-1, відповідно до якого відповідач поручилась перед банком за належне виконання позивачем кредитного договору. За умовами договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», права первісного кредитора АТ «Сведбанк» за кредитним договором № 0317/0808/45-027-Р-1 від 04.08.2008 року перейшли до ПАТ «Дельта Банк». Під час подружнього життя сторони за спільні кошти подружжя виконували зобов`язання за кредитним договором. З лютого 2013 року сторони припинили подружні стосунки. Починаючи з лютого 2013 року по березень 2019 року позивач одноособово ніс всі витрати на погашення кредиту перед ПАТ «Дельта Банк», повністю виконавши зобов`язання за кредитним договором № 0317/0808/45-027-Р-1 від 04.08.2008 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ грошових вкладів, спільно нажитого майна та стягнення компенсації за 1/2 частину квартири, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину грошового вкладу в розмірі 31950.00 грн., судові витрати у розмірі 1030.80 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання квартир і автомобілів об`єктами спільної сумісної власності, про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі, визнання особистої власності на окремі об`єкти майна внаслідок його поділу, стягнення грошової компенсації задоволено частково. Визнано спільними сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , майно, що набуте під час шлюбу, а саме, квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , автомобіль «Mitsubichi Lancer», р/н НОМЕР_1 , автомобіль SUZUKI SX 4, р/н НОМЕР_2 . Розділено спільне сумісне майно подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Виділено в натурі ОСОБА_2 автомобіль «SUZUKI SX 4», р/н НОМЕР_2 . Виділено в натурі ОСОБА_1 автомобіль Mitsubichi Lancer, р/н НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у вигляді Ѕ частини різниці вартості автомобілів у розмірі 45167 грн., судові витрати у розмірі 7740.70 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017 року скасовано в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 частини сплачених на виконання кредитного договору грошових коштів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 219941 грн. 11 коп., сплачених останнім на виконання кредитного договору у період з 02.03.2013р. по 10.08.2017р. включно.

Але і в період після 10.08.2017 року по 13.03.2019 року позивач продовжував одноособово виконувати умови кредитного договору № 0317/0808/45-027 від 04.08.2008 року. Так, в період з 11.08.2017 року по 25.03.2019 року позивачем на виконання кредитного договору сплачено ПАТ «Дельта Банк» 10991,10 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 296340,31 грн. Оскільки відповідач має рівний з позивачем обов`язок на погашення кредиту, то має компенсувати позивачу 1/2 частину грошових коштів, сплачених позивачем ПАТ «Дельта Банк» за період з 11.08.2017 року по 25.03.2019 року в розмірі 148170,15 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, письмово просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимог підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явились, про дату час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. До суду 30 липня 2020 року надійшла заява представника Баттальї І.О. за довіреністю - Скачкова Р.В. з проханням відкласти судове засідання.

Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, письмово просив розглядати справу без його участі.

В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Суд зауважує, що розгляд даної справи неодноразово відкладався.

Обов`язковою явка сторін у судове засідання не визнавалась.

Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.

Постанова Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року не зупинила роботу судів і не містить заборони участі сторін у судових засіданнях. Наразі карантинні заходи є послабленими, з 12 травня 2020 року дозволена робота адвокатських офісів, а з 01 червня 2020 року Україна перейшла на 3 етап карантинних послаблень.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі належним чином сповіщених учасників справи.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано 17.10.1997 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0317/0808/45-027 на купівлю житлової нерухомості, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 40000 доларів США на строк до 04.08.2020 року включно з цільовим призначенням кредиту для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . У договорі ОСОБА_2 безпосередньо засвідчила про надання чоловіку своєї згоди на отримання кредиту на передбачених договором умовах.

04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0317/0808/45-027-Р-1, за умовами якого остання як поручитель зобов`язалась солідарно відповідати за виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.

04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0317/0808/45-027-Z-1, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

За договором купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», останній набув право вимоги за іпотечним договором № 0317/0808/45-027-Z-1 від 04.08.2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «Актабанк», АТ «Дельта Банк», ОАО «Сведбанк» про поділ грошових вкладів, спільно нажитого майна та стягнення компенсації за 1/2 частину квартири, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину грошового вкладу в розмірі 31950.00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1030.80 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання квартир і автомобілів об`єктами спільної сумісної власності, про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі, визнання особистої власності на окремі об`єкти майна внаслідок його поділу, стягнення грошової компенсації задоволено частково. Визнано спільними сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , майно, що набуте під час шлюбу, а саме, квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , автомобіль «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, чорного кольору № кузова НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_1 , автомобіль SUZUKI SX 4, 2011 року випуску, оранжевого кольору, кузов № НОМЕР_4 , держномер НОМЕР_2 . Розділено спільне сумісне майно подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Виділено в натурі ОСОБА_2 автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, оранжевого кольору, кузов № НОМЕР_4 , держномер НОМЕР_2 . Виділено в натурі ОСОБА_1 автомобіль Mitsubichi Lancer, 2004 року випуску, чорного кольору № кузова НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у вигляді Ѕ частини різниці вартості автомобілів у розмірі 45167 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7740.70 грн. В іншій частині позову - відмовлено (а.с. 9-16).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017 року скасовано в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 частини сплачених на виконання кредитного договору грошових коштів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 219941 грн. 11 коп., сплачених останнім на виконання кредитного договору у період з 02.03.2013р. по 10.08.2017р. включно (а.с. 17-24).

Постановою Верховного Суду від 15.04.2019 року постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 року в оскарженій частині залишено без змін.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Встановлено, що цивільні права та обов`язки, зокрема, боргові зобов`язання на підставі укладених 04.08.2008 року кредитного та іпотечного договорів та договору поруки з приводу оплати придбаної подружжям Чепурко квартири АДРЕСА_1 виникли в інтересах їх сім`ї та створили обов`язки для обох із подружжя, у тому числі, і для Баттальї (Чепурко) І.О .

Так, в період з 11.08.2017 року по 25.03.2019 року позивачем на виконання кредитного договору № 0317/0808/45-027 від 04.08.2008 року особисто сплачено ПАТ «Дельта Банк» 10991,10 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 296340,31 грн., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та квитанціями (а.с. 26-46).

Крім того, як вбачається з довідки вих. № 05-3409676 від 25.05.2019 року кредитний договір № 0317/0808/45-027, укладений 04.08.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Сведбанк», право вимоги якого було відступлене АТ «Дельта Банк», припинив свою дію з 25.03.2019 року у зв`язку з повним виконанням позичальником своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором перед кредитором (а.с. 47).

Відповідач всупереч вимог ст. 81 ЦПК України доказів на підтвердження того, що після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 вона брала участь у поверненні кредитних коштів, не надала.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, тому просила позов задовольнити.

Враховуючи передбачену ч. 1 ст. 70 СК України рівність часток подружжя та вимоги ч. 1 ст. 544, ст. 1054 ЦК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню Ѕ частина грошових коштів, сплачених останнім на виконання кредитного договору у період з 11.08.2017 року по 25.03.2019 року в розмірі 148170,15 грн. (296340,31 грн. : 2 = 148170,15 грн.).

Вирішуючи щодо судових витрат, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір, його позовні вимоги задоволено, тому із відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1481,70 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 51, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 65, 70СК України, ст. ст. 15-16, 544, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 81-82, 141, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38), про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину грошових коштів, сплачених на виконання кредитного договору № 0317/0808/45-027 від 04.08.2008 року у період з 11.08.2017 року по 25.03.2019 року в розмірі 148170,15 грн. (сто сорок вісім тисяч сто сімдесят гривень 15 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1481,70 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят одна гривня 70 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2020 року.

Суддя Н.В. Басова