Ухвала суду № 90943587, 12.08.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7149/20

Номер провадження 1-кс/201/2841/2020

УХВАЛА

Іменем України

12 серпня 2020 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В., за участю адвоката Доронкіна І.І., прокурора Батрака С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання адвоката Доронкіна Ігоря Ігоровича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 42019040000000534 від 08.08.2019р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2020р. на грошові кошти, повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Доронкін І.І. звернувся в інтересах ОСОБА_1 (діє на підставі договору від 01.07.2020р.) до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 42019040000000534 від 08.08.2019р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2020р. на грошові кошти, зобов`язати повернути майно.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.06.2020р. по справі № 201/6000/20 в рамках кримінального провадження № 42019040000000534 від 08.08.2019р. накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 22.06.2020р. з індивідуального банківського сейфу в АТ «Райффайзен банк Аваль» № 150 на грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які належать ОСОБА_1 .

Вказував, що ОСОБА_1 не є підозрюваним, обвинуваченим у кримінальному провадженні, вважав накладений арешт необґрунтованим, таким, що порушує права власника майна, в подальшому застосуванні якого немає потреби, тому підлягає скасуванню.

Заявник - адвокат Доронкін І.І. в судовому засіданні підтримував клопотання, просив його задовольнити з мотивів, що в ньому викладені, надав додаткові пояснення.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадження триває, відсутні підстави для скасування арешту майна, оскільки вилучені кошти є речовими доказами.

Слідчий суддя, заслухавши вказаних учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та надані прокурором матеріали кримінального провадження (в межах необхідних для розгляду клопотання), приходить до такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 42019040000000534 від 08.08.2019р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України, в якому процесуальне керівництво здійснюється прокуратурою дніпропетровської області.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2020р. по справі № 201/5861/20 наданий дозвіл на проведення обшуку банківської установи AT «Райффайзен Банк Аваль» відділення «Центральне» (м. Дніпро), розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Артема (вул. Січових стрільців), буд. 4Д, з метою виявлення індивідуального (банківського) сейфу №150 на ім`я ОСОБА_1 відповідно до договору від 09.04.2014р. № 10/С04-0000-168/856, а також інших індивідуальних (банківських) сейфів на ім`я ОСОБА_1 , для виявлення та вилучення речей і документів щодо фінансово-господарської діяльності, документів, в яких відображено відомості стосовно ведення господарської діяльності юридичними чи фізичними особами (у тому числі документів з обліку кадрів, відомостей, товарно-транспортних, видаткових, чи податкових накладних, банківської документації, тендерної документації, актів виконаних робіт, актів наданих послуг, договорів із додатками та специфікаціями, тощо) та інших документів, що мають значення для досудового розслідування, в т.ч. магнітних та електронних засобів зберігання та передачі інформації, банківських карток, чорнових записів, печаток, штампів, незаповнених бланків з відбитками печаток, комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, сім-карток мобільних операторів, карток пам`яті, флеш-накопкчувачів, грошових коштів чи інших цінностей здобутих злочинним шляхом.

Як видно з протоколу обшуку, 22.06.2020р. проведений обшук у відділенні «Центральне» AT «Райффайзен Банк Аваль», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Артема (вул. Січових стрільців), буд. 4Д, під час якого з індивідуального (банківського) сейфу № 150 вилучені грошові кошти у кількості 100 купюр номіналом 100 доларів США (10 000 доларів США).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2020р. по справі № 201/6000/20 в рамках вказаного кримінального провадження накладений арешт на грошові кошти вилучені під час проведення обшуку 22.06.2020р. у банківській установі AT «Райффайзен Банк Аваль» відділення «Центральне» (м. Дніпро), розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Артема (вул. Січових стрільців), буд. 4Д, у кількості 100 купюр номіналом 100 доларів США (10 000 доларів США), інше майно.

Як видно зі змісту ухвал про проведення обшуку і про накладення арешту, орган досудового розслідування посилався на те, що на початку 2017 року засновником ТОВ «Рекламне Агенство «Медіа-Експерт» - ОСОБА_1 спільно з директором ТОВ «Рекламне Агенство «Медіа-Експерт» ОСОБА_2 за попередньою змовою з директором TOВ «Дніпро.Інфо» ОСОБА_3 зареєстровано та фактично контролюється діяльність ряду фізичних осіб-підприємців, а саме: ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_10 , а також ФОП ОСОБА_11 .

У період з 2017 року по теперішній час комунальним підприємством «Організаційно-аналітична служба» Дніпровської міської ради проведено ряд процедур закупівель щодо надання рекламних та маркетингових послуг (висвітлення діяльності Дніпровської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів через засоби масової інформації) перемогу на яких за активного сприяння директора вказаного комунального підприємства ОСОБА_12 отримують вищезазначені фізичні особи-підприємці.

Загальна сума отриманих бюджетних коштів становить близько 130 млн.грн. Однак, КП «Організаційно аналітична служба» Дніпровської міської ради має достатній штат працівників, які фактично і виконують послуги згідно укладених договорів.

Згідно наявної оперативної інформації ціни на вказані послуги завищені на 30 відсотків від ринкової вартості аналогічних послуг. Таким чином, орієнтовані збитки бюджету складають близько 38 млн. грн.

Схема привласнення грошових коштів територіальної громади м. Дніпро полягає в тому, що вказаними фізичними особами-підприємцями вносяться завідомо неправдиві відомості до актів прийому-передачі виконаних послуг, актів виконаних послуг, прибуткових та видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень тощо, які передаються до КП «Організаційно-аналітична служба» ДМР та є підставою перерахування на розрахункові рахунки ФОП грошових коштів за нібито надані рекламні послуги. Грошові кошти з рахунків вищезазначених ФОП на підставі довіреностей знімають у відділеннях банків громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та у подальшому розподіляють між учасниками злочинної групи.

ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час особами, організували на території м. Дніпра, злочину схему з використанням електронно-обчислювальної техніки заволодівають коштами громадян України та інших країн. За даним фактом прокуратурою області 22.06.2020р. внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420200400000000391 за ч. 3 ст. 190 КК України.

Постановою прокурора від 23.06.2020р. грошові кошти визнано речовим доказом.

Клопотання прокурора про передачу в управління майна, на яке накладений арешт ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2020р. по справі № 201/6437/20 повернуто прокурору для усунення недоліків.

Як вказав прокурор, до цього часу повний текс ухвали він не отримував, а тому клопотання про передачу в управління вилучених коштів не подавав.

Оцінюючи підставність накладення арешту і подальшого отримання грошових коштів, слідчий суддя виходить з такого.

Кримінальний закон не вимагає аби зібрані органом досудового розслідування на підтвердження вчинення кримінального правопорушення докази були достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Частина ч. 1 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Частина ч. 2 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Суб`єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа

Стаття 191 КК України передбачає відповідальність за привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні (ч. 1), привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2), дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 3).

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинений нею злочин зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності злочинів - за відповідними частинами ст.ст. 191 і 364 КК України.

За об`єктивною стороною кримінального правопорушення, органом досудового здійснюється розслідування схеми привласнення грошових коштів територіальної громади м. Дніпро при висвітлення діяльності Дніпровської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів через засоби масової інформації, яка полягає в тому, що фізичними особами-підприємцями вносяться завідомо неправдиві відомості до первинної бухгалтерської документації, які передаються до КП «Організаційно-аналітична служба» ДМР та є підставою перерахування на розрахункові рахунки ФОПів грошових коштів за нібито надані рекламні послуги. Грошові кошти з рахунків ФОП на підставі довіреностей знімають у відділеннях банків ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а потім розподіляють між учасниками злочинної групи.

Як видно з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 не є службовою особою, не перебуває у трудових відносинах, у договірних відносинах з жодними особами (у т.ч. зі службовими), вказаними у клопотанні.

Матеріали провадження не містять відомостей про те, що саме ці кошти, що вилучені з банківської ячейки ОСОБА_1 , є набутими злочинним шляхом, і що він сам є учасником схеми. Під час розгляду клопотання прокурором ці обставини не задувалися і не підтверджені.

Матеріалами справи підтверджено, що означені кошти дійсно були розміщені у індивідуальному банківському сейфі в АТ «Райффайзен Банк Аваль» відділення «Центральне» (м. Дніпро), розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Артема (вул. Січових Стрільців), буд. 4Д, на підставі договору оренди індивідуального (банківського) сейфу №150 від 09.04.2014 р. № 10/С04-0000-168/856, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і фізичною особою ОСОБА_1 та додаткової угоди №10/С04-0000-168/856/7 до вказаного договору.

Під час розгляду клопотання адвокат пояснив, що вилучені кошти є власними накопиченнями ОСОБА_1 , у т.ч. від підприємницької діяльності, на сейфі мався відтиск, який свідчив про те, що сейфом користуються з 2012 року, що видно на відео і прокурором не заперечувалося.

Доказів того, що ці кошти отримані від злочинної схеми матеріали кримінального провадження не містять, а їх приналежність ОСОБА_1 підтверджується договором договору оренди індивідуального (банківського) сейфу, у якому ці кошти зберігалися.

Згідно зі ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на диспозицію інкримінованих злочинів (ст.ст. 191, 364 КК України) самі по собі грошові кошти не можна вважати, що вони набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, якщо цього не доведено, а тому й не можуть бути використані як доказ вчинення кримінального правопорушення.

Доказів доцільності подальшого арешту грошових коштів матеріали кримінального провадження не містять.

Варто окремо відзначити стосовно постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні. Майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених у ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Аналізуючи наведені вимоги закону, висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений у тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Слідчий, прокурор, який вважає за потрібне довести слідчому судді обґрунтованість арешту майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке має бути накладений арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України.

Як видно зі тексту постанови про визнання вилученого майна речовими доказами від 23.06.2020р., вона не містить мотивів прийнятого ним рішення, а лише посилання на обставини кримінального провадження, ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку та перелік вилучених коштів.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України розкриває поняття речових доказів. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Однак, як видно з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 не є підозрюваним , обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Пунктом 13 листа ВССУ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» роз`яснено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Слідчий суддя вважає, що прокурором у відповідності до вимог ст. 170 КПК України не доведено сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що грошові кошти є доказами злочину, набуті злочинним шляхом, або ж підлягають спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Доронкіна Ігоря Ігоровича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 42019040000000534 від 08.08.2019р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2020р. на грошові кошти, повернення майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2020р. по справі № 201/6000/20 (провадження № 1-кс/201/2382/2020) в межах кримінального провадження № 42019040000000534 від 08.08.2019р. на грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку 22 червня 2020 року у банківській установі АТ «Райффайзен Банк Аваль» відділенні «Центральне» (м. Дніпро) (код банку: 305653, код ЄДРПОУ 19358201), яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 4Д, в загальній сумі 10 000 доларів США 100 купюр номіналом 100 доларів США.

Зобов`язати уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні або іншу уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області повернути ОСОБА_1 грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку 22 червня 2020 року у банківській установі АТ «Райффайзен Банк Аваль» відділенні «Центральне» (м. Дніпро) (код банку: 305653, код ЄДРПОУ 19358201), яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 4Д, в загальній сумі 10 000 доларів США 100 купюр номіналом 100 доларів США.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 13 серпня 2020 року.

Слідчий суддя О.С. Наумова