Рішення № 90943102, 12.08.2020, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/192/20

Провадження № 2/499/140/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 серпня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю помічника судді Березовської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Знам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання права власності на спадкове майно. Підставою позову є та обставина, що позивач не має можливості отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки спадкова справа на її померлого чоловіка ОСОБА_3 заведена на території АР Крим, яка наразі є тимчасово окупованою. Предметом позову є земельна ділянка площею 0,2111 га для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельна ділянка площею 5,34 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , на які позивач просить визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву, відповідно до якої, просила суд слухати справу у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, тому суд визнає неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Третя особа, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, однак надав до суду заяву про визнання позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Керч, АР Крим, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки за такою ж адресою площею 0,2111 га, надану для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки за такою ж адресою, площею 0,2500 га наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 5,34 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Червонознам`янської (нині - Знам`янської) сільської ради Іванівського району Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009 року, копією державного акту серії ЯЛ №746493, копією державного акту серії ЯЛ №738299, копією державного акту серії ОД №036694.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина - позивачка по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження, та його син - ОСОБА_2 , який був залучений до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

12.12.2013 року позивач, як спадкоємиця першої черги за законом, звернулася до Першої керченської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_1 , була заведена спадкова справа №972/2013, що підтверджується копією листа нотаріуса щодо заведення спадкової справи від 26.12.2013 року.

Листом завідуючої Іванівської районної державної нотаріальної контори від 04.09.2015 року позивачу вказано на необхідність звернення для отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори за місцем заведення спадщини.

Також у судовому засіданні встановлено, що син спадкодавця - ОСОБА_2 надав до суду заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Згідно з ч.1, 3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач правомірно набула право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 . Позивачка як спадкоємиця першої черги за законом, у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа, однак не може отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину за законом у зв`язку із залишенням спадкової справи в Першій керченській державній нотаріальній конторі, яка на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території Україні.

При цьому суд вважає необхідним прийняти до уваги при ухваленні вказаного рішення відмову про видачу свідоцтва про право на спадщину №2423/02-26 від 13.10.2015 року та заяву ОСОБА_2 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 , складену нотаріусом нотаріальної палати Республіки Крим, застосувавши до зазначених правовідносин так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці (рішення у справах «Лоізіду проти Туреччини», 18.12.1996, «Кіпр проти Туреччини», 10.05.2001, «Мозер проти Республіки Молдови та Росії», 23.02.2016) - зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

В той же час, територію АР Крим Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014р., законодавчо визначено тимчасово окупованою територією України.

Оскільки на даний час на території АР Крим державні органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, позивач немає можливості отримати у Першій феодосійській державній нотаріальній конторі, де заведена спадкова справа, свідоцтво про право на спадщину за законом.

Чинним законодавством України не передбачена можливість заведення кількох спадкових справ щодо одного спадкодавця.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2014 року №1087/5 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності» зобов`язано осіб, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і призначені на посаду нотаріуса Російської Федерації, протягом одного місяця передати до Державного нотаріального архіву Херсонської області всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса.

Згідно з інформацією, опублікованою Державним нотаріальним архівом Херсонської області документи нотаріального діловодства та архіву державними нотаріальними конторами та/або приватними нотаріусами, які здійснювали нотаріальну діяльність на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, до Державного нотаріального архіву Херсонської області не передавались.

Таким чином, оформлення спадкових прав у випадку наявності заведеної спадкової справи на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у порядку, встановленому пунктами 16.4-16.7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5, тимчасово обмежено.

На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позивач позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті чоловіка, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно, тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право на підставі ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.15, 16, 316, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрована - АДРЕСА_2 ) до Знам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області (місцезнаходження: вул. Ген. Плієва 30, с. Знам`янка Іванівського району Одеської області, код ЄРДПОУ 04378474), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_3 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та яке складається з:

земельної ділянки, площею 0,2111 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121884200:02:002:0360;

земельної ділянки, площею 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121884200:02:002:0361;

земельної ділянки, площею 5,34 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Знам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер 5121884200:01:003:0216;

житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІ. В. Погорєлов