Рішення № 90942395, 12.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Київ № 640/7448/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 04 листопада 2019 року № 0006958-3314-2658,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 листопада 2019 року № 0006958-3314-2658.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно визначено суб`єктом сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на житловий будинок саме ОСОБА_1 , оскільки об`єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності разом із чоловіком, а відповідне погодження між співвласниками щодо сплати податку відсутнє.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем у відзиві на позов вищевказані доводи заперечуються, із посиланнями на дотримання вимог чинного законодавства, що регламентують процедуру прийняття податкового повідомлення - рішення із визначенням податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встанови наступне.

Судом встановлено, що податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДПС у місті Києві від 04 листопада 2019 року № 0006958-3314-2658 позивачу визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України у розмірі 5122,85 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 04 листопада 2019 року № 0006958-3314-2658 залишено без змін, скарга позивача - без задоволення (копія рішення Державної податкової служби України від 20 лютого 2020 року міститься в матеріалах справи).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 підпункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом "б" підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб здійснюється наступним чином: якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Таким чином, у випадку якщо об`єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є один з осіб-власників, визначений за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. При цьому база оподаткування об`єкта житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить 1/1 житлового будинку, загальною площею 257,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 та її чоловік не подавали до контролюючого органу заяви про визначення особи, яка буде сплачувати податки, внаслідок чого ГУ ДФС не наділене повноваженнями самостійно визначати особу, яка буде сплачувати податок.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, в інших випадках, визначених цим Кодексом. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Таким чином, відповідач мав самостійно звернутись до ОСОБА_2 або його дружини, як платника податків, із запитом щодо надання інформації, однак, не зробив цього.

При цьому, норми Податкового кодексу України не містять обов`язку платника податків самостійно звертатися до контролюючого органу з заявою про визначення особи, яка буде сплачувати податок за об`єкт житлової/нежитлової нерухомості, що перебуває у спільній сумісній власності, а також не визначають, що контролюючий орган має право визначити грошове зобов`язання кожному із співвласників за один об`єкт оподаткування у разі неподання ними заяви про особу, яка буде сплачувати податок за об`єкт нерухомого майна, що є їх спільною сумісною власністю.

За таких підстав, на думку суду, твердження відповідача про законність визначення грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у розмірі 5122,85 грн позивачу, у зв`язку з неподанням ними заяви про визначення особи, яка буде сплачувати податок за об`єкт нерухомості, що є їх спільною сумісною власністю, є помилковим, та таким, що суперечить нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 04 листопада 2019 року № 0006958-3314-2658 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи, що під час судового розгляду спростовані висновки та доводи відповідача, покладені в основу спірного рішення, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 04 листопада 2019 року № 0006958-3314-2658.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова