Рішення № 90942214, 04.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Київ № 640/4561/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут

до ОСОБА_1

про стягнення коштів у сумі 45 129,24 грн,

У С Т А Н О В И В:

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації 45 129,24 грн - витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було порушено положення Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, а тому просить стягнути з відповідача витрати у розмірі 45 129,24 грн.

Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки вказаний строк було пропущено з незалежних від позивача причин, так як Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації у січні 2020 року звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва, ухвалою від 04 лютого 2020 року позивачу відмовлено у відкритті, роз`яснено позивачу про необхідність звернення в адміністративному порядку.

В свою чергу, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки на думку останнього граничний строк звернення до суду - 19 серпня 2018 року.

Судом встановлено, що вищевказану ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року позивачем отримано 12 лютого 2020 року (відповідно до відмітки на супровідному листі).

Відповідний позов подано в Окружний адміністративний суд міста Києва 26 лютого 2020 року.

Досліджуючи питання строку звернення, судом встановлено, що відповідно до гарантійного листа, укладеного між Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут та ОСОБА_1 , останній зобов`язався добровільно сплачувати кошти, пов`язані з його утриманням у строк з 19 липня 2018 року по 06 червня 2019 року.

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 19 липня 2018 року № 143 солдата ОСОБА_1 , курсанта 4 курсу 143 навчальної групи факультету телекомунікаційних систем, відрахованого з інституту наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 19 липня 2018 року № 37 (по особовому складу), у зв`язку з достроковим розірванням контракту через недисциплінованість, та як такого, що вислужив встановлений строк строкової військової служби направлено на військовий облік до Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату.

Вказаним наказом з 19 липня 2018 року виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 20 липня 2018 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» кошти на відшкодування за утримання в інституті солдата ОСОБА_1 наказом від 19 липня 2018 року № 143 вирішено стягнути у розмірі 45 129,24 грн.

Відтак, строк звернення до суду починається у позивача з 20 липня 2018 року, та відповідно становить шість місяців, як це передбачено частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, граничний строк звернення позивача до суду мав становити - 20 січня 2019 року.

Разом з тим, відповідно до гарантійного листа, підписаного позивачем 19 липня 2018 року, ОСОБА_1 зобов`язався в добровільному порядку протягом 19 липня 2018 року по 06 червня 2019 року виплачувати витрати, пов`язані з його утиранням у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у вищевказаний період не виплачувались витрати.

Відтак, враховуючи строк, який погоджений сторонами у гарантійному листі до 06 червня 2019 року, строк звернення до суду починається у позивача з 7 червня 2019 року та відповідно становить шість місяців, як це передбачено частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, граничний строк звернення позивача до суду становить - 12 грудня 2019 року (07 грудня вихідний день).

Листом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 21 грудня 2019 року № 190/3749 позивачу запропоновано виплатити витрати, пов`язані з його утиранням у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації та попереджено про намір звернутись до суду.

Як вбачається з клопотання позивача про поновлення строку, останній звернувся із аналогічним позовом до Голосіївського районного суду міста Києва у січні 2020 року, тобто без порушення строку звернення до суду.

Крім цього, помилкове звернення до Голосіївського районного суду міста Києва в даному випадку приймається судом як поважна причина звернення до адміністративного суду, оскільки до встановлення адміністративної юрисдикції в аналогічних справах постановою Верховного Суду у справі за № 185/7167/18 від 04 грудня 2019 року, в даній категорії справ юрисдикція була неоднозначною.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним поновити строк звернення до суду та розглянути справу по суті.

Відповідачем також подано відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та звернення до суду із порушенням встановлених строків.

Щодо питання підсудності справи, суд зазначає, що за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів (частина шоста зазначеної статті).

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міноборони, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України вважається публічною службою.

Оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17 та від 04 грудня 2019 року у справі № 185/7167/18.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06 2013 №509-р "Про утворення Державного університету телекомунікації", наказу Міністерства освіти і науки України від 30.07.2013 №1049 "Про утворення Державного університету телекомунікації", спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 08.08.2013 №1134/543 "Щодо особливостей діяльності Державного університету телекомунікації", наказу начальника Військового інститут від 01.10.2013 № 195, Військовий інститут телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (далі ВІТІ НТУУ "КПІ") було перейменовано у Військовий інститут телекомунікації та інформатизації Державного університету телекомунікацій (далі - ВІТІ ДУТ).

У подальшому у Військовому інституті відбулась реорганізація згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2015 №94 "Про реорганізацію та утворення військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів", спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 04.06.2015 року №252 590 "Про заходи щодо реорганізації та утворення військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів", наказу начальника Військового інститут від 02.06.2015 №107 ВІТІ ДУТ перейменовано у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації (далі - ВІТІ). Отже, ВІТІ є правонаступником ВІТІ НТУУ "КПІ" та ВІТІ ДУТ.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 №1752/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" та Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" до системи органів державної влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Указу Президента України № 888/97 від 21.08.1997 "Про затвердження Положення про Міністерство Оборони України" та вказаного Положення про Міністерство оборони України, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення, вжиття державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 18, 20 цього Положення Міністерство оборони України утворює, реорганізує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною та фінансовою роботою в Збройних Силах України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у Збройних Силах України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України" від 24.03.1999) надано повноваження виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Також, як зазначено у ст. 13 Закону України "Про оборону України", Збройні Сили України організаційно складаються з військових об`єднань, з`єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство Оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб`єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об`єднання, частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів держбюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Також відповідно до ст. 8 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" кошти, одержані від здійснення військовими частинами (установами організаціями, підприємствами Міністерства оборони України) господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону, відповідно до кошторису Міністерства оборони України, при цьому порядок їх обліку визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації є складовою частиною ЗС України, підпорядкований Міністерству оборони України і перебуває на утриманні Державного бюджету.

Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому ВІТІ, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, у відповідності до вищевказаного Положення, також фінансується за рахунок державного бюджету.

Основні фонди, обігові кошти управління Інституту є державною власністю, належать до сфери управління Міністерства оборони України, закріплені за управлінням на праві оперативного управління.

Начальник ВІТІ несе повну відповідальність за його стан та діяльність, ефективне використання закріпленого за ним державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов`язань, тому для захисту порушеного права ВІТІ уповноважений виступати стороною в господарському суді, оскільки згідно вимог ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (установи) та зобов`язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині (установі), для чого діяти у відповідності із законом.

Інтереси держави є оціночним поняттям і їх захист закріплюється як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, і в їх основі є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм) у тому числі - спрямованих на захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання описової частини рішення Конституційного Суду України № 3-РП /99 від 08.04.1999.

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності державних органів, а і в діяльності інших суб`єктів господарювання, в тому числі - державних установ та організацій.

Статтею 25 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ передбачено порядок підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах офіцерського складу.

Так, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу (яким виповнилося 18 років), військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання);

Установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (за винятком випадків, передбачених пунктами "б", "г", "д" чи "з" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ), направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби.

При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:

- строкової військової служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;

- військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;

- військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби.

- курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів відповідно до пунктів "б", "г", "д" чи "з" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, направляються у районні (міські) військові комісаріати за місцем проживання для взяття на військовий облік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 затверджено "Порядок відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" (далі Постанова), на виконання якої 16.07.2007 прийнято "Порядок розрахунку витрат пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого спільним наказом Міністра оборони України, Міністра фінансів України, Міністра внутрішніх справ України. Міністра транспорту та зв`язку України та ін. №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Наказ).

Згідно п. 5 зазначеної Постанови витрати на навчання відшкодовуються в повному обсязі курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Пунктом 6 Постанови передбачено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців за відповідною військовою спеціальністю.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України від 04.04.2006 "Про внесення змін до Закону України Про загальний військовий обов`язок і військову службу" від 18.06.1999 строк військової служби в календарному обчисленні становить - до 18 місяців.

Як встановлено судом, з 04 серпня 2014 року солдата ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РВ ГУДМС України в місті Києві 01 березня 2014 року, рнокпп - НОМЕР_2 ) наказом начальника Військового інституту від 04 серпня 2014 року № 154 зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення по курсантській нормі, на котлове забезпечення з 04 серпня 2014 року.

Між відповідачем та Міністерством оборони України 04 серпня 2014 року укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язаний проходити військову службу (навчання) у ВІТІ, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов`язки. Після закінчення навчання він повинен був проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років.

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 19 липня 2018 року № 143 солдата ОСОБА_1 , курсанта 4 курсу 143 навчальної групи факультету телекомунікаційних систем, відрахованого з інституту наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 19 липня 2018 року № 37 (по особовому складу), у зв`язку з достроковим розірванням контракту через недисциплінованість, та як такого, що вислужив встановлений строк строкової військової служби направлено на військовий облік до Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату.

Вказаним наказом з 19 липня 2018 року виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 20 липня 2018 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» кошти на відшкодування за утримання в інституті солдата ОСОБА_1 наказом від 19 липня 2018 року № 143 вирішено стягнути у розмірі 45 129,24 грн.

Тобто, відповідач, всупереч вимог ст. 526 ЦК України порушив умови контракту та відповідно ст. 623 ЦК України повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.

Збитками в даному випадку є витрати, пов`язані з навчанням і утриманням відповідача у ВІТІ, які складаються з різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за період з 04 серпня 2014 року по 19 липня 2018 року.

З наявних в матеріалах справи довідок, розрахунків та списків слідує, що загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 у ВНЗ складає 45129,24 грн, з яких витрати, пов`язані з грошовим забезпеченням - 8106,27 грн, з послугами продовольчого забезпечення - 23844,66 грн, з речовим забезпеченням - 3591,67 грн, з медичним забезпеченням - 366,94 грн, з послугами за споживання комунальних послуг та енергоносіїв - 9219,70 грн, що підтверджується довідками - розрахунками відповідних служб Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Крім того, як убачається з наявної в матеріалах справи фотокопії Гарантійного листа, відповідач зобов`язувався відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням в інституті, добровільно у строк з 19 липня 2018 року по 06 червня 2019 року.

Станом на час розгляду справи відповідачем самостійно не відшкодовано вказану суму витрат та не надано суду доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

Враховуючи наведене вище та те, що витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у ВНЗ у сумі 45 129,24 грн відповідачем не відшкодовано, те, що заборгованість у вказаному розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судом відхиляються твердження, що заборгованість виникла в період навчання, оскільки загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 склала 45 129,24 грн, з яких витрати, пов`язані з грошовим забезпеченням - 8106,27 грн, з послугами продовольчого забезпечення - 23844,66 грн, з речовим забезпеченням - 3591,67 грн, з медичним забезпеченням - 366,94 грн, з послугами за споживання комунальних послуг та енергоносіїв - 9219,70 грн, що підтверджується довідками-розрахунками Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Крім цього, підписуючи Контракт про навчання, відповідач надав згоду відповідно до пункту 1 Контракту відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у ВІТІ.

19 липня 2018 року наказом начальника Військового інституту №37 (по особовому складу) відраховано зі списків інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через недисциплінованість. Тобто, відповідач, всупереч вимог статті 526 Цивільного кодексу України порушив умови контракту та відповідно статті 623 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Також, з урахуванням результату розгляду, не підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн, заявлені у відзиві на позов.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РВ ГУДМС України в місті Києві 01 березня 2014 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 24978555) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 45 129,24 грн (сорок п`ять тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 24 копійки.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова