Рішення № 90941344, 13.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4687/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Прилепський І.А. (представник за ордером)

відповідач: Пояркова К.М. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання неправомірними дій щодо не наведення мотивів відмови у наданні належним чином засвідчених копій податкових повідомлень-рішень, зобов`язання надати податкові повідомлення-рішення, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 серпня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якій позивач просить:

визнати неправомірними дії ГУ ДПС в Одеській області щодо не наведення у листі вих. №771/М/15-32-51-05-07 від 22.04.2020 р. мотивів відмови у наданні ОСОБА_1 належним чином засвідчених копій усіх податкових повідомлень-рішень щодо нарахування їй сум грошових зобов`язань з транспортного податку у 2015 - 2018 роках та не роз`яснення порядку оскарження наданої відповіді;

зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області надати ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №22369-13 від 19.07.2016 р., №22421-13 від 20.07.2016р., №11064951 від 21.12.2017 р., №0264481-1309-1552 від 04.05.2018 р.;

припинити податкові застави, накладені ГУ ДПС в Одеській області на належне на праві власності ОСОБА_1 майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у березні 2020р. позивач дізналась, що усе належне їй майно знаходиться у податковій заставі, обтяжувачем за якою є ГУ ДПС в Одеській області, в зв`язку з чим 23.03.2020р. звернулась до начальника Північного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області із заявою про термінове надання копій усіх податкових повідомлень-рішень щодо нарахування їй сум грошових зобов`язань з транспортного податку у 2015 - 2018 р.р., а також у разі наявності належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують отримання нею таких рішень. Листом відповідача від 22.04.2020р. позивачу повідомлено, що раніше було сформовано та надіслано позивачу п`ять податкових повідомлень-рішень про сплату транспортного податку з фізичних осіб № 22369-13 від 19.07.2016р., №22421-13 від 20.07.2016р., № 11064951 від 21.12.2017р., №0264481-1309-1552 від 04.05.2018р., №0167335-5107-1552 від 31.07.2019р. Однак, відповідачем не надано копії вказаних рішень та доказів їх отримання позивачем, не зазначено порядку оскарження такої відповіді, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян». Незважаючи на те, що позивач просила вирішити порушені у зверненні питання терміново, відповідь відповідача у порушення вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» надійшла лише через місяць. Позивач зазначає, що нею отримано лише одне із вищевказаних рішень за 2019р., інших нею не отримувалось, що позбавляє її можливості оскаржити зазначені рішення в судовому порядку. Також позивач зазначила, що податкові повідомлення-рішення за 2016-2018рр. вона не отримувала та суми грошових зобов`язань по них не узгоджувала, а відповідач відповідних вимог не направляв, в зв`язку з чим податковий борг у позивача відсутній, в зв`язку з чим належне позивачу майно перебуває у податковій заставі неправомірно.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25097/20 від 30.06.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що транспортний засіб, який належить позивачу, з урахуванням приписів ст.ст. 265, 267 ПК України є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2015-2018рр., у зв`язку з чим відповідачем було сформовано податкові повідомлення-рішення №22369-13 від 19.07.2016 р., №22421-13 від 20.07.2016р., №11064951 від 21.12.2017 р., №0264481-1309-1552 від 04.05.2018 р. Посилаючись на правомірність прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень та на правову позицію Верховного Суду, висловлену у рішенні від 24.01.2018р. у справі № 815/7041/16, відповідач зазначив щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Ухвалою від 09.06.2020 р. відкрито провадження у справі та визначено, що її розгляд буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); призначено судове засідання по справі на 06.07.2020 р.

Ухвалою суду від 06.07.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено судове засідання на 10.08.2020р.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020р. ОСОБА_1 завернулась до начальника Північного управління у м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області із заявою, в якій у зв`язку з внесенням належного їй майна у податкову заставу, просила терміново надати копії усіх податкових повідомлень-рішень щодо нарахування їй сум грошових зобов`язань з транспортного податку у 2015-2020рр., а також (в разі наявності) належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують отримання нею таких податкових повідомлень-рішень (а.с. 7).

22.04.2020р. (вих. № 7711/М/15-32-51-05-07) за результатами розгляду вищевказаної заяви повідомлено, що на виконання пп. 267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України позивачу були сформовані та надіслані податкові повідомлення-рішення про сплату транспортного податку з фізичних осіб № 22369-13 від 19.07.2016р., №22421-13 від 20.07.2016р., № 11064951 від 21.12.2017р., №0264481-1309-1552 від 04.05.2018р., №0167335-5107-1552 від 31.07.2019р. Податкові повідомлення-рішення за 2016-2018рр. надіслано рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте поштові відправлення повернулись до податкового органу у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, а щодо податкового повідомлення-рішення за 2019р., - повідомлення про вручення повернуто з відміткою про вручення (а.с. 8). При цьому, зазначений лист жодних додатків не містить.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Законом України «Про звернення громадян» врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

За приписами ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

За приписами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у заяві від 23.03.2020р. позивач, посилаючись на обставини щодо внесення належного їй майна у податкову заставу, просила терміново надати копії усіх податкових повідомлень-рішень щодо нарахування їй сум грошових зобов`язань з транспортного податку у 2015-2020рр., а також (в разі наявності) належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують отримання нею таких податкових повідомлень-рішень.

Відповідач, по-перше, не врахував вимогу позивача щодо термінового розгляду її заяви, не надав аналізу обґрунтованості такої вимоги та не розглянув можливості скорочення терміну заяви позивача від встановленого статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» терміну.

По-друге, відповідач лише повідомив про прийняття ним податкових повідомлень-рішень з транспортного податку у 2016-2019рр., однак не надав їх копій та належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують отримання позивачем таких податкових повідомлень-рішень, незважаючи на те, що саме такі вимоги були викладені у заяві позивача від 23.03.2020р.

По-третє, у разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві позивача, відповідач відповідно до приписів ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» повинен був довести до відома позивача в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Проте, у відповіді відповідача від 22.04.2020р. (вих. № 7711/М/15-32-51-05-07) не зазначено про неможливість надання запитуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та копій документів, що підтверджують отримання нею таких податкових повідомлень-рішень. У відповіді відповідача не викладено мотивів відмови, а також не роз`яснено порядку оскарження такого рішення відповідача.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідач жодним чином не заперечував щодо вищевказаних обставин, не доводив та належними доказами не підтверджував зворотного. У відзиві на позовну заяву наведено доводи щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень про сплату транспортного податку з фізичних осіб № 22369-13 від 19.07.2016р., №22421-13 від 20.07.2016р., № 11064951 від 21.12.2017р., №0264481-1309-1552 від 04.05.2018р., №0167335-5107-1552 від 31.07.2019р., проте суд не надає оцінки таким доводам, оскільки останні не стосуються предмета позову. Натомість, жодних доводів в обґрунтування правової позиції щодо ненадання за заявою позивача запитуваних нею податкових повідомлень-рішень та копій документів, у відзиві на позовну заяву не наведено.

За приписами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені судом обставини, наявні підстави для визнання протиправними дій ГУ ДПС в Одеській області щодо не наведення у листі вих. №771/М/15-32-51-05-07 від 22.04.2020 р. мотивів відмови у наданні ОСОБА_1 належним чином засвідчених копій усіх податкових повідомлень-рішень щодо нарахування їй сум грошових зобов`язань з транспортного податку у 2015 - 2018 роках та не роз`яснення порядку оскарження наданої відповіді; зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області надати ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №22369-13 від 19.07.2016 р., №22421-13 від 20.07.2016р., №11064951 від 21.12.2017 р., №0264481-1309-1552 від 04.05.2018 р.

За приписами п. 93.1 ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 93.2-83.4 ст. 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Позовна вимога щодо припинення податкових застав, накладених ГУ ДПС в Одеській області на належне на праві власності ОСОБА_1 майно є не обґрунтованою, позивачем до суду не надано жодних доказів щодо перебування її майна у податковій заставі та не наведено правових підстав для припинення останньої, в звязку з чим судом не встановлено підстав для її задоволення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання неправомірними дій щодо не наведення мотивів відмови у наданні належним чином засвідчених копій податкових повідомлень-рішень, зобов`язання надати податкові повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо не наведення у листі вих. №771/М/15-32-51-05-07 від 22.04.2020 р. мотивів відмови у наданні ОСОБА_1 належним чином засвідчених копій усіх податкових повідомлень-рішень щодо нарахування ОСОБА_1 сум грошових зобов`язань з транспортного податку у 2015 - 2018 роках та не роз`яснення порядку оскарження наданої відповіді.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області надати ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №22369- 13 від 19.07.2016 року, №22421-13 від 20.07.2016 року, №11064951 від 21.12.2017 року, №0264481-1309-1552 від 04.05.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.08.2020р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.