Рішення № 90941286, 12.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6417/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою вернулась ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради про:

визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60408999 від 24.10.2019 року, винесеної Другим Київським відділом державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника №60408999 від 24.10.2019 року, винесеної Другим Київським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт;

визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника № 60408999 від 24.10.2019 року, винесеної Другим Київським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 наголошувала, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти та накладення арешту на майно боржника є протиправними, оскільки винесені після встановленого строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що не отримувала від державної виконавчої служби жодного з оскаржуваних документів, оскільки у порушення ч.1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» вони їй не надсилалися.

ОСОБА_1 вказувала, що державною виконавчою службою було порушено її права та основоположні свободи, адже необізнаність у наявності відкритого виконавчого провадження призвело до передчасних арештів коштів та майна.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 4 статті 287 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У судове засідання, призначене на 12 серпня 2020 року о 12 годині 30 хвилин, особи, які беруть участь у розгляді справи - не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, враховуючи скорочені строки розгляду справ про оскарження рішень органів державної виконавчої служби та приватних виконавців та керуючись частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін повідомлених належним чином.

У встановлений судом строк, відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх.ЕП/12149/20 від 10.08.2020р.).

Відзив обґрунтований наступним.

Ну думку Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради не є органом державної влади та не утримується з державного бюджету, а тому, виконавчі документи видані департаментом можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Крім того, відповідач наголошував на безпідставності посилань позивача про не направлення оскаржуваних постанов. Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зазначив, що документи виконавчого провадження надсилалися боржнику за її адресою, вказаною у виконавчому документі (а.с.82-86).

У відповіді на відзив (вх.№31583/20 від 12.08.2020р.) ОСОБА_1 наголошувала, що постанова про накладення штрафу була направлена Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради на виконання та отримана державним виконавцем після спливу встановленого трьохмісячного строку пред`явлення до виконання.

Крім того, п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295 від 26.04.2017 року, визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Також, встановлення у затвердженій Наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2018 року формі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (до яких відноситься і Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради) умови відносно того, що постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох (3) місяців з дня винесення або з дня залишення протесту на поставу без задоволення, підтверджує той факт, що під час виконання повноважень щодо перевірки дотримання суб`єктами господарювання законодавства про працю, Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради виконує державні функції, а на оскаржувану постанову поширюються положення частини 1 ст. Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.165-171).

У поясненнях (вх.№31453/20 від 11.08.2020р.) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради зазначалося, що виконавчі документи Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради, як виконавчого органу Одеської міської ради, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років та були перервані у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання шляхом його первинного пред`явлення до виконання листом департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради №02-24/1009 від 17.10.2018 року (а.с.172-181).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, у задоволенні клопотання Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - відмовлено.

Станом на 12 серпня 2020 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 781830,00 гривень (а.с.103-104).

Постанова №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, могла бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення або з дня залишення скарги або протесту на постанову без задоволення (а.с.104).

03 квітня 2019 року, Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Постанову №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, було повернуто без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску (а.с.105).

17 жовтня 2019 року, Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради повторно звертається з заявою до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо прийняття до виконання Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року (а.с. 102).

24 жовтня 2019 року, Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови:

про відкриття виконавчого провадження №60408999 щодо примусового виконання Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року (а.с.109);

про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 78183,00 гривень (а.с.110);

про арешт коштів боржника (а.с.111);

про арешт майна боржника (а.с.112)

Вважаючи постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арештів на кошти та майно - протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (далі - Порядок №509) , визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Статтею 4 Закону №1404-VIII, у редакції закону на момент первинного звернення Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради з заявою про прийняття до виконання Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, були визначені вимоги до виконавчого документа.

Зокрема, частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII було встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим (пункт 8).

Крім того, положеннями частини 2 статті 26 Закону №1404-VIII було визначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 03 квітня 2019 року, Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Постанову №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, було повернуто без прийняття до виконання саме на підставі п.8 ч.4 статті 4 Закону України №1404-VIII - стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску.

Авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, внесені стягувачем на окремий не бюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями юстиції Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, приватним виконавцем в банках до відкриття виконавчого провадження, які використовуються виконавцем для організації та проведення виконавчих дій в спосіб та порядок встановлений Міністерством юстиції України.

15 травня 2019 року, Другий сенат Конституційного Суду України визнав неконституційною норму Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено розміри авансового внеску, який стягувачі мають сплатити при примусовому виконанні судових рішень.

Тобто, положення частини другої статті 26 Закону №1404-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 року, оскільки держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону №1404-VIII правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17 жовтня 2019 року, Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради повторно звертається з заявою до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо прийняття до виконання Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, саме з посиланнями на Рішення Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019 року.

Однак, суд звертає увагу, що на момент законодавчо визначеного строку звернення Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради з заявою про прийняття до виконання Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, вищевказані норми Закону №1404-VIII щодо авансового внеску були чинними, не конституційними не визнавалися.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку, Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради було порушено принцип належного врядування, оскільки у законодавчо встановлений період для пред`явлення постанови про накладення штрафу до виконання, чинними та прямими нормами законодавства (Законом №1404-VIII) було визначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску, що у свою чергу Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради виконано не було.

Доказів оскарження Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради повернення постанови про накладення штрафу без прийняття до виконання через несплату авансового внеску матеріали виконавчого провадження №60408999 - не містять.

Крім того, факт визнання 15 травня 2019 року, Другим сенатом Конституційного Суду України неконституційною норму Закону України «Про виконавче провадження» щодо сплати авансового внеску, не пояснює факт тривалого зволікання Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради з повторною заявою про прийняття Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, аж до 17 жовтня 2019 року.

Суд зазначає, що Постанова №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, могла бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення або з дня залишення скарги або протесту на постанову без задоволення (а.с.104).

Строк пред`явлення постанови до виконання до 14 січня 2019 року (включно).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що звернувшись повторно 17 жовтня 2019 року з заявою до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо прийняття до виконання Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради було пропущено законодавчо визначений тримісячний строк для пред`явлення постанови до виконання.

Крім того, рішення Конституційного Суду №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 року, яким положення частини другої статті 26 визнано такими, що не відповідають Конституції України, не є автоматичною підставою для поновлення Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради строку пред`явлення до виконання постанови про накладення штрафу.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, статтею 376 КАС України було визначено можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою або приватним виконавцем на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 11, 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, ? заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

Проте, якщо примусове виконання здійснюється на підставі документів, виданих іншими органами, у даному випадку Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради, такі заяви учасників виконавчого провадження мали розглядатися у порядку, передбаченому статтею 287 КАС України.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №442/2270/17-ц від 12 вересня 2018 року та №422/2248/17 від 05 грудня 2018 року.

Однак, доказів звернення Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення Постанови №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року до виконання, матеріали виконавчого провадження №60408999 від 24 жовтня 2019 року - не містить, сторонами по справі суду не надавалися.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд критично ставиться до посилань відповідача, що строк пред`явлення виконавчих документів Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради становить три роки, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося судом, Порядком №509 визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно з п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Крім того, згідно з пп. 3.3.14 п. 3.3 розділу 3 Положення про департамент аналітики та контролю Одеської міської ради, директор Департаменту накладає штрафи на суб`єктів господарювання та роботодавців за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідно до законодавства України.

Саме у порядку, передбаченому п. 8 Порядку №509 відбувся розгляд справи про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами на ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку, Департамент аналітики та контролю Одеської міської, як уповноважений орган, здійснював державний контроль за законодавством про працю та зайнятість населення на території м. Одеса, а тому, фактично, виконував функції державного органу у межах покладених на нього обов`язків.

Суд звертає увагу, що кошти від сплати штрафів (фінансових санкцій) за порушення законодавства про працю, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад, у тому числі Департаментом аналітики та контролю Одеської міської, перераховуються до місцевого бюджету, а тому, вказані органи діють в інтересах держави.

Крім того, суд наголошує, що у постанові Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, чітко визначений строк пред`явлення її до виконання, що також відповідає формі постанови, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017 року та складає - три місяці.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято до виконання Постанову №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, строк пред`явлення якої було пропущено, а тому, постанова про відкриття виконавчого провадження №60408999 від 24.10.2019 року - є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 26 Закону України №1404-VIII, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження №60408999 від 24.10.2019 року, похідні постанови, такі як: постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про арешт коштів боржника, постанова про арешт майна боржника, також є протиправними та підлягають скасуванню.

Серед іншого, суд зазначає, що статтею 28 Закону України №1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження, доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Проте, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що докази надсилання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про накладення арешту на кошти та постанови про накладення арешту на майно, у виконавчому провадженні №60408999 від 24.10.2019 року, рекомендованим поштовим відправленням - відсутні.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, на вибір користувача.

Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

У матеріалах виконавчого провадження №60408999 від 24.10.2019 року не міститься рекомендованих поштових відправлень з повідомленням про їх вручення щодо надсилання оскаржуваних постанов позивачу.

Суд критично ставиться до наявності у матеріалах справи фіскального чеку від 21 листопада 2019 року, оскільки з його змісту неможливо встановити, що саме надсилалось позивачеві та чи було поштове відправлення отримано. Крім того, оскаржувані постанови датовані 24 жовтня 2019 року та повинні були бути надіслані не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, що не відповідає даті 21 листопада 2019 року (а.с.101).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було порушено вимоги статті 28 Закону України №1404-VIII щодо надсилання документів виконавчого провадження.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Зокрема, щодо помилки у прізвищі боржника, ОСОБА_1 , яка була виправлена державним виконавцем.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Європейського суду з прав людини та встановлених обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника №60408999 від 24.10.2019 року.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешти задоволенню не підлягає, оскільки скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та похідних постанов автоматично тягне за собою скасування арештів та є достатнім та ефективним засобом захисту прав позивача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог статті 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність своїх дій при відкритті виконавчого провадження за постановою №ОМС-ОД1142/1180/НП/АВ/ІП/ФС/171 від 14 грудня 2018 року, строк пред`явлення якої було пропущено, та як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника та накладення арешту на кошти боржника №60408999 від 24.10.2019 року.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 гривень, згідно квитанції про сплату №0.0.1789699830.1 від 03.08.2020 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова 1, код ЄДРПОУ 41407330), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамента аналітики та контролю Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Польський узвіз 6, код ЄДРПОУ 41820248) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60408999 від 24.10.2019 року, винесеної Другим Київським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника №60408999 від 24.10.2019 року, винесеної Другим Київським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт; визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника № 60408999 від 24.10.2019 року, винесеної Другим Київським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт - задовольнити частково.

Постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження №60408999 від 24.10.2019 року - визнати протиправною та скасувати.

Постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника №60408999 від 24.10.2019 року - визнати протиправною та скасувати.

Постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт майна боржника №60408999 від 24.10.2019 року - визнати протиправною та скасувати.

У решті задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 2522,40 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене згідно статті 287 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балан Я.В.

.