Ухвала суду № 90941188, 12.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3099/20

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

12 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Державного реєстратора прав на нерухоме майно Живко Михайло Олександрович, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81131, вул. Центральна, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Живко Михайло Олександрович ( АДРЕСА_2 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (78019, м. Львів, пр. Чорновола, 4). в якому позивач просить суд визнати бездіяльність і дії та рішення Державного реєстратора п. Живко М.О. про відмову у державній реєстрації прав постійного користування земельною ділянкою з реєстраційним № 1660257346236 з кадастр. № 4623683300:03:000:0057 протиправними та забов`язати здійснити реєстрацію прав постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 24.04.2020 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі відмовлено.

Ухвалою від 24.04.2020 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали суду позивачем виконано.

Ухвалою від 19.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 27.07.2020 року витребувано докази у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Розпорядженням представника Президента України у Пустомитівському районі від 12.03.1993 року за № 77 позивача визнано фермером з 4 га землі про, що виданий Державний акт на право постійного користування землею № 060378 Б та винесено межі земельної ділянки в натурі та зареєстровано в книзі Державних актів на право постійного користування за № 550. Зазначає, що правомірність отримання земельної ділянки та видачу державного акту 060378 Б підтверджено ухвалою Господарського суду Львівської області по справі № 3/168-13/302 від 17.02.2004 року, Конституційним Судом України та рішенням Європейського Суду з прав людини. Згідно з витягу з Державного земельного кадастру на частину земельної ділянки державного акту № 060378 Б пл. 2, 816 га з к. № 4623683300:03:000:0057, а право на решту частини земельної ділянки державного акту № 060378 Б пл.1, 19 га оскаржується в Пустомитівському районному суді де співвідповідачем є Солонківська сільська рада.

На думку позивача державна реєстрація речових прав на земельну ділянку похідних від прав власності набутих і оформлених в установленому порядку до 01.01.2013 року проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку і без подання заявником документа на підставі якого набуте речове право за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, в тому числі перенесеної із Державного реєстру земель документу, що відповідно законодавства яке діяло до 01 січня 2013 року посвідчували право постійного користування земельною ділянкою, а також книги запису реєстрації такого документу.

Позивач стверджує, що документи якими посвідчується право власності чи право постійного користування земельними ділянками до набрання чинності Закону України «Про державний земельний кадастр» є дійсними.

Також позивач зазначив, що під час ознайомлення з матеріалами справи 10.10.2019 року в слідчих органах стало відомо, що відповідач здійснив державну реєстрацію права власності на частину земельної ділянки державного акту № 060378 Б пл. 2, 816 га з к. № 4623683300:03:000:0057 та не здійснив реєстрації права постійного користування на вказану земельну ділянку, а на звернення позивача відмовив здійснити реєстрацію, чим порушив право на землю та п.п.2,3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області надіслала до суду відзив на позовну заяву (38779), в якому проти позову заперечують, просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказують, що основним документом на який спирається позивач як правовстановлюючий документ на підставі, котрого в його користуванні перебуває земельна ділянка площею 4 га, є Державний акт на право постійного користування від 27 квітня 1993 року. Вказують, що Державний акт на право постійного користування від 27 квітня 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №550 (далі - Державний Акт), жодним чином не є правовстановлюючим документом, так як він не має на даний час юридичної сили. Відповідач у відзиві стверджує, що 25 листопада 1998 року прокурор Пустомитівського району Львівської області вніс протест на рішення 1992 року про виділення позивачу земельної ділянки. 04 грудня 1998 року районна рада скасувала зазначене рішення на підставі цього протесту та звернулася до прокурора з вимогою ініціювати провадження зі скасування виданого заявникові Державного акта на право користування землею та його реєстрації як фермера. Позивач оскаржив це рішення до арбітражного суду Львівської області. 19 грудня 2002 року Господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні позову позивача, у подальшому це рішення було залишено без змін судами вищих інстанцій. На підтвердження цих обставин відповідачем було надано копії рішень судів, а саме : рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2002 р. у справі №3/18-38/16; постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2003 р. у справі №3/18-38/16; постанова Вищого господарського суду України від 14.01.2004 р. у справі №3/18-38/16; ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.04.2011р. у справі №К-5743/08. Також покликаються на правову позицію, яка викладена у рішенні Верховного суду України від 19.06.2013р. при розгляді справи № 6-57цс13.

На думку відповідача скасування рішення Пустомитівської районної ради 11.05.1992р. було достатнім і не потребувалось додаткових рішень про скасування Державного Акту, щоб визнати факт припинення землекористування позивачем. Вказують, що Державний Акт був виданий Позивачу на підставі рішення Пустомитівської районної ради від 11.05.1992р., яке в результаті було скасоване. Цей факт підтверджують, як численні рішення прийняті національними судовими інстанціями, так і констатовано в Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. (заява №29979/04).

Щодо тверджень позивача в позовній заяві, щоб перенести в Державний земельний кадастр мали дані про ділянку площею 4 га, згідно Державного Акту, відповідач у відзиві зазначає, що позивач оскаржує діє та бездіяльність відповідача 2, що полягають у відмові державної реєстрації права постійного користування земельної ділянки площею 2,8160га, кадастровий номер 4623683300:03:000:0057 (надалі - земельна ділянка 2). Зазначають, що дана земельна ділянка була сформована та передана з державної власності в комунальну в порядку в порядку ст. 117 Земельного кодексу України, тобто, в результаті процесу, який жодного відношення до позивача не має. Право комунальної власності на земельну ділянку 2 зареєстроване за Солонківською сільською радою (Відповідач 1).

В позовній заяві відсутнє обгрунтування такої суттєвої різницю в площах - згідно Державного акту - 4 га, а площа земельної ділянки 2 - 2,8160 га. З огляду на це, відсутні будь які правові підстави вважати, що це одна і та сама земельна ділянка.

Згідно наведеного Позивачем п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр»: у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Таким чином земельна ділянка площею 4 га, надана згідно Державного акту не підпадає під дію норм наведених вище положень, тому, що вона не була і не могла бути зареєстрованою в Державному реєстрі земель, з огляду на те, що дані до про цю земельну ділянку не заносились до нього через відсутність правових підстав на неї, втрачених внаслідок визнання незаконним рішення на підставі, якого був виданий Державний акт.

Також вказують, що весь час з моменту скасування рішення про видачу Державного акту ОСОБА_1 , не міг користуватись земельною ділянкою, він і звертався до різних судових інстанцій в Україні, а коли вони вичерпались то звернувся до Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду справи в Європейському суді з прав людини йому присудили компенсацію, яка була виплачена.

Відповідач у відзиві покликається на те, що станом на сьогоднішній день на території правонаступника Зубрянської сільської ради – Солонківської сільської ради не має земельних ділянок, які б перебували в постійному користуванні позивача. Існує лише документ Державний акт, виданий на підставі скасованого рішення на ім`я громадянина України ОСОБА_1 .

11 серпня 2020 року позивачем до суду (вх.№ 39770) подано відповідь на відзив, в якій вказав, що документи якими посвідчується право власності чи право постійного користування земельними ділянками до набрання чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» є дійсними в тому числі і державний акт 060378 Б на право постійного користування пл.2,816 га к.н. 4623683300:03:000:0057 і підлягають державній реєстрації, відтак державний кадастровий реєстратор порушує ст.29 п.2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд дослідив зміст заяв сторін по суті спору (позов, відзив), на які учасники справи посилаються на підтвердження своїх аргументів та встановив наступне:

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею 4,0 гектарів серії Б №060378 від 27.04.1993 року, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-0002543532018, який було сформовано 26.12.2018 року на заяву (запит) ОСОБА_1 , вказано: кадастровий номер 4623683300:03:000:0057; місце розташування (адміністративно – територіальна одиниця) Львівська область, Пустомитівський район, Солонківська сільська рада; цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення фермерського господарства; форма власності: комунальна; площа земельної ділянки, гектарів: 2, 8160. У відомостях про право власності/право постійного користування, вказано вид права - право власності, найменування – Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області.

08.04.2020 року державним реєстратором Живко Михайлом Олександровичем було сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за індексним номером 206345252, від 08.04.2020 року, в якому відображено наступну інформацію, а саме в розділі інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна вказано реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1660257346236; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 4623683300:03:000:0057; опис об`єкта: площа (га): 2.816. Підставою виникнення права власності вказано рішення органу місцевого самоврядування, про надання згоди на передачу, серія та номер:1226, виданий 30.08.2018. видавник: Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області; акт приймання – передачі нерухомого майна, серія та номер:б/н, виданий 06.06.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43351370 від 04.10.2018. У розділі актуальна інформація про право власності, форма власності вказано комунальна, власниками зазначено - – Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області.

08 квітня 2020 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Живко Михайло Олександрович, Солонківської сільської ради Пустомитівського району, Львівської області було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 51915305, яким було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою на земельна ділянка з реєстраційним номером 1660257346236, кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:03:000:0057 за суб`єктом ОСОБА_1 . Дане рішення обґрунтовано тим, що документи подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують: відсутні дані щодо користування землею у відомостях ДЗК; площа земельної ділянки, вказана в державному акті суперечить площі зареєстрованої земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто ідентифікувати, що саме та ділянка не надається можливим.

Не погоджуючись із такими діями, що зокрема полягали у відмові державного реєстратора в права постійного користування земельною ділянкою з реєстраційним номером 1660257346236, кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:03:000:0057, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Суд зазначає, що статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України під терміном публічно-правовий спір необхідно розуміти спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі № 813/6286/15.

З позовної заяви та наданих до неї документів встановлено, що Розпорядженням представника Президента України у Пустомитівському районі від 12.03.1993 року за № 77 позивача визнано фермером з 4 га землі про, що виданий Державний акт на право постійного користування землею № 060378 Б та винесено межі земельної ділянки в натурі та зареєстровано в книзі Державних актів на право постійного користування за № 550. Згідно з витягу з Державного земельного кадастру на частину земельної ділянки державного акту № 060378 Б пл. 2, 816 га з к. № 4623683300:03:000:0057, а право на решту частини земельної ділянки державного акту № 060378 Б пл.1, 19 га оскаржується в Пустомитівському районному суді де співвідповідачем є Солонківська сільська рада.

Представник Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у відзиві заперечує наявність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки право комунальної власності на земельну ділянку 2 зареєстроване за Солонківською сільською радою. Також вказують, що дана земельна ділянка була сформована та передана з державної власності в комунальну в порядку в порядку ст. 117 Земельного кодексу України, тобто, в результаті процесу, який жодного відношення до позивача не має.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява містить вимоги про визнання бездіяльність і дії та рішення Державного реєстратора п. Живко М.О., про відмову у державній реєстрації прав постійного користування земельною ділянкою з реєстраційним № 1660257346236 з кадастр. № 4623683300:03:000:0057 протиправними та зобов`язати здійснити реєстрацію прав постійного користування земельною ділянкою, що пов`язано з порушенням права позивача на земельну ділянку, право комунальної власності на спірну земельну ділянку з реєстраційним № 1660257346236 з кадастр. № 4623683300:03:000:0057, яке було зареєстровано за Солонківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Отже, даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, стосується речового права на земельну ділянку, право комунальної власності зареєстрованою за Солонківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Частинами 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Аналіз зазначених вище правових норм та предмет спору і суб`єктний склад сторін свідчить про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 1 ч.1 ст.238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі слід закрити.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у цій справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з одночасним роз`ясненням, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 840,80 грн., який сплачений квитанцією №ПН 1033814 від 08.05.2020 року (а. с. 35).

Керуючись ст.ст. 19, 238, 239, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

у х в а л и в :

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Живко Михайло Олександрович, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку господарського судочинства.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з бюджету судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок, сплачений квитанцією №ПН 1033814 від 08.05.2020 року.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.