Рішення № 90941165, 13.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/3155/20

13 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, Львівська область, місто Львів, пл. Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 20847537), в якому просять суд:

- «визнати, що через бездіяльність Львівської міської рада внаслідок не усунення створених небезпек для життя і здоров`я в будинку АДРЕСА_2 є загроза для життя і здоров`я позивачів через невиконання норм Конституції України, Кодексу цивільного захисту України, Конвенції, Конвенції 2. та відповідного рішення суду»;

- «визнати факт завданої моральної шкоди позивачам через спеціальне не усунення небезпеки для життя, здоров`я і знущання службовими особами Галицької РА ЛМР та ЛМР встановити розмір відшкодування завданої моральної шкоди позивачам в 1000000,00грн. (один мільйон гривень)»;

-«зобов`язати Львівську міську раду виплатити завдану моральну шкоду здоров`ю та життю позивачів в розмірі 1000000,00грн. (один мільйон грн.) розділивши суму між позивачами порівну».

В обгрунтування позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивачі стверджують, що їх сім`я поставлена на межу фізичного знищення, а також знищення єдиного житла, оскільки в під`їзді №1 будинку зберігається квадроцикл та мотоцикл біля дерев`яних сходів, а відповідач не вчиняє жодних дій. Скарги позивача з цього приводу до підпорядкованих структур Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника будинку надають відповіді знущального характеру, а міська рада бездіє. Вказаний будинок перебуває у власності Львівської міської ради.

Позивач покликається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19, яким рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року в справі № 1340/4560/18 скасовано та прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправними дії Львівської міської ради щодо не вирішення питання пожежної безпеки в будинку АДРЕСА_2 . Позивачі зазначають, що невиконання відповідачем законодавства України та вказаного судового рішення спричиняє створення небезпеки для життя і здоров`я у зв`язку із станом пожежної безпеки у мешканців будинку АДРЕСА_2 .

Відтак позивач вважає, що має місце типове невиконання суб`єктом владних повноважень, тобто Львівською міською радою, своїх завдань у сфері пожежної безпеки.

Ухвалою від 27.04.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Ухвалою суду від 15.05.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.05.2020 суд відмовив позивачам у клопотанні про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

20.07.2020 суд виніс ухвалу з питань зупинення провадження у справі, відповідно до якої відмовив позивачам у клопотанні про зупинення провадження у справі.

20.07.2020 ухвалою суду суд продовжив позивачам процесуальний строк для надання відповіді на відзив.

20.07.2020 ухвалою суду суд продовжив процесуальний строк розгляду справи №380/3155/20.

28.05.2020 суд отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги, вважаючи, що встановлення фактів є предметом суду цивільної юрисдикції, а також, що міська рада не може втручатися у діяльність інших суб`єктів господарювання, як-от ЛКП «Айсберг» щодо забезпечення порядку та благоустрою у будинку, що знаходиться його балансі. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то відповідач заперечує з тих підстав, що заподіяння моральної шкоди позивачам не може бути голослівним, а повинно бути доведеним.

05.08.2020 до суду надійшла від позивачів відповідь на відзив, не підписана електронним цифровим підписом.

11.08.2020 суд отримав від позивачів оригінал відповіді на відзив, однак без доказів надіслання (надання) її іншим учасникам справи. У відповіді на відзив позивачі зазначають, що бездіяльність Львівської міської ради у сфері пожежної безпеки призвела до створення умов, за яких позивачі можуть опинитися у небезпеці.

Інші заяви по суті справи учасники справи до суду не подавали.

Суд встановив таке.

Як видно з матеріалів справи, позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками та зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, що перебуває у власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради; будинок перебуває на балансі Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла "Айсберг" (далі - ЛМКП "Айсберг"), котре надає послуги з утримання будинку.

Суд встановив, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19, яким рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року в справі № 1340/4560/18 скасовано та прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправними дії Львівської міської ради щодо не вирішення питання пожежної безпеки в будинку АДРЕСА_2 .

Зокрема, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19 встановлено, що у липні працівниками ЛМКП «Айсберг» власнику квартири АДРЕСА_3 було скеровано попередження про звільнення під`їзду № 1 у будинку від квадроцикла. Станом на 13.08.2018 року квадроцикл забрано. Проте в обгрунтування вказаних вище фактів реагування відповідачем не надано жодних доказів.

Крім цього у відповіді від 27.09.2018 року № 31-5645 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради на звернення ОСОБА_1 від 10.09.2018 року № 3-Г-88988-Л-31 щодо незаконної стоянки квадроциклів та мотоциклів в підїзді будинку АДРЕСА_2 повідомила, що прибудинкова територія є спільним майном співвласників, що належить їм на праві спільної сумісної власності відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». І саме співвласники вправі встановлювати, кому і на яких умовах ним користуватися. Зазначено, що у випадку незгоди з наданою відповіддю, її можна оскаржити згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду, аналізуючи зміст наданої відповіді зазначила, що у ній не надано відповіді по суті поставлених у зверненні питань та викладених фактів, а саме щодо вирішення проблемного питання, на думку позивача, щодо правомірності стоянки в під`їзді будинку АДРЕСА_2 спершу квадроцикла, а пізніше мотоцикла, де заявник вказує, що наявність таких у під`їзді є об`єктом потенційної небезпеки, що може спричинити пожежу.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованими доводи позивача (апелянта) в частині вимог щодо визнання протиправними дій Львівської міської ради щодо не вирішення питання пожежної безпеки в будинку АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи №380/3155/20 видно, що 12.04.2020 Галицька районна адміністрація надіслала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи від 12.04.2019 №31-1883 та №31-1884 щодо влаштування стоянки у під`їзді будинку, в якому вони проживають та використання прибудинкової території. Цей лист був відповіддю на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04.04.2019, тобто такого, що поданий до моменту прийняття Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19.

У справі №380/3155/20 зазначені відповіді Галицької районної адміністрації від 12.04.2019 не є предметом спору.

24.04.2019 комісією Галицького РВ м. Львова ГУДСНС України у Львівській області складено акт обстеження 1-го під`їзду житлового будинку АДРЕСА_2 та встановлено знаходження у ньому квадроцикла з двигуном внутрішнього згорання та недопалків коло нього. Аналогічного змісту акт складено 20.04.2019.

Листом від 08.01.2020 №58-8/КО-1/01-19 ГУДСНС України у Львівській області повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення перевірки у будинку АДРЕСА_2 після отримання дозволу від управителя будинку.

Листом від 27.02.2020 №58-8/КО-1/01-19 ГУДСНС України у Львівській області повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про результати проведеної перевірки та про підтвердження факту порушення, а саме: захаращення шляхів евакуації шляхом зберігання транспортних засобів в об`ємі сходової клітки.

Листом від 24.01.2020 Держпродспожив служба повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що питання їхнього звернення не належать до повноважень Держпродспоживслужби, однак в порядку консультації проінформувало про правила зберігання транспортних засобів.

12.03.2020 позивачі зверталися до Начальника ГУ НП у Львівській області із скаргою-заявою про встановлення власника транспортного засобу, що збеігається у під`їзді їхнього будинку.

Як видно з матеріалів справи, позивачі, після ухвалення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19 із окремими зверненнями до Львівської міської ради не зверталися.

Водночас, як видно з позовної заяви, позивачі вважають, що відповідач не виконує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19, не вчиняє жодних дій щодо забезпечення пожежної безпеки у їхньому будинку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Разом з тим, статтею 383 КАС України передбачено можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Так, згідно з ч. 1ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Проте, у позовній заяві не зазначено процесуальної підстави, з якої позивач звернувся з вказаним позовом до суду - чи це ст.168 КАС України (пред`явлення позову), чи це ст.383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду).

Отже суд має з`ясувати, чи не була оскаржувана бездіяльність та необхідність вчинити певні дії, як стверджує позивач, пов`язана з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання протиправним невиконання Львівською міською радою постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

За приписами ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абзаці 1 пп. 3.2 п. 3, п. 4 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

За правилами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки таким чином порушить процесуальні норми КАС України.

У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №857/766/19, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Оскільки під час судового розгляду, факт наявності у позивачів порушеного права не знайшов свого підтвердження, то між позивачем та відповідачем не виникало жодних публічних правовідносин.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18) (п.34).

Враховуючи те, що передумовою для можливості стягнення із суб`єкта владних повноважень матеріальної чи моральної шкоди (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні, суд дійшов висновку, що даний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають у зв`язку із тим, що позивачі звільнені від їх сплати.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, Львівська область, місто Львів, пл. Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 20847537) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Лунь З.І.