Рішення № 90941098, 13.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2146/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Андрія Анатолійовича Гавриленка, начальника відділу прийому документів та заяв Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Смалій Людмили Миколаївни, заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Василенко Наталії Вікторівни, виконуючого обов`язки міського голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В`ячеслава Петровича, першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради Олега Юрійовича Кузьмінова, заступника міського голови, начальника відділу кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування Сєвєродонецької міської ради Ірини Вікторівни Степаненко про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення м. Сєвєродонецька Андрія Анатолійовича Гавриленка, начальника відділу прийому документів та заяв УП та СЗН м. Сєвєродонецька нині заступника УП та СЗН м. Сєвєродонецька Н. Василенко, виконуючого обов`язки міського голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В`ячеслава Петровича, першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради Олега Кузьмінова, заступника міського голови, начальника відділу кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування Сєвєродонецької міської ради І. Степаненко визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали, проте не пізніше ніж через 3 (три) днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статей 160, 161 КАС України, та її копії для надіслання відповідачам; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами; належним чином засвідчених копій письмових доказів (документів), доданих до позовної заяви, для приєднання до справи та вручення відповідачам; доказів на підтвердження скрутного майнового стану позивача, або обґрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору, або оригіналу документа про сплату судового збору в сумі в сумі 8408,00 грн (арк. спр. 51-55).

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01 липня 2020 року без номеру про тимчасове повернення семи примірників копій документів, доданих до позовної заяви для приєднання до матеріалів справи та вручення відповідачам, відмовлено, продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних дня з дати отримання даної ухвали. Запропоновано позивачу протягом п`яти календарних дня з дати отримання даної ухвали, проте не пізніше ніж через 3 (три) дні з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статей 160, 161 КАС України, та її копії для надіслання відповідачам; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами; належним чином засвідчених копій письмових доказів (документів), доданих до позовної заяви, для приєднання до справи та вручення відповідачам; доказів на підтвердження скрутного майнового стану позивача, або обґрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору, або оригіналу документа про сплату судового збору в сумі в сумі 8408,00 грн (арк. спр. 59-61).

08 липня 2020 року від позивача за вхідним реєстраційним номером 26915/2020 надійшов уточнений адміністративний позов, з такими уточненими позовними вимогами:

1) визнати дії на той час начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради, нині заступника начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Н.В. Василенко, начальника відділу з прийому документів та заяв УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Л.М. Смалій - суб`єктів владних повноважень, які виразилися у відмові нарахувати позивачу компенсаційну виплату за період з 01.03.2019 по 12.03.2019 протиправними та зобов`язати їх донарахувати компенсаційну виплату за вказаний період;

2) визнати дії начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради А.А. Гавриленко - суб`єкта владних повноважень, які виразилися у відмові нарахування позивачу компенсаційної виплати з 29.02.2020 протиправними і зобов`язати нарахувати позивачу компенсаційні виплати з 29.02.2020, які не скасовані і на які позивач не втратила права;

3) визнати бездіяльність в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради В.П. Ткачука, заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І.В. Степаненко - суб`єктів владних повноважень, які не забезпечили поновлення порушених прав по нарахуванню позивачу компенсаційної виплати по догляду за особою, яка досягла 80-ти річного віку, а бездіяльність першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради О.Ю. Кузьмінова - суб`єкта владних повноважень, яка виразилася в тому, що він не забезпечив поновлення порушених прав позивача в нарахуванні компенсаційної виплати з 29.02.2020, на яку позивач не втратила права - протиправною і зобов`язати їх особисто організувати та перевірити стан розгляду заяви позивача від 27.02.2020;

4) стягнути користь позивача завдану їй велику моральну шкоду у сумі по 15 тис. грн з посадових осіб з кожного: в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради В.П. Ткачука, начальника відділу прийому документів та заяв УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Л.М. Смалій; у сумі по 10 тис. грн з посадових осіб з кожного: начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради А.А. Гавриленко , на той час начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради, нині заступника начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Н.В. Василенко, заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І.В. Степаненко , першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради О.Ю. Кузьмінова;

5) стягнути з вище зазначених посадових осіб непередбачені матеріальні витрати, пов`язані з поданням адміністративного позову у сумі 347,00 грн солідарно, та 100,00 грн за довідку з банку.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що 01.03.2019 позивач та її мати звернулися із заявами до УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради для надання допомоги по догляду за матір`ю похилого 80-літнього віку, до яких додали всі необхідні документи, окрім заключень ЛКК. В своїй заяві позивач зазначила, що заключення ЛКК будуть надані пізніше, так як вона ще оформлює ці документи.

Нарахування соціальної допомоги було розпочато з 13.03.2020, тобто з дня надання висновків ЛКК, а не з 01.03.2020 - дня подання заяв про виплату такої допомоги. Зазначене позивач вважає протиправним.

Не погоджуючись із порушенням, на думку позивача, дати призначення соціальної допомоги, позивач не одноразово зверталась із скаргами та зверненнями до посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, на що отримувала відмови.

В подальшому позивач за поновленням своїх порушених прав при призначенні компенсаційної виплати, а також донарахування виплати за період з 01.03.2019 по 12.03.2019, яку, на думку позивача, їй незаконно не нарахували, зверталась зі скаргами до посадових осіб Сєвєродонецької міської ради, однак звернення, на думку позивача, не дали позитивного результату.

27.02.2020 позивач звернулась до УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради вдруге із заявою про призначення компенсаційної виплати з 29.02.2020 по догляду за похилого віку матір`ю 1939 року народження, до заяви позивач додала всі документи, окрім заключень ЛКК, бо, як вважає позивач, до наступного часу вона не втратила права на цей вид компенсаційної виплати. Заключення ЛКК від 28.02.20 № 314 та № 315, видані комунальним некомерційним підприємством «Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Сєвєродонецької міської ради позивачем до УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради надані 02.03.2020.

Листом від 11.03.2020 № 2218/05 УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради відмовило в призначенні компенсаційної виплати по догляду за особою, яка досягла 80 років, оскільки скасовано постанову КМ України від 26.07.1996 № 832. Лист було підписано начальником УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради.

На зазначені дії начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради позивач звернулась зі скаргою до Сєвєродонецької міської ради. Однак порушене, на думку позивача, право на отримання компенсаційної виплати по догляду за особою, яка досягла 80 років не були поновлені за наслідком розгляду звернень позивача.

Ухвалою суду від 13 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі сьомим відповідачем Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2522,40 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом (арк. спр. 100-104).

Від Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - VII відповідач, УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради) через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду 31.07.2020 надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 52-54), в якому зазначено, що відповідач позовних вимог не визнає з таких підстав.

VII відповідач зазначив, що 01.03.2019 від відповідача дійсно надійшла заява до приймальні УПтаСЗН. Заяву було оформлено у довільній формі на російській мові (не за встановленим Мінсоцполітики зразком) про те, що позивач просить оформити допомогу по догляду за особою похилого віку, оскільки матері позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 80 років та, зі слів, позивача, вона потребує постійного догляду. До заяви були надані копії паспортів, РНОКПП, трудових книжок позивача та її матері, а також заяву від матері позивача, ОСОБА_4 , написану власноруч 01.03.2019 в якій вона просить призначити їй допомогу по догляду за нею. Оскільки станом на 01.03.2019р. законодавством України було передбачено два види компенсаційної виплати по догляду за людиною похилого віку (передбачені постановою КМУ від 29.04.2004 № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» та постановою КМУ від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян»), позивачу листом від 13.03.2019 № 1854/06 були надані роз`яснення щодо умов призначення компенсаційної виплати. 13.03.2019 позивач надала заяву про призначення компенсаційної виплати особам, що надають соціальні послуги за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441. Виплату призначено на підставі Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ від 29.04.2004 № 558 на період з 13.03.2019 по 12.03.2020 включно в розмірі 192,10 грн щомісячно, згідно чинного законодавства України. Додатково з приводу правильності періоду призначення компенсаційної виплати УПтаСЗН зверталось за роз`ясненнями до Департаменту соціального захисту населення Луганської ОДА, а Сєвєродонецька міська рада - до Міністерства соціальної політики України. Згідно з листом - роз`ясненням Міністерства соціальної політики від 25.10.2019 № 553/0/232-19/61, щомісячна компенсаційна виплата призначається і виплачується підрозділом соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, на підставі заяви, форма якої затверджена наказом Мінсоцполітики від 21.04.2015 № 441 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», разом з документами, зазначеними в пункті 6 Порядку. Таким чином, VII відповідач вважає, що компенсаційну виплату позивачу призначено згідно з чинним законодавством. Тому, на думку VII відповідача, посилання позивача на те, що період призначення виплати повинен тривати з 01.03.2019 є безпідставними. VII відповідач зазначив, що в особовій справи позивача міститься заява від 27.02.2020 про призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку (спочатку позивач вказала, що звертається за призначенням компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги, але потім власноруч закреслила). VII відповідач вказує, що Постанова КМУ від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», якою передбачалось призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку, втратила чинність 23.03.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 233 «Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян». Таким чином з 23.03.2019 призначення зазначеної компенсаційної виплати не провадиться. VII відповідач вказує, що з цього приводу позивачу неодноразово надавались роз`яснення під час прийому документів, а також у відповідях УПтаСЗН та Сєвєродонецької міської ради на звернення позивача. Виходячи з вищезазначеного, на думку VII відповідача, за заявою позивача від 27.02.2020 призначити компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку не має законних підстав.

Таким чином, VII відповідач вважає, що посадові особи Сєвєрдонецької міської ради та УПтаСЗН діяли в межах своїх повноважень та відповідно до посадових обов`язків. Вважає, що позовні вимоги є повністю необґрунтованими та безпідставними.

05 серпня 2020 року від позивача до суду надійшли заперечення на відзив на адміністративний позов начальника УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради А.А. Гавриленко (арк. спр. 203-204), в яких позивач заперечила проти доводів, викладених у відзиві з підстав аналогічних, викладеним у позовній заяві.

10 серпня 2020 року від заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Василенко Наталії Вікторівни надійшов на адміністративний позов, в якому викладені доводи аналогічні викладеним у відзиві УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 205-207).

Інші відповідачі правом подати відзив на позовну заяву не скористались.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 70-71), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 72).

За матеріалами особової справи позивача, копію якої надано VII відповідачем до матеріалів справи, встановлено таке.

01 березня 2019 року позивач звернулась до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради із заявою довільної форми, яка зареєстрована у VII відповідача 01.03.2019 за № К-465, в якій просила оформити допомогу по догляду за особою похилого віку, яка потребує постійного стороннього догляду, її матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 134).

До заяви позивач додала ксерокопії документів: паспорту ОСОБА_4 , паспорту ОСОБА_1 , довідок про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , трудової книжки ОСОБА_1 (арк. спр. 136-146), та особисту заяву ОСОБА_4 про призначення допомоги по догляду за нею (арк. спр. 135).

В заяві від 01.03.2019 про призначення допомоги позивач зазначила, що висновок ЛКК на ОСОБА_4 про те, що вона потребує догляду и висновок ЛКК на ОСОБА_1 про те, що вона може здійснювати догляд будуть надані пізніше.

Листом від 13.03.2019 № 1854/06 УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради на звернення позивача з питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, з посиланням на норми постанови КМУ від 29.04.2004 № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», роз`яснено неможливість розгляду заяви позивача від 01.03.2019, оскільки на дату звернення відсутні довідки ЛКК, на підставі яких визначається право на компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги. Оскільки позивач здійснює догляд за особою, яка досягла 80 річного віку, запропоновано позивачу надати заяву для призначення щомісячної компенсаційної виплати розмір якої без урахування індексації становить 4,80 грн (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» зі змінами). Для надання компенсації позивачу необхідно до заяви, форма якої затверджена наказом Мінсоцполітики, надати паспорт або документ, що посвідчує особу, за якою здійснюється догляд, документ, який підтверджує, що особа не працює (трудова книжка). Компенсація призначається та виплачується з дня подання заяви. Роз`яснено, що заяву затвердженого зразка позивач можете надати в Управлінні праці та соціального захисту населення (арк. спр. 147-148).

13 березня 2019 року позивач подала до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради заяви про призначення компенсаційної виплати за надання соціальних послуг, які зареєстровані у відповідача під № 1/421 (арк. спр. 126-128, 130-131).

До заяв позивач додала висновок ЛКК Сєвєродонецької багатопрофільної лікарні від 13.03.2019 № 466 на ОСОБА_4 про те, що вона потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування згідно з Постановою КМУ від 29.04.2004 № 558 строком на один рік (арк. спр. 132), та висновок ЛКК Сєвєродонецької багатопрофільної лікарні від 13.03.2019 № 467 на ОСОБА_1 , що вона може здійснювати догляд згідно з Постановою КМУ від 29.04.2004 № 558 строком на один рік (арк. спр. 133).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 02.05.2019 про призначення компенсації відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2004 № 558 «Про порядок призначення та виплати компенсації» призначено з 13.03.2019 по 12.03.2020 у розмірі 192,10 грн (арк. спр. 149).

Не погодившись з рішенням VII відповідача про призначення компенсації відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2004 № 558 з 13 березня 2019 року (дати подання заяви встановленого зразка та висновків ЛКК), а не з 01 березня 2019 року (дати подання первинної заяви) позивач 18 березня 2019 року звернулась до VII відповідача за наданням роз`яснень (арк. спр. 150-151).

Листом від 08.04.2019 № 2627/06 УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради на звернення позивача від 18.03.2019 роз`яснило, що у зверненні позивача від 01.03.2019 не було визначено, за яким видом компенсаційної виплати вона звернулась, позивачу письмово за вих. №1854/06 від 13.03.2019 надані роз`яснення щодо умов призначення обох видів державної підтримки. 13.03.2019 позивачем надані заяви для призначення компенсаційної виплати фізичним особам, які надають соціальні послуги. За заявою зроблено запит до ПФУ у м. Сєвєродонецьку щодо одержання (призначення) надбавки на догляд до пенсійної виплати ОСОБА_4 . Після надходження інформації, заява та документи будуть надані до відділу обробки для вирішення питання про призначення компенсаційної виплати або відмову в її наданні, про що позивача буде повідомлено додатково. Щодо періоду виплати компенсації на догляд зазначено, що пунктами 6 та 8 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 558 визначено, що час, протягом якого особа може надавати соціальні послуги, як потреба в таких та час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду, визначається лікарсько-консультаційними комісіями, виходячи зі стану здоров`я фізичних осіб. Тобто, компенсація призначається на період, встановлений довідкою ЛКК, починаючи з дати видачі і на один рік (арк. спр. 152).

10 травня 2019 року позивач звернулась зі скаргою до в.о. голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В.П. на дії начальника УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради Н. Василенко щодо призначення компенсації відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2004 № 558 з 13 березня 2019 року (дати подання заяви встановленого зразка та висновків ЛКК), а не з 01 березня 2019 року (дати подання первинної заяви) (арк. спр. 155-156).

Сєвєродонецькою міською радою 02.06.2019 надано письмову відповідь від 02.06.2019 № 3003/К-1023 з роз`ясненнями аналогічними, викладеним в листі УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 08.04.2019 № 2627/06 (арк. спр. 153-154).

Не погоджуючись із наданими роз`ясненнями позивач 17 червня 2019 року звернулась до заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І. Степаненко про призначення допомоги за період з 01.03.2019 по 12.03.2019 (арк. спр. 157-158).

08 липня 2019 року за № 8239/09 УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради звернулось за роз`ясненнями до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про надання роз`яснень щодо правильності прийнятого рішення у питанні призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги щодо позивача (арк. спр. 159-160).

Листом від 23.07.2019 № 3733/К-5091 заступник міського голови Сєвєродонецької міської ради І. Степаненко повідомила позивачу, що звернення від 17.06.2019 опрацьовується, зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації (арк. спр. 161).

Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації на запит УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 08 липня 2019 року за № 8239/09 надіслав запит про надання роз`яснень щодо правильності призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги до Міністерства соціальної політики (арк. спр. 163-164) про що листом від 07.08.2019 № 415402-01 повідомив УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 162).

Листом від 29.08.2019 № 4298/К-5091 заступник міського голови Сєвєродонецької міської ради І. Степаненко повідомила позивачу, що її звернення від 17.06.2019 розглянуто, з порушеного позивачем питання зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, яким в свою чергу переслано до Міністерства соціальної політики. Після одержання відповіді буде повідомлено додатково (арк. спр. 165).

05 вересня 2019 року Сєвєродонецька міська рада звернулась до Міністерства соціальної політики України за № 4448/К-595 звернулась за роз`ясненнями щодо правильності призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (арк. спр. 163).

25 жовтня 2019 року за № 553/0/232-19/61 від Міністерства соціальної політики України до Сєвєродонецької міської ради надійшли роз`яснення, в яких зазначено, що Наразі законодавством України для осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за ними чи надають їм соціальні послуги, крім допомоги на догляд та компенсації, передбачено низку виплат (допомога, пенсії, надбавки, доплати, субсидія тощо), одноразову матеріальну допомогу, пільги, послуги тощо. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558 (зі змінами) затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги. Днем подання заяв для призначення компенсації вважається день реєстрації структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради заяв з необхідними документами. У разі коли до заяв не додані всі необхідні документи, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради письмово протягом трьох днів повідомляє заявнику, які документи слід подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня одержання такого повідомлення, днем подання заяв вважатиметься день їх прийняття або відправлення. Разом з тим варто зазначити, що наказом Мінсоцполітики від 21.04.2015 № 441 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», затверджено єдину форму заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради протягом десяти днів після одержання заяв з необхідними документами розглядає їх та приймає рішення про призначення компенсації чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, про що інформує заявника письмово протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення. Відповідно до пункту 8 Порядку компенсація призначається на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду. Водночас з метою надання працівникам міської ради методичної допомоги стосовно порядку оформлення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, Мінсоцполітики звернулося з відповідним листом до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації. Міністерство проінформувало, що листи Мінсоцполітики не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм (арк. спр. 167-168).

Листом від 11.11.2019 № 5419/К-5091 заступник міського голови Сєвєродонецької міської ради І. Степаненко повідомила позивача надані роз`яснення Міністерством соціальної політики України та зазначила, що виходячи з наданого роз`яснення, на підставі наданої позивачем заяви від 13.03.2019 за формою, встановленою Мінсоцполітики, разом з висновками ЛКК, позивачу на період з 13.03.2019 по 12.03.2020 (час нужденності в сторонньому догляді, визначеному висновком ЛКК) призначено щомісячну компенсаційну виплату. Нараховані кошти щомісячно нараховуються на Ваш особовий рахунок у Приватбанку (арк. спр. 169).

Не погодившись з наданою відповіддю позивач 25.11.2019 звернулась зі скаргою до в.о. голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В.П. на дії заступник міського голови Сєвєродонецької міської ради І. Степаненко та просила вирішити питання щодо призначення допомоги на період з 01.03.2019 по 28.02.2020 (арк. спр. 170).

Листом від 17.12.2019 № 6374/К-5091-2 в.о. голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В.П. надав позивачу відповідь на її звернення аналогічну сукупно із вище зазначеними відповідями та роз`ясненнями Мінсоцполітики та зазначив, що компенсаційна виплата призначена з дня надання позивачем заяви встановленої форми на період, визначений довідками лікарськоконсультативної комісії (арк. спр. 171-172).

Не погодившись із наданою відповіддю позивач 27.12.2020 звернулась до в.о. голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В.П. зі скаргою на дії заступник міського голови Сєвєродонецької міської ради І. Степаненко та начальника УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради Н. Василенко, та просила провести компенсаційну виплату за період з 01.03.2019 по 28.02.2019 (арк. спр. 173).

Листом від 09.01.2020 № 127/К-5091-3 в.о. голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В.П. надав відповідь позивачу на її звернення та зазначив, що заява, надана позивачем 01.03.2019 у довільній формі, не відповідає вимогам форми заяви, затвердженої наказом Мінсоцполітики. Висновок ЛКК є основним необхідним документом, який дає право на призначення компенсаційної виплати за надання соціальних послуг та визначає час, протягом якого є потреба у постійному, сторонньому догляді. У висновках ЛКК, наданих позивачем не зазначено про необхідність постійного стороннього догляду та можливість здійснення догляду з 01.03.2019. Виходячи з вищезазначеного, на підставі наданої позивачем 13.03.2019 заяви встановленої Мінсоцполітики форми разом з висновками ЛКК, позивачу, на період з 13.03.2019 по 12.03.2020 (час нужденності, в сторонньому догляді, визначеному висновком ЛКК) призначено щомісячну компенсаційну виплату (арк. спр. 174).

27 лютого 2020 року позивач подала заяву про продовження нарахування компенсаційної виплати по догляду за матір`ю ОСОБА_4 29.02.2020, в заяві просила нарахувати компенсаційну виплату за період з 01.03.2019 по 12.03.2019 та не нараховувати виплату з 29.02.2020 по 12.03.2020, в заяві зазначила, що довідки ЛКК на ОСОБА_4 про те, що вона потребує догляду, а ОСОБА_1 може здійснювати догляд, будуть надані пізніше (арк. спр. 194).

До заяви позивач додала ксерокопії документів: паспорту ОСОБА_4 , паспорту ОСОБА_1 , довідок про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , трудової книжки ОСОБА_1 (арк. спр. 180-190).

27 лютого 2020 року позивачем подано заяви встановленого зразка про призначення компенсаційної виплати, в якій позивач просила повторно призначити компенсаційну виплату за надання соціальних послуг (арк. спр. 175-179), заяви зареєстровані у VII відповідача за № 2/317.

В заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг міститься відмітка в графі «компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги», яка перекреслена та відмітка в графі «компенсаційну виплату особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років» (арк. спр. 175-177), виправлення завірені власноручним підписом позивача.

До заяв позивачем додано висновок ЛКК Сєвєродонецької багатопрофільної лікарні від 28.02.2020 № 315 на ОСОБА_4 про те, що вона потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування згідно з Постановою КМУ від 29.04.2004 № 558 строком на один рік (арк. спр. 132), та висновок ЛКК Сєвєродонецької багатопрофільної лікарні від 28.02.2020 № 314 на ОСОБА_1 , що вона може здійснювати догляд згідно з Постановою КМУ від 29.04.2004 № 558 строком на один рік (арк. спр. 133).

03.03.2020 УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради прийнято повідомлення про відмову в призначенні соціальної допомоги № 1992/07 (арк. спр. 193), соціальну допомогу не призначено, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 233 скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832, згідно з якою був визначений порядок призначення компенсаційної виплати.

Листом від 11.03.2020 № 2218/05 УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради на заяву позивача від 27.02.2020 зазначило, що компенсаційна виплата призначена позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги». Підставою для призначення компенсаційної виплати є заява від 13.03.2019 за формою, встановленою Мінсоцполітики, документів, визначених п.6 Порядку та інформації, що надійшла з Пенсійного фонду України про те, що до пенсійної виплати особі, яка потребує догляду ( ОСОБА_4 ) не нараховується надбавка на догляд відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Компенсаційну виплату призначено на період з 13.03.2019 по 12.03.2020 включно, у розмірі 192,10 грн. щомісячно з виплатою на особовий рахунок у ПриватБанку, згідно з чинним законодавством. Щодо заяви від 27.02.2020, наданої для призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку зазначено, що Постанова КМУ від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», якою передбачалось призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку, втратила чинність 23.03.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019р. № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян». Таким чином, з 23.03.2019 призначення зазначеної компенсаційної виплати не провадиться. Виходячи з вищезазначеного, за заявою позивача від 27.02.2020 призначити компенсаційну виплату неможливо, про що позивачу з даного питання були надані усні роз`яснення (арк. спр. 195).

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач 06.03.2020 подала скаргу на ім`я начальника УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради А. Гавриленко, в якій просила вирішити питання щодо призначення компенсаційної виплати по догляду за матір`ю (арк. спр. 196).

Листом від 23.03.2020 № 2545/05 начальником УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради А. Гавриленко на скаргу позивача повідомив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради як отримувач компенсації фізичним особам за надання соціальних послуг. 27.02.2020 позивачем надано заяву з відмітками про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2004 № 558, та щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку, відповідно до Постанови КМУ від 26.07.1996 № 832. В ході співбесіди із спеціалістом на прийомі та у начальника відділу позивачу були надані роз`яснення щодо змін у законодавстві, а саме: що з 01.01.2020 Закон України від 19.06.2003 «Про соціальні послуги» втратив чинність оскільки з 01.01.2020 набув чинності новий Закон України від 17.01.2019 «Про соціальні послуги», де пунктом 7 ст. 13 передбачено, що порядок подання та оформлення документів для призначення та виплати компенсації з догляду, затверджується Кабінетом Міністрів України і, оскільки станом на 27.02.2020 зазначений порядок не затверджено, призначення компенсації на догляд Управлінням праці та соціального захисту населення тимчасово не провадиться. Тобто, заяви приймаються, але питання призначення буде вирішено після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідної постанови. Також було зауважено, що призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку відповідно до Постанова КМУ від 26.07.1996 № 832 не провадиться, оскільки Постанова КМУ від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», якою передбачалось призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 233 «Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян» з 23.03.2019 втратила чинність. 02.03.2020 до заяви позивачем були надані висновки ЛКК та у бланках заяви позивачем було скасовано прохання у призначенні компенсації фізичним особам на догляд, що підтверджується підписом позивача. Ураховуючи вищезазначене, звинувачення позивача щодо компетентності спеціалістів відділу з прийому заяв та документів Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради є безпідставні. Позивачу були надані вичерпні роз`яснення щодо норм діючих законодавчих актів (арк. спр. 197-198).

Не погодившись з наданою відповіддю позивач звернулась зі скаргою від 06.04.2020 на дії начальника УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради Гавриленка А.А. до в.о. голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В.П. (арк. спр. 199).

Листом від 04.05.2020 № 1809/К-3317 у відповідь на скаргу позивача перший заступник голови Сєвєродонецької міської ради О. Кузьмінов надав роз`яснення, аналогічні викладеним в листі від 23.03.2020 № 2545/05 та додатково зазначив отримувачам компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, подовження виплати допомоги на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), не передбачено (арк. спр. 200-201).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до пункту 13 статті 1 Закону України від 17.01.2019 № 2671-VIII «Про соціальні послуги» (далі - Закон № 2671) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 (далі - Порядок № 558).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 558 компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:

15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю I групи;

10 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;

7 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.

Компенсація фізичним особам, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-15, та особам з інвалідністю, що надають соціальні послуги, призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до пункту 4 Порядку № 558 компенсація не призначається:

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено:

державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» 1727-15 або надбавку на догляд до державної соціальної допомоги згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» 2109-14;

надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» 1788-12 і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 2262-12;

відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 1105-14;

2) фізичним особам, які надають соціальні послуги і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» 1489-14;

3) фізичним особам, які надають соціальні послуги на платній основі;

4) самозайнятим особам;

5) фізичним особам, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

6) фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, у тому числі на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома).

Компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради видає заявнику розписку про прийняття заяв і документів із зазначенням дати їх прийняття. Днем подання заяв для призначення компенсації вважається день реєстрації структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради заяв з необхідними документами. Якщо заяви та документи надсилаються поштою, днем подання заяв для призначення компенсації вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення. У разі коли до заяв не додані всі необхідні документи, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради письмово протягом трьох днів повідомляє заявнику, які документи слід подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня одержання такого повідомлення, днем подання заяв вважатиметься день їх прийняття або відправлення (пункт 5 Порядку № 558).

Пунктом 6 Порядку № 558 визначено, що для призначення компенсації подаються такі документи:

1) фізичною особою, яка надає соціальні послуги: заява про згоду надавати соціальні послуги; паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров`я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;

копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки - письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;

заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних»);

2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):

заява про необхідність надання соціальних послуг; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком інвалідів I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду). Порядок видачі такого висновку та його форма затверджуються МОЗ.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 558 призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради протягом десяти днів після одержання заяв із необхідними документами розглядає їх та приймає рішення про призначення компенсації чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, про що інформує заявника письмово протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

З огляду на норми Порядку № 558 вбачається, що цим порядком визначений перелік документів, які мають бути подані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, і цей перелік є вичерпаним. Днем подачі заяви для призначення компенсації вважається день коли до заяви подані всі необхідні документи, визначені Порядком № 558.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано заяву про призначення компенсації 01.03.2019 до якої не було додано всіх документів, визначених Порядком № 558, а саме: висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров`я дозволяє постійно надавати соціальні послуги та висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (арк. спр. 134).

Зазначені документи були подані позивачем 13 березня 2019 року (арк. спр. 132, 133).

Отже суд дійшов висновку, що УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради правомірно винесене рішення про призначення компенсації відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2020 № 558 саме з 13 березня 2019 року.

Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не належать.

Щодо позовних вимог про призначення та виплату компенсації позивачу як фізичній особі, яка надає соціальні послуги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558, суд зазначає таке.

З огляду матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась за повторним призначенням компенсаційної виплати як фізичній особі, яка надає соціальні послуги. Всі необхідні документи були подані позивачем 02 березня 2020 року, як особисто про це зазначає VII відповідач в листі від 23.03.2020 № 2545/05 (арк. спр. 197).

Таким чином, станом на 02 березня 2020 року позивачем були виконанні всі умови для отримання компенсаційної виплати як фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

Оцінюючи позицію VII відповідача, що позивач звернулась за отриманням щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку, відповідно до Постанови КМУ від 26.07.1996 № 832 суд дійшов висновку, що в даному випадку VII відповідач допустив протиправну бездіяльність.

З огляду заяв від 27.02.2020 вбачається, що дійсно в заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг міститься відмітка в графі «компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги», яка перекреслена та відмітка в графі «компенсаційну виплату особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років» (арк. спр. 175-177), виправлення завірені власноручним підписом позивача.

Однак з огляду заяви про призначення компенсаційної виплати вбачається, що позивач просить призначити повторно компенсаційну виплату за надання соціальних послуг (арк. спр. 178-179).

Отже заява про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг від 27.02.2020 № 2/317 та заява про призначення компенсаційної виплати від 27.02.2020 № 2/317 суперечать одна одній, оскільки містять в собі прохання щодо призначення різних видів компенсацій.

VII відповідачем не наведено нормативного обґрунтування правомірності надання переваги заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг над заявою про призначення компенсаційної виплати, при розгляді заяв від 27.02.2020 № 2/317, які містять суперечливі вимоги щодо призначення різних видів компенсацій.

Постанова КМУ від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» втратила чинність 23 березня 2019 року.

З огляду на зміст листів VII відповідача наданих у відповідь на скарги позивач, VII відповідач був обізнаний про втрату чинності Постановою КМУ від 26.07.1996 № 832.

Отже посадова особа VII відповідача приймаючи у позивача виправлення у заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг від 27 лютого 2020 року № 2/317 про призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80 річного віку, яка не призначається з 23 березня 2019 року завідомо діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що повідомлення УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 03.03.2020 № 1992/07 є протиправним.

Також суд не приймає доводи VII відповідач, що станом на станом на 27.02.2020 відсутній порядок подання та оформлення документів для призначення та виплати компенсації з догляду.

Механізм призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558.

Постанова КМУ від 29 квітня 2004 року № 558 є чинною, рішення про втрату нею чинності Кабінетом Міністрів України не приймалось.

Отже ОСОБА_1 внаслідок подання всіх необхідних документів має право на призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 на наступний період після закінчення виплати компенсації, яка була призначена з 13.03.2019 по 12.03.2020.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльність в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради В.П. Ткачука, заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І.В. Степаненко - суб`єктів владних повноважень, які не забезпечили поновлення порушених прав по нарахуванню позивачу компенсаційної виплати по догляду за особою, яка досягла 80-ти річного віку, а бездіяльність - суб`єкта владних повноважень, яка виразилася в тому, що він не забезпечив поновлення порушених прав позивача в нарахуванні компенсаційної виплати з 29.02.2020, на яку позивач не втратила права - протиправною і зобов`язання їх особисто організувати та перевірити стан розгляду заяви позивача від 27.02.2020 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники, до повноважень яких належить розгляд заяв, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв.

Відповідь за результатами розгляду заяв в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (абзац перший статті 16 Закону № 393).

Згідно зі статтею 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (абзац перший статті 20 Закону № 393).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280).

Повноваження міського голови визначені статтею 42 Закону № 280.

У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону № 280 міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру»;

11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

17) веде особистий прийом громадян;

18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань;

18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Отже з огляду на норми Закону № 280 до повноважень міського голови, відповідно і до повноважень його заступників не входять повноваження щодо вирішення питання про призначення компенсаційних виплат.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не одноразово зверталась зі скаргами до посадових осіб Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 155, 157-158, 170, 173, 199), суд вважає, що всі скарги позивача було розглянуто посадовими особами Сєвєродонецької міської ради всебічно, відповіді надані вичерпні, повні (у межах наданих повноважень) із посиланням на законодавчі акти, у встановлений законодавством строк.

Суд звертає увагу позивача, що Законом України «Про звернення громадян» не передбачено обов`язок суб`єктів владних повноважень надавати особам, які до них звертаються, відповіді саме того змісту і форми, яку зазначені особи прагнуть отримати, а також приймати позитивні рішення на кожну вимогу позивача, особливо якщо ця вимога суперечить нормам, встановленим законодавством України, та виходить за межі наданих Сєвєродонецької міської ради повноважень.

Таким чином, вимоги позивача щодо у бездіяльності бездіяльність в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради В.П. Ткачука, заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І.В. Степаненко , першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради О.Ю. Кузьмінова є необґрунтованими та задоволенню не належать.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також суд враховує роз`яснення, надані у пунктах 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень частин другої - п`ятої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи зміст наведеної норми законодавства, суд зазначає, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надала належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі по 15 тис. грн з посадових осіб з кожного: в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради В.П. Ткачука, начальника відділу прийому документів та заяв УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Л.М. Смалій; у сумі по 10 тис. грн з посадових осіб з кожного: начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради А.А. Гавриленко , на той час начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради, нині заступника начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Н.В. Василенко, заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І.В. Степаненко , першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради О.Ю. Кузьмінова є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що «вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам».

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на предмет спору вбачається, що позивач звернулась до суду з приводу призначення та виплати компенсаційної виплати.

Згідно з пунктом 7 Порядку 558 рішення про призначення або відмову в призначення компенсації приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за позовними вимогами, заявленими позивачем до посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, має відповідати саме Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, а не його посадові особи.

Зважаючи на обставини справи, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) - визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в призначення соціальної допомоги УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 03.03.2020 № 1992/07.

Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради призначити позивачу за заявою про призначення компенсаційної виплати від 27.02.2020 № 2/317 компенсацію, передбачену Порядком призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивач заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що ніякого джерела доходів, ні пенсії, ні зарплати не має, живе виключно завдяки підсобному господарству та соціальним виплатам. Матеріальне становище позивача далеко за межею бідності, а адміністративний позов стосується порушеного права на соціальну виплату.

Ухвалою від 13 липня 2020 року клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2522,40 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі (арк. спр. 100-104).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Враховуючи майновий стан позивача та матеріали справи, а також керуючись статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку про необхідність звільнення позивача від сплати судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення непередбачених матеріальних витрат, пов`язаних з поданням адміністративного позову у сумі 347,00 грн солідарно та 100,00 грн за довідку з банку, суд зазначає таке.

На підтвердження сплати витрат на виготовлення копій позивача надано квитанцію від 29.05.2020 без номеру про оплату за поліграфічну продукцію на суму 347,00 грн та квитанцію від 01.07.2020 № 2008-3756-7605-0485 про сплату 100,00 грн за формування та друк довідки «Довідка по рахунках (пластикові картки, депозити, поточні рахунки)» у відділенні (арк. спр. 77).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Таким чином, адвокатом належними доказами підтверджена сума витрат, пов`язаних на суму 347,00 грн.

При цьому вартість витрат на послуги банку у відповідності до норм КАС України не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому до стягненню з відповідачів не належить.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення матеріальних витрат, пов`язаних з поданням адміністративного позову у сумі 347,00 грн солідарно та 100,00 грн за довідку з банку належить задоволенню частково, а саме у частині відшкодування витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду даної справи у сумі 173,50 грн внаслідок частково задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до начальника Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Андрія Анатолійовича Гавриленка (місце знаходження: 93414, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15 Б), начальника відділу прийому документів та заяв Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Смалій Людмили Миколаївни (місце знаходження: 93414, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15 Б), заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Василенко Наталії Вікторівни (місце знаходження: 93414, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15 Б), виконуючого обов`язки міського голови Сєвєродонецької міської ради Ткачука В`ячеслава Петровича (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби народів, буд. 32), першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради Олега Юрійовича Кузьмінова (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби народів, буд. 32), заступника міського голови, начальника відділу кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування Сєвєродонецької міської ради Ірини Вікторівни Степаненко (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби народів, буд. 32), Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (місце знаходження: 93414, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б, код за ЄДРПОУ 24179564) про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в призначення соціальної допомоги Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 03.03.2020 № 1992/07.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити ОСОБА_1 за заявою про призначення компенсаційної виплати від 27.02.2020 № 2/317 компенсацію, передбачену Порядком призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій на той час начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради, нині заступника начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Н.В. Василенко, начальника відділу з прийому документів та заяв УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Л.М. Смалій - суб`єктів владних повноважень, які виразилися у відмові нарахувати позивачу компенсаційну виплату за період з 01.03.2019 по 12.03.2019 протиправними та зобов`язати їх донарахувати компенсаційну виплату за вказаний період; визнання бездіяльність в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради В.П. Ткачука, заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І.В. Степаненко - суб`єктів владних повноважень, які не забезпечили поновлення порушених прав по нарахуванню позивачу компенсаційної виплати по догляду за особою, яка досягла 80-ти річного віку, а бездіяльність першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради О.Ю. Кузьмінова - суб`єкта владних повноважень, яка виразилася в тому, що він не забезпечив поновлення порушених прав позивача в нарахуванні компенсаційної виплати з 29.02.2020, на яку позивач не втратила права - протиправною і зобов`язання їх особисто організувати та перевірити стан розгляду заяви позивача від 27.02.2020; стягнути користь позивача завдану їй велику моральну шкоду у сумі по 15 тис. грн з посадових осіб з кожного: в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради В.П. Ткачука, начальника відділу прийому документів та заяв УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Л.М. Смалій; у сумі по 10 тис. грн з посадових осіб з кожного: начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради А.А. Гавриленко , на той час начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради, нині заступника начальника УП та СЗН Сєвєродонецької міської ради Н.В. Василенко, заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради І.В. Степаненко , першого заступника міського голови Сєвєродонецької міської ради О.Ю. Кузьмінова; відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради витрати, пов`язані з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 173 (сто сімдесят три) гривні 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова