Рішення № 90940963, 13.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 року № 320/4353/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитон", про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №61380618.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірна постанова суперечить положенням Закону України "Про виконавче провадження", оскільки приватний виконавець відкрив виконавче провадження поза межами свого виконавчого округу.

Так, позивач стверджує, що виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ, у той час як ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач не мав повноважень щодо відкриття виконавчого провадження, а тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитон".

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що питання стосовно підвідомчості виконавчого документа вирішувалося за результатом аналізу виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В. В. №1758 від 13.02.2020, в якому було зазначено таке місце проживання позивача: АДРЕСА_2 . Така сама адреса проживання боржника була вказана і в заяві стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідач зазначив, що до повноважень приватного виконавця не належить ставити під сумнів інформацію про адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, а також здійснювати перевірку такої адреси до моменту відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим відповідач вважає, що виконавче провадження було відкрито з дотриманням правил щодо місця виконання рішення.

Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем була додана заява про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском ОСОБА_1 десятиденного строку звернення до суду з позовною заявою.

Так, у вказаній заяві відповідач зазначив, що позивач отримав копію спірної постанови 07.04.2020, а тому звернувшись 19.05.2020 з позовною заявою до суду, позивач пропустив встановлений ст.287 КАС України десятиденний строк на звернення з позовною заявою до суду.

У судове засідання, призначене на 30.06.2020, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття до суду учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, усною ухвалою суду від 30.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білоцерківським МВМ №2 ГУ МВС України у Київській області, 04.09.2009 (а.с.11-12).

13.02.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1758, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , який є боржником за кредитним договором 2019-11-00004901 від 04.05.2019, укладеним з ТОВ "ФК "Кредитон" на загальну суму 9812,94 грн., з яких: сума заборгованості - 8612,94 грн.; плата за вчинення виконавчого напису - 1200,00 грн. (а.с.76).

25.02.2020 стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитон", звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою від 20.02.2020 вих.№б/н від 20.02.2020 про примусове виконання вищевказаного виконавчого напису.

У вказаній заяві зазначено, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , а адресою проживання позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.74).

За результатом розгляду вказаної заяви приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною 25.02.2020 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61380618 (а.с.104).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Абзацом 1 частини першої статті 19 Закону №1404 визначено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404).

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у тому числі, виконавчі написи нотаріуса, за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону №1404 у виконавчому документі зазначаються, серед іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

При цьому, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" зазначено, що місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

В свою чергу, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з положеннями статті 29 Цивільного кодексу України Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, дані про реєстрацію місця проживання фізичної особи не є вирішальними при визначенні місця виконання рішення за Законом №1404, не підтверджують місце фактичного проживання/перебування фізичної особи-боржника, враховуючи можливість фізичної особи мати декілька місць проживання та здійснення реєстрації місця проживання лише за однією з цих адрес за власним вибором.

Як зазначено вище, спірна постанова була прийнята на підставі виконавчого напису, вчиненого 13.02.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем та зареєстрованого в реєстрі за №1758.

У вказаному документі зазначено, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є : АДРЕСА_1 , а місце проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що вимогами чинного законодавства не передбачено необхідність надання заявником документального підтвердження відомостей про перебування (проживання) боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, а також не встановлено обов`язку приватного виконавця здійснювати перевірку відомостей щодо адреси місця проживання боржника на момент вирішення питання про відкриття виконавчого провадження. Не надано приватному виконавцю і повноважень ставити під сумнів ту адресу проживання чи перебування боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Отже, оскільки у виконавчому документі, поданому ТОВ "ФК "Кредитон" відповідачу, було вказано, що місцем проживання позивача є м. Київ, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна дотрималась вимог статті 24 Закону №1404 під час відкриття виконавчого провадження №61380618 на підставі спірної постанови.

У зв`язку з цим, суд вважає, що спірна постанова прийнята відповідачем правомірно та обґрунтовано.

При цьому суд вважає непереконливими посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №826/7969/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82618556), оскільки викладені у цій постанові правові висновки не є релевантними спірним правовідносинам.

Так, Верховний Суд зазначив, що у заяві про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2016 за вих. №182, поданої стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" - до начальника відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції у Вінницькій області, зазначено про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 10.03.2016 №334 за місцезнаходженням транспортного засобу - Вінницька область, смт. Літин, вулиця Сосонське шосе, 10, товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій". Верховний суд погодився з висновками судів, що при поданні стягувачем вказаної заяви останнім не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували перебування вказаного транспортного засобу станом на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2016 за вих. №182 за вказаною адресою.

Отже, обставини вищевказаної справи №826/7969/16, на відміну від справи, що розглядається, були пов`язані з виконанням виконавчого напису нотаріуса про повернення автомобіля, місцезнаходження якого було вказано лише у заяві про відкриття виконавчого провадження та не підтверджувалося жодними іншими доказами. У свою чергу, у справі, що розглядається, адреса проживання боржника, за якою відкрито виконавче провадження, була зазначена безпосередньо у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження протиправності прийняття відповідачем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, у той час як матеріали справи свідчать про те, що приватний виконавець дотримався вимог чинного законодавства під час відкриття відповідного виконавчого провадження та керувався під час прийняття оспорюваної постанови відомостями, зазначеними безпосередньо у виконавчому документі, а тому суд не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови.

Таким чином, оцінивши у сукупності докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати суд залишає за позивачем відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд вважає непереконливими посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду та необхідність у зв`язку з цим залишити позов без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №61380618, а тому у даному випадку застосуванню підлягає десятиденний строк для звернення особи до суду з позовною заявою.

У позовній заяві позивач зазначив про спірну постанову йому стало відомо лише 18.05.2020 в ході ознайомлення з інформацією з Єдиного реєстру боржників.

Позивач наголосив на тому, що він не отримував від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни копію постанови про відкриття виконавчого провадження №61380618 від 25.02.2020.

На підтвердження наданих пояснень позивачем долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру боржників, в якому вказаному, що позивач є боржником у виконавчому провадженні №61380618 (а.с.7-8).

Відповідач у заяві про залишення позовної заяви без розгляду зазначив, що 19.03.2020 позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідач повідомив, що у відповідь на вказану заяву ним було направлено ОСОБА_1 копію спірної постанови, яка була отримана ним особисто 07.04.2020.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати копії матеріалів виконавчого провадження про виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. (а.с.132).

03.04.2020 відповідач рекомендованою поштовою кореспонденцією із штрихкодовим ідентифікатором №0209420080855 направив на адресу позивача лист від 02.04.2020, до якого було додано копію спірної постанови (а.с.133).

Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" вказана поштова кореспонденція 06.04.2020 була повернута за зворотньою адресою (причина повернення: неповна адреса) та 07.04.2020 була особисто вручена приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. (а.с.135-136).

Отже, висновки відповідача щодо отримання позивачем копії спірної постанови саме 07.04.2020 є помилковими.

Враховуючи, що про відкриття провадження №61380618 ОСОБА_1 стало відомо лише 19.05.2020, а з позовною заявою до суду позивач звернувся 25.05.2020, суд вважає, що позивачем було дотримано десятиденний строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи вказане та приймаючи до уваги установлений з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з урахуванням внесених у подальшому змін) на усій територій України карантин, строк звернення позивача до суду не був пропущений.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.