Рішення № 90940463, 12.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/6366/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 листопада 2019 року №Ф-119097-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,23 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 листопада 2019 року №Ф-119097-54 про сплату нею боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2017 по 2019 роки в розмірі 26539,23 гривень, є протиправною та винесеною безпідставно, оскільки у вказаний період підприємницькою діяльністю вона не займалася та доходів від такої діяльності не отримувала. Крім того, вказала, що в період за який їй контролюючим органом була нарахована недоїмка з єдиного внеску вона здійснювала догляд за особою похилого віку - інвалідом 1 групи, а тому єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за неї, як за застраховану особу, сплачувало Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Ухвалою судді від 29 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/6366/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено відкрите судове засідання з викликом сторін на 02 липня 2020 року о 12:00.

25 червня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову. Свою позицію аргументував тим, що згідно реєстраційних даних картки особового рахунку автоматизованих інформаційних систем ОСОБА_1 в період з 14.12.2006 по 25.02.2020 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування з основним видом діяльності "Виробництво з деревени" та перебувала на обліку в Новоград-Волинському управлінні ГУ ДПС у Житомирській області. Водночас, відповідно до вимог законодавства, чинного з 01.01.2017, фактичне нездійснення позивачем у вказаний період підприємницької діяльності не звільняє її від сплати єдиного внеску. Оскільки відповідний запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 25.02.2020, то згідно з обліковими даними інформаційної системи за позивачем рахується борг з єдиного внеску в сумі 26539,23 гривень, нарахований за 2017, 2018 та І-ІІІ квартали 2019 року, виходячи з розміру мінімального страхового внеску, як це передбачено пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". На підставі вказаного, Головне управління ДПС у Житомирській області вважає, що сформована у відповідності до наявної у ОСОБА_1 станом на 31.10.2019 заборгованості вимога від 11 листопада 2019 року №Ф-119097-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,23 гривень є такою, що відповідає діючому законодавству. Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДПС у Житомирській області просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.67-39).

Призначене на 02 липня 2020 року судове засідання по справі, у зв`язку з хворобою головуючого судді Черняхович І.Е., не відбулося та було перенесене на 22 липня 2020 року о 12:00.

22 листопада 2020 року до суду з`явились представник позивача - ОСОБА_2 та представник відповідача - Левицький Я.Ю.

За наслідками розгляду питання дотримання позивачем процесуальних строків звернення до суду, суд без виходу до нарадчої кімнати виніс протокольну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 22.07.2020, якою визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 процесуальних строків на звернення з даними позовом до суду та поновив їй вказані строки.

Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити. Натомість представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю, посилаючись при цьому на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Після з`ясування позиції сторін та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 14.12.2006 по 25.02.2020 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.73, 80-82).

У зазначений період ОСОБА_1 перебувала на обліку в Новоград-Волинському управлінні Головного управління ДПС у Житомирській області, як платник податку спрощеної системи оподаткування з основним видом діяльності "Виробництво інших виробів з деревени" (код КВЕД 20.51.0).

З наявної у матеріалах справи інтегрованої картки платника ЄСВ - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.10.2019 за позивачем обліковувався борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,26 гривень (а.с.74-75). Вказана недоїмка в розмірі 26539,26 гривень утворилася у зв`язку із самостійним нарахуванням контролюючим органом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, 2018 рік та І-ІІІ квартали 2019 року, виходячи з розміру мінімального страхового внеску, який в 2017 році становив 704,00 грн. на місяць, в 2018 році - 819,06 грн. на місяць, а в 2019 році - 918,06 грн.

У зв`язку з наявністю вищезазначеної недоїмки Головне управління ДПС у Житомирській області сформувало та скерувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-119097-54, у якій повідомило про наявність у неї заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 гривень, яка підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за днем одержання цієї вимоги (а.с.13).

Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-119097-54 та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За визначенням наданим у пункті 2 частини 1 статті 1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, тобто й на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (частина 3 статті 6 Закону №2464-VI).

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто і для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, приписи пункту 3 частини 1 статті 7 встановлюють, що фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, не залежно від того отримала вона дохід у звітному періоді чи ні, зобов`язана сплатити за такий період єдиний внесок в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням наведеним в пункті 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з абзацами 3 та 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

При цьому, податкові органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску (п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Водночас, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

В ході розгляду справи судом було безспірно встановлено та підтверджено інформацією з інтегрованої картки платника ЄСВ (а.с.74-75), що Головним управлінням ДПС у Житомирській області була нарахована фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, 2018 рік та І-ІІІ квартали 2019 року в розмірі 26539,26 гривень. Вказана недоїмка в розмірі 26539,26 гривень була обчислена контролюючим органом, виходячи з розміру мінімального страхового внеску, який в 2017 році становив 704,00 гривень на місяць, в 2018 році - 819,06 гривень на місяць, а в 2019 році - 918,06 гривень на місяць.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

На виконання вищезазначених вимог законодавства та у зв`язку з наявністю недоїмки з єдиного внеску Головне управління ДПС у Житомирській області сформувало та направило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-119097-54, у якій повідомило про наявність у неї заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 гривень, яка підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за днем одержання цієї вимоги (а.с.13).

Разом з тим, під час розгляду справи судом було безспірно встановлено, що починаючи з 26.10.2015 по даний час ОСОБА_1 здійснює догляд за особою похилого віку - інвалідом І групи, у зв`язку з чим вона перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області, як отримувач компенсаційної виплати працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку. Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи довідкою Управлінні праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області від 27.02.2020 №384 (а.с.15).

Крім того, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) в період з листопада 2015 року по грудень 2019 року (включно) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача сплачував страхувальник - Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с.18-20).

Відповідно до визначення, зазначеного в пункті 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, врегульовано Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178 (далі - Порядок №178).

Пунктом 2 Порядку № 178 визначено, що єдиний внесок нараховується за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, нараховується на суми допомоги або компенсацій, нарахованих за базовий звітний період.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 178 єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.

За приписами підпункту 2 пункту 4 Порядку № 178 обчислення єдиного внеску за осіб, зазначених у підпунктах 2 - 4 пункту 1 цього Порядку (до яких належать в тому числі й непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку) провадиться районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку № 178 сплата єдиного внеску за осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 1 цього Порядку, здійснюється в межах та за рахунок загального обсягу видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік для Пенсійного фонду України.

В контексті вищезазначених норм суд приходить до висновку, що в спірний період 2017, 2018 та І-ІІІ кварталів 2019 року, за який ОСОБА_1 була нарахована відповідачем недоїмка з єдиного внеску в розмірі 26539,26 гривень, позивач, в розумінні Закону №2464-VI, була застрахованою особою, єдиний внесок за яку сплачував її страхувальник Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Сплата єдиного внеску у вищезазначений період та його зарахування до страхового стажу позивача підтверджується індивідуальними відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (а.с.18-20).

Проте, вказані обставини безпідставно не були враховані відповідачем при винесенні оскаржуваної вимоги.

Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то сплата Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області єдиного внеску за застраховану особу - ОСОБА_1 в період, за який винесена оскаржувана вимога, забезпечила виконання мети збору єдиного внеску - захист прав позивача на отримання страхових виплат. Вказане на переконання суду виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску ще й позивачем, як фізичною особою-підприємцем, яка мала в цей період право на здійснення підприємницької діяльності, однак фактично її не здійснювала та дохід від неї не отримувала.

Доказів ведення ОСОБА_1 господарської діяльності та отримання від такої діяльності доходів у період, за який винесена оскаржувана вимога, відповідач до суду не надав.

При розгляді даного спору судом враховано правову позицію Верховного Суду у справі №440/2149/19 від 04.12.2019 року відповідно до якої, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 листопада 2019 року №Ф-119097-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,23 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, під час розгляду справи не довів правомірності винесення оскаржуваної вимоги від 11 листопада 2019 року №Ф-119097-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не надав належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 листопада 2019 року №Ф-119097-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,23 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович