Рішення № 90940228, 13.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року Справа № 160/7319/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетрвського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- рішення оформлене листом відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2020 року №10597-11461/К-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення» в частині відмови виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 у зв`язку з не зарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періоду роботи з 01.01.1992 року по 01.05.2020 року (дата виходу на пенсію) на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8» - визнати протиправним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу, а саме з 01.01.1992 року по 01.05.2020 року (дата виходу на пенсію) на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8» та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 04.08.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.02.1980 року до цього часу перебуває на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8». З 01.05.2020 року вона досягла пенсійного віку та вийшла на пенсію за віком, до моменту виходу на пенсію педагогічний стаж роботи складав 40 років 3 місяці. 09.06.2020 року вона звернулась до відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства щодо отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що вийшла на пенсію за віком і маю педагогічний стаж понад 30 років. Проте, листом від 11.06.2020 року відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, оскільки посада №викладач позашкільних навчальних закладів» не передбачена постановою КМУ №909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та до спеціального стажу зараховано лише період роботи з 01.02.1980 року по 31.12.1991 року. Позивач з такою відмовою не згодна, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, з клопотанням про продовження строку на подачу відзиву до суду не звертався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.02.1980 року до цього часу працює на посаді викладача фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року №37/11 Дитяча музична школа №8 перейменована у Міський комунальний заклад культури «Дніпропетровська дитяча музична школа №8».

У 2003 році на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 р. №37/11 «Про статути міських комунальних закладів культури», наказу управління культури та мистецтв від 31.10.2002 р. № 154 Дитяча музична школа № 8 була перейменована у Міський комунальний заклад культури «Дніпропетровська дитяча музична школа № 8».

У 2016 році на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 07.09.2016 р. № 39/13 «Про внесення змін до деяких рішень міської ради у зв`язку зі зміною географічних назв», наказу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 22.11.2016 р. № 268 «Про затвердження статутів комунальних закладів культури» Міський комунальний заклад культури «Дніпропетровська дитяча музична школа № 8» був перейменований у Міський комунальний заклад культури «Дніпровська дитяча музична школа № 8», що підтверджується довідкою останнього від 21.05.2020 року №66.

З 01.05.2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

09.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила виплатити передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Листом від 11.06.2020 року №10597-11461/К-03/8-0400/20 відділ з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив про відсутність права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 не передбачена. Так, правом на пенсію за вислугу років в позашкільних навчальних закладах користуються директори, їх заступники з навчально-виховної роботи, навчальної виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. У зв`язку з чим до вищого спеціального стажу можливо зарахувати період роботи на посаді викладача у Дитячій музичній школі з 01.02.11980 року по 31.12.1991 року.

Вважаючи відмову у виплаті зазначеної допомоги протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002 року №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Дорученням Кабінету Міністрів України № 397/21 дію Переліку № 909 поширено і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до постанови.

Однак таке доручення було прийнято 06.01.1995 року, тобто, до внесення постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002 року №1436 змін у Перелік № 909, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, Доручення № 397/21 не поширює свою дію на Перелік № 909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Доручення № 397/21 Кабінетом Міністрів України не був урахований.

Положення Законів України «Про освіту» № 1060-XII від 23.05.1991 р., «Про позашкільну освіту» № 1841-III від 22.06.2000 р, Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р.№ 963, Перелік типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №433, регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.

Так, за приписами ст. 28 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» та п. 6 Переліку № 433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Статтею 21 Закону України «Про позашкільну освіту» передбачено право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд зробив висновок, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону N 1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №876/5312/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу, а саме з 01.01.1992 року по 01.05.2020 року (дата виходу на пенсію) на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8».

Таким чином, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач мала педагогічний стаж роботи 40 років 3 місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно із п. 5 цього Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 6 Порядку, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , станом на день її призначення.

Згідно п. 7 вказаного Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення оформлене листом відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2020 року №10597-11461/К-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення» щодо відмови виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 у зв`язку з не зарахуванням до спеціального стажу, період роботи з 01.01.1992 року по 01.05.2020 року (дата виходу на пенсію) на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8» та зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у прийнятті рішення, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про відмову виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій прийнято відповідачем всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1755718461.1 від 02.07.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 20.07.2020 року по 07.08.2020 року у відпустці, рішення суду складено 13.08.2020 року.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом відділу з питань перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2020 року №10597-11461/К-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення» щодо відмови виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 у зв`язку з не зарахуванням до спеціального стажу, періоду роботи з 01.01.1991 року по 01.05.2020 року (дата виходу на пенсію) на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу, а саме: з 01.01.1992 року по 01.05.2020 року (дата виходу на пенсію) на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа №8».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець