Ухвала суду № 90940159, 13.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

13 серпня 2020 р.Справа №160/9390/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державне підприємство «НАІС» про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №34 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1927/7 від 27 липня 2020 року «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», яким уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року, оформлене протоколом №34, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (посвідчення № НОМЕР_1 , видане 06 червня 2017 року), та про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 1 (один) місяць; зобов`язати державне підприємство «НАІС» виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 строком на один місяць, внесеного на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №34 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року та введеного в дію наказом Міністерства юстиції України від 10.07.2020 року №1927/7 від 27.07.2020 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії протоколу Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020 року про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць; зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 27.07.2020 року №1927/7 «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення».

Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців протиправного рішення, яке оформлене протоколом №34 від 10.07.2020 року та введене у дію наказом Міністерства юстиції України від 1927/7 від 27.07.2020 року, що призвело до зупинення діяльності, як приватного виконавця, є явно необгрунтованим, має протизаконний характер та містить ознаки упередженого ставлення, про що зазначено одним із членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 у Окремій думці, яка є невід`ємною частиною протоколу №34 від 10.07.2020 року. Зокрема, відсутність будь-якого нормативного обґрунтування, висновку, аналізу матеріалів справи дозволяє дійти висновку про упереджене ставлення членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців. При цьому, Дисциплінарною комісією приватних виконавців було проігноровано клопотання, про перебування на судовому розгляді скарги заявника (ТОВ «Металургтранс») за №160/3100/20, яка також стала підставою для проведення невиїзної перевірки та підготовки подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008року « Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не наведено очевидності протиправності оскаржуваних рішень відповідачів, а без надання офіційної правової оцінки в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, враховуючи відсутність очевидних ознак протиправності рішення, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову і є неприпустимим.

Саме по собі, подання позовної заяви, предметом якого є визнання рішень протиправними, не є беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку із зазначеним суд не знаходить беззаперечних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, а заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державне підприємство «НАІС» про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська