Рішення № 90940099, 10.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Справа № 160/5010/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.07.2020 року, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.09.2017 № 768/1319 за формою "Ф";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.02.2018 № 181/1319 за формою "Ф";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.11.2019 № 919/04-36-52-40-0468 за формою "Ф";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.04.2020 № 1368/04-36-52-40-0468 за формою "Ф".

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення - рішення про нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2015-2019 роки є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідно до приписів п.п.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути надіслане (вручене) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Проте спірні податкові повідомлення - рішення винесені після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення. Також посилається на приписи п.п.266.10.2 п.266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, за якою у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, отже позивач звільняється від обов`язку сплачувати зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2019 № 919/04-36-52-40-0468.

Ухвалою суду від 24.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем 21.07.2020 року було подано відзиви на позовну заяву (вх.. № 44625/20), в якому у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи тим, оскаржувані рішення є такими, що прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначив, що сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність. Також, останні прийняті в момент, коли податковий орган вже був наділений правом визначати податкове зобов`язання в межах строків, встановлених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, отже, в даному випадку зворотна дія нормативно-правового акту в часі застосована не була. Таким чином, податковий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим останні є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Також визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Зокрема утворено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина 1 статті 106 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є правонаступником Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у даній справі.

З огляду на викладене належним відповідачем у даній справі є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017 року № 768/1319, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 38502,91 грн., у тому числі: за 2015 рік - 11811,05 грн., 2016 рік - 26691,86 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 року № 181/1319, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 56818,66 грн.

Також Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року № 919/04-36-52-40-0468, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 56818,66 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 року № 1368/04-36-52-40-0468, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 80845,73 грн.

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить з такого.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення підпункту 266.2.1, підпункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

З аналізу викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, здійснюється виходячи з загальної площі об`єкта нерухомості та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Суд звертає увагу на те, що у період 2015 - 2018 роки податковий орган при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень повинен був дотримуватись наступних строків, в межах яких мав прийняти податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема: винести податкові повідомлення-рішення за 2015 рік - до 01 липня 2016 року, за 2016 рік - до 01 липня 2017 року, за 2017 рік - до 01 липня 2018 року, за 2018 рік - до 01 липня 2019 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 01.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 768/1319, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 38502,91 грн., у тому числі: за 2015 рік - 11811,05 грн., 2016 рік - 26691,86 грн.

28.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 181/1319, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 56818,66 грн.

Також 13.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 919/04-36-52-40-0468, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 56818,66 грн.

Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач не врахував, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Як встановлено судом, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені та надіслані (вручені) позивачу після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, що є порушенням вимог податкового законодавства України.

При цьому, процедури поновлення цього строку діюче законодавство не передбачає, оскільки він є присічним. Значення такого строку полягає у тому, щоб припинити дію за певних обставин. Присічні строки - це не звичайні строки здійснення суб`єктивних прав, а особливі строки, зі спливом яких присікається існування суб`єктивного права.

Крім того, суд зазначає, що Законом України від 07.12.2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» було доповнено пункт 266.10 статті 266 Податкового кодексу України підпунктом 266.10.3, відповідно до якого податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, норма, встановлена підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набула чинності з 01.01.2018 року.

Так, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акту, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що у правовідносинах щодо визначення податкового зобов`язання за 2015 - 2018 роки податковий орган повинен був дотриматись вимог підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, якою встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Оскільки приписи підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набули чинності з 01.01.2018 року, тому вказана норма може бути застосовано до правовідносин, що виникли на момент її дії.

Однак, спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2015 - 2018 року прийняті посадовими особами контролюючого органу після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення у 2017, 2018 та 2019 році податкових повідомлень-рішень за податкові звітні періоди 2015-2018 роки, так як податкове законодавство покладає на відповідача обов`язок здійснити до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), винесення та надіслання (вручення) платнику податків відповідних рішень.

При цьому, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2017 року № 768/1319 за формою "Ф", від 28.02.2018 року № 181/1319 за формою "Ф", від 13.11.2019 року № 919/04-36-52-40-0468 за формою "Ф" та від 29.04.2020 року № 1368/04-36-52-40-0468.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2483,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1745075557.1 від 22.06.2020 року, № КП-93/1 від 02.07.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2483,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.. Сімферопольська, буд. 17А, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.09.2017 № 768/1319 за формою "Ф".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.02.2018 № 181/1319 за формою "Ф".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.11.2019 № 919/04-36-52-40-0468 за формою "Ф".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.04.2020 № 1368/04-36-52-40-0468 за формою "Ф".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.. Сімферопольська, буд. 17А, ІК в ЄДРПОУ 43145015) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2483,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 серпня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков