Рішення № 90940060, 03.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Справа № 160/5497/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-2607-50/67 У на суму 21 030,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 12.01.2004 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Проте, позивач не провадить підприємницьку діяльність та з 02.06.2004 року по теперішній час працює економістом з планування планово-економічного відділу «ВАТ «Завод Дніпропрес» та в означений період роботодавцем самостійно сплачується до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати позивача, що підтверджується довідкою № ОК-5. Всупереч наведеному, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 22.05.2019 року №Ф-2607-50/67 У на суму 21 030,90 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу надано право подати відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини на яких грунтуються його заперечення протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року за №Ф-2607-50/67 У до набрання законної сили рішення по справі.

05.06.2020 року на електронну адресу суду, з наступним наданням 10.06.2020 року через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись виключно на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року. Разом з тим, відповідачем зазначено, що позивач перебуваючи на обліку в контролюючому органі про отримані доходи не звітувала, податкову звітність не подавала. Втім, неподання податкової звітності не звільняє платника податків від сплати податкових зобов`язань, відповідно до статті 67 Конституції України. Так, згідно з приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року зобов`язані сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, а саме: в 2017 році ця сума становила - 3200 грн (мін. заробітна плата) * 22% =704 грн, в 2018 році сума становила - 3 723 грн (мін. заробітна плата) * 22% = 819,06 грн та в 2019 році сума становила - 4 173 грн (мін. заробітна плата) * 22% = 918,06 грн. Разом з тим, відповідачем зазначено, що згідно даних ІКП за позивачем наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21 030,90, яка складається: із заборгованості за 2017 рік в розмірі 8 448,00 грн, за 2018 рік в розмірі 9 828,72 грн. та I квартал 2019 рік в розмірі 2754,18 грн. Так як, в ІКП платника станом на 01.05.2019 року обліковувалась заборгованість в розмірі 21 030,90 грн, то Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-2607-50/67 У на суму 21 030,90 грн., яка була направлена рекомендованою поштою на адресу позивача. За таких обставин, податковий орган вважає, що спірна вимога сформована відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки, останній день розгляду справи припадав на день відпустки судді, справу розглянуто у перший робочий день судді після виходу з відпустки - 03.08.2020 року.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа - підприємець 12.01.2004 року про, що внесений запис номер 2 224 017 0000 143494 від 14.05.2020 року. Вид діяльності: 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний). На обліку в органах державної податкової служби перебуває з 15.01.2004 року.

Також, згідно запису 22240060002143494 від 14.05.2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі власного рішення припинено з 14.05.2020 року.

Згідно з трудовою книжкою від 02.06.2004 року Серії НОМЕР_1 позивач з 2004 року до жовтень 2014 рік працювала на різних посадах у різних підприємствах та з 03.11.2014 року по теперішній час працює в ПрАТ «НПО Дніпропрес» на посаді інженера відділу маркетингу, про що зроблено відповідні записи до трудової книжки за номерами 10, 11. Працевлаштування позивача також підтверджується даними про трудовий та страховий стаж з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно довідки форми ОК-5, відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в період з січня 2017 року по теперішній час роботодавцем самостійно сплачується до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1

22.05.2019 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувало та направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2607-50/67 У, якою повідомило про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 21 030,90 грн. та з вимогою сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21 030,90 грн., складається з заборгованості:

- за 2017 рік - 8 448 грн. (704 грн.*12 місяців);

- за I квартал 2018 року - 2 457,18 (819,06 грн.*3 місяці);

- за II квартал 2018 року - 2 457,18 (819,06 грн.*3 місяці);

- за III квартал 2018 року - 2 457,18 (819,06 грн.*3 місяці);

- за IV квартал 2018 року - 2 457,18 (819,06 грн.*3 місяці);

- за I квартал 2019 року - 2 754,18 (918,06 грн * 3 місяці).

Позивач вищезазначену вимогу не отримала, про її існування дізналася лише під час ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження ВП № 60778641 від 06.02.2020 року.

Вважаючи вимогу від 22.05.2019 року № Ф-2607-50/67У протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище норм слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за період: 2017 рік, 2018 рік та 1 квартал 2019 року.

Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

З наявних в матеріалах справи доказів судом також встановлено, що позивач протягом 2017- 2019 років працювала за основним місцем роботи в ПрАТ «НПО Дніпропрес» і роботодавець сплачував за неї, як за найманого працівника, єдиний соціальний внесок.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017, 2018, 1 квартал 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що мала право здійснювати підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини` підлягають застосуванню судами як джерела права.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не надано суду належних доказів, які б підтверджували здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у період 2017, 2018 років та 1 кварталу 2019 року, як і доказів отримання позивачем доходу від даної діяльності.

Внаслідок цього, суд вважає за необхідним зазначити, що реєстрація позивача в податковому органі, як фізичної особи - підприємця ще не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги. А від так, оскаржувана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року №Ф-2607-50/67У є протиправною, та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також не доведеність відповідачем правомірності винесення оскаржуваної вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 1 ст.139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2019 року № Ф-2607-50/67 У на суму 21 039,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева