Рішення № 90939924, 12.08.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10211/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною відмову про зарахування стажу роботи до пільгового та перерахунку пенсії; зобов`язання зарахувати до пільгового підземного стажу періоди роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» та призначити пенсію з урахуванням даного стажу відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з дня звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в червні 2020 року позивач звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та зарахування періоду роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля». Проте листом ГУ ПФУ у Волинській області від 25.06.2020 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на відсутність позначки про сплату страхових внесків ДП «Шахта №1 «Нововолинська» в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Позивач вважає, що прийнятим відповідачем рішенням порушено його право на отримання пенсійного забезпечення, оскільки в спірний період він працював на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», ДП «Шахта №1 «Нововолинська», у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля», за що йому була нарахована та сплачена заробітна плата, з якої нарахований єдиний соціальний внесок. З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.24).

У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що рішенням від 23.06.2020 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з недостатністю пільгового стажу, необхідного для його проведення, оскільки стаття 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» вимагає наявність щонайменше 15-ти років пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджено Кабінетом Міністрів України. За даними персоніфіковано обліку позивача відсутня інформація про сплату страхових внесків ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» Підстав для зарахування страхового стажу позивача за спірний період, згідно статті 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», немає у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків. У випадку сплати страхових внесків за відповідні періоди роботи орган Пенсійного фонду матиме змогу зарахувати до стажу роботи (в тому числі й пільгового) відповідний період. Вважає, що відмова у перерахунку була законною, оскільки ґрунтувалась на вимогах норм чинного законодавства.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Пенсія за віком призначена позивачу 11.11.2019.

16.06.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про престижність шахтарської праці».

На звернення позивача про проведення перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» ГУ ПФУ у Волинській області листом від 25.06.2020 №0300-0312-8/18747 повідомило, що на час призначення пенсії відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) інформація щодо сплати роботодавцем страхових внесків відсутня. Оскільки пільговий стаж роботи за матеріалами пенсійної справи, враховуючи періоди навчання за фахом, складає 10 років 11 місяців 20 днів, на позивача не поширюються норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Крім того, рішенням Нововолинського відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про престижність шахтарської праці» у зв`язку з відсутністю необхідного 15-річного стажу роботи на підземних роботах за Списком №1

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Так, статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено право шахтарів у разі наявності 15 років стажу на підземних роботах за списком №1 на встановлення мінімального розміру пенсії - 80% від заробітної плати.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, беручи до уваги вище вказані правові норми, суд приходить до висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо відмови відповідача у зарахуванні до страхового (пільгового) стажу для призначення та перерахунку пенсії по інвалідності періоду роботи позивача з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» у зв`язку з відсутністю у відповідача інформації щодо сплати роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 05.12.2007 переведений на підземного гірника 3 розряду у ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля»; 01.06.2015 звільнений в порядку переведення на ДП «Шахта №1 «Нововолинська»; 02.06.2015 прийнятий на роботу підземним гірником 3 розряду ДП «Шахта №1 «Нововолинська»; з 19.04.2016 звільнений по переводу на ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля»; 26.04.2016 прийнятий по переводу гірником підземним з повним робочим днем під землею (а. с. 9-10).

Разом з тим, довідкою ДП «Шахта №1 «Нововолинська» від 13.06.2019 №121 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджується те, що позивач працював повний робочий день під землею за професією гірник підземний в період з 05.12.2007 по 01.06.2015, з 02.06.2015 по 19.04.2016, з 26.04.2016 по 02.01.2020, з 26.04.2016 по 09.06.2020 (а. с. 1519, 20).

Крім того, згідно довідки про доходи №334 від 30.06.2020 ОСОБА_1 в період роботи з червня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по квітень 2016 була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку нараховано ЄСВ (а. с. 23); згідно довідки №193 від 26.06.2020 позивачу нарахована та виплачена заробітна плата з листопада 2017 року по травень 2020 року (а. с. 22).

При цьому як слідує з матеріалів справи, а саме з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) за спірний період з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2015 по 19.04.2016 , з 01.11.2017 по 31.05.2020 позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховувався ЄСВ (а. с. 11-14).

Таким чином, системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Страхувальник (роботодавець) щомісячно здійснював відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачував страхові внески за нього, а факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду, за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» у зв`язку з відсутністю у відповідача інформації щодо сплати роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду України. Водночас, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що на момент призначення позивачу пенсії за віком в останнього був наявний стаж роботи на підземних роботах за списком №1 не менше 15 років, а тому ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій по відмові позивачу у зарахуванні до пільгового страхового стажу періоду його роботи на посаді гірника підземного з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» та, як наслідок, протиправно відмовив позивачу в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Беручи до уваги зібрані та дослідженні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» та відмови у перерахунку розміру пенсії згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу вказані періоди та провести перерахунок призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з дати подання заяви 16.06.2020.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як передбачено частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, з врахуванням того, що позов ОСОБА_1 судом задоволено, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 08.07.2020 №87360 (а. с. 6).

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 01.07.2020 між ОСОБА_1 та адвокатом Свередюк Ю.А. був укладений договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом. Вказаним договором передбачено, що сторони узгодили фіксований розмір гонорару за написання заяви по суті справи (позовна заява, відзив, на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення) в розмірі 4000,00 грн (а. с. 26-27), що також підтверджується розрахунком витрат на правничу допомогу від 08.07.2020 (а. с. 29) .

Водночас квитанцією до прибуткового касового ордера №31 від 08.07.2020 підтверджується отримання адвокатом від позивача 4000,00 грн готівкою згідно з договором про надання професійної правничої допомоги (а. с. 27).

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «атрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні), та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки розглядувана справа є справою незначної складності, по даній категорії справ склалася усталена судова практика.

Проте, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи обсяг наданих стороні адвокатом послуг, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 2 340,00 грн, що складаються із суми судового збору та витрат на правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового страхового стажу періоди роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» та відмови у перерахунку розміру пенсії згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 підземним гірником на ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», з 01.06.2015 по 19.04.2016 підземним гірником у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», з 01.11.2017 по 31.05.2020 гірником підземним у ВП «Шахта №9 «НВ» ДП «Волиньвугілля» та провести перерахунок і виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з врахуванням даного пільгового страхового стажу з дати подання заяви 16.06.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) судовий збір в розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський