Рішення № 90938325, 04.08.2020, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

при секретарі - Пасєчніковій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за об`єднаними в одне провадження позовами:

- ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету кременчуцької міської ради - про захист прав та інтересів малолітнього сина шляхом зміни встановленого порядку та способу участі батька у вихованні дитини;

- ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету кременчуцької міської ради - про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з дитиною шляхом визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2019 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету кременчуцької міської ради - про захист прав та інтересів малолітнього сина шляхом зміни встановленого порядку та способу участі батька у вихованні дитини.

10 квітня 2019 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету кременчуцької міської ради - про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з дитиною шляхом визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. Позовні вимоги ОСОБА_1 :

Вона має сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьком дитини записаний ОСОБА_2 .

Тривалий час відповідач не надавав ніякої допомоги на утримання дитини, не цікавився життям сина, його здоров`ям, фізичним та моральним розвитком. Після того як вона 07.09.2018 року подала до Кременчуцького районного суду Полтавської області заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 вирішив, не зазначивши ніяких доказів, що вона нібито перешкоджає йому бачитися та спілкуватися з дитиною і як зазначено в рішенні органу опіки і піклування від 06.12.2018 року подав21.09.2018 року заяву про визначення способів його участі в вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 .

На підтвердження викладених фактів надала до суду копію довідки Кременчуцького районного ВДВС № 19200 від 05.12.2017 року, видану їй про те, що вона не отримувала аліменти з ОСОБА_2 у період з 01.04.2017 року по 31.10.2017 року, виконавчий лист був відсутній на виконанні. В добровільному порядку відповідач також не сплачував їй аліменти в 2017 році, не піклувався про дитину.

Також відповідач не піклувався про дитину і протягом 2018 року, не надавав ніякої допомоги на утримання дитини, не сплачував аліменти, навіть не допомагав коли вона з сином двічі лежали в лікарні.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06.02.2018 року №1654 «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином гр. ОСОБА_2 вирішено: встановити гр.. ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі:

- побачення щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 14 год. до 17 год. без присутності матері,

- побачення першої та третьої суботи місяця з 10 год до 18 год. без присутності матері,

- побачення щороку 16 березня , у день народження дитини, з 15 год. до 18.00 год,

- побачення щороку 01 січня з 14.00 до 17.00 год,

- побачення щороку 19 грудня з 14.00 до 17.00 год.

Вказувала, що такий висновок є необґрунтованим та складений не в інтересах дитини з огляду на те, що ОСОБА_2 не має в м. Кременчуці зареєстрованого місця проживання, що його реєстрація здійснена в с.Майбородівка Кременчуцького району, де він взагалі не проживає, про що навіть свідчить текст його заяви до органу опіки та піклування, що він не має місця роботи, що протягом часу, який пройшов він не проявляв уваги та будь-якої зацікавленості до дитини, поки вона не подала заяву про стягнення з нього аліментів, що він не утримував дитину і навіть нічого йому не купував, не піклувався взагалі ні про здоров`я дитини, ні про її фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто взагалі не виконував обов`язки батька дитини. Він навіть не знав ні про захворювання дитини, ні про те, що вона з сином двічі лежали в дитячій лікарні та мали проблеми з матеріальним забезпеченням навіть на придбання ліків

Якби орган опіки та піклування дійсно б діяв в інтересах дитини, вказані істотні обставини не дозволили б встановити такий графік побачень, де вона тричі в робочі дні та у суботи повинна віддавати півторарічну дитину особі, яка двічі судима за кримінальні правопорушення, а саме вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області (суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області Обревко Л.О., справа № 1-113/12, провадження № 1/1601/984/12) від 31.01.2012 року засуджений, вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15.11.2012 року ( суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області Гафяк В.М., справа № 1601/12886/2012, провадження № 1/1601/575/2012), двічі вчинив насильство в сім`ї в відношенні матері дитини - має дві медичні довідки про побої, які їй наніс ОСОБА_2 в 2018 році, має листування з поліцією, яке підтверджує нанесення їй побоїв вказаною особою, притягається за це до адміністративної відповідальності, не має ні зареєстрованого постійного місця проживання, за яким би вона перебувала, оскільки не проживає за місцем реєстрації, не має постійного місця роботи, схильна до агресії, має нестриманий характер, ніяким чином не турбувалась про дитину та не надавала дитині допомоги, яку дитина майже не знає, віддавати невідомо куди, тим більше на 3 години в будні та на 8 годин у суботу до 17 та 18 годин в зимовий період, коли вже в 16 годин темно на вулиці. Тим більше повинна віддавати дитину особі, яка гадки не має щодо режиму дня сина, особливостей його харчування, інших індивідуальних особливостей.

Вона ніколи не чинила відповідачу перешкод у слідкуванні та зустрічах з сином, і навіть за вищезазначених обставин вона 15 грудня 2018 року зробила спробу надати можливість ОСОБА_2 бачитися з дитиною навіть наодинці, але останній невідомо куди забрав півторарічну дитину і не дотримався його режиму, зокрема режиму денного сну дитини, у зв`язку із чим дитина була нервова та його сон в той день почався не о 22 годині, як завжди, а о 19 год 30 хвилин, у зв`язку із чим був порушений режим дитини і на наступний день.

Відповідачу вона повідомила про вказані обставини засобами телефонного зв`язку, запропонувала, враховуючи вказані обставини до вирішення всіх питань в правовому полі проводити його зустрічі з сином у її присутності, на що він категорично відмовився і 19 грудня та 21 грудня 2018 року приїхав до неї додому з працівниками патрульної поліції, вів себе агресивно та нестримно.

Коли він 1 січня 2018 року зателефонував їй щодо його зустрічі з сином, вона знову запропонувала йому провести вказану зустріч у її присутності, з урахуванням режиму дня дитини, на що він погодився і після того як син проснувся, вона з ним і з ОСОБА_2 , а також з бабусею та дідусем, батьками відповідача в період з 17 годин 30 хвилин до 20 годин провели добре час в розважальному закладі для дитини відповідного віку- в Острові розваг, що знаходиться в м.Кременчуці по вул. Київській.

Вказувала, що лише хоче щоб суд постановив рішення із забезпеченням найкращих інтересів її сина, а не його батька, щоб були враховані судом при розгляді її позову всі вищезазначені обставини, щоб враховувались при цьому стан здоров`я півторарічного сина, його режим, те, що батька він майже не знає, весь час проводив з нею у благонадійному стійкому середовищі, на відміну від середовища його батька, щоб вона знала; де саме перебуває її дитина, що вона їсть, як спить та чи виконує медичні рекомендації, що при цьому враховані та дотримані режим харчування, відпочинку, правила безпеки, встановлені для дітей даного віку, з урахуванням режиму дня дитини. Саме для забезпечення найкращих інтересів її дитини вона просить суд змінити встановлений органом опіки та піклування спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні її сина, оскільки встановлений вказаним органом спосіб участі в рішенні виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:

1. Змінити незаконні та необґрунтовані та такі що суперечать інтересам дитини способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_2 , встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області в рішенні від 06.12.2016 року №154 та змінити зазначені у вказаному рішенні способи участі визначивши наступні способи участі ОСОБА_2 , батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце та час їхнього спілкування, встановивши:

- систематичні побачення першої та третьої суботи місяця з 14 годин до 17 годин у присутності матері дитини ОСОБА_1 за місцем відвідуванням культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заклади, в залежності від стану дитини, погодних умов та режиму дитини;

- систематичні побачення кожної другої та четвертої неділі місяця з 14 годин до 17 годин у присутності матері дитини ОСОБА_1 з відвідуванням культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заклади, в залежності від стану дитини, погодних умов та режиму дитини;

- періодичні побачення щороку у день народження дитини з 10 годин до 13 годин у присутності матері дитини ОСОБА_1 з відвідуванням культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заклади,, в залежності від стану дитини , погодних умов та режиму дитини;

- періодичні побачення щороку 1 січня на Новий Рік та в День Святого Миколая 19 грудня в узгоджений час з матір`ю дитини у присутності матері дитини ОСОБА_1 з відвідуванням культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заклади,, в залежності від стану дитини, погодних умов та режиму дитини.

2. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 352 грн. 40 коп.

3. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судовий збір за подання позовної заяви про захист прав та інтересів малолітнього сина шляхом зміни встановленого порядку та способу участі батька у вихованні дитини в сумі 741 грн.20 коп.

4. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь витрати по наданню мені професійної правничої допомоги в сумі «а яку будуть надані підтверджуючі документи.

1.2. Позовні вимоги ОСОБА_2 :

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Спільне життя у ОСОБА_2 з ОСОБА_1 не склалося, оскільки мають несумісні характери та різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, не ведуть спільного господарства, проживають окремо, у добровільному порядку вирішили, що їхній спільний син буде проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 .

До серпня 2018 року ОСОБА_1 надавала йому можливість безперешкодно спілкуватися з сином та займатися його вихованням.

У вересні 2018 року він звернувся до органу опіки та піклування із заявою про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 різними способами перешкоджала йому у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків щодо виховання сина, чим порушувала права не тільки батька, а й малолітнього сина.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 грудня 2018 року за № 1654, встановлено ОСОБА_2 , такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- побачення щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 14.00 год. до 17.00 год. без присутності матері;

- побачення першої та третьої суботи місяця з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері;

- побачення щороку 16 березня, у день народження дитини, з 15.00 год. до 18 год.;

- побачення щороку 01 січня з 14 год. до 17.00 год,;

- побачення щороку 19 грудня з 14.00 год, до 17.00 год.

Отримавши рішення, він неодноразово звертався до ОСОБА_1 щодо його виконання, але ОСОБА_1 у свою чергу в повній мірі ігнорувала виконання даного рішення, а саме: 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 по телефону, оскільки вона двері квартири йому не відчиняла, відмовилася надавати сина ОСОБА_3 , без будь-яких на те причин, в результаті чого він зателефонував до поліції та повідомив, що ОСОБА_1 , не виконує вищевказане рішення. Такі самі події відбувалися 21, 24, 26 грудня 2018 року. 09 січня 2019 року він вкотре звернувся до ОСОБА_1 з проханням надати йому сина, але ОСОБА_1 відмовила, двері квартири не відчинила, внаслідок чого о 14 годині 36 хвилин здійснено виклик поліції за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .

Працівниками поліції відібрано пояснення від нього та ОСОБА_1 з приводу даної ситуації.

У відповідності до ст.ст. 184 та 255 КУпАП, він звернувся до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, як органу опіки та піклування із заявою про вчинення адміністративного правопорушення.

Виконавчий комітет у свою чергу 08 лютого 2019 року надав відповідь ОСОБА_2 , в якій повідомив, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14,01.2018 по справі 536/2/19 дію рішення органу опіки та піклування від 06.12.2018 № 1654 зупинено, а тому відсутні законні підстави для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

16 березня 2019 року ОСОБА_3 виповнилося два роки, з вересня 2018 року, я не маю можливості вільно спілкуватися зі своїм сином та приймати участь у його вихованні, оскільки відповідачка постійно чинить перешкоди. Він у свою чергу, задля того щоб не погіршувати відносини, які і так з відповідачем не склалися, намагався вирішити все добровільним шляхом але як виявилося все марно.

З моменту народження сина, він постійно про нього піклується, як матеріально так і морально. Купує речі, продукти, у разі необхідності ліки, іграшки.

Деякий час він не працював і був у пошуках роботи, але його син все одно був забезпечений всім необхідним, за допомоги його батьків.

Кожного разу коли він приїздив до свого сина ОСОБА_4 , за місцем проживання відповідача, тому що вона відмовлялась надавати йому сина навіть для прогулянки в парку чи в центрі розваг, він зустрічав його із шаленою радістю.

Наголошував, що відносини у нього з відповідачем не зовсім ідеальні, йому не дозволяли довго знаходитися у помешканні де вони проживають і він вимушений був розставатися зі своїм сином, що для нього було найбільшим ударом, бачити його емоції коли він підбігає до нього і просить, щоб він не йшов.

Він матеріально допомагає, а також сплачує аліменти не в малому, за мірками м. Кременчука, розмірі, додатково не відмовляється допомагати, розуміючи що це його обов`язок, як батька. Не зважаючи на те, що у них не склалося життя з ОСОБА_1 , це жодним чином не може впливати на виховання і розвиток їхнього сина.

ОСОБА_1 на сьогоднішній день вживає всіх заходів щоб не надавати йому сина.

Звертав увагу суду, що на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, до кримінальної відповідальності за насильство в сім`ї не притягувався, за місцем проживання характеризуюся позитивно.

Щодо обґрунтування позовних вимог, які він заявляє у цій позовній заяві, а саме надання йому можливості спілкуватися, проводити час без присутності мами, звертав увагу суду на наступне.

ОСОБА_1 , чинить перешкоди йому у спілкуванні з їхньою спільною дитиною, особисті конфлікти між ними не повинні порушувати інтереси дитини, а тому просить визначити спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, без присутності матері, вважає, що саме такий порядок максимально сприятиме інтересам сторін та не суперечитиме інтересам дитини і сприятиме її нормальному розвитку та емоційному стану.

Він виконує і надалі бажає виконувати свої батьківські обов`язки, бажає безперешкодно спілкуватися з дитиною, систематично бачити сина, мати можливість спільного відпочинку та брати участь у його вихованні. Він постійно піклується про дитину з її народження, займається її вихованням, утримую матеріально. Їхній син ОСОБА_5 виявляє прихильність до нього, як батька, сумує за ним, а тому спілкування дитини з батьком відповідатиме і його інтересам та правам на особисте, регулярне спілкування з батьком.

Станом на сьогоднішній день він має постійне місце роботи, стабільний самостійний дохід. За місцем роботи характеризуюся позитивно.

На підставі вищевикладеного просила суд ухвалити рішення, яким:

1. Усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення графіку зустрічей для його батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступним чином:

- кожну в місяці суботу та неділю - з 13:30 години до 19:00 години за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , без обмеження адреси прогулянок з можливістю поїздки до родичів, в тому числі до бабусі та дідуся без присутності матері;

- день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_5 кожного року з 13:00 години до 19:00 години;

- дні народження: дідуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бабусі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дяді ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тітки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_14 кожного року, двоюрідного брата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , прабабусі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 13:00 години до 19:00 години;

- кожен день народження дитини ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_11 кожного року до досягнення дитиною шестирічного віку з 12:00 години до 17:00 години;

- щороку 01 січня з 14:00 години до 17:00 годин;

- щороку 19 грудня 14:00 години до 17:00 години;

- надати необмежену можливість спілкуватися з сином засобами телефонного зв`язку, через Інтернет за допомогою Sкуре, VіЬег.

2. Позиції сторін щодо предмету спору:

10 квітня 2019 року ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позов ОСОБА_1 , який зокрема обґрунтував тим, що на підтвердження фактів, що він не утримує їхнього сина ОСОБА_4 , позивачем, надано до позовної заяви копію довідки Кременчуцького районного ВДВС з якої вбачається, що дійсно ОСОБА_1 не отримувала аліменти від нього, але по причині того, що виконавчий лист ніхто не пред 'являв, а на той час ніхто і не звертався про стягнення у примусовому порядку аліментів, оскільки він піклувався про свого сина з моменту народження.

На підтвердження того, що він дійсно піклується про сина, надає до відзиву

Щодо нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він заперечує повністю та просив суд визнати неналежними доказами копії довідок: № 2563 від 09.04.2018, № 7239 від 26.08.2018 року, оскільки відомості зазначені у довідках, записані зі слів позивача, для подальшого лікування ОСОБА_1 не зверталась, жодного судового рішення, яким би було встановлено, що саме він наніс їй ці тілесні ушкодження не має, а отже це тільки припущення позивача.

Інші пояснення у відзиві аналогічні обставинам викладених у зустрічній позовній заяві, тому суд вважає недоцільним дублювати позицію ОСОБА_2 з цього приводу.

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 надала суду уточнення та зміни до позову, в якій просила внести відповідні зміни в такій редакції:

Змінити незаконні та необґрунтовані та такі що суперечать інтересам дитини способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_2 , встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області в рішенні від 06.12.2016 року №1654 та змінити зазначені у вказаному рішенні способи , участі визначивши наступні способи участі ОСОБА_2 , батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце та час їхнього спілкування, встановивши :

-систематичні побачення першої та третьої суботи місяця з 16 годин до 20 у присутності матері дитини ОСОБА_1 з відвідуванням культурно-масових, спортивних, розважальних , оздоровчих закладів, в залежності від стану дитини , погодних умов та режиму дитини, якщо останні це дозволяють,

- систематичні побачення кожної другої та четвертої неділі місяця з 09 годин до 13 годин у присутності матері дитини ОСОБА_1 з відвідуванням культурно-масових, спортивних, розважальних , оздоровчих закладів, в залежності від стану дитини , погодних умов та режиму дитини, якщо останні це дозволяють,

-періодичні побачення щороку у день народження дитини з 09 годин до 13 годин у присутності матері дитини ОСОБА_1 з відвідуванням культурно-масових, спортивних, розважальних , оздоровчих закладів, в залежності від стану дитини , погодних умов та режиму дитини, якщо останні це дозволяють.

- періодичні побачення щороку 1 січня на Новий Рік та в День Святого Миколая 19 грудня в узгоджений час та місці з матір`ю дитини у присутності матері дитини ОСОБА_1 з відвідуванням культурно-масових, спортивних, розважальних , оздоровчих закладів, в залежності від стану дитини , погодних умов та режиму дитини, якщо останні це дозволяють,

- побачення батька з сином здійснювати у присутності матері дитини у громадських місцях культурно-масових, спортивних, розважальних , оздоровчих закладах що призначені для повноцінного розвитку, оздоровлення, відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров`я дитини.

Інші пункту прохальної частини вказаної позовної заяви, а саме пункти 2 і 3, які стосуються стягнення судового збору з відповідача на мою користь та п.4, який стосується стягнення з відповідача на її користь витрат по наданню мені професійної правничої допомоги прошу залишити у викладеній в позовній заяві редакції.

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , в якому просила відмовити в задоволенні зустрічного позову з огляду на те, що ОСОБА_2 пише в зустрічному позові що нібито до серпня 2018 року ОСОБА_1 надавала йому можливість безперешкодно спілкуватися з сином та займатися його вихованням. Далі ОСОБА_12 , знову не наводячи ніяких конкретних обставин та фактів коли вона нібито в чомусь йому перешкоджала, не зазначаючи конкретних доказів такого «перешкоджання» зазначає, що у вересні 2018 року він вимушений був звернутися до органу опіки та піклування із заявою про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 оскільки ОСОБА_1 різними способами перешкоджала йому у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків щодо виховання сина, чим порушувала права не тільки батька, а й малолітнього сина. Із тексту вказаного зустрічного позову для неї так і залишилось незрозумілим якими ж саме різними способами, коли саме та у здійсненні чого вона перешкоджала ОСОБА_2 та хто його до чого змусив, що перешкодило їй у повному об`ємі викласти свої заперечення проти зустрічного позову.

Факти наведені в зустрічному позові стосовно нібито порушення прав ОСОБА_2 стосовно дат 19 грудня 2018 року та 09 січня 2019 року вона може пояснити, що в зазначені дати вона не порушувала ніяких прав позивача за зустрічним позовом. Що стосується дат 21, 24, 26 грудня 2018 року взагалі незрозуміло про що іде мова в зустрічному позові.

Сам ОСОБА_2 визнає на 3 сторінці зустрічного позову про те, що йому на момент подання зустрічного позову було відомо, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 січня 2018 року дію рішення органу опіки і піклування від 06.12.2018 року № 1654 зупинено, а тому взагалі не могло бути порушення його незрозумілих прав по зупиненому вказаному рішенню.

ОСОБА_2 аліменти не платив і не збирався поки вона не подала до суду заяву про видачу судового наказу, він взагалі був проти виплачувати аліменти, хоч від цього напряму залежить матеріальне забезпечення дитини, і навіть додаткові витрати на лікування дитини він не згоден був платити після подання нею позову та оскаржував рішення Автозаводського суду про стягнення з нього 2000 грн на лікування дитини та аліментів та на її утримання.

Насильство в сім`ї він вчиняв щодо неї, за що і були спроби притягнути його до адміністративної відповідальності, але оскільки він не проживав за адресою зазначеною ним як адресу проживання в м. Кременчуці та не отримував судові повістки, а його рідний брат працює у вказаному суді, його не змогли притягнути до адміністративної відповідальності, Якщо його не змогли притягнути за вказане, то до кримінальної відповідальності він притягувався і неодноразово.

12 грудня 2019 року ОСОБА_2 надіслав до суду відповідь на відзив ОСОБА_1 , яку обґрунтував зокрема тим, що ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що він нібито вчиняв насильство в сім`ї і були спроби притягнути його до адміністративної відповідальності.

Дані твердження не відповідають дійсності і не підтвердженні жодним доказом, а таким чином відповідач намагається ввести суд в оману. Дані висловлювання, він вважає вигадкою та наклепом, які відповідач намагається використати для негативної характеристики його як особи, та як батька дитини.

Він не вчинив і не вчинятиме жодних дій, які б могли нашкодити їхньому сину, його психологічному стану, а от відповідач в свою чергу своїми діями формує негативне ставлення дитини до нього. За час поки він не бачиться з дитиною, відповідач віддаляє його від нього, у результаті чого в уяві сина формується, негативний образ батька, що призводить до погіршення відносин між ним та сином.

17.06.2020 року, ОСОБА_2 надіслав до суду додаткові пояснення, в яких вказував, що в судовому засіданні під час надання пояснень ОСОБА_1 та свідками з її боку, зокрема її матір`ю, було зазначено про те, що позивачка всього одного разу виїздила за кордон.

Разом з тим, з відповіді на запит Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Північно- східного МРУМУЮ м. Суми від Державної прикордонної служби вбачається, що крім виїзду в березні 2020 року, ОСОБА_1 в 2019 році двічі виїздила за кордон, а саме 24.07.2019 року з поверненням 29.07.2019 року та 23.06.2019 року з поверненням 29.06.2019 року.

В той же час ні ухвалою суду, яка перебуває на виконанні ні Сімейним Кодексом України не визначено пріоритетне право одного з батьків дитини передавати дитину іншим особам без згоди іншого з батьків на 7 днів чи більше як в цьому випадку.

З пояснень ОСОБА_1 та допитаного свідка вбачається, що ледь не єдиним аргументом стосовно заперечень на його позов є, нібито, невміння його налагодити спілкування з сином та малий вік який не дозволяє дитині без матері, як вона вказує, бути навіть з батьком.

Натомість, видно, що сама позивачка неодноразово, разом з сином, покидала територію України. І це, по-перше, вказує на те, що дитина може та повинна мати можливість самостійних, без матері, побачень та спілкування з батьком. І, по-друге, задоволення позову в частині побачень тільки в присутності матері, заздалегідь поставить під сумнів подальше виконання такого рішення зважаючи на постійні від`їзди за кордон.

3.Позиція суду:

3.1. Доказування:

Відповідно до основних положень про докази, закріплених у ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

3.2. Неоспорювані сторонами обставини справи:

Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 у них народилася дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , видане Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області, за актовим записом № 482.

Дитина проживає разом з ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06.02.2018 року №1654 «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином гр. ОСОБА_2 вирішено: встановити гр.. ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі:

- побачення щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 14 год. до 17 год. без присутності матері,

- побачення першої та третьої суботи місяця з 10 год до 18 год. без присутності матері,

- побачення щороку 16 березня , у день народження дитини, з 15 год. до 18.00 год,

- побачення щороку 01 січня з 14.00 год. до 17.00 год,

- побачення щороку 19 грудня з 14.00 год. до 17.00 год.

3.3. Позиція суду щодо вирішення участі у вихованні дитини ОСОБА_3 батька ОСОБА_2 :

З аналізу статті 159 СК України, вбачається, що суд вирішує спор щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї зокрема в разі непогодження сторін з рішенням органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Так, ОСОБА_1 в обґрунтування своєї позиції стосовно того, щоб батько дитини приймав участь у вихованні дитини ОСОБА_3 за її присутності посилалася на те, що відповідач тривалий час не надавав ніякої допомоги на утримання дитини, не цікавився життям сина, його здоров`ям, фізичним та моральним розвитком.

На підтвердження не сплати аліментів надала до суду копію довідки Кременчуцького районного ВДВС № 19200 від 05.12.2017 року, видану їй про те, що вона не отримувала аліменти з ОСОБА_2 у період з 01.04.2017 року по 31.10.2017 року, виконавчий лист був відсутній на виконанні.

Суд зауважує, що доводи в частині несплати аліментів відповідно до довідки Кременчуцького районного ВДВС № 19200 від 05.12.2017 року не можуть взятися до уваги в даному випадку, оскільки відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема судового наказу.

07.09.2018 року ОСОБА_1 подала до Кременчуцького районного суду Полтавської області заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

22.12.2018 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області розглянуто заяву ОСОБА_1 та видано судовий наказ про стягнення аліментів.

З вищевикладеного вбачається, що право на примусове стягнення аліментів у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 виникло лише з 22.12.2018 року, тому доводи про те, що вона не отримувала аліменти з ОСОБА_2 у період з 01.04.2017 року по 31.10.2017 року не беруться до уваги з зазначених підстав.

В той час, ст.191 СК України визначено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

З викладеної норми вбачається презумпція належного виконання платником аліментів свого обов`язку щодо участі у матеріальному забезпеченні дитини.

Тобто, позивач не надала суду будь-яких доказів того, що відповідач ухилявся від сплати аліменти до дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, та не порушувала це питання у передбачений законом спосіб, що свідчить про відсутність нарікань ОСОБА_1 з цього приводу.

Що стосується позиції ОСОБА_1 стосовно того, що ОСОБА_2 не проявляв уваги та будь-якої зацікавленості до дитини, поки вона не подала заяву про стягнення з нього аліментів, що він не утримував дитину і навіть нічого йому не купував, не піклувався взагалі ні про здоров`я дитини, ні про її фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто взагалі не виконував обов`язки батька дитини, то суд вважає, що такі доводи також не можуть братися до уваги, оскільки дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 , в той час позивач у своєму позові вказує, дослівно: «Коли він ( ОСОБА_2 ) 1 січня 2018 року зателефонував їй щодо його зустрічі з сином, вона знову запропонувала йому провести вказану зустріч у її присутності, з урахуванням режиму дня дитини, на що він погодився і після того як син проснувся, вона з ним і з ОСОБА_2 , а також з бабусею та дідусем, батьками відповідача в період з 17 годин 30 хвилин до 20 годин провели добре час в розважальному закладі для дитини відповідного віку- в Острові розваг, що знаходиться в м.Кременчуці по вул. Київській.»

З аналізу викладеного вбачається, що ще в січні 2018 року ОСОБА_1 разом з сином та ОСОБА_2 за його ініціативою, за участю його батьків, проводили час в розважальному закладі для дитини відповідного віку. Також вбачається, що ОСОБА_1 «знову запропонувала йому провести вказану зустріч у її присутності», слово «знову» слід тлумачити як: «Ще раз», «ще», «удруге», «повторно», що свідчить про те, що і до січня 2018 року ОСОБА_2 цікавився життям сина та вони проводили спільний відпочинок.

Вищевказаний висновок суду про те, що ОСОБА_2 інтересувався життям дитини, також підтверджується поясненнями позивача, що вона ніколи не чинила відповідачу перешкод у спілкуванні та зустрічах з сином, і вона 15 грудня 2018 року надала можливість ОСОБА_2 бачитися з дитиною без її присутності, що також свідчить про те, що ОСОБА_1 була впевнена, що ОСОБА_2 як батько дитини зможе виконати свої батьківські обов`язки без її присутності, хоча заявляє про зворотне.

Також, деякими чеками підтверджено, що ОСОБА_2 купував дитині іграшки та одяг, а саме: 12.12.2018 року купив сапоги вартістю 530 гривень; 12.12.2018 року купив спортивний костюм вартістю 310 грн. та джинси теплі 390 грн.; 25.12.2018 року купив шарф та шапку вартістю 370 гривень; 25.12.2018 року купив куртку зимню вартістю 1100 грн., що не заперечується ОСОБА_1 .

Також не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 деякий час не працював. Він пояснював, що був у пошуках роботи, але його син не все одно був забезпечений всім необхідним, що підтверджується встановленими вище обставинами, також в матеріалах справи містяться квитанції щодо сплати заборгованості по аліментах, які він сплачував по 2000, 3000 гривень, що свідчить про усвідомлення останнім обов`язку щодо сплати таких платежів та за можливості виконання такого обов`язку.

Як на підставу позову ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 двічі судимий за кримінальні правопорушення, а саме засуджений вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області (суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області Обревко Л.О., справа № 1-113/12, провадження № 1/1601/984/12) від 31.01.2012 року за незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту; засуджений вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15.11.2012 року ( суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області Гафяк В.М., справа № 1601/12886/2012, провадження № 1/1601/575/2012) за таємне викрадення чужого майна з проникненням у сховище.

Суд вважає, що такі підстави в даній справі не можуть прийматися до уваги, з огляду на те, що за вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 засуджено у 2012 році до штрафу по вироку по справі № 1-113/12, та за вироком по справі № 1601/12886/2012 засуджено до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, що відповідно до ст.89 КК України ОСОБА_2 вважається таким, що не має судимості. Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості.

Що стосується, посилання ОСОБА_1 , щоОСОБА_2 двічі вчинив насильство в сім`ї по відношенні до неї, то такі доводи не підтверджується жодними належними доказами, зокрема рішенням суду про встановлення такого факту.

Крім цього, ОСОБА_1 стверджуючи про те, що вона має дві медичні довідки про побої, які їй наніс ОСОБА_2 в 2018 році, також не можуть бути допустимим доказом, з огляду на те, що довідки щодо обставин отриманих травм складені з її слів, в той час обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тобто в даному випадку також відсутнє рішення суду з цього приводу.

Відповідно до ст.159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

ОСОБА_1 заявляючи вимоги про побачення ОСОБА_2 з дитиною в її присутності, не надає жодних достатніх доказів того, що такі побачення викликано інтересами дитини, в той час суд з урахуванням вищевикладеного також таких підстав не знаходить.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 протягом усього часу з дня народження дитини піклується її життям, забезпеченням іграшками та речами, проводить з ним час, та інше, що свідчить про неухильність від виконання своїх батьківських обов`язків.

Доводи ОСОБА_1 на те, що між дитиною та батьком відсутній сталий зв`язок, посилаючись при цьому на рішення Верховного Суду у справі № 754/9026/16-ц від 23.06.2020, не приймаються судом, оскільки, по-перше, в даній справі проведена психологічна експертиза, висновок якої вказав на такі обставини, по-друге в справі що розглядається такий висновок відсутній, по-третє, в судовому засіданні встановлено, що дитина відноситься до ОСОБА_2 як до свого батька, доказів того, що зв`язок між батьком і дитиною втратився, або навіть погіршився, у суду відсутні.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою, прийнятою 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц (касаційне провадження № 61-23861св18), акцентував своє рішення на пріоритеті найкращих інтересів дитини, навівши аргументацію щодо дискримінаційного підґрунтя, на якому базується підхід до можливості розлучення дитини з матір`ю лише за виняткових обставин, про що зазначено в принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, яка не є юридично обов`язковим документом. Вона стала основою для розробки Конвенції ООН про права дитини 1989 року, яка, на відміну від Декларації, є юридично обов`язковим міжнародним договором.

Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Верховний Суд, врахувавши положення ст. 51 Конституції України, статтей 7, 157 СК України, а також рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) «М. С. проти України», зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Так, при вирішенні даного спору, суд не може не звернути уваги на те, що між сторонами склались неприязні стосунки, та які в свою чергу позбавляють ОСОБА_2 можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька наодинці з дитиною, який проживає з матір`ю.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Саме по собі не проживання батьків дитини разом або неприязні стосунки між батьком та матір`ю дитини, жодним чином не може впливати на рівність прав та обов`язків щодо участі у житті дитини.

Неприязні відносини між батьками не повинні впливати на життя дитини, навпаки незважаючи на такі відносини батьки повинні докладати зусиль, щоб дитинство їхньої дитини було таким, де б дитина не відчувала того, що вона виховується в неповній сім`ї де батьки живуть окремо від одного в силу того, що їх життєві шляхи суперечать один одному, щоб дитина відчувала в повній мірі те, що у неї є люблячий її батько, та любляча її матір. Дитина не може бути заручником відносин між батьками. Саме такий підхід у вирішенні цього спору відповідає інтересам дитини, які є пріоритетом над інтересами батьками, що також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

При цьому, суд при вирішенні справи також враховує активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, тому вважає, що періодичні тимчасові побачення та спілкування батька з дитиною без присутності матері є доцільними, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 які базуються на участі ОСОБА_2 у вихованні дитини в її присутності не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_2 , зокрема вимог щодо встановлення графіку зустрічей у дні народження: дідуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бабусі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дяді ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тітки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , двоюрідного брата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , прабабусі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 13:00 години до 19:00 години, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до ст.2 СК України, сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між родичами, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує.

Право на повагу до сімейного життя родичей дитини, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82).

Оскільки батько дитини бажає, щоб дитина відвідувала дні народження його родичей, що в свою чергу буде відповідати інтересам дитини на відчуття себе у великій родині та тісно бути пов`язаною з родичами його батька, тому, з аналізу вищевикладеного, враховуючи вимоги ОСОБА_2 , слід задовольнити позов в цій частині шляхом зустрічей у дні народження: дядька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тітки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , двоюрідного брата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскільки відповідно до ст.2 СК України, таки особи будуть позбавленні захисту в разі, коли постане питання про визначення участі у спілкуванні з дитиною, в тому числі побачення з родичами батька на їх день народження.

Що стосується дня народження бабусі, дідуся, прабабусі, то суд в цій частині відмовляє в задоволенні позову, оскільки відповідно до ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Крім цього, під час судових дебатів представник ОСОБА_1 - ОСОБА_13 заявила про те, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_14 не мав повноважень на представництво, оскільки в ордері адвоката в графу де саме надається правова допомога вказано «у судах всіх інстанції», тобто не конкретизовано в якому самому суді та взагалі якої країни, посилаючи при цьому на рішення ВП ВС по справі №9901/847/18.

Суд досліджуючи це питання, вважає, що доводи ОСОБА_13 не відповідають положенню закону, оскільки вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається в будь-яких судах, є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з п.2 ч.1 ст.20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені ст.26 названого закону, відповідно до чч. 1-3 якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Ордер, який видано відповідно до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Саливон С.О., посилалася на рішення ВП ВС від 5.06.2019 у справі № 9901/847/18, відповідно до якого Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням РАУ від 17.12.2012 №36, встановлено реквізити ордера, серед яких «Назва органу, в якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням у випадку необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ст.19 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

З наведеного випливає, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

У той же час ОСОБА_13 не враховано, що згідно обставин справи № 9901/847/18 у доданому до позову ордері на надання правової допомоги в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» було зазначено: «В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування».

Тобто у справі № 9901/847/18 у ордері на надання правової допомоги у вищезгаданій графі взагалі були відсутні відомості про судові органи, тоді як у даній зазначено про надання адвокатом правової допомоги у будь-яких судах, що у цьому випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Гонтар В.М.. права на представництво.

Керуючись ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 287, 352 ЦПК України, ст.ст. 2, 7, 141, 153, 159 СК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ЗУ «Про охорону дитинства», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету кременчуцької міської ради - про захист прав та інтересів малолітнього сина шляхом зміни встановленого порядку та способу участі батька у вихованні дитини - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету кременчуцької міської ради - про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з дитиною шляхом визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення графіку зустрічей для його батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступним чином:

- перша та третя субота та неділя - з 13:30 години до 19:00 години за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , без обмеження адреси прогулянок з можливістю поїздки до родичів, в тому числі до баби та діда без присутності матері;

- день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_5 кожного року з 13:00 години до 19:00 години;

- дні народження: дядька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тітки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , двоюрідного брата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

- кожен день народження дитини ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_11 кожного року до досягнення дитиною шестирічного віку з 12:00 години до 17:00 години;

- щороку 01 січня з 14:00 години до 17:00 години;

- щороку 19 грудня з 14:00 години до 17:00 години;

- необмежена можливість спілкуватися з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами телефонного зв`язку, через Інтернет за допомогою Skype, Viber, з урахуванням життєвого режиму дитини.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський