Рішення № 90936498, 12.08.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8531/20

Провадження № 2-а/161/292/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0280/20400/20 від 14 травня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Осадовський Роман Едуардович звернувся в суд з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0280/20400/20 від 14 травня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужева О.О. від 14 травня 2020 року в справі про порушення митних правил №0280/20400/20, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього штраф в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 767 279,28 грн. Вказує, що позивач не був присутнім при розгляді справи в зв`язку з неповідомленням його про такий розгляд, про складання протоколу про порушення митних правил відносно нього ОСОБА_1 також не знав.

З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що така винесена на підставі протоколу про порушення митних правил, а суть правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи декларантом (директором) ТзОВ «КАР БРОК ЮА» на підставі договору «Про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів» від 22 липня 2019 року №2 надав посадовій особі митниці під час митного оформлення транспортних засобів неправдиві відомості, чим вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення у повному обсязі митних платежів на суму 255 759,76 грн., тобто заявив в митній декларації типу ІМ40ДЕ неправдиві відомості для визначення митної вартості товару, що призвело до несплати до Державного бюджету України митних платежів.

Вважає, що провадження в справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 проводилось не об`єктивно та однобічно, без з`ясування фактичних обставин справи та з порушенням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений про складання відносно нього протоколу про порушення митних правил, що призвело до порушення його прав, зокрема, передбачених ст. 498 Митного кодексу України.

Щодо суті правопорушення по зниженню митної вартості товару зазначає, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, спрямованих на зниження вартості задекларованого товару. Як вбачається з оскаржуваної постанови висновки щодо зниження митної вартості посадовими особами митниці зроблені на підставі доповідної записки управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень, в якій виявлено невідповідність отриманих результатів в частині вартісних показників задекларованих транспортних засобів, які є значно вищими від заявлених декларантом в митних деклараціях. При цьому відповідач не надав доказів, які спростовують достовірність документів, які були подані декларантом та підтверджують вартість автомобілів. Вказує, що службова записка митного органу не може слугувати доказом вчинення правопорушення, оскільки є внутрішнім документом та може бути лише підставою для здійснення перевірки відомостей, зазначених в ній. Крім того, інформація із довідника «SuperSchwache» може використовуватись як другорядне джерело інформації.

Обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 483 Митного кодексу України є наявність прямого умислу, який полягає у навмисному декларуванні недостовірних даних. У випадку, якщо митниця не визнає митну вартість товару, законом передбачена процедура коригування митної вартості, однак, цього зроблено не було, як і не було сумнівів у достовірності документів, поданих декларантом до митного оформлення. Посадові особи митниці під час розгляду справи та винесенні оскаржуваної постанови не дослідили всіх фактичних обставин справи, не встановили склад адміністративного правопорушення, зокрема, не встановили чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у цьому правопорушенні, в чому саме полягає невідповідність ціни та яким чином підлягає визначенню реальна сума митних платежів.

З урахування вищенаведеного просить скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужева О.О. від 14 травня 2020 року у справі про порушення митних правил №0280/20400/20.

Ухвалою судді від 01 червня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

В своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . На обґрунтування своєї позиції вказує, що позивач до митного оформлення транспортних засобів подав витяги з електронного довідника «SuperSchwache», які містять неправдиві відомості стосовно вартості автомобілів. ОСОБА_1 при поданні митних декларацій самостійно визначив митну вартість транспортних засобів з використанням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. Підставою для використання такого методу був саме витяг з електронного довідника «SuperSchwache» (отриманий за VIN-кодом та Schwache-Code транспортного засобу). Оскільки Управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби є спеціалізованим органом, який здійснює контроль правильності визначення митної вартості транспортних засобів, то за наслідками його перевірки встановлено недобори митних платежів. На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 12 серпня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи без участі представника Поліської митниці Держмитслужби.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил №0280/20400/20 від 14 травня 2020 року директора та уповноважену особу на декларування ТзОВ «КАР БРОК ЮА» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 767 279,28 гривень (а.с.10 -13).

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що особою уповноваженою на декларування (директором) ТзОВ «КАР БРОК ЮА» ОСОБА_1 на підставі договору декларування №2 від 22 липня 2019 року, укладеного з ТОВ «ЕКСІМ КАР» на митний пост «Луцьк» Поліської митниці Держмитслужби подано нижчезазначені митні декларації типу ІМ40ДЕ з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг наступних транспортних засобів:

-Mercedes-Benz Sprinter, VIN: НОМЕР_1 , 2017 року випуску;

-Volkswagen Transporter, VIN: НОМЕР_2 , 2016 року випуску;

-Volkswagen Transporter, VIN: НОМЕР_2 , 2016 року випуску;

-Renault Master, VIN: НОМЕР_3 , 2017 року випуску;

-Renault Kangoo, VIN: НОМЕР_4 , 2017 року випуску;

-Volkswagen Transporter, VIN: НОМЕР_5 , 2016 року випуску;

-Renault Trafic, VIN: НОМЕР_6 , 2017 року випуску;

-Renault Master, VIN: НОМЕР_7 , 2017 року випуску;

-Opel Vivaro, VIN: НОМЕР_8 , 2017 року випуску;

-Renault Kangoo, VIN: НОМЕР_9 , 2017 року випуску.

Митну вартість транспортних засобів декларантом ОСОБА_1 заявлено з використанням резервного методу визначення митної вартості. Підставою для використання другорядного (резервного) методу визначення митної вартості транспортного засобу є витяг з електронного довідника «SuperSchwache» (отриманий за VIN- кодом та Schwache-Code транспортного засобу), який поданий до митного оформлення та зазначений у графі 44 зазначеної митної декларації під кодом документа 3022.

Управлінням контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби проведено перевірку правильності визначення та заявлення особою уповноваженою на декларування (директором) ТОВ «КАР БРОК ЮА» ОСОБА_1 митної вартості транспортних засобів (доповідна записка від 15 січня 2020 року №7.13-15/вн.-12/136).

При співставленні даних, отриманих посадовими особами Поліської митниці Держмитслужби з електронного довідника «SuperSchwacke» (з використанням тих самих відправних даних транспортних засобів), виявлено невідповідність отриманих результатів в частині вартісного рівня задекларованих транспортних засобів, які є значно вищими від заявленого декларантом у вищезазначених митних деклараціях.

З оскаржуваної постанови слідує, що на думку митного органу, під час отримання інформації про вартість транспортного засобу до електронного довідника «SuperSchwacke» позивачем вносилася недостовірна інформація про транспортні засоби, що в подальшому призвело до заниження митної вартості автомобіля та зменшення розміру митних платежів.

Таким чином, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в справі про порушення митних правил став висновок митного органу про те, що ОСОБА_1 до митного оформлення транспортних засобів подав витяги з електронного довідника «SuperSchwacke», які містять неправдиві відомості стосовно вартості автомобілів, що в подальшому призвело до зменшення розміру митних платежів в сумі 255 759,76 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по суті, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За змістом ст. ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частинами 4, 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частинами 1 - 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст. 59 і 60 цього Кодексу.

Статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З наведених положень митного законодавства слідує, що ключовим елементом об`єктивної сторони порушення митних правил, встановленого у ст.485 МК України, є надання саме неправдивих відомостей необхідних для визначення митної вартості товару.

Отже, митний орган, розглядаючи справу про порушення митних правил зобов`язаний належними та допустимими доказами довести, що декларант подав саме неправдиві відомості щодо характеристик та вартості товару, який ним ввозиться на митну територію України.

Всупереч наведеному відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достовірних та переконливих доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні постанови в справі про порушення митних правил №0280/20400/20.

Суть спору в цій справі полягає в доведеності суб`єктом владних повноважень того, що позивач занизив митну вартість задекларованих автомобілів з метою зменшення розміру митних платежів.

Так, відповідач в оскаржуваній постанові зазначає, що при співставленні даних, отриманих посадовими особами Поліської митниці Держмитслужби з електронного довідника «SuperSchwacke» (з використанням тих самих відправних даних транспортних засобів), виявлено невідповідність отриманих результатів в частині вартісного рівня задекларованих транспортних засобів, які є значно вищими від заявленого декларантом у вищезазначених митних деклараціях.

Однак, такі висновки відповідача документально не підтверджені, адже митний орган не надав суду витяг з електронного довідника «SuperSchwacke» (з використанням тих самих відправних даних транспортних засобів), де вартість цих автомобілів була б вищою, ща заявлену позивачем.

При цьому суд зауважує, що доповідні чи службові записки, які додані відповідачем до відзиву на позовну заяву, не можуть слугувати беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні порушення митних правил та не звільняють відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Судом встановлено, що будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів, що свідчить про відсутність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові про порушення митних правил фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про порушення митних правил.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, в ході судового розгляду встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил винесена з порушенням вимог Митного кодексу України, в зв`язку з чим таку постанову слід скасувати, а провадження у справі про порушення митних правил закрити.

Керуючись ст. 62,129 КУ України, ст.ст.77,121,139, 242-247, 286, КАС України, ст.ст. 54, 334,345-354, 485, 486, 487, 489, 531МК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужева О.О. від 14 травня 2020 року у справі про порушення митних правил №0280/20400/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 767 279,28 гривень.

Провадження в справі про порушення митних правил №0280/20400/20 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_10 );

Відповідач: Поліська митниця Держмитслужби (місцезнаходження: м. Рівне , вул. Соборна,104, ЄДРПОУ 43350097).

Суддя Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.