Ухвала суду № 90936041, 12.08.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12 серпня 2020 року Справа № 925/631/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – Зелтіньш Ю.Ю. – представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання приватного підприємства “ДОРСТРОЙ”

про компенсацію витрат на правову допомогу

у справі

за позовом комунального підприємства “Черкасиводоканал” Черкаської

міської ради, м. Черкаси

до приватного підприємства “ДОРСТРОЙ”, м. Христинівка,

Черкаська область

про стягнення 68 970 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом комунальне підприємство “Черкасиводоканал” Черкаської міської ради до приватного підприємства “ДОРСТРОЙ” про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 68 970 грн. 66 коп. за надані послуги згідно договору на водопостачання та водовідведення від 20 грудня 2011 року №517.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 липня 2020 року позов комунального підприємства “Черкасиводоканал” Черкаської міської ради до приватного підприємства “ДОРСТРОЙ” про стягнення 68 970 грн. 66 коп. - залишено без розгляду.

28 липня 2020 року до суду від приватного підприємства “ДОРСТРОЙ” надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 липня 2020 року клопотання приватного підприємства “ДОРСТРОЙ” призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Розгляд клопотання по справі призначено на 15 год. 00 хв. 10 серпня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 серпня 2020 року було оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 12 серпня 2020 року.

Представник відповідача в судове засідання після перерви не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви відповідача з підстав викладених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та зазначав, що відповідачем не доведено необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду.

Представник відповідача у відзиві зазначив про очікувані витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп., проте в порушення ч.1 ст. 124 ГПК України не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку таких витрат.

Відповідачем не було обґрунтовано поважності причин неподання доказів на підтвердження розміру понесених витрат разом з відзивом.

Також позивач вказував, що в договорі про надання правничої допомоги №23/2019 від 27 грудня 2019 року відсутні умови щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі рахунку.

З наданого опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі неможливо встановити який саме час адвокатом був затрачений на виконання робіт та яка їх вартість.

Заявлений розмір відшкодувань судових витрат становить 14,5% від ціни позову, що є неспівмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову та складністю справи та необґрунтованим.

Опис виконаних робіт (наданих послуг) складено для аргументації ціни договору №23/2019, а не виходячи з дійсності вчинених дій.

Також позивач зазначав про завищення вартості та часу витраченого представником відповідача на виконання робіт (надання послуг).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи незначну тривалість судових засідань у справі, заявлені витрати за участь в судових засіданнях не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань. Тому обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат (не є дійсними та необхідними).

В зв`язку з чим позивач просив суд відповідне клопотання відповідача залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та подане клопотання, заслухавши пояснення представника позивача, судом враховано наступне:

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту ч. 3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 цієї ж статті).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

При цьому, відповідною нормою не вимагається наявність у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій, або наявність умислу на вчинення протиправних дій. Зазначена норма наділяє відповідача відповідним правом за умови, якщо закриття провадження або залишення позову без розгляду стало наслідком необґрунтованих дій позивача, тобто таких дій, які призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду в даному випадку.

Із системного аналізу спеціальної норми ч.ч. 5,6 ст. 130 ГПК України та загальної норми ч. 8 ст. 129 ГПК України вбачається, що законодавець розмежував порядок заявлення вимоги щодо розподілу судових витрат та надання доказів в залежності від того, на якій стадії процесу приймається відповідне рішення.

Зокрема, згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідач має право подати докази обґрунтування судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, тобто заявила про свій намір під час вирішення спору по суті.

Частиною 5 ст. 130 ГПК України законодавцем визначено, що відповідач після настання відповідного юридичного факту - закриття провадження у справі (залишення позову без розгляду) має право заявити про компенсацію здійснених ним витрат, тобто подання заяви у порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України не можна ототожнювати з процедурою подання заяви, що встановлена в ч. 8 ст.129 ГПК України.

В свою чергу, ч. 6 ст. 130 ГПК України встановлено строк розгляду судом заяви, що подана в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України, за умови надання відповідачем відповідних доказів в строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, названою вище нормою закону передбачено умову щодо строку надання доказів суду, а не самої заяви.

Відповідач позбавлений можливості подати заяву про компенсацію судових витрат до закінчення стадії (судові дебати), яка фактично не відбувається, зокрема у спрощеному позовному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов зазначав, що у зв`язку з розглядом справи останній очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, згідно договором про надання правової допомоги від 27 грудня 2019 року №23/2019 у розмірі 10 000 грн. 00 коп. На даний час сторона відповідача позбавлена можливості сформувати повний опис наданих адвокатом послуг, як того вимагає ст. 126 ГПК України, їх остаточну вартість, сформувати приймання-передачу наданих послуг та надати суду відповідні докази. З цих підстав в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України відповідач заявив, що відповідні докази будуть подані додатково упродовж 5 днів з моменту ухвалення рішення у справі.

Докази на підтвердження понесених судових витрат відповідач надав суду 28 липня 2020 року.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що відповідачем не було своєчасно подано суду доказів щодо понесених витрат та не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку таких витрат.

Відповідач у своїй заяві вказував, що заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. він зазнав у зв`язку з необґрунтованими, непослідовними та недобросовісними діями позивача. Які полягали у неподанні одночасно з позовною заявою усіх доказів, що стосуються предмету спору, а саме показів приладів обліку системи водопостачання для однозначного з`ясування наявності чи відсутності заборгованості відповідача, що зумовило звернення відповідача з клопотанням про витребування цих доказів судом; ненаданні суду чітких, повних і достовірних пояснень на поставлені питання щодо фактичних обставин, з якими пов`язані позовні вимоги, що зумовило оголошення в судовому засіданні перерви; повідомлення нових обставин, з якими позивач пов`язує позовні вимоги, лише під час судового розгляду по суті (в частині надання відповідачу спірних послуг з поливу газонів), що зумовило необхідність вжиття відповідачем додаткових заходів до збирання доказів; неявка в судове засідання без повідомлення про причини неявки, що є проявом, на думку відповідача, неповаги до професійної зайнятості суду та інших учасників процесу.

Судом враховано, що ст. 43 ГПК України також передбачає підстави для залишення заяви (позову) без розгляду у випадку коли подання такої заяви судом визнається зловживанням процесуальними правами, зокрема, у випадку необґрунтованого або штучного об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи.

Під час розгляду справи та залишення позову без розгляду судом не було встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України і позов було залишено без розгляду з інших підстав, передбачених загальною нормою Закону.

Позов у даній справі було залишено без розгляду судом 23 липня 2020 року з тих підстав, що позивач не з`явився в судове засідання та не подав обґрунтованої заяви про причини його неявки, тобто на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Крім того, участь у судових засіданнях є також правом, а не обов`язком сторони.

Проте, судом було враховано, що неявка представника позивача в судове засідання без повідомлення про причини неявки є самостійною та достатньою підставою для залишення позову без розгляду.

Саме такі необґрунтовані дії сторони (необґрунтування причин неявки представника в судове засідання після перерви на стадії розгляду справи по суті) стали причиною для залишення позову без розгляду судом, а тому суд погоджується з доводами відповідача, що викладені у своїй заяві з цього приводу.

Отже, суд вважає, що в даному випадку відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2019 року між приватним підприємством “ДОРСТРОЙ” (замовник) та адвокатським об`єднанням “ВІБ ЕНД КОМПАНІ” (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №23/2019.

Згідно п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати у належній якості та обсязі правову допомогу, вказану в цьому договорі, а замовник погоджується прийняти та оплатити виконані послуги.

Вартість наданих юридичних послуг виконавець визначає самостійно після одержання від замовника замовлення на надання правової допомоги та виставляє замовнику відповідний рахунок (п. 3.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 21 травня 2020 року п. 3.1. договору доповнено реченням такого змісту: “Вартість послуг (гонорару) з надання правової допомоги замовнику як відповідачу у справі №925/631/20, представництва його інтересів у суді, із вчиненням усіх процесуальних дій (прийняттям процесуальних рішень), у яких може виникнути необхідність, в межах розгляду справи судом першої інстанції, становить 10 000 грн. 00 коп., що може бути розраховано як 800 грн. за кожну годину роботи адвоката”.

Згідно платіжного доручення №3704 від 05 червня 2020 року відповідачем було перераховано адвокатському об`єднанню “ВІБ ЕНД КОМПАНІ” 10 000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги згідно договору №23/2019 від 24 грудня 2019 року.

Сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №16 від 23 липня 2020 року, згідно якого загальна вартість послуг складає 10 000 грн. 00 коп.

Перелік та вартість виконаних робіт адвокатським бюро наведено у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №925/631/20 на виконання умов договору №23/2019 від 27 грудня 2019 року (а.с. 139).

Разом з тим, суд враховує правову позицію об`єднаної палати Верховного Суду наведену у постанові від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, в якій зазначено, що частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, у розумінні ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно за клопотанням іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Позивачем заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню відповідачу з мотивів наведених вище.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Так судом враховано, що дана справа є малозначною, проте згідно детального опису робіт (наданих послуг) їх виконання адвокатом було затрачено 12,5 годин часу.

Разом з тим, враховуючи високий професійний рівень адвоката Лучинович І.В. суд вважає, що для виконання наведених в описі робіт останньому необхідно було значно менше часу.

Зокрема, суд вважає, що завищеним є час вказаний адвокатом для підготовки, подання до суду та направлення іншим учасникам справи клопотання про витребування доказів, час для підготовки, подання до суду та направлення іншим учасникам клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також час для направлення до Черкаської міської ради запиту та підготовка, подання до суду і направлення іншим учасникам клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

При цьому, слід зазначити, що сплачений відповідачем розмір грошових коштів на правову допомогу є максимальною сумою гонорару, що встановлена у договорі про надання правової допомоги №23/2019 від 27 грудня 2019 року, проте справа не була вирішена по суті, оскільки позов залишено без розгляду.

Час витрачений на підготовку додаткової угоди до договору укладеного між клієнтом та адвокатом не пов`язаний з розглядом справи, оскільки з моменту його укладання адвокат має надавати відповідну правову допомогу, а укладання правочину саме по собі не є правовою допомогою.

Також судом враховано, що тривалість судового засідання 14 липня 2020 року становила 27 хвилин.

Участь представника в судовому засіданні 23 липня 2020 року суд не приймає до уваги, оскільки в даному засіданні відразу після перевірки судом явки учасників справи позов було залишено без розгляду.

Заявлений розмір відшкодувань адвокатських витрат становить 14,5% від ціни позову, що є неспівмірним порівняно з ціною позову та складністю справи.

Отже, на думку суду, час, який міг би витратити на підготовку зазначених в описі матеріалів кваліфікований фахівець Лучинович І. В. становить чотири години, а на участь в судовому засіданні адвокатом було витрачено півгодини.

Згідно умов договору вартість послуг адвоката може бути розраховано як 800 грн. за кожну годину роботи.

Таким чином, враховуючи малозначність справи, а також обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача 3 600 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу (3 200 грн. за підготовку матеріалів + 400 грн. за участь в судовому засіданні).

На підставі викладеного, та керуючись, ч.ч. 5, 6 ст. 130, ст. ст. 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання приватного підприємства “ДОРСТРОЙ” про компенсацію витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства “Черкасиводоканал” Черкаської міської ради, вул. Г. Сагайдачоного, 12, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03357168 на користь приватного підприємства “ДОРСТРОЙ”, вул. Н.Терещенка, 1А, м. Христинівка, Черкаської області, ідентифікаційний код 33819662 – 3 600 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Суддя А.В.Васянович